Рішення

від 17.02.2020 по справі 478/591/19

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/591/19 пров. №2/478/13/2020

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2020 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

представників позивача Гончаренко В.О., Новгородського В.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма імені Шевченко до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним,

В с т а н о в и в:

В квітні 2019 року ПСП Агрофірма імені Шевченко звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 відповідач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,23 га., розташованої в межах території Шевченківської (Червонознам`янської) сільської ради Казанківського району Миколаївської області, яку за договором оренди, зареєстрованого Казанківським сектором реєстрації Миколаївської філії Центру ДЗК за №041049101709 від 24.12.2010 року, передав у користування ПСП Агрофірма імені ОСОБА_3 строком на 10 років.

В березні 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Казанківського районного суду з позовною заявою до ПСП Агрофірма імені Шевченко про розірвання вищевказаного договору оренди землі та стягнення орендної плати. Так, під час розгляду цивільної справи №478/317/18 у судовому засіданні відповідачем було зазначено, що договір оренди землі з ПСП Агрофірма імені Шевченко він на таких умовах не укладав та не підписував.

Зважаючи на такі пояснення відповідача ОСОБА_1 ПСП Агрофірма імені Шевченко вважає, що договір оренди землі, зареєстрований Казанківським сектором реєстрації Миколаївської філії Центру ДЗК за №041049101709 від 24.12.2010 року, є таким, що укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме без згоди відповідача ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, тому просило ухвалити рішення яким визнати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма імені Шевченко , зареєстрований Казанківським сектором реєстрації Миколаївської філії Центру ДЗК за №041049101709 від 24.12.2010 року недійсним.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 04.07.2019 року призначено судово-почеркознавчу експертизу та провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 08.11.2019 року поновлено провадження у справі у зв`язку надходженням справи з експертної установи разом з висновком експерта №19-841 від 22.10.2019 року.

В судовому засіданні представники позивача Гончаренко В.О. та Новгородський В.В. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що у 2010 році між ним та ПСП Агрофірма імені Шевченко було укладено договір оренди землі, який було підписано ним особисто, крім того ним було підписано акт прийому-передачі об`єкта оренди та акт про передачу і прийому межових знаків під охорону та зберігання. Зазначив, що договір який доданий позивачем до позовної заяви та договір який наданий відділом Держгеокадастру у Казанківському районі на запит суду ним не підписувався, а підпис який міститься в ньому не його, але акт прийому-передачі об`єкта оренди та акт про передачу і прийому межових знаків під охорону та зберігання містять його підписи. Вважає, що позовна заява про визнання недійсним договору оренди землі була заявлена позивачемПСП Агрофірма імені Шевченко після того, як він звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення орендної плати у зв`язку з систематичною її невиплатою Орендарем, з метою уникнути обов`язку по сплаті заборгованості з орендної плати. З поданої позовної заяви не зрозуміло, в чому полягає порушення законних прав та інтересів позивача ПСП Агрофірма імені Шевченко , у зв`язку з укладанням Договору оренди землі, не підписаного ним, як Орендодавцем. Наголосив, що складанням договору оренди землі, його підписанням та реєстрацією займався позивач (Орендар), саме позивач запропонував йому (Орендодавцю) істотні умови договору оренди землі, які були узгоджені сторонами, тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю заявлених вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 доводи ОСОБА_1 підтримала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що громадянин ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 01.06.2004 року, є власником земельної ділянки площею 4,23 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Червонознам`янської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (а.с.16).

Згідно договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма імені Шевченко , без номеру та дати, державну реєстрацію якого проведено 24.12.2010 року Казанківським сектором реєстрації Миколаївської філії центру ДЗК за №041049101709 , власник земельної ділянки ОСОБА_1 передав її в оренду ПСП Агрофірма імені Шевченко строком на 10 років (а.с.4-5, 14-15, 22-23).

Як на підставу своїх позовних вимог позивач ПСП Агрофірма імені Шевченко посилається на те, що договір оренди землі не підписаний орендодавцем ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку, проведеної у справі судово-почеркознавчої експертизи від 22.10.2019 року №19-841, підпис в договорі оренди землі, укладеному між ОСОБА_1 та приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма імені Шевченко , який наданий відділом у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (а.с.14-15), виконано не самим громадянином ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис в договорі оренди землі, укладеному між ОСОБА_1 та приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма імені Шевченко , який наданий позивачем ПСП Агрофірма імені Шевченко (а.с.22-23), виконано не самим громадянином ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.83-95).

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України ).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Зазначених висновків дійшла Велика Палата у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 ).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України ) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra faktum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській максимі - non concedit venire contra-US faktum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra faktum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2010 року з відповідачем ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки, площею, 4,23 га, якою користується протягом дев`яти років, отримує дохід від її обробітку, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 24 грудня 2010 року недійсним, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісним.

Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, визначене частиною першою статті 15 ЦК України .

Відповідно до статей 16 , 203 , 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

Для визнання недійсним договору оренди землі необхідним є встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду, у звязку з укладенням оспорюваного договору.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що спірний договір оренди землі був укладений та підписаний орендарем ПСП Агрофірма імені Шевченко , згідно акту прийому-передачі орендарю був переданий об`єкт оренди орендодавцем - ОСОБА_1 , орендар протягом дев`яти років використовує земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та отримує від її використання дохід, що вказує на відсутність порушень прав свобод чи інтересів позивача, суд приходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, належить віднести на його рахунок.

Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма імені Шевченко до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним , - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, віднести на його рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 19.02.2020 року.

Суддя І.П. Сябренко