Ухвала

від 29.01.2020 по справі 761/2308/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/2308/20

Провадження № 1-кс/761/1911/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_3 ,

прокурора- ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника власника майна ОСОБА_3 поданого в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна,

в с т а н о в и в :

22 січня 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 поданого в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 761/6226/17, провадження 1-кс/761/3967/2017 на земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3221455300:03:008:0128, розташованої за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, що належить на праві власності ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт України серії НОМЕР_2 , виданий 30.10.2009 Косівським РВ УМВС в Івано Франківській області.

Клопотання, зокрема, мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 761/6226/17, необґрунтовано накладено арешт на земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3221455300:03:008:0128, розташованої за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, оскільки не враховано фактичні обставини та не досліджено наявні докази. Так, розпорядженням Васильківської РДА Київської області від 10.08.2012 № 1112, на підставі звернення ОСОБА_5 , надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5 га, для введення особистого селянського господарства на території Глехавівської селещної ради, за межами населеного пункту. Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 03.09.2012 надано ОСОБА_5 : умови відведення земельної ділянки № 480; висновок про наявні обмеження ( обтяження) 2015/02-д, згідно якої земельна ділянка площею 0,5000 га, що відводиться у власність ОСОБА_5 для введення особистого селянського господарства обліковується відповідно до державної статистичної звітності форми 6-зем, як землі запасу (рілля), господарства на території Глевахівської селещної ради, за межами населеного пункту. На підставі розпорядження Васильківськї РДА Київської області від 10.08.2012 № 1112 та заяви ОСОБА_5 , ТОВ «Науково виробнича фірма «Геліос» розроблено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який 05.09.2012 погоджений Комісією з розгляду питань, пов`язаних з погодженням із землеустрою у Васильківському районі ( Висновок № 1727/46-52), а також погоджений з Управлінням культури і туризму Київської обласної державної адміністрації, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, службою автомобільних доріг у Київській області. Розпорядженням Васильківської РДА Київської області від 02.10.2012 № 1352 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства на території Глехавівської селещної ради Київської області. Акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 864642, виданий ОСОБА_5 , зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області 11.10.2012. Тобто, ОСОБА_5 з дотриманням вимог законодавства набуто право власності на зазначену земельну ділянку. Крім того, належна ОСОБА_5 земельна ділянка не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому арешт накладено необґрунтовано.

В судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_3 , підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів та просив задовольнити його.

Прокурор у судовому засіданні заперечив з приводу доводів клопотання з огляду на обґрунтованість накладення арешту на земельну ділянку ОСОБА_5 , з метою забезпечення збереження речового доказу.

Заслухавши пояснення представника власника майна ОСОБА_3 , думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, а також матеріали клопотання про арешт майна справа № 761/6226/17, провадження 1-кс/761/3957/2017, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, зокрема, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів убачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року в межах кримінального провадження № 1201511000000356 від 26 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, накладено арешт на земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3221455300:03:008:0128, розташованої за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха.

При цьому, як слідує з мотивувальної частини згаданої ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на належну на праві власності ОСОБА_5 земельну ділянку стало те, що вона є речовим доказом, оскільки набута кримінально протиправним шляхом, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Крім того, згідно з даними постанови слідчого від 05.01.2017, земельну ділянку визнано речовим доказом у зв`язку з тим, що вона є предметом правопорушення та має ознаки речового доказу у кримінальному проваджені, а також може бути використана для забезпечення можливої конфіскації майна.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, на момент накладення арешту на згадане майно у кримінальному провадженні № 1201511000000356 від 26 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, слідчим та прокурором не було доведено об`єктивними даними, що існує обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_5 причетна до вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Також в ухвалі слідчого судді про арешт майна не мотивовано, що потреби досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йшлося в клопотанні.

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015110000000356 від 26.11.2015, до ЄРДР внесено відомості за ч. 5 ст. 191 КК України про те, що службовими особами Васильківської районної державної адміністрації спільно зі службовими особами Національної академії наук України в порушення вимог земельного законодавства вилучено з державної власності та передано у приватну власність землі площею 26,0095 га в межах Глевахівської селищної ради, які перебували у постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

При цьому, з матеріалів даного клопотання про скасування арешту майна слідує, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.12.2016 року, яке залишено без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 14.03.2017 року, відмовлено в задоволенні позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5 про визнання недійсними розпорядження Васильківської районної державно\ адміністрації № 1352 від 02 жовтня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області» та державного акту серії ЯМ № 864642, виданого останній на земельну ділянку площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим № 3221455300:03:003:0128, через їх перетинання з землями ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Таким чином, за результатами розгляду цивільної справи не визнано недійсними чи нікчемними правочини, за наслідками вчинення яких ОСОБА_5 набула право власності на загадану земельну ділянку.

Крім того, арештована земельна ділянка на переконання слідчого судді, необґрунтовано і безпідставно постановою слідчого від 05.01.2017 визнана речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні, адже матеріалами клопотання про арешт майна не доведено, що вона є предметом правопорушення та має ознаки речового доказу у кримінальному проваджені, а також може бути використана для забезпечення можливої конфіскації майна в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні 1201511000000356 від 26 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Тобто, в розумінні ст. 98 КПК України, арештована земельна ділянка, не може бути визнана речовим доказом, відповідно не доведено наявності правової підстави для арешту майна, а саме, з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, як зазначалося раніше, земельна ділянка площею 0,5 га з кадастровим номером 3221455300:03:008:0128, розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, належить на підставі акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 864642, виданого ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_5 , у законний спосіб отримано земельну ділянку, а її арешт фактично є втручанням у право власності та право на мирне володіння своїм майном.

Згідно з положеннями ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, серед іншого, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт накладається для забезпечення збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися в клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, наведене вище дає підстави для висновку, що в кримінальному провадженні, в межах якого накладено арешт на згадану земельну ділянку, порушено справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.02.2017 на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха з урахуванням набуття її у законний спосіб ОСОБА_5 є таким, що направлений на порушення права власності та права на мирне володіння майном.

Також, необґрунтованість накладення арешту на зазначену земельну ділянку полягає в наступному.

Так, як слідує з ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.02.2017 (справа 761/6226/17, провадження 1-кс/761/3957/2017), арешт у кримінальному провадженні № 1201511000000356 від 26 листопада 2015 року за ч. 5 ст. 191 КК України на належну ОСОБА_5 земельну ділянку, накладено за клопотанням слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні прокуратури Київської області ОСОБА_7 .

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Тобто, за змістом згаданої норми кримінального процесуального закону з клопотанням про арешт майна третьої особи може звернутися виключно прокурор.

Власник арештованої земельної ділянки ОСОБА_5 , в розумінні ст. 64-2 КПК України, є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Натомість, арешт на майно третьої особи ОСОБА_5 , накладено за клопотанням слідчого, а не прокурора.

Таким чином, арешт на земельну ділянку, що належить на момент арешту ОСОБА_5 , накладено за клопотанням неуповноваженої на те особи, що також вказує на необґрунтованість арешту.

На підставі наведеного, клопотання представника власника майна ОСОБА_3 слід задовольнити, а арешт майна скасувати.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

клопотання представника власника майна ОСОБА_3 , поданого в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, задовольнити.

Арешт майна, накладений у кримінальному провадженні № 1201511000000356 від 26.11.2015, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_8 від 28 лютого 2017 у справі №761/6226/17, провадження № 1-кс/761/3957/2017, а саме: на земельну ділянку площею 0,5 га, з кадастровим номером: 3221455300:03:008:0128 за адресою: Київська область Васильківський район, смт. Глеваха, що належить на праві власності ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт України серія та номер НОМЕР_3 , виданий 30.10.2009 Косівським РВ УМВС України в Івано Франківській області, на підставі Вигягу ДЗК, серія та номер: НОМЕР_4 , виданий 09.11.2016, - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1