Рішення

від 19.02.2020 по справі 910/17896/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2020Справа № 910/17896/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хедшот Кофі Компані" (02068, м.Київ, вул.Ревуцького 18 оф.91, код ЄДРПОУ 41975325)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД" (01034, м.Київ, вул.Сосюри,буд.7,оф.304, код ЄДРПОУ 41844761)

про стягнення 30 226,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хедшот Кофі Компані" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД" про стягнення 25 661,23 грн основного боргу - заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними № 193 від 10.06.2019, № 205 від 21.06.2019, № 230 від 11.07.2019, № 264 від 01.08.2019, № 270 від 05.08.2019, № 293 від 19.08.2019, № 319 від 02.09.2019 по договору поставки № 1003 від 23.10.2018, 1816.07 грн 24% річних, 2437,41 грн пені, 311,12 грн інфляційних втрат.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.12.2019 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальний строк для реалізації процесуальних прав.

Відповідач письмового відзиву по справі, заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не надав, про судовий розгляд справи повідомлявся належним чином відповідно до ст. 120 ГПК України. Ухвала суду від 20.12.2019 була надіслана відповідачу на адресу відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01034, м.Київ, вул.Сосюри,буд.7,оф.304, та повернена до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою інші причини, що не дали змогу виконання пересилання .

Однак, за приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Жодних пояснень, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.10.2019 між ТОВ Хедшот Кофі Компані (постачальник за договором) та ТОВ ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД (покупець) був укладений договір поставки № 1003, в порядку та на умовах якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товари, а покупець - приймати їх та оплачувати.

Асортимент та кількість товарів визначається сторонами з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника і вказуються в накладних на поставку, які є невід`ємними частинами договору (п.1.2 договору).

Сторони у п.2.1 договору визначили, що товари поставляються по накладних на підставі замовлень покупця на поставку.

Згідно п.3.2 договору, поставка замовленого товару здійснюється на умовах відстрочки оплати. Покупець оплачує замолений товар через 30 календарних днів від дати поставки.

Відповідно до п.7.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін протягом 1 місяця до закінчення строку дії договору про припинення або зміну договору, строк дії договору продовжується на 1 рік на умовах, передбачених договором.

До договору сторонами було підписано Додаток № 2 із визначенням зразків печаток/штампів, якими відповідно до п.2.1.1 договору матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності (товар) від постачальника, завіряє на супровідних документах свій підпис про одержання цінностей.

Матеріалами справи встановлено, що за видатковими накладними №193 від 10.06.2019 на суму 5528,66 грн, №205 від 21.06.2019 на суму 1566,90 грн, № 230 від 11.07.2019 на суму 659,82 грн, №264 від 01.08.2019 на суму 8326,46 грн, № 270 від 05.08.2019 на суму 5979,67 грн, № 293 від 19.08.2019 на суму 791,78 грн, №319 від 02.09.2019 на суму 4337, 38 грн позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 27 190,67 грн.

За поясненнями позивача та згідно платіжних доручень № 7575 від 14.11.2019 на суму 1000,00 грн, № 7518 від 13.11.2019 на суму 1000,00 грн відповідачем було частково оплачено поставлений за вказаними видатковими накладними товар на суму 1529,44 грн., зокрема оплату зараховано платіж по видатковій накладній №193 від 10.06.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору в частині оплати поставленого за вказаними видатковими накладними товару, виникла заборгованість у розмірі 25661,23 грн основного боргу - вартості поставленого, проте не оплаченого товару, за прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано 1816,07 грн 24 % річних, 311,12 грн інфляційних втрат, 2437,41 грн пені.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Долучені до матеріалів справи видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень і скріплені печатками, які за формою не ідентичні, проте за змістом визначеним зразкам додатку № 2, враховуючи часткову оплату, приймаються судом в якості належних доказів поставки товару на суму 27 190,67 грн.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на час звернення до суду за поставлений товар склала 25 661,23 грн.

Доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості за отриманий товар, в тому числі у визначені договором строки, суду не надано.

Враховуючи, що строк оплати відповідачем вартості отриманого товару за накладними, у т.ч. враховуючи відстрочення оплати на 30 календарних днів, є таким, що настав, за відсутності доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми 25 661,23 грн. боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 4.3 договору, у випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої у строк суми - за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 2437,41 грн., нарахування якої здійснено по кожній видатковій накладній.

Після здійснення перевірки розрахунку, суд визнає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах розрахунку позивача на сусу 2437,41 грн пені.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п.4.3 договору визначено відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді сплати покупцем на вимогу постачальника 24% річних.

Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 1816,07 грн річних є арифметично вірними, обґрунтованими.

В свою чергу, щодо вимог про стягнення 311, 12 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем інфляційних втрат, у межах заявлених позивачем періодах та з урахуванням наведеного та безпідставного нарахування позивачем індексу інфляції за видатковою накладною № 193 за листопад 2019, враховуючи часткові оплати 13.11.2019 та 14.11.2019, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 307,10 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач письмового відзиву на позов, свого контр розрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хедшот Кофі Компані" є доведеними та підлягають задоволенню в частині стягнення 25 661,23 грн основного боргу, 2437,41 грн. пені, 1816,07 грн. 24% річних, 307,10 грн інфляційних втрат. В решті позову належить відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД" (01034, м.Київ, вул.Сосюри,буд.7,оф.304, код ЄДРПОУ 41844761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хедшот Кофі Компані" (02068, м.Київ, вул.Ревуцького 18 оф.91, код ЄДРПОУ 41975325) 25 661 (двадцять п`ять тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 23 коп основного боргу, 2437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) грн. 41 коп пені, 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн. 07 коп 24% річних, 307 (триста сім) грн. 10 коп інфляційних втрат, 1920 (одну тисячу дев`ятсот двадцять) грн. 71 коп. судового збору.

3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак