Рішення

від 04.02.2020 по справі 329/637/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 328/1762/19

Провадження № 2/329/11/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Богослова А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Силаєвої Т.М.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

третіх осіб - Чернігівської державної нотаріальної контори Запорізької області, відділу Держгеокадастру у Чернігівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, часткове скасування державної реєстрації державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на 2/3 частини спадкового майна в порядку спадкування за заповітом,

В С Т АН О В И В:

ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі-відповідач) про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 15.06.2001; часткове скасування державної реєстрації державного акту на право власності на землю площею 6,52 га; визнання права власності в порядку спадкування за заповітом: на 2/3 частини земельної ділянки площею 6,52 га, на 2/3 частини пасовищ площею 0,39 умовних кадастрових гектарів та сіножать площею 0,05 умовних кадастрових гектарів, на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями; на 2/3 земельної ділянки площею 0,60 га, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 .

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно: право на земельну частку (пай), житловий будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,60 га, розташованій по АДРЕСА_1 . За життя мати склала заповіт на ім`я позивача від 31.08.1994. Згідно заповідального розпорядження мати залишила все майно та усі майнові права позивачу. Крім позивача, спадкоємцем за законом також є його брат ОСОБА_3 (відповідач), оскільки він на момент відкриття спадщини був пенсіонером і мав право на обов`язкову частку у спадщині. Відповідач відмовився від прийняття спадщини на підставі заяви від 17.05.2001. Проте отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.06.2001, згідно якого отримав право на земельну частку(пай), посвідчене сертифікатом серії ЗП №028888. В подальшому відповідач отримав на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину та сертифікату державний акт на право власності на землю серії ІV-ЗП №005417, виданий Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області 26 грудня 2002 року, на земельну ділянку площею 6,52 га. В подальшому рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 18.05.2001 позивачу продовжено строк прийняття спадщини, після померлої матері. Однак 07.06.2019 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із відсутністю оригіналів документів на інше спадкове майно. Крім того, з приводу іншого спадкового майна згоди між ним та відповідачем не досягнуто.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову. Пояснив, що позивач відмовлявся від прийняття спадщини та подавав відповідну заяву.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні докази у їх сукупності та взаємозв`язку, надавши їм оцінку з точки зору допустимості, належності, та достовірності, а їх сукупності з точки зору достатності суд доходить до наступних висновків.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 помирає ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Новополтавською сільською радою Чернігівського району Запорізької області від 23.11.1999.

За життя ОСОБА_5 склала заповіт від 31.08.1994, яким заповіла позивачу дім і все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, на що вона буде мати право.

При цьому за життя ОСОБА_5 набула право на наступне майно та майнові права: на земельну частку (пай) розміром 8,08 умовних кадастрових гектара, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП №028888, виданого на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області від 30 травня 1996 року; на житловий будинок зі спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, видане виконкомом Чернігівської районної ради Чернігівського району Запорізької області від 24.09.1988; на земельну ділянку площею 0,60 га, розташованої в с.Новополтавка Чернігівського району Запорізької області, згідно державного акту на право власності на землю серії ЗП №000019, виданим Новополтавською сільською радою Чернігівського району Запорізької області від 24.10.1996.

Окрім позивача, згідно матеріалів спадкової справи №148, заведеної Чернігівською державною нотаріальною конторою ІНФОРМАЦІЯ_1, після померлої ОСОБА_5 є відповідач і донька померлої ОСОБА_6 .

Із заявою про прийняття спадщини згідно матеріалів спадкової справи звертався 23.12.1999 лише відповідач.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 18.05.2001, справа №2-282, позивачу продовжено строк для прийняття спадщини, після померлої матері ОСОБА_5 . Зазначене рішення наявне в матеріалах спадкової справи.

Крім того, згідно даних Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №58803184 від 18.12.2019, Чернігівською державною нотаріальною конторою 15.06.2001 за №191 була заведена ще одна спадкова справа, після померлої ОСОБА_5 , матеріали якої відсутні як в Чернігівській державній нотаріальній конторі, так і в Запорізькому обласному нотаріальному архіві, що підтверджується листом Чернігівської державної нотаріальної контори від 18.12.2019 та листом Запорізького обласного державного нотаріального архіву від 27.12.2019.

Державним нотаріусом Чернігівської державної нотаріальної контори Бугайчуком Г.О. 15.06.2001 було видане позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗП в„– 028888, виданого на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області від 30 травня 1996 року.

На підставі свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) від 15.06.2001, відповідач отримав у власність земельну ділянку площею 6,52 га, розташовану території Новополтавської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, за межами населених пунктів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право приватної власності на землю, серії ІV-ЗП №005417, виданого Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області 26 грудня 2002 року. Зазначена обставина також підтверджується листом відділу у Чернігівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 22.01.2020.

Позивач 07.06.2019 звернувся до державного нотаріуса Чернігівської державної нотаріальної контори Зиріної О.Ю. Однак остання відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої матері ОСОБА_5 у зв`язку із відсутністю документів на майно померлої.

Згідно п.п.4.5 ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки спадщина була прийнята одним із спадкоємців -відповідачем, то до спірних правовідносин слід застосувати також положення ЦК УРСР

Статтею 524 ЦК УРСР передбачено, що Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно ст.527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Частиною 1 ст.529 ЦК УРСР передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ст.534 ЦК УРСРКожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно до ст.535 ЦК УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст.560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Під час судового розгляду було встановлено, що відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину, яке складалося із права на цілу земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗП в„– 028888, виданого на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області від 30 травня 1996 року. Хоча в силу положень ст.ст.529, 535 ЦК УРСР, як непрацездатний спадкоємець першої черги мав право на отримання 2/3 від половини спадкового майна.

Таким чином, були порушені права позивача, як спадкоємця за заповітом, який повинен був отримати також право на земельну частку (пай). Отже позовна вимога щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 15 червня 2001 року ОСОБА_3 державним нотаріусом Чернігівської державної нотаріальної контори Бугайчуком Г.О., в частини успадкування ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_5 , 2/3 (дві треті) частини права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗП в„–028888 , виданого на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області від 30 травня 1996 року підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки на підставі зазначеного свідоцтва про право на спадщину від 15.06.2001 в подальшому позивач отримав право власності на земельну ділянку площею 6,52 га, розташованої на території Новополтавської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, за межами населених пунктів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право приватної власності на землю, серії ІV-ЗП №005417, виданого Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області 26 грудня 2002 року, державна реєстрація такого акту на право власності на землю підлягає скасуванню, а за позивачем слід визнати право власності на 2/3 зазначеної земельної ділянки. Тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задовленню.

Крім того, статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.ст.1217,1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В статті 1233 ЦК України розтлумачено поняття заповіту, яким є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 4 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріус має право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Згідно п.2 ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нотаріус є державним реєстратором.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор, яким також є нотаріус, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

Відповідно до п.8 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

На виконання ч.2. ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1127 від 25.12.2015 (в редакції постанови №553 від 23.08.2016), якою затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п.66 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

При цьому, відповідно до п.53 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Стосовно вимог позивача щодо визнання за ним в порядку спадкування за заповітом права на 2/3 частини пасовищ площею 0,39 умовних кадастрових гектарів та сіножать площею 0,05 умовних кадастрових гектарів слід зазначити наступне.

Згідно листа відділу у Чернігівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 22.01.2020 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП №028888, виданого на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області від 30 травня 1996 року, був виданий державний акт серії ІV-ЗП №005417. Доказів, що 0,39 умовних кадастрових гектарів пасовищ та 0,05 умовних кадастрових гектарів не були виділені в натурі та передані у власність відповідачу за державним актом ІV-ЗП №005417, суду не надано. Вище суд дійшов висновку про скасування державної реєстрації зазначеного державного акту та визнання права власності на 2/3 земельної ділянки за позивачем. Отже у суду не має правових підстав визнавати право на земельну частку (пай) на 2/3 від 0,39 умовних кадастрових гектарів пасовищ та 0,05 умовних кадастрових гектарів сіножатей, якщо таке право вже було реалізовано шляхом виділення внатурі земельної ділянки та отриманні її власність. Тому в цій частині в позові слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями; на 2/3 земельної ділянки площею 0,60 га слід зазначити наступне.

З системного аналізу наведених вище положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Закону України Про нотаріат , Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 (в редакції постанови №553 від 23.08.2016), випливає, що у разі неможливості особою отримати дублікат державного акту чи свідоцтва про право власності на нерухоме майно з об`єктивних причин та подати такий дублікат нотаріусу, нотаріус в такому випадку повинен був, у разі відсутності даних в Державному земельному кадастрі, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, скористуватися інформацією, яка містилася на паперових носіях в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації.

Також згідно п/п 4.2 п.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам №43 від 04.05.1999 другий примірник державного акта або договору зберігається у вогнетривких шафах у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України. Отже, в даному випадку, нотаріус не був позбавлений можливості витребувати необхідні відомості щодо державного акту на права власності, а також оригінал (копію) державного акту у відділі у Чернігівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, де мав зберігатися другий екземпляр державного акту.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що право власності на будинок за померлою було зареєстроване згідно діючого на той час законодавства в Пологівському бюро технічної інвентаризації, про що свідчить запис у свідоцтві про право особистої власності на житловий будинок від 24.09.1988 за №167 у реєстровій книзі №9. Крім того, право власності на земельну ділянку за померлою підтверджувалося державним актом серії ЗП №000019 від 24.10.1996, другий екземпляр якого мав зберігатися у відділі Держгеокадастру. Однак нотаріус не скористався відомостями, які містилися в БТІ на паперових носіях, не витребовував такі відомості з БТІ, не витребовував жодних відомостей з відділу Держгеокадастру, про що свідчать матеріали спадкової справи та безпідставно відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через нібито втрату всіх документів . Позивач не позбавлений можливості оскаржити відмову у вчиненні нотаріальної дії, в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину на іншу частину нерухомого майна. Підстав для судового захисту прав позивача у формі визнання за ним права власності на нерухоме майно в порядку спадкування не встановлено.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню

Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.81, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, часткове скасування державної реєстрації державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на 2/3 частини спадкового майна в порядку спадкування за заповітом,- задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 червня 2001 року ОСОБА_3 державним нотаріусом Чернігівської державної нотаріальної контори Бугайчуком Г.О., в частини успадкування ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_5 , 2/3 (дві треті) частини права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗП в„–028888 , виданого на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області від 30 травня 1996 року.

Скасувати державну реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю, серії ІV-ЗП №005417, виданого Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області 26 грудня 2002 року ОСОБА_3 , зареєстрованого в книзі записів держаних актів на право приватної власності на землю за №957.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, право власності на 2/3 (дві треті) частини земельної ділянки площею 6,52 га, кадастровий номер 2325584600:02:013:0038, розташованої на території Новополтавської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, за межами населених пунктів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму судових витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 330,03 грн

Повний текст рішення складений 14 лютого 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Чернігівська державна нотаріальна контора Запорізької області, місце розташування: вул.Соборна,391, смт Чернігівка, Чернігівський район, Запорізька область, код юридичної особи 02884285.

Третя особа: Чернігівська районна державна адміністрація Запорізької області, місце розташування: вул.Соборна,401, смт Чернігівка, Чернігівський район, Запорізька область, код юридичної особи 02126395.

Третя особа: Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області, місце розташування: вул.Українська,57, смт Чернігівка, Чернігівський район, Запорізька область, код юридичної особи 20509645.

Третя особа: відділ у Чернігівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, місце розташування: вул.Українська,50, м.Запоріжжя, Запорізька область, код юридичної особи 39820689.

Суддя А.В.Богослов