Рішення

від 07.02.2020 по справі 910/1974/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2020Справа № 910/1974/19 За позовом: Державного підприємства "Конотопське лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум"

про стягнення 613 277,00 грн.

суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

Суть спору:

Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/1974/19 за позовом державного підприємства "Конотопське лісове господарство" до товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за Договором про закупівлю №22/01-1 від 22.01.2018, яка складається з 391 477 грн. 00 коп. - пені та 221 800 грн. 00 коп. - штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 ухвалено здійснювати розгляд справи №910/1974/19 за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 23.05.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу №910/1974/19 до розгляду по суті.

28.05.2019 від відповідача надійшла заява про відвід судді Шкурдової Л.М. від розгляду справи №910/1974/19.

Судом встановлено, що заяву про відвід судді позивачем подано із пропущенням встановленого нормами ГПК України строку, а саме відвід повинен бути заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, в зв`язку з чим суд залишає без розгляду подану відповідачем заяву про відвід судді Шкурдової Л.М. від розгляду справи №910/1974/19.

Питання самовідводу регулюються положеннями Господарського процесуального кодексу України.

У ч.ч.1, 9 ст.39 Господарського процесуального кодексу України вказано, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.05.2019 задоволено самовідвід судді Шкурдова Л.В.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2019 для нового розгляду справи визначено суддю Мельник В.І.

Ухвалою суду від 06.06.2019 підготовче засідання призначено на 01.07.2019.

Ухвалою суду від 01.07.2019 відкладено підготовче засідання на 09.09.2019.

09.09.2019 відділом діловодства суду від позивача отримано додаткові матеріали по справі.

09.09.2019 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 23.04.2019 розгляд справи призначено на 04.11.2019.

04.11.2019 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 07.11.2019 підготовче засідання призначено на 22.11.2019.

22.11.2019 відділом діловодства суду від позивача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

22.11.2019 відділом діловодства суду від відповідача отримано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 22.11.2019 відкладено підготовче судове засідання на 17.01.2020.

В підготовче судове засіданні 17.01.2020 представник позивача з?явився, надав свої усні пояснення.

В підготовче судове засіданні 17.01.2020 представник відповідача не з?явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 закінчено підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.02.2020.

В судове засідання 07.02.2020 представник позивача з`явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 07.02.2020 представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог приймає її до розгляду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.02.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з`ясовано наступне.

22.01.2008 між позивачем, як покупцем та відповідачем, як постачальником було укладено договір про закупівлю №22/01-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати протягом 60 днів з моменту укладення Договору, двома партіями у власність покупцю у власність покупцю на склад покупця за адресою:41605, м. Конотоп, вул. Конотопських партизан, 97 дизельне паливо (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплачувати його вартість на умовах Договору.

Відповідно до п.п. 5.3. Договору поставка товару здійснюється партіями:

Перша партія Товару 40 000 л. поставляється протягом 30 днів з моменту укладення Договору;

Друга партія Товару 10 000 л. поставляється протягом 60 днів з моменту кладення Договору.

Відповідно до п.п. 5.3. Договору про готовність поставки постачальник повідомляє покупцю за 2 робочі дні до дня здійснення поставки.

Позивач, оскільки Договір укладено 22.01.2018 то перша партія Товару мала бути поставлено в строк до 22.02.2018. а друга до 23.03.201 8.

У п. 14.2. Договору, зазначено . що усі зміни та доповнення до Договору будуть дійсні лише за умови, якщо вони будуть зроблені в письмовій формі, підписані обома Сторонами і завірені печатками сторін. У встановленому порядку зміни до Договору не вносились.

Позивач зазначив, що станом на 15.02.2019 Товар за договором N° 22/01-1 від 22.01.2018 не поставлений, з приводу дострокового розірвання Договору відповідач не звертався.

Відповідно до п. 9.3. Договору за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0.1% вартості невчасно поставленого товару, за кожен день прострочення. а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 20 % від вартості не поставленого, або невчасно поставленого товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню , враховуючи наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України ), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України ). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України , не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 217, 218 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд, враховує наявний розрахунок позивача пеня в розмірі 391477,00 грн. та штраф в розмірі 221800,00 грн. а оскільки відповідач не подав свій контррозрахунок у суду відсутні підстави відхиляти вимоги позивача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76 , 77-79 , 86 , 91 , 129 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю НК Преміум (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 12, кВ. 79, ідентифікаційний код 39882834) на користь Державного підприємства Конотопське лісове господарство (41635, Сумська область, Конотопський район, с. Бочечки, вул. Загребля, 65, ідентифікаційний код 00992935) пеню у розмірі 391477 (триста дев`яносто одну тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 00 коп., штраф у розмірі 221800 (двісті двадцять одну тисячу вісімсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.02.2020

Суддя В.І. Мельник