Рішення

від 07.02.2020 по справі 317/1518/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №/п 2/317/65/2020

Справа № 317/1518/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2020 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

при секретарі Коваль В.В.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , територіальної громади в особі Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , територіальної громади в особі Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно, яка в останній раз уточнювалась 17.05.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ОСОБА_4 .

До складу спадкового майна по її смерті ввійшли три земельні ділянки та домоволодіння, а саме: земельна ділянка пл.4,9515 гектарів з кад.№2322182400:04:001:1468, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка пл.0,2185 гектарів з кад.№2322182400:08:001:0012, для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка пл.0,2500 гектарів з кад.№2322182400:08:001:0003, для будівництва і обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка); домоволодіння, у складі: житловий будинок літ.А загальною площею 56,9 кв.м. в тому числі житловою площею 14,0 кв.м., сіни літ.а, літня кухня літ.В, сіни літ.в, сарай літ.В1, сарай літ.Б, вбиральня літ.Д, сарай літ.Г, погріб літ.пг, паркан №1, колодязь літ.К та самочинно побудований житловий будинок літ.Е з ганком загальною площею 47,5кв.м. в тому числі житловою площею 26,8кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем ОСОБА_2 по смерті спадкодавця оформлено право власності тільки на три земельні ділянки.

У видачі свідоцтва про право власності на домоволодіння, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17 квітня 2019 року, позивачу відмовлено. Підставою відмови є втрата правовстановлюючого документу, дублікат якого отримати неможливо.

Вказане домоволодіння, належить позивачу з часу смерті спадкодавця, але оформити на нього правовстановлюючі документи вона не може, що свідчить про невизнання та оспорювання її права на спадщину.

Позивач вважає, що оскільки один з житлових будинків, який входить до складу домоволодіння, є самочинно збудованим, то право на спадкування такого майна має вирішуватися з врахуванням п.7 Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , згідно якого слідує, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

09.09.2019 р. через канцелярію до суду було надано заяву про уточнення предмету та підстав позову та резолютивної частини уточненої позовної заяви від 17.05.2019 р.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив до суду не подав.12.09.2019 р. засобами поштового зв`язку від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання представник відповідача Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до суду не з`явився.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справу на засадах змагальності сторін в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, та повністю підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.11.2016 року, виданого Запорізьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 .

Відповідно до заповіту від 22.11.2010 р. посвідченого головою Григорівської сільської ради ОСОБА_5 Ф., ОСОБА_4 заповіла все належне їй майно ОСОБА_2 .

27.01.2017 р. ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Процюк Н.П. з заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно копії спадкової справи № 4/2017, ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Процюк Н.П. 27.01.2017 р. з заявою про прийняття спадщини, тобто у встановлений законом 6 місячний строк.

Відповідно до заяв від 17.03.2017 р. посвідчених приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Процюк Н.П., ОСОБА_3 відмовився від обов`язкової частки у спадщині та від спадщини за законом.

Окрім позивача ОСОБА_2 інших спадкоємців що звертались до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 ст.1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до наданої суду постанови про відмову у вчинені нотаріальних дій, виданої приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Процюк Н.П. від 17.04.2019 р. № 113/02-31 вбачається, що ОСОБА_2 відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року вбачається, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок виданого Виконавчим комітетом Народної ради Народних депутатів Запорізької області № 72 від 24.06.1991 р. ОСОБА_4 переданий у приватну власність будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа № 3689 від 09.04.2019 р. Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке між міське бюро технічної інвентаризації , станом на 27.05.1993 р., за адресою АДРЕСА_1 були розташовані: житловий будинок літ.А, сіни літ.а, літня кухня літ.В, сіни літ.в, сарай літ.В1,сарай літ.Б, вбиральня літ. Д., сарай літ.Г, погріб літ. пг, паркан № 1, колодязь літ. К. Крім того, станом на 27.05.1993 р. на земельній ділянці був розташований самочинно побудований житловий будинок літ. Е з ганком.

Оскільки ОСОБА_4 право власності на спірний житловий будинок літ.А за життя набула правомірно, відтак він увійшла до спадкової маси.

Суд не піддає сумніву достовірність документів, наданих стороною позивача як доказів та визнає, що позивачем по справі обраний вірний спосіб захисту свого права, а тому вважає що позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Вимога позивача стосовно визнання права власності на самочинно побудований житловий будинок літ.Е з ганком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47,5 кв.м, в тому числі житловою площею 26,8 кв.м., у вигляді будівельних матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва, є такою що не підлягає задоволенню. Житловий будинок літ. Е з ганком не оформлено як об`єкт нерухомості, а тому він не входить до спадкової маси за заповітом.

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 ЦК України, за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 по справі №3-576гс16 та підтриманий в постанові Верховного суду від 21 березня 2019 року по справі № 909/175/18 (ЄДРСРУ № 80685160), в якій зокрема, вказано, що до прийняття об`єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об`єкт не виникає.

Одночасно частиною 3 статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Отже, об`єкт незавершеного будівництва за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів , які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво).

Поняття ж самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 ЦК України, яка унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2 статті 376 ЦК України). Проте в окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Оскільки матеріли справи не містять підтвердження що ОСОБА_4 в судовому порядку визнала право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суд приходить до висновку, що воно не ввійшло до спадкової маси після смерті спадкодавця, а тому вимога щодо визнання права власності в порядку спадкування щодо нього не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 8, 10, 12, 17, 18,28, 76-81, 83, 128-130, 133,137, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1225, 1233, 1235, 1268, 1269, 1297 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати право приватної власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на житловий будинок літ. А загальною площею 56,9 кв.м. в тому числі житловою площею 14,0 кв.м., сіни літ. а, літня кухня літ. В, сіни літ. в, сарай літ. В1, сарай літ. Б, вбиральня літ. Д, сарай літ. Г, погріб літ. пг, паркан №1, колодязь літ. К, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України , апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення буде виготовлено 07.02.2020 р.

Суддя І.Б. Громова