Рішення

від 10.02.2020 по справі 1.380.2019.004980

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004980

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лепеха А.М.,

представника позивача Винника С.А., Луки Т.М.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Солекс-Ком до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Солекс-Ком код ЄДРПОУ 38994835, місцезнаходження: 80100, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Червоноград, вул. Мазепи, 15/15А (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2019 №0012244044.

Ухвалою від 01.10.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 15.10.2019 суддя прийняв справу до провадження та призначив її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.12.2019 суд замінив відповідача у справі його правонаступником.

Ухвалою від 13.01.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не надав обґрунтованої відповіді щодо правомірності висновків акта перевірки та залишення без розгляду заперечень позивача. Відповідач протиправно не взяв до уваги акти прийому-передачі, в яких вказано про передачу талонів на придбання нафтопродуктів. Позивач вважає, що у нього відсутні мережі АЗС, він не здійснював фізичного відпуску нафтопродуктів, а тому такі операції не є операціями з реалізації пального у розумінні ст. 14 ПК України. Позивач вказує також на те, що не є особою, яка здійснює реалізацію пального та підлягає обов`язковій реєстрації контролюючими органами як платник акцизного податку за місцезнаходженням юридичної особи.

04.11.2019 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не довів, що не здійснював операцій з передачі пального, а також не спростував наявності у нього права на пальне та переходу такого права власності від нього до інших суб`єктів господарювання. Таким чином, позивач повинен був зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального. До того ж, позивач 12.01.2018 та 05.10.2018 намагався зареєструватись платником акцизного податку.

18.11.2019 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій вказав, що в акті перевірки не встановлено як відсутність, так і наявність будь-яких складів, комплексів, станцій з реалізації пального, що є обов`язковою умовою для відповідальності щодо податкового правопорушення. Представник позивача також зазначив, що протягом 2017-2018 років у відповідності до роз`яснень відповідача у нього не виникало питань щодо реєстрації позивача як платника акцизу, що підтверджує відсутність у позивача будь-якого умислу щодо вчинення податкового правопорушення, що, в свою чергу, виключає застосування будь-яких санкцій щодо нього.

23.12.2019 представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що позивач не планував здійснювати операцій з реалізації пального. З первинних документів випливає, що відбувались операції з реалізації талонів, тому що фізично пальне не передавалось. Вказав, що у разі відсутності автозаправних станцій та/або не здійснення фактичного отримання пального і фізичного відпуску кінцевим споживачам, а також інших операцій у суб`єкта господарювання не виникає обов`язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та складання акцизних накладних.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги. Просили суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 30.01.2019 № 943 та від 04.02.2019 № 1277, виданих Головним управлінням ДФС у Львівській області, наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 29.01.2019 № 562 Про проведення документальної позапланової перевірки ТзОВ Солекс-Ком , державними інспекторами проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Солекс-Ком з питань правильності здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації підприємства платником акцизного податку у порядку, передбаченим ПК України з період з 01.05.2017 по 31.07.2018.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 15.05.2019 № 707/14.13/38994835 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ Солекс-Ком з питань правильності здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації підприємства платником акцизного податку у порядку, передбаченим ПК України з період з 01.05.2017 по 31.07.2018 (далі - акт перевірки від 15.05.2019), в якому зафіксовано порушення ТзОВ Солекс-Ком вимог п. п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України, а саме: реалізація підприємством пального за період з 01.05.2017 по 31.07.2018 на загальну суму 433764 грн. без реєстрації платником акцизного податку.

Позивач звернувся до відповідача із запереченням від 30.05.2019 № 14 на акт перевірки від 15.05.2019.

Листом від 12.06.2019 № 29831/10/40.04-11 відповідач повідомив позивача, що заперечення від 30.05.2019 № 14 залишено без задоволення.

На підставі акта перевірки від 15.05.2019, п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 117.3 ст. 117 ПК України Головне управління ДФС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 18.06.2019 № 0012244004 (далі - оскаржене податкове повідомлення-рішення), яким на позивача накладено штрафні санкції в розмірі 433746,00грн.

Позивач звернувся до ДФС України зі скаргами від 03.07.2019 № 15 та від 04.07.2019 № 15 на податкове повідомлення-рішення від 18.06.2019 № 0012244004.

Відповідно до рішення про результати розгляду скарги ТзОВ Солекс-Ком від 03.07.2019 № 15 та від 04.07.2019 № 15 ДФС України залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 18.06.2019 № 0012244004, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 18.06.2019 № 0012244004 протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; ПК України) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених вказаним Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI вказаного Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками. (абз. 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Тому, суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Згідно з пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абз. 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Суд встановив, що ТзОВ Солекс-Ком (покупець) уклало з ТзОВ Ігніс Трейд Компані (постачальник) договори оптової поставки нафтопродуктів від 11.01.2017 № 3 та від 10.01.2018 № 7, згідно з умовами яких, постачальник зобов`язується постачати покупцю нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах вказаних договорів.

На виконання договору від 11.01.2017 № 3 та на підставі видаткових накладних складено акт приймання-передачі товару від 14.12.2017. На виконання договору від 10.01.2018 № 7 та на підставі видаткових накладних складено акти приймання-передачі нафтопродуктів від: 10.01.2018, 23.01.2018, 06.02.2018, 13.02.2018 (два акти), 21.02.2018, 01.03.2018, 19.03.2018, 04.04.2018, 24.04.2018, 03.05.2018, 05.05.2018, 21.05.2018, 30.05.2018, 02.07.2018, 01.08.2018, 03.09.2018.

Крім цього, між ТзОВ Солекс-Ком (постачальник) та ДП Львіввугілля ВП Шахта Червоноградська (покупець) укладено договори поставки товару від 07.03.2017 № 07-03/17, від 01.06.2017 № 01-06/17, від 12.09.2017 № 12-09/17, від 01.12.2017 № 01-02/17 згідно з умовами яких, постачальник зобов`язується поставити покупцю паливо-мастильні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах вказаних договорів.

На виконання договору від 07.03.2017 № 07-03/17 видано видаткову накладну від 08.06.2017 № 20 та складено акт прийому-передачі від 30.06.2017. На виконання договору від 01.06.2017 № 01-06/17 видано видаткові накладні від 03.07.2017 № 22, від 08.08.2017 № 26, від 01.09.2017 № 30 та складено акти прийому-передачі від 31.07.2017, від 31.08.2017, від 30.09.2017. На виконання договору від 12.09.2017 № 12-09/17 видано видаткові накладні від 04.10.2017 № 43, від 06.10.2017 № 45, від 20.10.2017 № 50, від 02.11.2017 № 56, від 15.11.2017 № 58, від 23.11.2017 № 59 та складено акт прийому-передачі від 30.11.2017. На виконання договору від 01.12.2017 № 01-02/17 видано видаткові накладні від 01.12.2017 №60, від 14.12.2017 № 69, від 10.01.2018 №8, від 23.01.2018 № 9, від 06.02.2018 № 12, від 13.02.2018 № 14 та складено акти прийому-передачі від 31.12.2017, від 10.01.2018, від 23.01.2018, від 06.02.2018, від 13.02.2018. Суд зазначає, що у всіх видаткових накладних та актах прийому-передачі зафіксовано передачу дизпалива та бензину в кількості, що вимірюється у літрах.

Між ТзОВ Солекс-Ком (постачальник) та ДП Львіввугілля ВП Шахта Червоноградська (покупець) укладено договори поставки нафтопродуктів від 01.03.2018 №01-03/18, від 30.05.2018 № 30-05/18, від 30.07.2018 № 30-07/18 згідно з умовами яких, постачальник зобов`язується поставити покупцю бензин марки А-95, А-92 та дизпаливо, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах вказаних договорів.

На виконання договору від 01.03.2018 № 01-03/18 видано видаткові накладні від 02.03.2018 № 20, від 20.03.2018 № 26, від 04.04.2018 № 34, від 24.04.2018 № 42 та складено акти-прийому передачі від 02.03.2018, від 20.03.2018, від 04.04.2018, від 24.04.2018, від 03.05.2018, від 22.05.2018. На виконання договору від 30.05.2018 № 30-05/18 видано видаткові накладні від 01.06.2018 № 58, від 02.07.2018 № 65 та складено акти-прийому-передачі від 01.06.2018, 02.07.2018. На виконання договору від 30.07.2018 № 30-07/18 видано видаткові накладні від 30.07.2018 № 85, від 02.08.2018 № 71 та складено акти прийому-передачі від 02.08.2018, від 03.09.2018. Суд зазначає, що у всіх видаткових накладних та актах прийому-передачі зафіксовано передачу дизпалива та бензину в кількості, що вимірюється у літрах.

Між ТзОВ Солекс-Ком (постачальник) та ВП Спецуправління ДП Львіввугілля (покупець) укладено договори поставки товару від 01.11.2017 № 01-11/17 згідно з умовами якого, постачальник зобов`язується поставити покупцю паливо-мастильні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору. На виконання вказаного договору видано видаткову накладну від 01.11.2017 та складено акт прийому-передачі від 01.11.2017. Суд зазначає, що у видатковій накладній та акті прийому-передачі зафіксовано передачу дизпалива та бензину в кількості, що вимірюється у літрах.

Між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТзОВ Солекс-Ком (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів від 20.07.2018 згідно з умовами якого, постачальник зобов`язується поставити покупцю бензин через талони, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах вказаного договору. На виконання вказаного договору видано видаткову накладну від 20.07.2018 № 69 та складено акт прийому-передачі від 20.07.2018. Суд зазначає, що у видатковій накладній та акті прийому-передачі зафіксовано передачу дизпалива та бензину в кількості, що вимірюється у літрах.

Із аналізу вказаних договорів та первинних документів вбачається, що предметом господарських операцій були нафтопродукти (дизельне паливо та бензин відповідних марок) кількість яких, вимірювалась у літрах, а не талони.

Суд зазначає, що при укладенні та виконанні вказаних договорів, позивач не зареєструвався платником акцизного податку з реалізації пального та не складав акцизні накладні на обсяги реалізації.

Суд, оцінюючи аргументи позивача щодо того, що в нього не виникло обов`язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та складання акцизних накладних, оскільки у нього відсутні власні (орендовані) АЗС, ним не здійснено фактичного отримання пального і фізичного відпуску пального кінцевим споживачам, тобто не відбувся фактичний руху пального через цього суб`єкта господарювання, оскільки такий можливий лише через АЗС, зазначає наступне.

Суд вважає, що реєстрація платником акцизного податку та проведення операцій з реалізації пального, які мають оподатковуватись акцизним податком, не є тотожними в розумінні ПК України.

Суд зазначає, що метою здійснення реєстрації платником акцизного податку є контроль за обігом підакцизного товару - пального, та виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а тому законодавець визначив, що обов`язковій реєстрації підлягають особи (платники податку) лише за однієї умови - такі особи планують здійснювати операції з реалізації пального, інші ж умови (обставини), зокрема такі як фактичне отримання пального і його фізичний відпуск кінцевим споживачам, тобто рух пального через суб`єкта господарювання, наявність АЗС тощо, не є умовами такої реєстрації, такі обставини мають значення для оподаткування акцизним податком.

Суд при розгляді справи враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 13.03.2018 у справі № 815/2461/17

Крім того, необхідно зазначити, що з метою посилення контролю за обігом підакцизного товару з 1.03.2016 набрали чинності і зміни до ПК України, внесені Законом України від 24.12.2015 № 909-VII у частині запровадження акцизних накладних при реалізації пального, єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального (ст. ст. 231, 232 ПК України).

Так, зокрема п. 213.1 доповнено пп. 213.1.12 ПК України яким визначено, що об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 вказаного пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Таким чином, облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального має вестись з метою виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим. При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у платника податків не виникатиме і об`єкта оподаткування відповідно до пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 ПК України.

Проте, такий облік можливий лише за умови реєстрації суб`єкта господарювання платником акцизного податку.

Пунктом 117.3 ст. 117 ПК України встановлено, що здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому вказаним Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Таким чином, враховуючи те, що позивач фактично здійснив операції з реалізації пального (договір купівлі - продажу, що передбачає перехід права власності) без реєстрації платником акцизного податку, суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафу передбаченого п. 117.3 ст. 117 ПК України.

Суд не бере до уваги посилання позивача на листи відповідача за 2016 рік, оскільки такі винесені із врахуванням положення абз. 3 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо фізичного відпуску з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, яке вже не було чинним на час періоду, що охоплювався перевіркою позивача.

Щодо посилань позивача на необґрунтованість відповіді відповідача щодо розгляду його заперечень на акт перевірки від 15.05.2019, то суд погоджується з позивачем щодо необґрунтованості відповіді, проте, разом з тим, на всі зауваження та заперечення позивача відповідач надав відповідь у рішенні про результати розгляду скарги від 28.08.2019 №41533/6/99-99-11-06-01-25, а тому така обставина сама по собі не впливає на суть виявлених порушень позивачем вимог ПК України.

Суд також зазначає, що позивач був зареєстрований як платник акцизного податку з пального у період з 01.03.2016 по 30.05.2017 (анулювання запису в Реєстрі за заявою). Крім цього, позивач подавав заяви від 12.01.2018 та від 05.10.2018 про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального. Проте, такі документи не прийняті ДФС України внаслідок однієї і тієї ж помилки, допущеної заявником - некоректне заповнення пункту 5 Код пункту реалізації пального , а не у зв`язку з відсутністю підстав для такої реєстрації як вважає позивач.

Суд не бере до уваги науковий висновок у галузі права щодо правових засад оподаткування акцизним податком, оскільки такий не є доказом у розумінні ст.72 КАС України та відповідно не є для суду обов`язковим.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що, оскільки позивач здійснив операції з купівлі - продажу пального, у нього виник обов`язок у відповідності до вимог пп. 212.3.4 п.212.3 ст. 212 ПК України зареєструватись платником акцизного податку, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, викладеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Солекс-Ком до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 19.02.2020.

Суддя А.Г. Гулик