Постанова

від 01.08.2007 по справі 20-7/169

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-7/169

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

2 серпня 2007 року   Справа № 20-7/169

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Щепанської О.А.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Мартинюк Олени Олександрівни, довіреність №2/7037   від 28.12.2006,  відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького";

відповідача: Беліка Олександра Івановича (повноваження перевірені)  директора товариства з обмеженою відповідальністю "Морський консалтінг";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Морський консалтінг" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 04-12.06.2007 року у справі № 20-7/169,

за позовом           відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" (вул. Новікова, 11, Севастополь, 99042)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Морський консалтінг" (вул. Портова, 11, Севастополь, 99011, вул. Гоголя, 25-3, Севастополь, 99011)    

про стягнення заборгованості по оплаті поставленої продукції в сумі 23775,91 грн.,

                                                            ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04-12.06.2007 року у справі №20-7/169 (суддя Ілюхіна Г.П.) задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" до товариства з обмеженою відповідальністю "Морський консалтінг" про стягнення заборгованості по оплаті поставленої продукції в сумі 23775,91грн.

Суд стягнув з  товариства з обмеженою відповідальністю "Морський консалтінг" на користь відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" 23775,91грн., 237,76грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, у задоволенні позову відмовити.

Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач вказує на те, що 03.11.2006 платіжним дорученням № 8 товариство з обмеженою відповідальністю "Морський консалтінг" сплатило за рахунками №1467, 1468, 1469, 1470 від 03.11.2006 за поставлені матеріали 180192,00грн., на зазначену суму була виписана податкова накладна №2483; відвантаження продукції протягом місяця здійснюється по талонам без зазначення ціни; накладні за цю продукцію оформлюються в першій декаді наступного місяця; спочатку накладні на сирий вапняк були оформлені за ціною по 14,52грн. за 1 т; про збільшення ціни на сирий вапняк до 30,00грн. за 1 т відповідачу стало відомо при оформленні накладних наприкінці грудня 2006 року; вважає, що позивач в односторонньому порядку змінив умови договору; відповідач приймав заходи по збереженню попередньої ціни товару, але позивач на його лист не відповів; в листопаді-грудні 2006 року відповідач отримав від позивача продукцію на загальну суму 154005,89грн., повністю оплачена продукція відвантажена не була із-за організаційно-технічних негараздів у позивача, таким чином є заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 26186,11грн;

В судовому засіданні з 30.07.2007 року по 02.08.2007 року було оголошено перерву.

За клопотанням представників сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.

26.04.2007 (вх.№1133) відкрите акціонерне товариство "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Морський консалтінг" про стягнення заборгованості по оплаті поставленої продукції в сумі 23775,91грн., з посиланням на статті  525, 526 Цивільного кодексу України (а. с. 3-5).

Суд першої інстанції позов задовольнив. Рішення суду було мотивовано тим, що відображення відповідачем в акті звірки сум, що не відповідають даним первісного бухгалтерського обліку відповідача не має доказового значення. Доводи відповідача спростовуються наданими в матеріали справи доказами та чинним законодавством України, що регулює порядок встановлення ціни згідно зі статтями 632, 691 Цивільного кодексу України. При відсутності договору, позивач вправі був здійснювати відпуск товару за ціною, яка існувала на підприємстві на день відвантаження та відпуску.

Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було з'ясовано наступні обставини: за період з листопада 2006 року по грудень 2006 року позивачем передано відповідачу матеріал щебеневий фракції 3-25 мм, камінь бутовий, сирий вапняк на загальну суму 203967,91 грн. за накладними:  - №1-2056 від 17.11.2006 на суму 52415,48 грн., -№ 1-2057 від 27.11.2007 на суму 69125,81 грн., -№ 1-2157 від 30.11.2006 на суму 24071,36 грн., -№ 1-2393 від 08.12.2006 на суму 16047,00 грн., -№ 1-2414 від 11.12.2006 на суму 4602,00 грн., -№ 1-2616 від 18.12.2006 на суму 3750,00 грн., -          № 1-2688 від 20.12.2006 на суму 231,66 грн., -№ 1-2715 від 21.12.2006 на суму 1792,44 грн., -          №1-2758 від 22.12.2006  на суму 405,00 грн., -№ 1-2816 від 25.12.2006 на суму 7755,97 грн., -          № 1-2855 від 26.12.2006 на суму 9035,71 грн., -№ 1-2895 від 27.12.2006 на суму 5982,78 грн., -№ 1-2928 від 28.12.2006 на суму 7871,54 грн., -№ 1-2962 від 29.12.2006 на суму 881,16 грн. (а. с. 25-38).

Відповідачем 03.11.2006 платіжним дорученням № 8  в рахунок отримання продукції від позивача перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 180192,00грн. (а. с. 45, 50).

Позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату зазначеної вище продукції: -          № 1-0005493 від 17.11.2006 на суму 52415,48 грн., -№ 1-0005549 від 27.11.2007 на суму 69125,81 грн., -№ 1-0005590 від 30.11.2006 на суму 24071,36 грн., -          № 1-0005900 від 08.12.2006 на суму 16047,00 грн., -№ 1-0005916 від 11.12.2006 на суму 4602,00 грн., -№ 1-0006661 від 18.12.2006 на суму 3750,00 грн., -          № 1-0006430 від 20.12.2006 на суму 231,66 грн., -№ 1-0006185 від 21.12.2006 на суму 1792,44 грн., -№ 1-0006264 від 22.12.2006 на суму 405,00 грн., -          № 1-0006355 від 25.12.2006 на суму 7755,97 грн., -№ 1-0006393 від 26.12.2006 на суму 9035,71 грн., -№ 1-0006484 від 27.12.2006 на суму 5982,78 грн., -          № 1-0006519 від 28.12.2006 на суму 7871,54 грн., -№ 1-0006597 від 29.12.2006 на суму 881,16 грн. (а. с. 11-24).

Матеріалами справи підтверджується, що товар  було отримано на підставі довіреностей  на ім'я Беліка Олександра Івановича: -          серії ЯМЦ № 805252 від 08.11.2006, - серії ЯМЦ № 805253 від 18.11.2006,  - серії ЯМЦ № 805254 від 28.11.2006,  - серії ЯМЦ № 805255 від 05.12.2006,  - серії ЯМЦ № 805256 від 15.12.2006,  - серії ЯМЦ № 805257 від 25.12.2006, виданим та оформленим в установленому законом порядку, згідно з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 під №293/1318 (а. с. 39-44).

Крім того, матеріали справи свідчать, що заборгованість підтверджується також податковими накладними від 03.11.2006 та 31.12.2006 (а. с. 72).

Позивач 26.03.2007 вих. №2/1552  направив відповідачу претензію з вимогою сплатити до 30.03.2007 заборгованість в сумі 23775,91грн. за отриману продукцію (частково не оплачена продукція за рахунком №6355 від 25.12.2006; повністю не оплачена продукція за рахунками №6393 від 26.12.2006, № 6484 від 27.12.2006, № 6519 від 28.12.2006, № 6597 від 29.12.2006) (а. с. 9-10).

Відповідно до акту звірки, наданому сторонами станом на 01.01.2007, за відомостями позивача заборгованість відповідача перед позивачем складає 23775,91грн., за відомостями відповідача є заборгованість позивача перед відповідачем в розмірі 26645,55грн. (а. с. 79).

Проте, відповідач не надав суду рахунки №№ 1467-1470 від 03.11.2006 та договір б/н від 30.10.2006 або інших документів, які б підтвердили встановлення ціни та її незмінність, у зв'язку з їх відсутністю (а. с. 45).

Таким чином, спір виник у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманої від позивача продукції.

Правовідносини сторін регулюються статтями 20, 175, 193 Господарського кодексу України, статтями 15, 16, 525, 526, 632, 691 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема: присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків. Аналогічні положення містяться в статтях 15, 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких, зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в судовому засіданні оглядались оригінали накладних, рахунків та довіреностей, доданих до позовної заяви, які оформлені, підписані та засвідчені печатками сторін у встановленому законом порядку (а. с. 68).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість підтверджується матеріалами справи, відповідачем не надано доказів, що підтверджують викладені в відзиві на позов обставини.

На думку судової колегії, суд першої інстанції вірно зазначив, що відображення відповідачем в акті звірки сум, що не відповідають даним первісного бухгалтерського обліку відповідача не має доказового значення.

Таким чином, доводи відповідача спростовуються наданими в матеріали справи доказами та чинним законодавством України, що регулює порядок встановлення ціни згідно зі статтями 632, 691 Цивільного кодексу України. При відсутності договору, позивач вправі був здійснювати відпуск товару за ціною, яка існувала на підприємстві на день відвантаження та відпуску.

Отже, наданими доказами в матеріалах справи підтверджено, що на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 23775,91 грн., яка підлягає стягненню.

На підставі викладеного, апеляційна інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що все вищевикладене дає  право для висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог в частині стягнення заборгованості по оплаті поставленої продукції в сумі 23775,91грн., та зазначені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача, які було викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.

Судова колегія зазначає, що доводи відповідача про те, що підприємство в односторонньому  порядку змінило ціни на продукцію неспроможні, оскільки шляхом підписання накладних сторонами було узгоджено такі суттєві умови, як найменування отримуваної продукції, кількість,  ціна та сума. При підписанні накладних, відповідач не виражав своєї незгоди стосовно ціни на отримувану ним продукцію, не відмовлявся від отримання продукції, та не звертався з листом про повернення грошових коштів, сплачених ним як передплату, у зв'язку з збільшенням цін на продукцію або коригуванні підписаних накладних або виставлених за період з 17.11.2006 по 31.12.2006 рахунків на оплату продукції.

Доводи відповідача про те, що накладні №1-2855, 1-2816, 1-2895, 1-2928, 1-2962 підписані невідомими особами не спроможні з наступних підстав.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 9, 10, 12, 13 наказу Міністерства фінансів  України від 16.05.1996 №99 "Про  затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на отримання цінностей" за пред'явленням представником відповідача довіреності ЯМЦ №805257 від 25.12.2006 та документу, який посвідчує особистість (паспорт), йому була видана продукція, в результаті чого були підписані вищенаведені накладні, які сторонами були проведені в обліку, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

          Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1.Рішення господарського суду міста Севастополя  від 04-12.06.2007 року у справі № 20-7/169 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Морський консалтінг" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                  О.А. Щепанська

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                Ю.М. Гоголь