Рішення

від 20.02.2020 по справі 520/333/20

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20.02.2020р. справа №520/333/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом

Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренапромсервіс" простягнення 217553,16 грн.податкового боргу , -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 10.01.2020 р. Рішення про відкриття провадження було прийнято 13.01.2020 р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 13.02.2020 р.

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, позивач, контролюючий орган, адміністративний орган, Управління), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренапромсервіс" 217.553,16 грн. коштів за податковим боргом з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку з оплати податкових повідомлень-рішень, а також з оплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, ТОВ "Ренапромсервіс" (далі за текстом - платник, ТОВ), правом на подання відзиву на позов не скористався, про відкриття провадження по справі повідомлявся судом у розумінні ч. 11 ст. 126 КАС України належним чином.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

До заявленої владним суб`єктом вимоги про стягнення коштів у розмірі 217.553,16 грн. структурно входять такі платежі: з податку на додану вартість - за податковою декларацією №9044784943 від 20.03.2017 р. на суму 1891,00 грн.; за податковою декларацією №9070337914 від 20.04.2017 р. на суму 7625,00 грн.; за податковою декларацією №9095093567 від 22.05.2017 р. на суму 6941,00 грн.; за уточнюючим розрахунком №9107542572 за 01.03.2017 р. на суму 13806,00 грн.; за уточнюючим розрахунком №912375861 за 01.02.2017 р. на суму 29285,00 грн.; за податковою декларацією №1700062953 від 20.06.2017 р. на суму 6754,00 грн.; за податковою декларацією №9141866871 від 20.07.2017 р. на суму 13127,00 грн.; за податковою декларацією №9168242169 від 21.08.2017 р. на суму 4812,00 грн.; за уточнюючим розрахунком №9196291032 за 01.08.2017 р. на суму 141,00 грн.; за податковою декларацією №9192117489 від 20.09.2017 р. на суму 2897,00 грн.; за уточнюючим розрахунком №9221374693 за 01.08.2017 р. на суму 21,00 грн.; за податковою декларацією №9212391329 від 13.10.2017 р. на суму 6105,00 грн.; за уточнюючим розрахунком №9230095171 за 01.09.2017 р. на суму 53,00 грн.; за уточнюючим розрахунком №9243809242 за 01.09.2017 р. на суму 101,00 грн.; за податковою декларацією №9245262064 від 20.11.2017 р. на суму 2713,00 грн.; за податковою декларацією №9272151103 від 19.12.2017 р. на суму 3683,00 грн.; за податковою декларацією №9296780014 від 22.01.2018 р. на суму 1157,00 грн.; за уточнюючим розрахунком №9024003812 за 01.12.2017 р. на суму 255,00 грн.; за податковою декларацією №90025428612 від 19.02.2018 р. на суму 21607,00 грн.; за податковою декларацією №9048610551 від 19.03.2018 р. на суму 1246,00 грн.; за податковою декларацією №9073171184 від 20.04.2018 р. на суму 2717,00 грн.; за податковою декларацією №34313525 від 21.05.2018 р. на суму 3554,00 грн.; за податковою декларацією №9124004199 від 20.06.2018 р. на суму 1432,00 грн.; за податковою декларацією №39817211 від 20.07.2018 р. на суму 1265,00 грн.; за уточнюючим розрахунком №42621153 за 01.06.2018 р. на суму 1073,00 грн.; за податковим повідомленням-рішенням №0028901214 від 23.02.2018 р. на суму штрафу 15718,76 грн.; за податковим повідомленням-рішенням №0066101214 від 17.10.2017 р. на суму штрафу 25188,16 грн.; за податковим повідомленням-рішенням №0065881214 від 17.10.2017 р. на суму штрафу 12100,82 грн.; за податковим повідомленням-рішенням №0065861214 від 17.10.2017 р. на суму штрафу 20636,42 грн.; з податку на прибуток - за податковою декларацією №39238219 від 17.07.2018 р. на суму 741,00 грн.; за податковою декларацією №26237170 від 06.09.2019 р. на суму 230,00 грн.

Податковою адресою відповідача є - АДРЕСА_1 . Податкові повідомлення-рішення №№0066101214, №0065881214 та №0065861214 від 17.10.2017 р. були направлені саме за цією адресою засобами поштового зв`язку і вручені відповідачу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Податкове повідомлення-рішення №0028901214 від 23.02.2018 р. також було направлено засобами поштового зв`язку за податковою адресою платника, проте повернуто без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, згадане рішення вважається одержаним платником за правилами абз.6 п.42.4 ст.42, абз.3 п.58.3 ст.58 та абз.1 п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України.

Податкові повідомлення-рішення №№0066101214, №0065881214 та №0065861214 від 17.10.2017 р. були оскаржені платником в адміністративному порядку, але рішеннями ГУ ДФС у Харківській області №2350/6/99-99-11-03-01-25 та № 2425/6/99-99-11-03-01-25 від 24.01.2018р. скарги ТОВ були залишені без задоволення.

28.02.2017 р. ГУ ДФС у Харківській області була складена податкова вимога №2106-17, котра 06.03.2017 р. направлена відповідачу за належною адресою, і 20.03.2017 р. вручена.

Згідно з листом контролюючого органу від 28.01.2020 р. податковий борг відповідача з указаної дати існував постійно і безперервно.

Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов`язку боржника у примусовому порядку, контролюючий орган ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України до предмету доказування по адміністративній справі про стягнення заборгованості, котра утворилась внаслідок невиконання публічного обов`язку з проведення платежу на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету чи певного суб`єкта владних повноважень з огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов`язаної особи як суб`єкта права, 2) виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 3) доведення до відома зобов`язаної особи факту виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов`язку в добровільному порядку, 5) дотримання органом контролю чи управління визначеної законом процедури виконання публічного обов`язку в примусовому порядку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов`язку, 7) заявлення органом контролю чи управління вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку.

Стосовно заявленої суб`єктом владних повноважень вимоги про стягнення коштів, яка ґрунтується на самостійно задекларованих податкових зобов`язаннях, суд зазначає, що згідно з загальним правилом п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правила обчислення та оплати податку на прибуток визначені, зокрема, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, де указано, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до п.137.4 ст.137 цього ж кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Відносно податку на додану вартість строки передбачені п. 203.2 ст.203 Податкового кодексу України (у 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації), і також співпадають із тривалістю строку за загальним правилом.

Визначені рішеннями контролюючого органу зобов`язання підлягають сплаті за строком згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: у 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - у 10 календарних днів за днем узгодження, яким є або день закінчення процедури адміністративного оскарження (п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України), або день набрання законної сили судовим рішенням у справі про скасування рішення контролюючого органу (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

У такі ж строки відповідно до ст. 113 Податкового кодексу України підлягають оплаті і рішення контролюючого органу про застосування штрафів.

Згадані строки у спірних правовідносинах збігли, доказів виконання особою податкового обов`язку у добровільному порядку матеріали справи не містять, доказів припинення податкового обов`язку з інших підстав судом не виявлено.

Дослідивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах скінчився перебіг визначених законом строків виконання податкового обов`язку, але фактичних даних, котрі б засвідчували припинення податкового обов`язку внаслідок самостійного і добровільного перерахування платником податків коштів до бюджету, а також з інших підстав відповідно до положень ст.ст. 37, 38, 101, 102 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

У зв`язку із цим, за правилами п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 та п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України за податковими повідомленнями-рішеннями та податковими деклараціями виник податковий борг.

28.02.2017 р. ГУ ДФС у Харківській області (юридичним та фактичним правонаступником якого є позивач по справі) була складена податкова вимога №2106-17, котра 06.03.2017 р. направлена відповідачу за належною адресою, і 20.03.2017 р. вручена.

Наданим контролюючим органом листом від 28.01.2020 р. засвідчені обставини постійного і безперервного існування податкового боргу відповідача.

Спору з приводу застосування п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України між учасниками справи не існує.

Запроваджений ст. 102 Податкового кодексу України присікальний строк давності у спірних правовідносинах не сплинув.

Передбачена ст. 95 Податкового кодексу України черговість реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю розрахунків Головним управлінням дотримана.

Існування невиконаного податкового обов`язку платника стосовно суми 217553,16 грн. підтверджено наявною у справі роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.ст. 73-76 КАС України є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом невиконаного податкового обов`язку з боку відповідача.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов`язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь державного бюджету України або доказів виконання такого обов`язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб`єктом владних повноважень вимогою в частині стягнення 217553,16 грн. прав та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, то позов належить частково задовольнити, стягнувши борг у вказаній сумі.

Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренапромсервіс" (ідентифікаційний код - 39700875; місцезнаходження - 61195, м. Харків, вул.Наталії Ужвій, буд. 112, кв. 152) на користь державного бюджету України кошти за податковим боргом у сумі 217553 (двісті сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн. 16 коп.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.