Рішення

від 13.02.2020 по справі 905/1898/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

13 лютого 2020 року Справа № 905/1898/19

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго", м.Миколаївка Слов`янського району Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексмар Груп", м. Чернівці

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна в сумі 137224,14 грн

представники сторін не з`явились.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" (далі - КП "Сервіскомуненерго", позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексмар Груп" (далі - ТОВ "Лексмар Груп", відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.07.2013 № 0707/13 в сумі 137224,14 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 01.07.2013 між ним та ТОВ «Славтрейд Браво» (перейменовано на ТОВ "Лексмар Груп") укладено зазначений договір оренди нерухомого майна, за умовами якого КП "Сервіскомуненерго" передало відповідачу в користування нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 840,5 м. кв., що розташоване за адресою: вул. Січових Стрільців (Горького), 11, м. Миколаївка Слов`янського району Донецької області, на строк до 25.06.2016. Утім ТОВ «Славтрейд Браво» неналежно виконувало свої обов`язки по сплаті орендної плати, не повернуло орендоване майно після закінчення дії договору оренди, внаслідок чого рішенням Господарського суду Донецької області від 17.01.2017 у справі № 905/3135/16 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість з орендної плати, штраф (подвійний розмір орендної плати), 3% річних та інфляційні втрати, а також зобов`язано повернути орендоване майно. 02.02.2017 між сторонами підписано акт про повернення позивачу орендованого майна. У зв`язку з наведеним КП "Сервіскомуненерго" просить суд стягнути з відповідача 90407,50 грн штрафу (подвійний розмір орендної плати за період з 01.10.2016 по 02.02.2017), 3078,75 грн 3% річних, 10741,86 грн інфляційних втрат та 32996,03 грн пені (які нараховані за період з 11.11.2016 по 24.09.2019).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позову не скористався, участь свого представника у розгляді справи не забезпечив.

ІІ. Рух справи.

08 жовтня 2019 року КП "Сервіскомуненерго" надіслало цей позов до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 позовну заяву залишено без руху через несплату судового збору в сумі 137,36 грн.

02 листопада 2019 року позивач направив до вказаного місцевого господарського суду платіжне доручення про сплату судового збору на суму 137,36 грн.

Після цього Господарський суд Донецької області, не вирішуючи питання про відкриття провадження та усунення недоліків позову, постановив ухвалу від 12.11.2019, якою передав справу № 905/1898/19 на розгляд Господарському суду Чернівецької області.

16 грудня 2019 року до Господарського суду Чернівецької області надійшли матеріали позовної заяви КП "Сервіскомуненерго" під номером справи 905/1898/19.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В. Сторони відводів складу суду не заявляли.

Ухвалою від 16.12.2019 Господарський суд Чернівецької області прийняв до розгляду матеріали позовної заяви КП "Сервіскомуненерго" та відкрив провадження у справі № 905/1898/19, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 15 січня 2020 року, а також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Надалі ухвалою від 15.01.2020 суд відклав розгляд справи на 30.01.2020, а за наслідками підготовчого засідання 30.01.2020 - постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 905/1898/19 та початок її розгляд по суті, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 13 лютого 2020 року.

11 лютого 2020 року на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника за наявними у ній документами.

У судове засідання 13.02.2020 сторони явку своїх представників не забезпечили, відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

При цьому, представник позивача отримав копію ухвали суду від 30.01.2020 ще 06.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Своєю чергою, конверти з ухвалою суду від 30.01.2020, що надсилалась відповідачу на адресу його місцезнаходження та адресу нинішнього засновника і керівника ТОВ "Лексмар Груп" (відповідні відомості містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), повернулись до суду неврученими у зв`язку із відсутністю адресата та закінченням строків зберігання відповідно, що підтверджується довідками ф.20 відділення поштового зв`язку.

З аналогічних підстав до суду вже повертались конверти з ухвалами суду від 16.12.2019 та 15.01.2020, що надсилались відповідачу та на адресу його керівника/засновника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань": якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, оскільки суд вжив заходів для повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за адресами, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про інші адреси місцезнаходження відповідача суду не відомо, враховуючи обмеженість строків розгляду справи по суті, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.

Поряд з цим, з огляду на клопотання позивача, відсутність підстав для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви, суд визнав за можливе розглянути цю справу в судовому засіданні 13.02.2020 без участі представників сторін за наявними в ній документами.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

01 липня 2013 року між Комунальним підприємством Миколаївської міської ради Сервіскомуненерго (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Славтрейд Браво (орендар) підписано договір оренди №07/07/13 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Миколаївка (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.2 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 840,5 м. кв., які знаходяться на першому поверсі житлового будинку і в підвалі житлового будинку (далі - об`єкт оренди), за адресою: м. Миколаївка, вул. Горького, 11, для розташування магазину, в тому числі:

а) на першому поверсі 80 кв.м - під торгівлю продовольчими товарами підакцизної групи, 365 кв.м - під торгівлю продовольчими товарами без акцизу;

б) підвальне приміщення 395,5 кв.м - під складські приміщення.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято в користування зазначені вище приміщення, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія акту прийому-передачі від 01.07.2013 (Додаток №2).

Згідно з пунктом 2.1. Договору об`єкт оренди відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Миколаївка, закріплений за КП Сервіскомуненерго на праві повного господарського відання.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за користування об`єктом оренди орендар вносить орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядок використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади, затвердженої рішенням Миколаївською міською радою від 06.03.2012 №01-ХХ-6. Розрахунок місячного розміру орендної плати є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1) та на дату його підписання орендна плата складає 4632,36 грн без ПДВ. ПДВ нараховується згідно діючого законодавства України.

У пункті 3.2 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем самостійно, починаючи з моменту підписання акту приймання-передачі. Останнім днем оплати оренди є момент підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди Орендодавцю.

При цьому, розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається орендарем шляхом корегування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 3.3 Договору). Орендна плата у грошовому вигляді перераховується орендарем незалежно від результату господарської діяльності орендодавцю щомісяця, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім (п. 3.5 Договору).

Також орендар, у відповідності до пункту 5.2 Договору, зобов`язаний самостійно, своєчасно та в повному об`ємі вносити орендну плату.

Разом з тим, сторони Договору узгодили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі встановленому законодавством України (пункт 7.2), а в разі затримки повернення об`єкта оренди орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі подвійної добової орендної плати за кожен день прострочення, враховуючи день передачі. Штраф розраховується виходячи із розрахунку орендної плати за останній місяць оренди, згідно договору .

Відповідно до пункту 10.2 Договір він діє з 01.07.2013 по 25.06.2016 .

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.01.2017 у справі № 905/3135/16 за позовом КП Сервіскомуненерго до ТОВ Славтрейд Браво про зобов`язання повернути нежитлове вбудоване приміщення, розташоване на першому поверсі та у підвалі житлового будинку загальною площею 840,5 кв.м за адресою: м. Миколаївка, вул. Горького, 11, з обовязковим підписанням акта приймання-передачі та стягнення заборгованості по договору оренди від 01.07.2013 №07/07/13 з орендної плати, пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу - вирішено:

1) Стягнути з ТОВ Славтрейд Браво на користь КП Сервіскомуненерго заборгованість з орендної плати у розмірі 3371 грн 94 коп., 3% річних у розмірі 28 грн 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 111 грн 04 коп., штраф у розмірі 43835 грн 22 коп. та судовий збір у розмірі 2088 грн 24 коп.

2) Зобов`язати ТОВ Славтрейд Браво повернути КП Сервіскомуненерго нежитлове вбудоване приміщення, розташоване на першому поверсі та у підвалі житлового будинку загальною площею 840,5 кв.м за адресою: м. Миколаївка, вул. Горького, 11, за актом приймання-передачі.

При цьому, Господарський суд Донецької області установив наступні обставини, які мають преюдиціальне значення для вирішення цього спору:

- розмір орендної плати за червень 2016 року (по Договору від 01.07.2013 №07/07/13) становить 5619,94 грн ;

- розмір орендної плати , що підлягає стягненню з відповідача по Договору від 01.07.2013 №07/07/13 за період з 08.06.2016 по 25.06.2016 складає 3371,94 грн (5619,94 грн (розмір орендної плати за повний місяць червень 2016 року)/30 (кількість днів у червні 2016 року) = 187,33 грн (розмір орендної плати за один день) х 18 (кількість днів за період з 08.06.2016 по 25.06.2016) = 3371,94 грн);

- позивачем безпідставно нараховано відповідачу та заявлено до стягнення оренду плату за період з 17.05.2016 по 07.06.2016, оскільки у вказаний період ще діяла редакція ст. 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , якою без жодних обмежень була скасована на період проведення антитерористичної операції орендна плата за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції;

- розмір інфляційних втрат і 3% річних на заборгованість з орендної плати на суму 3371,94 грн в межах періоду з 11.07.2016 по 20.10.2016 становить 111,04 грн і 28,19 грн відповідно ;

- умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору (від 01.07.2013 №07/07/13) не встановлено розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання , тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають;

- КП Сервіскомуненерго звернулось до відповідача з вимогою №732 від 12.07.2016 про повернення орендованого приміщення (докази надсилання вимоги опис вкладення у цінний лист, містяться в матеріалах справи). Тобто, позивачем вчинені дії, що свідчать про його відмову від пролонгації Договору оренди №07/07/13 від 01.07.2013, внаслідок чого виключається настання наслідків, передбачених ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України. За таких обставин, укладений між сторонами Договір оренди від 01.07.2013 є припиненим з 26.06.2016 у зв`язку із закінченням строку його дії ;

- розмір штрафу за період з 26.06.2016 по 20.10.2016 становить 43835,22 грн (5619,94 грн (розмір орендної плати за повний червень 2016 року) /30 (кількість днів в червня 2016 року) = 187,33 грн (розмір орендної плати за один день) х 2 х 117 (кількість днів за період з 26.06.2016 по 20.10.2016) = 43835,22 грн).

Із Єдиного державного реєстру судових рішень суду стало відомо, що рішення Господарського суду Донецької області від 17.01.2017 у справі №905/3135/16 набрало законної сили 03.02.2017, а на його примусове виконання видано два відповідні накази від 14.02.2017.

Разом з тим, до моменту набрання рішенням у справі №905/3135/16 законної сили, а саме 02.02.2017, між директорами КП Сервіскомуненерго та ТОВ Славтрейд Браво підписано акт приймання-передавання , за яким позивач прийняв, а ТОВ Славтрейд Браво передало нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 840,5 кв.м, розташовані на першому поверсі і в підвалі житлового будинку за адресою: вул. Горького, 11, м. Миколаївка Донецької області.

У той же час відповідач не надав, а у матеріалах справи відсутні докази сплати ним грошових коштів на виконання договору оренди від 01.07.2013 №07/07/13 та/або рішення Господарського суду Донецької області від 17.01.2017 у справі №905/3135/16.

Також суд дослідив, що відповідно до наданого позивачем свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 328923, 25.11.2005 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України державним реєстратором виконавчого комітету Слов`янської міської ради Донецької області Рудницькою Л.В. проведено державну реєстрацію (запис № 1 277 102 0000 000779 ) юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Славтрейд Браво та присвоєно останньому ідентифікаційний код 33705255 .

Водночас згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.11.2019 № 1005949119 (виконаний на запит судді Господарського суду Донецької області) Товариство з обмеженою відповідальністю Лексмар Груп зареєстровано 25.11.2005 , запис про проведення державної реєстрації - № 1 277 102 0000 000779 , ідентифікаційний код - 33705255 , тобто зазначені відомості про юридичну особу ТОВ Лексмар Груп є ідентичними записам про юридичну особу ТОВ Славтрейд Браво , що вказані в зазначеному вище свідоцтві.

При цьому, 18.04.2019 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (номер запису 10741050019084836), а саме зміну повного, скороченого найменування та зміну місцезнаходження юридичної особи.

Аналогічні відомості містяться й у наданому позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.01.2020 № 1006233793 станом на 23.01.2020.

Із наведеного слідує, що попереднім найменуванням Товариства з обмеженою відповідальністю Лексмар Груп було саме Товариство з обмеженою відповідальністю Славтрейд Браво .

Між тим, суд ураховує, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. У даному випадку в суду відсутні відомості про те, що зміна найменування юридичної особи пов`язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104-108 Цивільного кодексу України).

ІV. Позиція суду по суті позовних вимог.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору оренди нерухомого майна комунальної власності в частині сплати орендної плати та повернення орендованого майна.

У відповідності до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За змістом статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями статті 762 ЦК України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 2 статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна та частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Натомість, відповідно до частини 1 статті 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічно статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із змісту позову слідує, що КП "Сервіскомуненерго" просить суд стягнути з ТОВ Лексмар Груп 90407,50 грн штрафу відповідно до пункту 8.4 Договору.

Для підрахунку розміру цього штрафу позивач керується розміром орендної плати за січень 2017 року - 11210,47 грн, оскільки вважає його останнім місяцем оренди по Договору.

Відтак позивач вирахував, що добуток подвійного добового розміру орендної плати у січні 2017 року (11210,47 грн / 31 день * 2) на кількість днів позадоговірного користування об`єктом оренди (125 днів з 01.10.2016 по 02.02.2017 - день повернення орендованого майна) наділяє його правом вимагати від відповідача сплати 90407,50 грн штрафу.

У світлі викладеного суд зазначає, що згідно із статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, передбачений пунктом 8.4 Договору та заявлений позивачем штраф фактично являє собою вимогу про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

При цьому, з огляду на принцип суд знає закон (jura novit curia) , суд при здійсненні правової кваліфікації спірних відносин виходить зі змісту позовної вимоги, а не її назви.

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі №910/12949/16.

У матеріалах справи наявна копія рішення Господарського суду Донецької області від 17.01.2017, яким установлено, що позивачем вчинені дії, які свідчать про його відмову від пролонгації Договору оренди №07/07/13 від 01.07.2013, а тому такий договір є припиненим з 26.06.2016.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що: Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, відповідач повернув позивачу орендоване майно лише 02.02.2017, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом приймання-передавання.

Отже, неповернення об`єкту оренди у період після 25.06.2016 (останній день дії Договору) (1) відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який протиправно продовжив ним користуватись по 02.02.2017, та (2) стало підставою для звернення позивача за захистом своїх прав до Господарського суду Донецької області. Відповідач не надав суду докази, які б спростовували дані факти.

Разом з тим, суд вважає помилковим здійснений позивачем розрахунок штрафу, оскільки Договір оренди від 01.07.2013 №07/07/13 припинив свою дію 25.06.2016. Тобто з 26.06.2016 позивач втратив право нараховувати відповідачу орендну плату та набув права вимоги на сплату неустойки, що передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Така позиція суду зумовлена тим, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 року у справі №910/12949/16.

Частина 4 статті 236 ГПК України зобов`язує господарський суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд погоджується із висновками Касаційного господарського суду і не вбачає підстав для відступу від них.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд констатує, що Господарським судом Донецької області у рішенні від 17.01.2017 встановлено, що розмір орендної плати по Договору в червні 2016 року становив 5619,94 грн, а розмір орендної плати за один день у червні 2016 року - 187,33 грн.

Тому для підрахунку суми штрафу (пункт 8.4 договору) позивачу належало керуватись добовим розміром орендної плати за червень 2016 року, а не січень 2017 року.

Враховуючи викладене, суд самостійно дослідив, що за період з 01.10.2016 по 02.02.2017 (125 днів) відповідачу нараховується неустойка в розмірі подвійного розміру орендної плати в сумі 46832,50 грн (2 * 187,33 грн (добовий розмір орендної плати у червні 2016 року) * 125 днів).

Між тим, Господарським судом Донецької області у справі №905/3135/16 вже розглянуті вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за період з 01.10.2016 по 20.10.2016 (20 днів), відтак провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7493,20 грн штрафу (2 * 187,33 грн * 20 днів) підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 231 та пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України.

Своєю чергою, за період з 21.10.2016 по 02.02.2017 з відповідача на користь позивача слід стягнути 39339,30 грн штрафу (2 * 187,33 грн * 105 днів), а в решті вимог у цій частині (43575 грн) - відмовити за безпідставністю.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача неустойку в сумі - 46816,64 грн, яка складається з пені в сумі 32996,03 грн, 3% річних в сумі 3078,75 грн та інфляційних збитків в сумі 10741,86 грн.

У цьому контексті суд роз`яснює позивачу, що інфляційні нарахування та 3% річних, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією (неустойкою) чи збитками, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає (1) у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та (2) у отриманні компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, із змісту позову та розрахунків інфляційних втрат і 3% річних убачається, що позивач здійснює їх нарахування за період з 11.11.2016 по 24.09.2019 у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по сплаті орендної плати за жовтень 2016 року - лютий 2017 року.

Проте суд вважає такі розрахунки позивача помилковими, оскільки з 26.06.2016 позивач втратив право на нарахування відповідачу орендної плати, тому що одночасне стягнення з відповідача і орендної плати (в тому числі похідних від неї інфляційних нарахувань і 3% річних), і неустойки (про яку в даному позові заявляє позивач) є притягненням до подвійної юридичної відповідальності, відтак - порушенням статті 61 Конституції України, про що зазначено судом вище (постанова Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №910/12949/16).

Натомість, як слідує з рішення Господарського суду Донецької області від 17.01.2017, відповідач заборгував відповідачу орендну плату за період з 08.06.2016 по 25.06.2016 в сумі 3371,94 грн.

За таких обставин, за відсутності доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 3371,94 грн позивач вправі нараховувати на цю суму інфляційні нарахування та 3% річних.

Відповідно до здійснених судом розрахунків (долучені до матеріалів справи) розмір інфляційних втрат і 3% річних на заборгованість з орендної плати на суму 3371,94 грн в межах періоду з 11.11.2016 по 24.09.2019 становить 1097,93 грн і 290,33 грн відповідно, тому в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Натомість решта заявлених вимог у цій частині є безпідставними, відтак в їх задоволенні належить відмовити.

Що ж до стягнення пені, суд зазначає, що Господарський суд Донецької області вже установив в рішенні від 17.01.2017 той факт, що Договором оренди від 01.07.2013 №07/07/13 не встановлено розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання і повністю відмовив позивачу в їх стягнення з відповідача.

Ці висновки мають преюдиціальне значення для вирішення цього спору, тому суд повністю відмовляє позивачу в задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені.

Поряд з цим, суд зазначає, що законодавством України дійсно передбачено, що сторони можуть передбачати сплату пені за невиконання договірних зобов`язань, проте її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлений граничний розмір пені).

Тобто законодавством України не встановлений конкретний розмір/суму пені, а лише обмежено її максимальний розмір, в межах якого сторони вільні на власний розсуд обумовлювати порядок нарахування та розмір пені, що відповідає принципам цивільного і господарського законодавства.

Однак конкретний розмір пені за порушення грошового зобов`язання в Договорі не передбачено, отже нарахування позивачем пені в її максимально граничному розмірі (подвійна облікова ставка Національного банку України) є безпідставним.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лексмар Груп (58004, м. Чернівці, вул. Вижницька, 35, код 33705255) на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради Сервіскомуненерго (84182, Донецька обл., Слов`янський район, м. Миколаївка, вул. 50-річчя Слов`янської ТЕС, код 36209174) 40727,56 грн заборгованості за договором оренди №07/07/2013 від 01.07.2013 (у тому числі 39339,30 грн штрафу, 1097,93 грн інфляційних втрат і 290,33 грн 3% річних) та 570,14 грн відшкодування судового збору.

3. У частині стягнення 7493,20 грн штрафу провадження у справі закрити.

4 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 19 лютого 2020 року.

Суддя І.В. Марущак