Рішення

від 10.02.2020 по справі 202/4760/19

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/4760/19

Провадження № 2/202/345/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

10 лютого 2020 року ндустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання - Репіної А.С., Смаль О.В.,

представника позивача - Хандусенко І.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркарової Вікторії Юріївни, ОСОБА_2 , третя особа ТОВ Юридична компанія ЮР-АЛКОМ про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12 липня 2019 року звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до про визнання права власності в порядку спадкування.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 червня 2019 року вона звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркової Вікторії Юріївни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ангар № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Цього ж дня нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Позивач вважає дану постанову незаконною, оскільки вона не заявляла про відмову від спадщини протягом строку встановленого ст. 1270 ЦПК України.

Також позивач зазначає, що проживала разом з спадкодавцем - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який удочерив позивача, та дружиною спадкодавця - ОСОБА_2 , яка не визнає право відповідача на спадщину, хоча після смерті спадкодавця позивач фактично вступила в управління майном спадкодавця, в тому числі й управління ангаром № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, позивач та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги, які мають рівні частки на спадщину.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркової Вікторії Юріївни від 19.06.2019 року. Визнати право ОСОБА_1 на спадкування за законом у першу чергу на ангар № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Мачуського О.М. для розгляду справи.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 05 серпня 2019 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

24 вересня 2019 року від приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркової В.Ю. надійшли письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких остання зазначає, що 19 червня 2019 року нею складено Постанову про відмову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.06.2019 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ангар № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для відмови слугувала відсутність рішення суду на підтвердження проживання разом зі спадкодавцем однією сім`єю. Крім того, заповіт на ім`я ОСОБА_1 не складався. Враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність необхідних юридичних фактів, за наявності яких у ОСОБА_1 може виникнути право на зміну черговості спадкування, просила відмовити останній у задоволенні позовної заяви.

28 жовтня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого остання зазначає, що проживала зі спадкодавцем протягом тривалого часу, тому є членом його родини і може претендувати на спадщину, яка протягом тривалого часу, тому є членом його родини і може претендувати на спадщину, яка була відкрита після смерті ОСОБА_3 . Крім того, вона не відмовлялась від спадщини та є особою, яку ОСОБА_3 удочерив. Таким чином, зазначає, що вона є спадкоємцем першої черги в рівних частках з ОСОБА_2 . Враховуючи зазначене, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, витребувано копію матеріалів цивільної справи та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ Юридична компанія ЮР-АЛКОМ , код ЄДРПОУ 37188412.

04 грудня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Марковою В.Ю. надано суду копію матеріалів спадкової справи № 34/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивач є донькою ОСОБА_2 , яка є дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Враховуючи, що позивач є донькою померлого ОСОБА_3 , просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркової В.Ю. в судове засідання не з`явилась, у поданих запереченнях на позовну заяву та окремо поданих нею заявах, просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надала, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України Про нотаріат , та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.

Статтею 50 Закону України Про нотаріат передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України Про нотаріат право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.

Перевіряючи законність дій нотаріуса, суддя повинен детально вивчити закон, на підставі якого діяв нотаріус чи інша посадова особа, уповноважена на вчинення нотаріальної дії, дослідити всі докази і з`ясувати обставини, що мають значення для справи. Це, у свою чергу, дає суду можливість винести законне й обґрунтоване рішення.

Предметом доказування під час судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або про відмову в їх вчиненні є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012р. за №282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.1. Глави 10 Розділу ІІ Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012р. за №282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

Пунктом 4.4. Глави 10 Розділу ІІ Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012р. за №282/20595, встановлено, що факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Судом встановлено, що 19 червня 2019 року ОСОБА_1 , звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркової В.Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину - ангар № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який є приватною власністю спадкодавця ОСОБА_3 . Зазначає, що вказану спадщину після ОСОБА_3 вона прийняла згідно ч. 3 ст. 1268 ЦПК України, шляхом фактичного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркова В.Ю. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.06.2019, відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки у відповідності до п. 4.4, п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке ОСОБА_1 не надано. Крім того, заповіт на ім`я останньої від імені спадкодавця не складався.

Враховуючи, що постанова приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркової В.Ю. від 19.06.2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом є обґрунтованою та складеною з додержанням вимог чинного законодавча, у суду відсутні підстави для її скасування, а тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем право на спадкування за законом у першу чергу, суд зазначає наступне.

У відповідності до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1260 ЦК України визначено, що у разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з другого, прирівнюються до родичів за походженням.

Вказану вимогу, ОСОБА_1 мотивує тим, що є особою, яку спадкодавець ОСОБА_3 , удочерив, а тому відповідності до ст.ст. 1260,1261 ЦК України вона є спадкоємцем першої черги.

Разом з тим, в обґрунтування своїх вимог, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставини усиновлення, а тому такі посилання сприймаються судом як припущення.

Крім того, відповідно до матерів спадкової справи № 34/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , останній 05.12.2002 року склав заповіт, згідно якого заповів ОСОБА_2 усе майно, що буде належати йому на момент смерті. Вказаний заповіт посвідчено нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Вишневською Н.П. та зареєстровано в реєстрі № 1-2719.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначено в частині 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписом статті 76 Кодексу доказами в цивільній справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Саме позивач мав довести в ході розгляду справи обґрунтованість кожного свого посилання, зокрема й щодо обґрунтованості вимог про стягнення майнової шкоди, завданої саме внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного доказу, зокрема належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом встановлено, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження доказами, що наявні в матеріалах справи.

Враховуючи, викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.1-2,3 7, 12, 13, 81, 82, 89, 244, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркарової Вікторії Юріївни, ОСОБА_2 , третя особа ТОВ Юридична компанія ЮР-АЛКОМ про визнання права власності в порядку спадкування- відмовити.

Повне рішення складено 19 лютого 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський