Постанова

від 13.08.2007 по справі 45/88-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/88-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2007 р.                                                           Справа № 45/88-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Такмаков Ю.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Злобіна О.О.

відповідача -  не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх .№ 2034Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 21.05.07 р. у справі № 45/88-07

за позовом ВАТ "Південспецатоменергомонтаж", м. Харків

до ЗАТ "Харківтрансбуд", м. Харків

про стягнення 150000,00 грн.

встановила:

В лютому 2007 р. позивач –ВАТ „Південспецатоменергомонтаж”, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 150000 грн. збитків та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від  21.05.2007 р. по справі № 45/88-07 в позові відмовлено. Рішення мотивоване з тих підстав, що понесені позивачем витрати не є збитками, оскільки вказані витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинному зв'язку із процесами які існували між сторонами (неправомірна поведінка відповідача); що витрати на оплату юридичної допомоги у суді не мають необхідних ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог чинного законодавства; що витрати, пов'язані із сплатою юридичних послуг, наданих стороні у справі не адвокатами, не можна розцінювати як збитки у розумінні ст. 22 ЦК України та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на безпідставність посилань суду першої інстанції при винесенні рішення по-перше на ст. 611, 623 ЦК України, оскільки, як вказує позивач, він, з урахуванням вимог ст. 1166 ЦК України, при зверненні до суду просив стягнути з відповідача майнову шкоду, завдану неправомірними діями останнього,  по-друге - на неможливість у розумінні ст. 22 ЦК України розцінювати як збитки, витрати пов'язані із сплатою юридичних послуг наданих не адвокатом, оскільки на думку позивача вказана стаття визначає поняття збитків, але не пов'язує їх відшкодування з наданням юридичних послуг адвокатами або іншими спеціалістами в галузі правознавства. Крім того, позивач вказує на те, що він при зверненні до суду просив стягнути з відповідача збитки, понесені внаслідок зловживання останнім своїми правами, а не судові витрати в розумінні ст. 44 ГПК України та ін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснень по скарзі не надав, про причини неявки не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 30.08.2004 року між позивачем та ПЮФ "Зевс" укладено договір № 07/04 про надання послуг правового характеру з додатками до нього.

Відповідно до протоколу № 2 від 12.11.04 р. та угоди про внесення змін до протоколу № 2 юридична фірма за замовленням позивача прийняла на себе обов'язок щодо представництва інтересів позивача в господарських судах у справі за позовом відповідача до позивача про стягнення 821322,08 грн., і вартість даних послуг склала 150000 грн. (разом з ПДВ).

За вказаним договором позивачем сплачено ПЮФ "Зевс" 150000 грн. Вказану суму позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача як понесені збитки внаслідок порушення відповідачем прав позивача (справи №№ 29/160-04 29/453-06 н.в.о., 11/401-06), в зв'язку з чим, останній був змушений звернутись за правовою допомогою до ПЮФ "Зевс".

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване крім іншого виходив з того, що понесені позивачем витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та не мають необхідних ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог чинного законодавства та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з наступних мотивів:

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно виходив з того, що понесені позивачем витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки віднесення до збитків витрат на правові послуги, суперечить закону, зокрема ст.ст. 611, 623 ЦК України, т.я. такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинному зв'язку із правовідносинами, які існували між сторонами щодо спорів по справах № № 29/160-04, 29/453-06, 11/401-06. Крім того, витрати на оплату юридичної допомоги у суді не мають необхідних ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог чинного законодавства.  

Разом з тим, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що він нібито просив суд стягнути з відповідача завдану ним майнову шкоду. Однак, як свідчать матеріали справи, ні в позовній заяві, ні в подальшому при розгляді справи в господарському суді позивач не заявляв вимоги про стягнення з відповідача саме майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто в даному випадку під матеріальною шкодою зокрема розуміється шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення завдавачем шкоди належного потерпілому майнового права, і загальною підставою для її відшкодування є протиправне, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Крім того, обов'язковою умовою відповідальності є причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою.

З урахуванням вказаного, витрати на правові послуги, які поніс позивач, також не З урахуванням вказаного, витрати на правові послуги, які поніс позивач, також не  можуть бути визначені майновою шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, оскільки дії відповідача щодо захисту своїх прав та законних інтересів при розгляді справ № № 29/160-04, 29/453-06, 11/401-06 не мають ознак протиправних і, позивач при цьому всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надав жодного доказу того, що в результаті вказаних дій відповідача були порушені будь-які його майнові права.

можуть бути визначені майновою шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, оскільки дії відповідача щодо захисту своїх прав та законних інтересів при розгляді справ № № 29/160-04, 29/453-06, 11/401-06 не мають ознак протиправних і, позивач при цьому всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надав жодного доказу того, що в результаті вказаних дій відповідача були порушені будь-які його майнові права.

До того ж, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким іншим представникам сторін. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема ті, хто одержав свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав жодного доказу набрання законної сили рішенням господарського суду від 19.12.06 р. по справі № 29/453-06.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 21.05.07 р. по справі № 45/88-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Повний текст постанови підписано 13.08.07 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Такмаков Ю.В.