Рішення

від 13.02.2020 по справі 906/1061/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1061/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Таганцов Б.А. - ордер ВН № 111472 від 14.10.2019

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Експерт"

до Приватного підприємства "Миролюбівське"

про стягнення 560 821,47 грн

ТОВ "Вінниця Агро Експерт" звернулось до господарського суду з позовом до ПП "Миролюбівське" про стягнення з останнього 560 821,47 грн, з яких 94 539,48 грн інфляційних, 37 519,19 грн 3% річних, 390 108,37 грн пені, 38 654,43 грн курсової різниці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 3/33-06-К від 16.03.2017 розрахунок за отриманий товар провів не своєчасно, що призвело до прострочення зобов`язання.

10.12.2019 від позивачем до суду надійшла заява від 05.12.2019 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 94 539,48 грн інфляційних збитків, 37 519,19 грн 3% річних та 390 108,37 грн пені.

Справа розглядається в межах позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом.

10.12.2019 ухвалою строк підготовчого провадження продовжено до 14.01.2020.

Ухвалою суду від 14.01.2020 закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відзиву на позовну заяву, від відповідача до суду не надходило. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Експерт" (Позивач/постачальник) та Приватним підприємством "Миролюбівське" (Відповідач/покупець) було укладено договір поставки № 3/33-06 - К.

Згідно ст. 180 ГК України договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відтак, сторони досягнули згоди щодо всіх істотних умов, тобто перебували у договірних відносинах.

У відповідності до п. 1.1. договору, позивач взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах надання товарного кредиту відповідачу, визначених у договорі, передати у власність відповідача (поставити) товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин), а відповідач зобов`язується в порядку та на умовах надання товарного кредиту, визначених у договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно з п 1.2. договору, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Зобов`язанням с правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору, між сторонами були підписані специфікації, в яких сторони визначити асортимент товару, його вартість та строки оплати, а саме:

- Специфікація № 1 від 16.03.17 року на суму 800 051,85 грн. термін оплати якої до

30.09.2017 року;

- Специфікація № 2 від 21.04.2017року на суму 6779,70 грн. термін оплати якої до

30.09.2017року;

- Специфікація № 3 від 21.04.2017 року на суму 10 725,00 грн. термін оплати якої до

30.09.2017року;

- Специфікація № 4 від 05.05.2017 року на суму 253 071,55 грн. термін оплати якої

до 30.09.2017 року;

- Специфікація № 5 від 10.05.2017 року на суму 137 415,00 грн. термін оплати якої до 30.09.2017року;

- Специфікація № 6 від 19.05.2017 року на суму 556 278,45 грн. термін оплати якої до 30.09.2017року;

- Специфікація № 7 від 05.06.2017 року на суму 245 178,02 грн. термін оплати якої до 30.09.2017 року;

- Специфікація № 8 від 12.06.2017 року на суму 354 706,04 грн. термін оплати якої до 30.09.2017 року.

На підставі видаткових накладних, позивачем була здійснена поставка відповідачу товару на загальну суму 2 364 205,61 грн, а саме:

- видаткова накладна № 118 від 05.05.2017 на суму 800 051,85 грн;

- видаткова накладна № 119 від 08.05.2017 на суму 6 779,70 грн;

- видаткова накладна № 120 від 08.05.2017 на суму 10 725,00 грн;

- видаткова накладна № 186 від 16.05.2017 на суму 253 071,55 грн;

- видаткова накладна № 193 від 17.05.2017 на суму 137 415,00 грн;

- видаткова накладна № 256 від 08.06.2017 на суму 556 278,45 грн;

- видаткова накладна № 490 від 20.09.2017 на суму 245 178,02 грн;

- видаткова накладна № 497 від 21.09.2017 на суму 354 706,04 грн.

З наведеного вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки товару.

Згідно п.2.5 договору, оплата товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного договору, тобто до 30.09.2017 року.

Відповідач, в свою чергу, не виконав свої зобов`язань в повній мірі, а саме, допустив прострочення виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленої продукції у визначений сторонами строк.

Так, як вбачається з позовної заяви та долучених до матеріалів справи банківських виписок по рахунку позивача, відповідачем були проведені наступні платежі:

- 25.07.2017 на суму 264 321,55 грн;

- 28.09.2017 на суму 100 000,00 грн;

- 19.10.2017 на суму 400 000,00 грн;

- 17.11.2017 на суму 70 000,00 грн;

- 24.11.2017 на суму 150 000,00 грн;

- 17.07.2018 на суму 500 000,00 грн;

- 30.07.2018 на суму 311 000,00 грн;

- 10.08.2018 на суму 130 000,00 грн;

- 16.08.2018 на суму 150 000,00 грн;

- 19.10.2018 на суму 288 884,06 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Порядок оплати поставленої продукції врегульований п. 2.5. Договору, в якому визначено, що оплата Товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору.

Згідно п.5.2. Договору, Сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів відповідач сплачує на користь Позивача штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку відповідач сплатив із запізненням. Якщо на момент подання позивачем вимоги або позову до суду щодо сплати відповідачем пені, ціна товару (її частина) не сплачена відповідачем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені.

В п. 5.3 договору, сторони домовились, що згідно п. 6 ст. 232 ГПК України позовна давність до вимог про сплату ( стягнення) штрафних санкцій ( пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Ураховуючи викладене, позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасно проведений розрахунок за поставлений товар за період з 01.10.2017 по 19.10.2018 у розмірі 390 108,37 грн

Суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача.

Відповідно п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Однак, як вбачається з розрахунку здійсненого позивачем ним нарахована пеня за 19.10.2018, тобто враховано день фактичної сплати суми заборгованості.

Згідно розрахунку проведеного судом, враховуючи дати часткових оплат заборгованості, розмір пені за період з 01.10.2017 по 18.10.2018 становить 389 823,44 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання по оплаті товару, позивачем заявлена також вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, розмір яких, згідно розрахунку позивача, становить 94 539,48 грн та 37 519,19 грн відповідно.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування інфляційних втрат за період з листопада 2017 по вересень 2018 на суму 94 539,48 грн та вважає його правильним та обґрунтованим.

Однак, суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача 3% річних здійсненого за період з 01.10.2017 по 19.10.2018, з тих же підстав, що були зазначені відносно розрахунку позивача по нарахуванню пені.

Згідно розрахунку проведеного судом за період з 01.10.2017 по 18.10.2018 розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, становить 37 495,45 грн.

Позивачем направлялась відповідачу вимога від 24.09.2019 про сплату нарахованої пені в у розмірі 391 677,50 грн, інфляційних збитків на суму 115 958,20 грн, 3% річних у розмірі 37 669,41 грн, курсової різниці у розмірі 38 654,43 грн, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог в частині стягнення 94 539,48грн інфляційних втрат, 37 495,45 грн 3% річних, 389 823,44 грн пені та відмови в решті позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Миролюбівське" ( 12453, Житомирська область, Житомирський район, с. Миролюбівка, вул. Петровського, 1, код ЄДРПОУ 36297695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Експерт" (21001, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 16А, код ЄДРПОУ 37980198) - 94 539,48грн інфляційних втрат, 37 495,45 грн - 3% річних, 389 823,44 грн пені та 7 827,88 грн витрат зі сплати судового збору

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.02.20

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам ( рек. з пов.)