Постанова

від 18.02.2020 по справі 0440/6283/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 лютого 2020 року

справа №0440/6283/18

адміністративне провадження №К/9901/485/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.,

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 (судді - Круговий О. О., Шлай А. В., Прокопчук Т. С.)

у справі № 0440/6283/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укртафт

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

20.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Укртафт (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - податковий орган, Офіс, відповідач у справі), в якому позивач просить суд визнати дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань правильності нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток підприємства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Грайден Компані (код за ЄДРПОУ 40516104) за 2016 рік та 1 квартал 2017 року, яка проведена на підставі наказу № 1066 від 11.06.2018 - протиправними; визнати протиправним (незаконним) та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.07.2018 № 0006154610.

31.10.2018 Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким визнав протиправними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства на підставі наказу № 1066 від 11.06.2018; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 23.07.2018 № 0006154610.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу на це рішення.

10.12.2018 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою апеляційну скаргу відповідача залишив без руху та надав строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору в розмірі 75050,61 грн.

03.01.2019 на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від податкового органу надійшло клопотання, у якому відповідач просить продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги, мотивуючи його відсутністю фінансування на сплату судового збору.

09.01.2019 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою заяву відповідача задовольнив частково, продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з моменту отримання цієї ухвали.

17.01.2019 на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від податкового органу надійшло клопотання, у якому відповідач просить продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги, мотивуючи його відсутністю фінансування на сплату судового збору.

28.01.2019 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою відмовив в задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернув апелянту на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

30.08.2019 відповідач вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2018, одночасно заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано доводами про те, що апеляційна скарга на рішення суду у даній справі, яка подана вперше в строк встановлений законом, була повернута заявнику 28.01.2019. Відсутність коштів для сплати судового збору призвела до затягнення строку повторного подання апеляційної скарги, заявник зазначає, що повернення апеляційної скарги не є перешкодою для повторного подання апеляційної скарги.

13.09.2019 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою апеляційну скаргу відповідача залишив без руху, надав скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та надання документа про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 13.09.2019 відповідач 01.10.2019 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що він не мав змоги сплатити судовий збір при попередньому зверненні за апеляційним оскарженням, оскільки по рахункам відповідача були відсутні кошти для сплати судового збору, про що свідчать виписки по рахунку, а також листування з державними органами щодо виділення коштів для сплати судового збору відповідачем.

31.10.2019 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнав неповажними, відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що скаржником вживались всі заходи без зайвих зволікань для приведення апеляційної скарги у відповідність норм КАС України.

Відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу не надходив, що не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.

04.02.2020 Верховний Суд прийняв ухвалу, якою відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 0440/6283/18 витребував з суду першої інстанції.

10.02.2020 справа № 0440/6283/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на відсутність (недостатність) коштів на сплату судового збору.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що жодних належних та допустимих доказів того, що підстави на які посилається відповідач не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №0440/6283/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

С. С. Пасічник

В. П. Юрченко