Постанова

від 30.07.2007 по справі 55/437-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2007 р.                                                          

Справа № 55/437-06 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В.,

судді Барбашова С.В. , Могилєвкін Ю.О.

при

секретарі Морока Ю.О.

за

участю:

прокурора

- не з'явився

представника

позивача - Мерзликіної В.О. (дов. № 506 від ІНФОРМАЦІЯ_1.)

представника відповідача -  ОСОБА_2. (дов. № б/н від ІНФОРМАЦІЯ_1.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання прокурора

Комінтернівського району м. Харкова (вх. № НОМЕР_1) та апеляційну

скаргу Комунальної установи охорони здоров'я "Міської поліклініки

№21", м. Харків (вх. № НОМЕР_2) на рішення господарського

суду Харківської області від 04.06.07 р. по справі № 55/437-06

за позовом Заступника

прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі

Комунальної установи охорони здоров'я "Міської поліклініки №21", м.

Харків

до Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 15985,00 грн., -

встановила:

У листопаді 2006 року Заступник прокурора Комінтернівського району

м. Харкова в інтересах держави особі Комунальної установи охорони здоров'я

"Міської поліклініки № 21" (м. Харків) звернувся до господарського

суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.

Харків) про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 19, укладеного між

позивачем та відповідачем у справі 05.07.06р., стягнення з відповідача на

користь позивача 13900,00 грн. попередньої оплати, 1112,00 грн. пені, 973,00

грн. штрафу, а також суми судових витрат по справі.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до господарського суду

із заявою про уточнення позовних вимог (вих. № НОМЕР_3.), в якій просив

суд    розірвати договір

купівлі-продажуНОМЕР_4від 05.07.06р., стягнути з відповідача на користь

позивача 13900,00 грн. попередньої оплати, 1112,00 грн. пені, 973,00 грн.

штрафу, а також суми судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.07р. по

справі № 55/437-06 (судді Швед Е.Ю., Калініченко Н.В., Светлічний Ю.В.) в

задоволенні позову відмовлено.

Позивач з даним рішенням місцевого господарського суду не

погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом при

винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, просить його

скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити у повному

обсязі.

Прокурор Комінтернівського району м. Харкова із зазначеним

рішенням  господарського суду також не

погодився, звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційним

поданням, в якому вважає дане рішення прийнятим з порушенням норм чинного законодавства,

в зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти рішення, яким позовні вимоги

прокурора задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи, що подана позивачем апеляційна скарга та апеляційне

подання прокурора стосуються однієї і тієї ж справи, колегія суддів визнає

доцільним об'єднати їх у одне провадження та розглянути у сукупності із усіма

матеріалами справи.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин

справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи

апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників позивача

та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, колегія суддів приходить

до висновку про задоволення апеляційної скарги частково та залишення апеляційного

подання без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення про відмову в задоволенні позовних

вимог господарський суд Харківської області виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_2року

між позивачем та відповідачем у даній справі був укладений договір

купівлі-продажу    заНОМЕР_4(далі -

Договір), згідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити та передати у

власність позивача устаткування для установки приладу обліку, а позивач в свою чергу

зобов'язався оплатити та прийняти дане устаткування на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.5. Договору оплата устаткування здійснюється

позивачем шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача 100 %

передплати.

Господарським судом також встановлено, що позивач у відповідності

з умовами Договору виставив рахунок № НОМЕР_5, який передбачав постачання

лічильника тепла "SUPERCAL-531" у кількості 1 шт. за ціною 8900,00

грн., лічильника холодної води у кількості 1 шт. за ціною 2900,00 грн. та

лічильника електроструму у кількості 1 шт. за ціною 2100,00 грн. Загальна сума

устаткування складає 13900,00 грн.

На виконання умов спірного Договору та на підставі виставленого

відповідачем рахунку № НОМЕР_5. позивач перерахував на поточний рахунок

відповідача 100 % попередньої оплати в розмірі 13900,00 грн., що

підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_6.

Оцінивши доводи, наведені прокурором та позивачем в

підтвердження   позовних вимог щодо

порушення відповідачем умов Договору та, як наслідок, втратою позивачем

господарського інтересу до виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним

Договором, а також доводи відповідача у справі, 

господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають

задоволенню в повному об'ємі.

Рішення суду першої інстанції про відмову у позові в частині

розірвання  спірного Договору мотивоване

недодержанням позивачем положень ст. 188 Господарського кодексу України в силу

яких розірвання господарських договорів здійснюється надсиланням стороною

Договору пропозиції про це іншій стороні, а друга сторона за цим Договором,

котра одержала таку пропозицію у двадцятиденний строк після її одержання

відповідно повинна повідомити про результати розгляду.

Разом цим, відмовляючи позивачу в задоволенні вимог про стягнення

на його користь з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 13900,00 грн.,

пені в розмірі 1112,00 грн. та 937,00 грн. штрафу господарський суд послався на

недоведеність цих вимог документально.

Але з такими висновками господарського суду не може погодитись

колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст.  43 

Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює

докази за своїм внутрішнім переконанням, 

що ґрунтується на всебічному, 

повному  і  об'єктивному 

розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом. 

Відповідно до чинного законодавства рішення суду  є 

законним тоді,  коли суд,

виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши

обставини, вирішив справу у відповідності з нормами  матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних

правовідносин, а за їх  відсутності  - 

на  підставі  закону, 

що регулює  подібні  відносини, 

або  виходячи  із 

загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржене рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не

відповідає, оскільки суд при його прийнятті не взяв до уваги обставини, суттєві

для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, не узгоджуються з

приписами   норм чинного законодавства,

які в даному випадку регулюють спірні правовідносини,  що призвело до прийняття неправомірного

рішення.

При вирішенні даного господарського спору суд першої інстанції не

з'ясував та неправильно визначив підстави виникнення цивільних прав та

обов'язків сторін, їх зміст відповідно до умов спірного Договору, ступінь та

належність виконання  договірних

зобов'язань кожною із сторін, а також не проаналізував докази, які надані

сторонами в підтвердження їх вимог та заперечень в частині додержання належного

виконання умов Договору, не визначив порядок та строки виконання взаємних

обов'язків сторін та неправильно застосував положення цивільного законодавства,

що регулюють порядок виконання зобов'язань та наслідки їх неналежного

виконання.

Аналізуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем у справі

договору заНОМЕР_4від 05.07.06р. колегія суддів визначає, що за своєю правовою

природою він є Договором купівлі-продажу, до якого повинні застосовуватись

положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання

зобов'язання, а також положення параграфу 1 глави 54 Цивільного кодексу України

"Загальні положення про купівлю-продаж".  

Відповідно до  статей  526  та

525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином

відповідно до  умов  договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв  

ділового  обороту  або 

інших  вимог,  що 

звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається, 

якщо інше не встановлено законом або договором.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України,

порушенням  зобов'язання  є 

його  невиконання  або виконання 

з  порушенням  умов, 

визначених  змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі

порушення   зобов'язання наступають

правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення

зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це

встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов

зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

В силу положень статті 615 Цивільного кодексу України, у разі

порушення зобов'язання однією 

стороною  друга сторона  має 

право  частково або в повному

об'ємі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або   законом. Одностороння відмова від

зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення

зобов'язання.

Згідно частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна

або  розірвання договору допускається

лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У

разі  односторонньої  відмови від договору у повному обсязі або

частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір

є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України

договір може бути змінено  або  розірвано 

за  рішенням суду на вимогу однієї

з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених

законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору,  коли 

внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється

того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положення наведених норм дають стороні право на розірвання

укладеного договору в судовому порядку у випадку суттєвого порушення умов цього

Договору іншою стороною, при цьому наведені норми закону не встановлюють

обов'язку надсилання письмових вимог про розірвання договору стороні, яка

порушила його умови. На підставі викладеного, колегія суддів вважає   доводи господарського суду про недодержання

позивачем положень ст. 188 Господарського кодексу України в якості підстав для

відмови у позові  неправомірними.

Крім того, в силу ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України у разі

відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитись від

договору купівлі-продажу.

У відповідності з розділом 1 спірного Договору купівлі-продажу

відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача устаткування

для установки приладу обліку, а позивач в свою чергу зобов'язався оплатити та

прийняти дане устаткування на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору); склад

товару визначається сторонами в рахунку, що додається до Договору та є його

невід'ємною частиною (1.2. Договору).

Розділом 3 спірного Договору сторони обумовили строки поставки

та  порядок передачі товару, а саме

передача товару здійснюється по акту передачі        (п. 3.3. Договору); право власності на

товар виникає у позивача ("Покупця") з моменту передачі товару (п.

3.6. Договору) та перехід права власності на товар засвідчується відповідним

актом, складеним уповноваженими представниками сторін (п. 3.7. Договору.) 

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставивши позивачу

рахунок № НОМЕР_5., вказав  найменування

товару, його кількість, ціну за одну одиницю та загальну суму, що підлягає

попередній оплаті.  

Матеріалами справи підтверджується, що даний рахунок був повністю

та належним чином оплачений позивачем.

У відповідності до положень ст. 629 Цивільного кодексу України

договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, оскільки відповідач в повному обсязі поставку товару у

відповідності з умовами спірного Договору в строк до 24.07.06р. та рахунку №

НОМЕР_5. не здійснив, акту передачі товару уповноваженими представниками сторін

складено не було, тому позивач втратив інтерес до виконання відповідачем своїх

зобов'язань. Вказані фактичні обставини є такими, що підтверджують істотне

порушення відповідачем умов Договору.

Отже, на думку колегії суддів, позивач значною мірою позбавлений

того, на що він розраховував при укладенні Договору, що надає йому право

вимагати розірвання цього Договору в судовому порядку.

Відповідно частини  5  статті 

653 Цивільного кодексу України, 

якщо договір змінений  або  розірваний 

у  зв'язку  з істотним порушенням договору однією із

сторін,  друга сторона може вимагати

відшкодування збитків,  завданих

зміною  або  розірванням договору.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла

висновку про розірвання договоруНОМЕР_4від 05.07.06р., укладеному між позивачем

та відповідачем у справі, оскільки із наведених норм чинного законодавства та

наявних у справі матеріалів вбачається достатність правових підстав для його

розірвання, а саме наявність істотних порушень відповідачем умов спірного

Договору, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими,

правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 225 Господарського  

кодексу  України  визначено, 

що до  складу  збитків, 

що  підлягають  відшкодуванню особою,  яка 

допустила  господарське  правопорушення  включаються додаткові витрати  (штрафні 

санкції,  сплачені  іншим 

суб'єктам, вартість 

додаткових  робіт,  додатково 

витрачених  матеріалів та

інше),  що  понесені 

стороною,  яка  понесла  

збитки   внаслідок порушення

зобов'язання іншою стороною.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій нанесені

збитки в результаті порушення її 

цивільного  права, має право на їх

відшкодування.

При цьому,  збитками є:  втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі

знищенням або пошкодженням речі,  а

також  витрати,  які 

особа зробила  або мусить зробити

для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, оскільки факт неналежного виконання відповідачем

зобов'язань за  спірним Договором

підтверджується наявними у справі доказами та встановленими обставинами справи,

відповідно до яких, товар у повному обсязі 

відповідачем не переданий, доказів передачі товару матеріали справи не

містять,  а передоплата в розмірі 100 %

отримана відповідачем у сумі 13900,00 грн., позивач має право на повернення

вказаної суми, в зв'язку з істотним порушенням відповідачем своїх зобов'язань

за Договором. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти,

перераховані позивачем в рахунок майбутньої передачі товару, позивачу не були

повернуті.

Отже, колегія суддів на підставі встановлених фактичних обставин

справи та дійсних  прав  і 

обов'язків  сторін, з

урахуванням  норм  матеріального 

права,  що  регулюють спірні правовідносини, приходить до

висновку поряд з розірванням спірного Договору стягнути з відповідача на

користь позивача суму проведеної позивачем передоплати в розмірі 13900,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо

за порушення зобов'язання встановлена неустойка, то вона підлягає стягненню в

повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п. 6.1. Договору відповідач ("Продавець") несе

відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,1 % від суми сплаченого, але не

поставленого товару за кожен день прострочення.   

Таким чином, відповідно до загальних засад відповідальності

учасників господарських відносин, сторони у п. 6.1. Договору передбачили

відповідальність за невиконання або неналежне виконання відповідачем прийнятих

на себе зобов'язань за Договором, шляхом застосування до правопорушника санкцій

у вигляді сплати пені, що повністю відповідає вимогам розділу V Господарського

кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у зв'язку з

чим колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача

1112,00 грн. пені також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь з

відповідача штрафу у розмірі 7 % вартості непоставленого в строк товару в сумі

973,00 грн. на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, колегія

суддів вважає, що задоволенню вони не підлягають, оскільки в розумінні вказаної

статті позивач не є  тією особою,

відносно контрагента якої у разі порушення господарського зобов'язання законом

може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого   за погодженням сторін не допускається. Крім

того, належних доказів в підтвердження цих вимог позивач як суду першої так і

апеляційної інстанції не представив, а матеріали справи таких доказів не

містять.  

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України

доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд

у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33

Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами

виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують

його вимоги та заперечення.

На думку колегії суддів, позивач у повній відповідності з чинним

законодавством матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних

вимог до відповідача, а останній не довів належними та допустимими доказами

наявність правових підстав для залишення вимог позивача без задоволення.

Разом з цим, оцінивши доводи прокуратури Комінтернівського району

м. Харкова, викладені у позовній заяві та апеляційному поданні, колегія суддів

вважає що вони не підлягають задоволенню, оскільки покладені в їх обґрунтування

правові норми не є підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу

за № 19, укладеним між Комунальною 

установою охорони здоров'я "Міська поліклініка №21" (м.

Харків) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1(м. Харків) 0ІНФОРМАЦІЯ_2року.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої

інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що

господарським судом Харківської області при прийнятті оскарженого рішення від

04.06.07 р. по справі № 55/437-06 було порушено норми матеріального та

процесуального права, а висновки суду в цій частині у повній мірі не

відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача

підлягає частковому задоволенню, а вказане рішення  - скасуванню.  

Задовольняючи частково вимоги апеляційної скарги, колегія суддів

вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати

по справі пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101,

п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального

кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Об'єднати в одне провадження розгляд апеляційного подання

прокурора Комінтернівського району м. Харкова (вх. № НОМЕР_1) та

апеляційної скарги Комунальної установи охорони здоров'я "Міської

поліклініки №21", м. Харків                     (вх. № НОМЕР_2).

Апеляційне подання прокурора Комінтернівського району м.

Харкова  залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунальної установи охорони здоров'я

"Міської поліклініки №21", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.06.07р. по

справі №  55/437-06 скасувати та прийняти

нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Договір купівлі-продажу за № 19, укладений між Комунальною  установою охорони здоров'я "Міська

поліклініка №21" (м. Харків) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1(м.

Харків) 0ІНФОРМАЦІЯ_2року - розірвати. 

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_7в АКБ

"Меркурій", МФО НОМЕР_8, код НОМЕР_9) на користь Комунальної установи

охорони здоров'я "Міської поліклініки № 21" (61037, м. Харків, вул.

Плеханівська, 126, р/р 35415001004307 в УДК в Харківській області, МФО 851011,

код ЄДРПОУ 34017661) 13900,00 грн. передплати, пені в розмірі 1112,00 грн.,

держмита в розмірі 352,68 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь

позивача штрафу в розмірі 937,00 грн. - відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати

відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                   

Такмаков Ю.В. 

                                 Судді                                                                   

Барбашова С.В. 

Могилєвкін Ю.О.