Рішення

від 20.02.2020 по справі 824/137/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/137/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, Головне управління Пенсійного фонду у Чернівецькій області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправними дії першого відділу Державної виконавчої служби м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) по перерахуванню коштів на рахунок ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за виконавчим провадженням №34622234, сплачених ОСОБА_1 24.09.2013р. у виконавчому провадженні №32273016 за квитанцією №1067.139.4;

- зобов`язати перший відділ Державної виконавчої служби м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) видати розпорядження по виконавчому провадженню ВП №32273016 та перерахувати кошти в сумі 4010,30грн. по виконавчому провадженню ВП №32273016;

- стягнути з Першого відділу Державної виконавчої служби м. Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5329,04грн. та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем відкрито виконавче провадження з виконання вимоги ГУ ДПС у Чернівецькій області про стягнення боргу в розмірі 9339,34грн., в межах якого накладено арешт на кошти позивача на банківських рахунках. Позивач стверджує, що 24.09.2013р. ним сплачено борг у виконавчому провадженні ВП №32273016 в сумі 4010,30грн. та виконавчий збір за ним в сумі 401,00грн. у добровільному порядку на депозитний рахунок Шевченківського відділу ДВС Чернівецького МУЮ. Однак, кошти, сплачені позивачем згідно квитанції 1067.139.4 в сумі 4010,30грн. були перераховані відповідачем на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" відповідно до розпорядження ЄДРВП №34622234 від 14.10.2014р. по виконавчому провадженню №34622234.

Позивач вказує, що такі дії відповідача є неправомірними, оскільки, зумовили утворення у нього податкового боргу та відкриття виконавчого провадження №60205391 про стягнення такого боргу у розмірі 9339,34грн., а також арешт коштів на його банківських рахунках. Зазначає, що відповідачем порушено вимоги Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, оскільки, державний виконавець мав підготувати розпорядження про перерахування коштів на рахунок стягувача - Управління Пенсійного фонду м.Чернівців.

На думку позивача, протиправні дії органу ДВС призвели до нарахування штрафних санкцій у розмірі 9339,34грн. та винесення ГУ ДПС у Чернівецькій області вимоги від 19.01.2019р. №45699-17, що є підставою для зобов`язання відповідача вчинити дії та виправити допущені помилки, шляхом видачі розпорядження по виконавчому провадженню №32273016 про перерахування коштів у розмірі 4010,30грн. для зарахування їх, як боргу, що виник з вини відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що неправомірність дій органу ДВС призвела до негативних змін у встановленому способі життя його сім`ї, так як у зв`язку з арештом, позивач не може скористатися коштами, розміщеними на його рахунках. Свої душевні страждання, психологічне напруження, розчарування та незручності позивач оцінює у розмірі 10000грн. моральної шкоди. При цьому, також вказує, що кошти в сумі 5329,04грн. є штрафними санкціями, які нараховані податковим органом в результаті несвоєчасного перерахування боргу в розмірі 4010,23грн., які позивач сплатив ще 24.09.2013р. Суму в розмірі 5329,04грн. позивач визначає як матеріальну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача.

Відповідач у поданому до суду відзиві зазначив про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення з огляду на те, що виконавчі провадження №34622234 та 32273016 на примусовому виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) не перебували і не перебувають. Указані провадження перебували на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції. Крім того, зазначає, що на депозитному та авансовому рахунках Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) відсутні будь-які кошти пов`язані з указаними виконавчим провадженням чи які б надходили від боржника ОСОБА_1 . Також відповідач вказує, що в Автоматизованій Системі Виконавчих Проваджень відповідач позбавлений технічного доступу до виконавчих проваджень №34622234 та №32273016.

З приводу вимоги про перерахування коштів у сумі 4010,30грн. по виконавчому провадженню №32273016 відповідач зазначає, що вказані кошти відсутні на рахунках у відповідача.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення з нього моральної та матеріальної шкоди, оскільки, на його думку, виходячи з практики Верховного Суду України у позивача відсутнє відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, яке стверджувало про протиправні дії державного виконавця. Також відповідач не вважає, що позивачу була завдана моральна шкода.

На думку відповідача, він не є належним відповідачем по даній справі, оскільки, виконавче провадження №32273016 перебувало на примусовому виконанні у Шевченківському відділі ДВС Чернівецького МУЮ.

Третя особа - Головне управління Державної податкової служби (ГУДПС) у Чернівецькій області подало письмові пояснення, відповідно до яких вказує, що враховуючи те, що сума боргу зі сплати єдиного внеску, яка обліковувалась за ФОП ОСОБА_1 не змінилася, що підтверджується відомостями з системи АІС Податковий блок та інтегрованої картки, останньому направлена вимога про сплату боргу №Ф-45699-17 від 21.01.2019р. в установленому законом порядку. У зв`язку з наявністю заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 10 043,18грн. станом на 30.01.2020р., підстав для скасування або відкликання вимоги від 21.01.2019 року №Ф-45699-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску - немає.

Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду (ГУПФУ) у Чернівецькій області у поданих до суду письмових пояснення зазначає, що у зв`язку із змінами в законодавстві щодо адміністрування єдиного соціального внеску, реєстр боржників, до якого зарахований і ОСОБА_1 , був направлений органу ДПС для подальшого опрацювання.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 19.04.2002р. зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.12-14).

На виконанні Шевченківського відділу ДВС Чернівецького міського управління юстиції знаходилась вимога УПФУ у м.Чернівцях №Ф-256-У, видана 27.02.2012р. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску в розмірі 4010,30грн. (виконавче провадження №32273016) (а.с.24).

Згідно квитанцій №1067.139.1 та №1067.139.4 від 24.09.2013р. ОСОБА_1 сплатив на рахунок відділу ДВС Чернівецького міського управління юстиції кошти в розмірі 4010,30грн. та 401грн. виконавчого збору (а.с.26).

12.02.2014р. головним державним виконавцем Юзефовичем Е.Е. Шевченківського відділу ДВС Чернівецького міського управління юстиції у виконавчому провадженні №32273016 встановлено повне фактичне виконання відповідно до квитанції №1067.139.4 від 24.09.2013р. У зв`язку з цим, керуючись п.8 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України Про виконавче провадження постановою від 12.02.2014р. закінчено виконавче провадження №32273016 з примусового виконання вимоги №Ф-256-У від 27.02.2012р. (а.с.25).

Згідно розпорядження ЄДРВП №34622234 від 14.10.2014р., виданого начальником Шевченківського ДВС, визначено, що кошти в загальній сумі 4010,30грн., які надійшли 24.09.2013р. на депозитний рахунок Шевченківського відділу ДВС Чернівецького міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 необхідно перерахувати на рахунок ПАТ Промінвестбанк №373959922 як в погашення боргу (а.с.28).

Платіжним дорученнями №1955 від 27.11.2014р. та №1955 від 29.12.2014р. указані кошти перераховані в ПАТ Промінвестбанк м.Чернівці з призначенням стягнення коштів з ОСОБА_1 , згідно виконавчого провадження №34622234/7 (а.с.29-30).

Постанову від 12.02.2014р. ВП№32273016 про закінчення виконавчого провадження з виконання вимоги УПФУ у м.Чернівцях №Ф-256-У від 27.02.2012р. направлено стягувачу. Як свідчить штамп вхідної кореспонденції постанова надійшла 15.04.2014р. вх.6159/2-7 (а.с.89).

В листі від 18.05.2018р. №32273016 заступник начальника Першого відділу ДВС м.Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області повідомила позивачу, що 12.02.2014р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа відповідно до квитанції №1067.139.4 від 24.09.2013р. (а.с.23).

07.10.2019р. старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС м.Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Басюк А.В. відкрито виконавче провадження №60205391 за заявою ГУ ДПС у Чернівецькій області з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №45699-17, виданої 21.01.2019р. на суму 9339,34грн. (а.с.20, 22).

Постановою від 21.01.2020р. у виконавчому провадженні №60205391 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника (а.с.21).

Позивач дізнавшись про наявність податкового боргу та відкриття виконавчого провадження щодо його стягнення встановив, що в ході виконавчого провадження №32273016 державним виконавцем не перераховані кошти в рахунок погашення ним боргу зі сплати ЄСВ, що зумовило зростання такого боргу та відкриття щодо нього нового виконавчого провадження за вимогою ГУ ДПС у Чернівецькій області. Позивач вважає неправомірними наведені вище дії Першого відділу Державної виконавчої служби м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ). У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

На час відкриття виконавчого провадження №32273016 чинним був Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження , відтак, підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження на той час регулювалась Законом України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

В силу ч.1 та ч.2 ст.2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.49 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №606-XIV підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (далі - Інструкція №512/5).

У відповідності до п.12.1 Розділу ХІІ Інструкції №512/5 (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Для контролю і перевірки стану рахунків у національній та іноземній валютах та визначення належності коштів ведеться звітність за депозитними сумами органів ДВС. В органі ДВС щодо кожного рахунку заводиться книга обліку депозитних сум (далі - книга) строком на один рік. Ведення книги здійснюється в підсистемі обліку депозитних сум Єдиного реєстру (п.п.12.3, 12.4 Розділу ХІІ Інструкції №512/5).

У відповідності до п.12.6 Розділу ХІІ Інструкції №512/5 особа, відповідальна за ведення книги, щомісяця до 10 числа наступного місяця розшифровує суми, що залишились на перше число кожного місяця. При цьому не допускається об`єднання в одну суму коштів, що надійшли від одного боржника.

В силу п.12.11 Розділу ХІІ Інструкції №512/5 при надходженні коштів на депозитний рахунок органу ДВС особа, відповідальна за ведення книги, повинна не пізніше наступного робочого дня повідомити начальника органу ДВС, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу ДВС на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення. Після цього не пізніше наступного робочого дня особа, відповідальна за ведення книги, повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис.

У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов`язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача) (п.12.12 Розділу ХІІ Інструкції №512/5).

За змістом п.2.13 Розділу ХІІ Інструкції №512/5 після цього не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (додатки 4, 5) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

Надаючи оцінку діям органу ДВС, що є предметом оскарження, на предмет дотримання вище викладених положень чинного, на час їх вчинення, законодавства суд виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що позивачем у ВП №32273016 здійснено оплату коштів в рахунок погашення боргу, який виник на підставі вимоги УПФУ у м.Чернівцях №Ф-256-У в розмірі 4010,30грн. згідно квитанції 1067.139.4 від 24.09.2013р. (а.с.26).

Державним виконавцем у ВП №32273016 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням вимоги відповідно до квитанції №1067.139.4 від 24.09.2013р.

Разом з цим, судом встановлено, що направляючи вимогу №Ф-256-У про сплату боргу в розмірі 4010,30грн. Управління ПФУ у м.Чернівцях у листі від 13.04.2012р. зазначило, що вказану суму необхідно перерахувати на розрахунковий рахунок управління № НОМЕР_2 в відділенні ДКУ м.Чернівці, МФО 856135. Указані реквізити зазначені і у самій вимозі, яка є виконавчим документом (а.с.87-89).

Відтак, повним фактичним виконанням вимоги УПФУ було б перерахування указаних коштів на відповідні рахунки, зазначені у виконавчому документі.

Натомість, начальником Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ 14.10.2014р. видано розпорядження, яким визначено, що кошти в розмірі 4010,30грн., які надійшли 24.09.2013р. на депозитний рахунок органу ДВС необхідно перерахувати на рахунок ПАТ "Промінвестбанк" як погашення боргу (а.с.28).

На підставі вказаного розпорядження платіжними дорученнями №1955 від 27.11.2014р. та №1955 від 29.12.2014р. на рахунок ПАТ "Промінвестбанк" перераховано кошти в розмірі 4010,30грн. згідно виконавчого провадження №34622234/7.

Таким чином, державний виконавець в порушення п.8 ч.1 ст.49 Закону №606-XIV закінчив виконавче провадження рішення згідно з виконавчим документом, яке фактично не виконано в повному обсязі.

Крім того, в порушення вимог Інструкції №512/5 Шевченківським ВДВС безпідставно перераховано кошти в розмірі 4010,30грн. згідно квитанції №1067.139.4 від 24.09.2013р. у виконавчому провадженні №34622234 на рахунок ПАТ "Промінвестбанк", в той час як не допускається об`єднання коштів, що надійшли від одного боржника.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо неправомірності дій органу ДВС щодо перерахування коштів на рахунок ПАТ "Промінвестбанк" за виконавчим провадженням №34622234, сплачених позивачем у виконавчому провадженні №32273016.

Частиною 1 статті 6 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 11 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч.2 ст.4 Закону України "Про державну виконавчу службу" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 02.06.2016р.) державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Аналогічні положення в більшій мірі відображені і в чинних на сьогодні нормативно-правових актах, які регулюють порядок виконавчого провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - Законі України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII та Законі України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016р. № 1403-VIII (далі - Закон №1403).

Так, за змістом ст.3 Закону №1403 завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Систему органів примусового виконання рішень в силу ст.6 Закону №1403 становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

У відповідності до ч.2 ст.4 Закону №1403 державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Таким чином, враховуючи також положення ст.287 КАС України та зважаючи на те, що державний виконавець діє від імені держави в особі органу ДВС, відповідальність у справах з приводу оскарження його рішень, дій чи бездіяльності несе відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно інформації ЄДР, що є в загальному доступі, Шевченківський відділ ДВС Чернівецького міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 35029484) припинено - з 15.06.2016р., правонаступником є Чернівецькій міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

Наказом Міністерства юстиції України від 04.08.2017р. №2492/5 Чернівецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області реорганізовано шляхом поділу, його правонаступником є Перший відділ державної виконавчої служби м.Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

Поряд із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019р. №870 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, в тому числі Головне територіальне управління юстиції у Чернівецькій області, та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком, в тому числі Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Крім того, на підставі п.3 вказаної постанови Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України №4053/5 від 17.12.2019р. Перший відділ ДВС у м.Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області виведено зі складу головного територіального управління юстиції області та введено до складу Першого відділу державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (а.с.65-67).

Таким чином, правонаступним органом ДВС, який повинен відповідати за заявленим позивачем позовом є Перший відділ державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

З наведеного слідує, що твердження відповідача щодо того, що він є неналежним відповідачем є безпідставними.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Першого відділу Державної виконавчої служби м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) по перерахуванню коштів на рахунок ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за виконавчим провадженням №34622234, сплачених ОСОБА_1 24.09.2013р. у виконавчому провадженні №32273016 за квитанцією №1067.139.4.

У зв`язку з тим, що внаслідок вище вказаних неправомірних дій кошти в рахунок погашення боргу з єдиного соціального внеску фактично не були перераховані стягувачу (УПФУ у м.Чернівцях) за позивачем надалі обліковувався такий борг. Тому, визначаючись щодо встановлення ефективного способу поновлення порушеного права позивача суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача видати розпорядження по виконавчому провадженню ВП№32273016 та перерахувати кошти в сумі 4010,30грн. по виконавчому провадженню ВП №32273016.

За таких обставин, позов в цій частині підлягає задоволенню.

З приводу стягнення матеріальної шкоди в розмірі 5329,04грн. та моральної шкоди в розмірі 10000грн. суд зазначає наступне.

Позивач, обґрунтовуючи вимогу щодо стягнення матеріальної шкоди посилається на те, що для поновлення своїх порушених прав позивач вимушений сплатити додатково кошти в розмірі 5329,04грн., які нараховані ГУ ДПС у Чернівецькій області як штрафні санкції, внаслідок невчасного та невірного перерахування основного боргу в розмірі 4010,30грн.

Згідно із ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Виходячи з наведених положень, а також з загального розуміння шкоди, завданої протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, слід прийти до висновку, що підставами для її стягнення є об`єктивний факт понесення позивачем такої шкоди.

Так, для встановлення факту понесення матеріальної шкоди обов`язковим є підтвердження обставин, що свідчать про зміни у майновому стані позивача з вини відповідача.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що позивачем понесено матеріальні збитки (шкоду).

Нарахування штрафних санкцій податковим органом у зв`язку з неперерахуванням відповідачем боргу в розмірі 4010,30грн. в сумі 5329,04грн. не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, в інтегрованій картці платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковим органом вже після 2014 року здійснено нарахування поточних платежів зі сплати єдиного внеску, що зумовило збільшення суми боргу (недоїмки) і за основним платежем, і за штрафними санкціями. Указане також підтверджується вимогою №Ф-45699-17 від 21.01.2019р., у якій визначено суму боргу 9339,34грн., у тому числі 7403,38грн. (недоїмка), 802,06грн (штрафи), 1133,90грн. (пеня).

Разом з тим, кошти на виплату заборгованості за вимогою №Ф-45699-17 від 21.01.2019р., позивачем ще не сплачено, що свідчить про передчасність позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди.

Щодо моральної шкоди, заявленої позивачем в розмірі 10000грн., суд звертає увагу на наступне.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач, зокрема, зазначає, що неправомірні дії відповідача призвели до негативних змін у встановленому способі його життя та життя його сім`ї, позбавили його та членів його родини нормального способу життя, можливості елементарного забезпечення своєї сім`ї товарами вжитку та речами, які потрібні для щоденного використання. Однак, варто зазначити, що арешт у виконавчому провадженні №60205391 з виконання вимоги ДПС накладено 21.01.2020р. Тобто, незручності, на які посилається позивач та які могли б привести до душевних страждань та психологічних переживань (моральна шкода) тривають відносно невеликий термін (1 місяць).

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням вище викладених обставин, суд вважає належним стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

За таких обставин, позов в цій частині підлягає задоволенню частково.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених вище обставин, проаналізувавши зазначені положення чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність вчинених дій щодо позивача в ході виконавчого провадження №32273016. Натомість, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували понесення ним матеріальної збитків, при цьому, розмір моральної шкоди, на думку суду, виявився завищеним. За таких обставин, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

Згідно з ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову в розмірі 4204грн.

Зважаючи на те, що судом задоволено дві вимоги позивача та відмовлено у задоволенні в тій частині позову, що складає похідні вимоги та фактично є способом захисту порушеного права позивача, суд вважає, що стягненню підлягає сплачений судовий збір в розмірі 4204грн. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу Державної виконавчої служби м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що 03.02.2020р. між ОСОБА_1 та адвокатом Сарафінчан І.Ф., що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №512 від 02.03.2012р., укладено договір про надання правової допомоги (а.с.47-49).

Згідно з п.4.2 договору від 03.02.2020р. розмір гонорару за надання правової допомоги сплачується клієнтом відповідно до виставлених рахунків. Сума грошових коштів, отримана від клієнта за надані послуги є гонораром адвоката за надання правової допомоги та поверненню не підлягає.

Згідно рахунку від 08.02.2020р. адвокатом здійснено: проведення консультацій з клієнтом, вивчення документів (1год.) - 1000,00грн., аналіз судової практики та законодавства, формування правової позиції та узгодження її з клієнтом (1год.) - 1000,00грн., підготовка та подання позовної заяви про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди (3год.) - 2500,00грн., фактичні витрати (копіювання, друк, сплата судового збору) - 4500,00грн. (а.с.52).

За послуги, наведені в рахунку ОСОБА_1 сплачено адвокату Сарафінчан І.Ф. 9000грн. (враховуючи судовий збір в розмірі 4204,00грн.), що підтверджується копією прибуткового касового ордеру №08/02/20 від 08.02.20р. (а.с.53).

Враховуючи те, що питання про стягнення сплаченого позивачем судового збору в розмірі 4204,00грн. вже вирішено судом, залишається решта судових витрат, сплачених за послуги адвоката, що становить 4796,00грн.

У поданій 20.02.2020р. заяві позивач просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 3000грн., у зв`язку з чим, відмовився від стягнення таких витрат в сумі 1796грн. з відповідача.

Перевіривши надані позивачем докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, опис наданих послуг та складність справи, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи заяву позивача від 20.02.2020р., суд вважає, що наявні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу Державної виконавчої служби м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) суми витрат на правничу допомогу в розмірі 3000грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Першого відділу Державної виконавчої служби м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) по перерахуванню коштів на рахунок ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за виконавчим провадженням №34622234, сплачених ОСОБА_1 24.09.2013р. у виконавчому провадженні №32273016 за квитанцією №1067.139.4.

3. Зобов`язати Перший відділ Державної виконавчої служби м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) видати розпорядження по виконавчому провадженню ВП№32273016 та перерахувати кошти в сумі 4010,30грн. по виконавчому провадженню ВП №32273016.

4. Стягнути з Першого відділу Державної виконавчої служби м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча)грн.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу Державної виконавчої служби м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) судовий збір в розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири)грн.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу Державної виконавчої служби м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) судові витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

7. В іншій частині позовних вимог - в задоволенні відмовити.

Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Перший відділ Державної виконавчої служби м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (вул.Руська, 183, м.Чернівці, 58023, код ЄДРПОУ 41659926).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул.Героїв Майдану, 200-А, м.Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 39392513).

Головне управління Пенсійного фонду у Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м.Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя В.О. Кушнір