Рішення

від 18.02.2020 по справі 922/3364/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2020 р.Справа № 922/3364/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши заяву про стягнення судових витрат по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 72 в літері "А") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еспресо Венд" (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд. 20) про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еспресо Венд" про зобов`язання повернути майно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.11.2019 об 11:40.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 26.11.2019 відкладено підготовче засідання на 10.12.2019 о 12:45.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3364/19 до судового розгляду по суті на 09.01.2020 о 12:30.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2020 розгляд справи по суті відкладено на 04.02.2020 о 12:30.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2020 позов задоволено повністю, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Еспресо Венд" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна" майно, згідно переліку. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еспресо Венд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна" 1921,00 грн.

Представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 3614 від 11.02.2020). У вказаній заяві представник позивача просить покласти на відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1154573,80 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розглянувши заяву позивача подану заяву про розподіл судових витрат (вх. № 3614 від 11.02.2020), суд виходить з наступного.

Як зазначено в ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 244 ГПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Водночас, системний аналіз норм господарського процесуального законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність );

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" .

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивач надав суду належним чином засвідчені копії документів, а саме:

- договір №3/01 про надання правової (правничої) допомоги від 10.07.2018;

- додаток № 9 від 26.09.2019 до договору №3/01 про надання правової (правничої) допомоги від 10.07.2018;

- акт здачі - приймання правової (правничої) допомоги від 01.11.2019 на загальну суму 120000,00 грн.;

- скріншот банківської виписки зпа20.11.22019;

- акт № 2 здачі - приймання правової (правничої) допомоги від 04.02.2020;

- меморіальний ордер №0002385447 від 05.02.2020 на суму 40000,00 грн.;

- акт № 3 здачі - приймання правової (правничої) допомоги від 05.02.2020;

- скріншот банківської виписки за 04.02.2020-06.02.2020;

- скріншот банківської виписки за 04.02.2020;

- детальний опис робіт на суму 160000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вартість наданих послуг визначена в п.п. 2-4, 7 додатку № 9 від 26.09.2019 до договору №3/01 про надання правової (правничої) допомоги від 10.07.2018, а саме:

50000,00 грн. - аналіз документів, (п. 2 додатку №9);

70000,00 грн. - підготовка та подання позову (п. 3 додатку № 9);

10000,00 грн. - представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції за кожне судове засідання (п. 4 додатку №9).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

У своїй заяві про розподіл судових витрат (вх. №3614 від 11.02.20) позивач просить також стягнути 994573,81 грн. - 10 % від вартості майна, що підлягає поверненню за рішенням суду. При цьому позивач наводить, що вартість присудженого до повернення позивачу відповідачем майна становить 9945738,08 грн., 10 % від якої становить 994573,81 грн.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає надані докази такими, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Водночас, суд враховуючи висновки об`єднаної палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, зазначає наступне.

Так, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з відповідача 1154573,80 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Однак, суд, беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 160000,00 грн., виходячи з такого.

Перш за все, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань згідно з Договору оренди від № 170423 від 30.12.2018 в частині повернення орендованого майна.

При цьому, відповідач проти позовних вимог заперечень не висловив.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, однак, суд має оцінити рівень адвокатських витрат з урахуванням того, чи є їх сума обґрунтованою.

Відтак, здійснюючи розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критерієм розумності розміру адвокатських витрат, з урахуванням обставин справи, суд виходить із умов договору №3/01 про надання правової (правничої) допомоги від 10.07.2018, а також поданих до матеріалів справи: додатку № 9 від 26.09.2019 до договору №3/01 від 10.07.2018; акту здачі - приймання правової (правничої) допомоги від 01.11.2019 на загальну суму 120000,00 грн.; скріншот банківської виписки від 20.11.22019; акту № 2 здачі - приймання правової (правничої) допомоги від 04.02.2020; меморіального ордеру №0002385447 від 05.02.2020 на суму 40000,00 грн.; акту № 3 здачі - приймання правової (правничої) допомоги від 05.02.2020; скріншоту банківської виписки за 04.02.2020-06.02.2020; скріншоту банківської виписки за 04.02.2020; детального опису робіт на суму 160000,00 грн.

При цьому, передбачений пунктом 7 додатку № 9 від 26.09.2019 до договору №3/01 від 10.07.2018 щодо додаткового гонорару у розмірі 10 % від вартості майна, що підлягатиме поверненню за рішенням суду не є витратами на професійну правничу допомогу, в розумінні приписів пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України, що підлягають стягненню з ТОВ "Еспресо Венд" в порядку статті 129 ГПК України.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (постанова Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18).

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд доходить висновку, що в загальній кількості достатнім, об`єктивним і співмірним зі складністю справи є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 160000,00 грн.

З огляду на відсутність заяви відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 160000,00 грн. покладаються на ТОВ "Еспресо Венд".

Враховуючи вищевикладене, заява позивача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву про розподіл судових витрат (вх. № 3614 від 11.02.2020) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еспресо Венд" (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд. 20, код ЄДРПОУ 36224978) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 72 в літері "А", код ЄДРПОУ 32531437) - 160000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

4. В решті заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.02.2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова