Ухвала

від 18.02.2020 по справі 521/2313/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/2313/20

Пр. №6/521/159/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі

головуючого судді - Сегеди О.М.,

при секретарі - Колесник Т.В., за участю:

представника заявника - Гульчак А.С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Одесі матеріали заяви Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника,

встановив:

У лютому 2020 року Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до суду з заявою про звернення стягнення на нерухоме майно боржника Товариства з обмеженою відповідальність Кипрей (далі - ТОВ Кипрей ) , посилаючись на те, що у відділі на примусовому виконанні перебувають виконавчі провадження по виконавчим документам, а саме: 1) наказу №916/2671/16 від 13 грудня 2016 року, виданого Господарським судом Одеської області про стягнення з ТОВ Кипрей (ЄДРПОУ: 19197287, м. Одеса, вул. Середня, буд. №25) на користь ТОВ Основа Папір (ЄДРПОУ: 33939476, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) боргу у розмірі 434562,93 грн. ; 2) наказу №916/1021/16 від 14 червня 2016 року, виданого Господарським судом Одеської області про стягнення з ТОВ Кипрей (ЄДРПОУ: 19197287, м. Одеса, вул. Середня, буд. №25) на користь ТОВ Дунапак Таврія (ЄДРПОУ: 38045226, м. Цюрупинськ, вул. Гвардіївська, 103) боргу у розмірі 410902,38 грн. ; 3) наказу №916/1021/16 від 14 червня 2016 року виданого Господарським судом Одеської області про стягнення з ТОВ Кипрей (ЄДРПОУ: 19197287, м. Одеса, вул. Середня, буд. №25) на користь ТОВ Торговий Дім ЕкотрейдПро (ЄДРПОУ: 38141925, м. Львів, вул. П`ясецького, буд. №12) боргу у розмірі 11344,07 грн. ; 4) наказу №916/1021/16 від 14 червня 2016 року, виданого Господарським судом Одеської області про стягнення з ТОВ Кипрей (ЄДРПОУ: 19197287, м. Одеса, вул. Середня, буд. №25) на користь ТОВ Торговий Дім ЕкотрейдПро (ЄДРПОУ: 38141925, м. Львів, вул. П`ясецького, буд. №12) боргу у розмірі 1378,00 грн. ; 5) наказу №916/1560/16 від 02 вересня 2016 року, виданого Господарським судом Одеської області про стягнення з ТОВ Кипрей (ЄДРПОУ: 19197287, м. Одеса, вул. Середня, буд. №25) на користь ТОВ Гідропром (ЄДРПОУ: 31292870, м. Одеса, вул. Середня, 83 Б) боргу у розмірі 6680,00 грн. ; 6) рішення Господарського суду Одеської області від 18 грудня 2015 року по справі №916/4006/15 про стягнення з ТОВ Кипрей (ЄДРПОУ: 19197287, м. Одеса, вул. Середня, буд.№25) на користь TOB ВОСТПАК (ЄДРПОУ: 38281289, м. Харків, вул. Виконкомівська, 19) боргу у розмірі 104573,00 грн. ; 7) наказу №916/3416/16 від 24 січня 2017 року, виданого Господарським судом Одеської області, про стягнення з ТОВ Кипрей (ЄДРПОУ:19197287, м. Одеса, вул. Середня, буд. №25) на користь Науково-виробничого приватного підприємства Печать (ЄДРПОУ: 16279369, м. Київ, вул. Віскозна, 8) боргу у розмірі 23098,78 грн. ; 8) наказу №916/1560/16 від 02 вересня 2016 року, виданого Господарським судом Одеської області, про стягнення з ТОВ Кипрей (ЄДРПОУ:19197287, м. Одеса, вул. Середня, буд. №25) на користь ДПІ у Малиновському районі міста Одеса (м. Одеса, вул. Стовпова, 17) боргу у розмірі 1378,00 грн. ; 9) наказу №916/765/16 від 24 травня 2016 року, виданого Господарським судом Одеської області, про стягнення з ТОВ Кипрей (ЄДРПОУ: 19197287, м. Одеса, вул. Середня, буд. №25) на користь Прокуратури Одеської області (м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) боргу у розмірі 4184,70 грн. ; 10) наказу №916/997/18 від 30 серпня 2018 року, виданого Господарським судом Одеської області, про стягнення з ТОВ Кипрей (ЄДРПОУ:19197287, м. Одеса, вул. Середня, буд. №25) на користь Інституту НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ (м. Одеса, вул. Середня, буд. №25) боргу у розмірі 35846,84 грн. ; 11) наказу №916/1505/18 від 17 вересня 2018 року, виданого Господарським судом Одеської області, про стягнення з ТОВ Кипрей (ЄДРПОУ: 19197287, м. Одеса, вул. Середня, буд. №25) на користь Фонду державного майна України (м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15) боргу у розмірі 44243,02 грн.

В обґрунтування заяви зазначав, що на момент звернення до суду за боржником ТОВ Кипрей наявна заборгованість у загальному розмірі 1186010,89 грн., судові рішення ним не виконані та при цьому за останнім не зареєстровано жодного іншого майна, на яке б можливо було звернути стягнення, крім нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які належать боржнику на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 16 січня 2012 року.

Вказував, що нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ТОВ Кипрей , перебувають в іпотеці, іпотекодержатель - Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - АТ Райффайзен Банк Аваль ), строк виконання основного зобов`язання встановлено згідно Кредитного договору №00163019 від 26 грудня 2013 року.

Зазначав, що АТ Райффайзен Банк Аваль не надало відомостей про стан виконання основного зобов`язання за вказаним кредитним договором та термін його виконання, крім того, за результатами перевірки в АСВП не виявлено відкритих виконавчих проваджень відносно боржника ТОВ Кипрей , де стягувачем виступало би АТ Райффайзен Банк Аваль .

Посилаючись на вищевказані обставини, заявник просив суд звернути стягнення на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності боржнику ТОВ Кипрей .

Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року заява Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) була прийнята до провадження та призначено судовий розгляд (а.с. 47).

Представник Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), діюча за довіреністю від 29 січня 2020 року, в судовому засіданні підтримала заяву про звернення стягнення на нерухоме майно боржника та просила суд її задовольнити (а.с. 50).

Дослідивши матеріали заяви, заслухавши доводи заявника, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що заява про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно частини третьої, четвертої статті 50 Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно до ч. 2 ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Таким чином, державний виконавець звертається до судуіз заявою про звернення стягнення на майно, яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові №545/3611/17-ц від 20 вересня 2018 року, процесуальне законодавство містить певні особливості, за яких уможливлюється вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, ухвалених у господарських та адміністративних справах саме у порядку цивільного судочинства. Така логіка законодавця пов`язана з тим, що вказані виконавчі дії виходять за межу публічно-правових правовідносин чи господарських правовідносин, і стосуються виключно цивільних прав фізичних чи юридичних осіб.

Судом встановлено, що нежитлові приміщення, загальною площею 1388,6 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на які заявник просить звернути стягнення, належать на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 16 січня 2012 року ТОВ Кипрей (а.с. 34).

26 грудня 2013 року право власності ТОВ Кипрей на нежитлові приміщення, загальною площею 1388,6 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки (а.с. 33).

Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 лютого 2020 року вбачається, що нежитлові приміщення, загальною площею 1388,6 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 16 січня 2012 року ТОВ Кипрей , були передані останнім в іпотеку АТ Райффайзен Банк Аваль на підставі Іпотечного договору, укладеного 26 грудня 2013 року між ТОВ Кипрей та АТ Райффайзен Банк Аваль (а.с. 21-32).

Отже, АТ Райффайзен Банк Аваль є іпотекодержателем нежитлових приміщеннь, загальною площею 1388,6 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 16 січня 2012 року - ТОВ Кипрей .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 6 ст. 3 даного Закону, у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Таким чином, пріоритет права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог виникає з моменту державної реєстрації іпотеки, а порушення боржником кредитного зобов`язання є умовою реалізації прав кредитора, гарантованих іпотекою. При цьому, у випадку звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки, можливе порушення прав кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Крім того, суд зазначає, що особливістю вказаної справи є те, що заявник звернувся з заявою до місцевого суду у порядку цивільного судочинства для отримання дозволу на вчинення виконавчих дій на виконання судових рішень, ухвалених у порядку господарського судочинства.

За загальним правилом, усі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах вирішуються відповідно до вимог Розділу V ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Статтею 338 ГПК України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Відповідно до статей 1 , 12 , 41 ГПК України , господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 ГПК України , а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно ч.ч. 1, 10 ст. 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Отже, чинний ГПК України містить норми, якими врегульована процедура звернення органів Державної виконавчої служби до господарського суду, що розглядав справу як суд першої інстанції, з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні заявиДругого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, слід відмовити у повному обсязі, оскільки дані вимоги не відповідають вимогам діючого законодавства.

Керуючись ст. ст. 19 , 440 ЦПК України , суд

ухвалив:

Заяву Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.М. Сегеда