Рішення

від 19.02.2020 по справі 552/4994/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 552/4994/19

Провадження № 8/552/3/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2020 року м. Полтава Київський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючого судді -Турченко Т.В.

При секретарі -Силка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

06 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради, та просить суд визнати за нею право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 22 кв.м. літера Б , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позов обгрунтовуючи тим, що 19 жовтня 2010 року між нею та приватним підприємством Каро-Інвестбуд укладено трудову угоду б/н на будівництво цегляного гаража за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов вказаної угоди ПП Каро-Інвестбуд взяло на себе зобов`язання до 01.04.2011 року збудувати за зазначеною адресою для неї цегляний гараж на фундаменті з металевими воротами, цегляною підлогою, внутрішнє оздоблення - штукатурка, з покритим дахом. Цією ж угодою передбачалось отримання ПП Каро-Інвестбуд усіх необхідних дозвільних та правовстановлюючих документів на земельну ділянку та відповідний об`єкт нерухомості. Вартість робіт відповідно до угоди визначена в сумі 45 000 грн., які нею були сплачені виконавцю робіт у повному обсязі. ПП Каро-Інвестбуд взяті на себе зобов`язання не виконало, у зв`язку з чим вона була вимушена побудувати гараж своїми власними силами. У зв`язку з тим, що будівництво гаража АДРЕСА_2 .м, АДРЕСА_1 проведено без документа, який надає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту вона не може зареєструвати право власності на гараж в установленому законом порядку. Тому вимушена була звернутись до суду за захистом своїх прав.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутності позивача ОСОБА_1 .

Представник відповідача Київської районної у місті Полтаві ради Пеляк В.В. в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 19.02.2020 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог було залучено Полтавську міську раду.

Представник Полтавської міської ради Дзюбло О.І. в судовому засіданні позов не визнав та просив суд в його задоволенні відмовити за безпідставністю.

Суд, заслухавши представника Київської районної у місті Полтаві ради Пеляка В.В., представника Полтавської міської ради Дзюбло О.І., вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю.

Судом встановлено, що 06 вересня 2019 року позивач звернулась в суд з вищезазначеним позовом, в якому просила суд визнати за нею право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 22 кв.м, літера Б , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що 19 жовтня 2010 року між нею та приватним підприємством Каро-Інвестбуд було укладено трудову угоду б/н на будівництво цегляного гаража за адресою: АДРЕСА_1 .

Також в позові вказувала, що відповідно до умов даної угоди ПП Каро-Інвестбуд взяло на себе зобов`язання до 01.04.2011 року збудувати за зазначеною адресою для неї цегляний гараж на фундаменті з металевими воротами, цегляною підлогою, внутрішнє оздоблення - штукатурка, з покритим дахом. Цією ж угодою передбачалось отримання ПП Каро-Інвестбуд усіх необхідних дозвільних та правовстановлюючих документів на земельну ділянку та відповідний об`єкт нерухомості. За вказані роботи відповідно до угоди була визначена сума 45 000 грн., яка була нею сплачена у повному обсязі.

В позові ОСОБА_1 зазначала, що рішенням Київського районного суду міста Полтави від 27 червня 2014 року, яке набрало законної сили 26 серпня 2014 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Трудову угоду б/н від 19.10.2010 року на будівництво цегляного гаража за адресою: АДРЕСА_1 , укладену між ОСОБА_1 та ПП Каро-Інвестбуд , визнано недійсною. Стягнуто з ПП Каро-Інвестбуд на користь ОСОБА_1 45 000 грн. та витрати по справі.

З урахуванням з`ясованих в судовому засіданні нововиявлених обставин, суд приходить до висновку, що заява виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради про перегляд рішення суду від 19.09.2019 року по справі №552/4994/19 у зв`язку з нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, а в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно необхідно відмовити з наступних підстав.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до приписів статті 317 ЦК України власникові належить право володіння користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 статті 90 ЗК України, ст.375 ЦК України виключно власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Пунктом г частини 1 статті 95 ЗК України визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно частини 1 статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу право власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 3 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Відповідно до частини 1,2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності: земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

В судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві комунальній власності Полтавській міській раді.

Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради в листі від 10.02.2020 року за №01-02-01-16/293 (а.с.81-82) зазначено, що згідно з проектом коригування Генерального плану міста Полтава, розробленим Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст Дніпромісто та затвердженим рішенням двадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 16.03.2012 року, гаражі автогаражного кооперативу Арія на АДРЕСА_1 , розташовані на території проектної багатоквартирної забудови. Відповідно до детального плану території кварталу, обмеженого АДРЕСА_3 , затвердженого рішенням позачергової третьої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 29.03.2016 року, об`єкти нерухомого майна автогаражного кооперативу Арія визначені як гаражі та господарські будівлі. Разом з тим межі та розмір земельної ділянки, що пропонувалися для обслуговування авто гаражного кооперативу Арія , згідно з поданими графічними матеріалами, не відповідають положенням зазначеного детального плану території, в частині дотримання нормативної відстані від автогаражного кооперативу до проектного багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями. Зокрема, запропоноване розміщення земельної ділянки для обслуговування автогаражного кооперативу Арія , порушує вимоги п.10.8.8 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій , щодо нормативної відстані від гаражів до житлових та громадських будівель, що унеможливить в подальшому реалізацію проектних рішень зазначеного детального плану території в частині розміщення проектного багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_4 .

Також Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради в даному листі вказано, що на засіданні тимчасової комісії з розгляду питань самочинного будівництва в місті Полтава від 10.04.2015 року №02, розглянуто звернення автогаражного кооперативу Арія стосовно самочинно виконаного будівництва гаражів на земельній ділянці на АДРЕСА_1 та вирішено заперечувати стосовно самочинного виконаного будівництва гаражів обслуговуючого кооперативу Арія на зазначеній земельній ділянці.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК України).

Таким чином, в порядку, визначеному ст. 376 ЦК України, самочинним вважається: а) будівництво нерухомого майна, якщо збудовано на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; б) відведена не для цієї мети; в) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; г) з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Як встановлено судом, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 будівництво гаража проведено без відповідних дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, а також на земельній ділянці, яка не була відведена для будівництва гаража та не належить ОСОБА_1 на праві власності.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що набуття права власності на новостворене майно, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації .

Самочинно збудований гараж, що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , в експлуатацію не приймався. Будь-які докази на підтвердження тієї обставини, що гараж є таким, що завершений будівництвом та підлягає прийняттю до експлуатації, позивачем не надано.

Також обов`язковими умовами для визнання права власності на таке майно в порядку, визначеному частиною 5 статті 376 ЦК України є відсутність порушень прав інших осіб.

Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 12 Постанови від 30 березня 2012 року N 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) роз`яснив, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). При цьому вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки ; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними .

Позивач не надала до суду жодних доказів про те, що вона в встановленому законом порядку зверталася до компетентного органу з питань прийняття гаража до експлуатації, відмова компетентного органу відсутня.

Позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом також не враховано, що суд, здійснюючи правосуддя, не може перебирати на себе повноваження органу, до компетенції якого віднесено прийняття відповідного рішення та складення відповідного документа.

При цьому виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради, до якої позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом, жодних прав позивача не порушувала.

Посилання позивача в поданій до суду позовній заяві на норми ст.375 ЦК України щодо права власника на забудову земельної ділянки є безпідставним, оскільки позивач не є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Тому суд, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та про відмову в їх задоволенні в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3-13, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 20.02.2020 року.

Головуючий Т.В. Турченко

Згідно з оригіналом

Суддя Т.В. Турченко

Секретар с/з І.О. Силка

Виготовлено з автоматизованої

системи документообігу суду