Рішення

від 10.02.2020 по справі 914/2350/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2020 справа № 914/2350/17

За позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 1 : Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7", с. Петропавлівська Борщагівка, Київська область,

до відповідача 2 : Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Приватного підприємства "ТМ Тріада", м. Київ,

про скасування реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Полянського А.П.

Представники учасників справи:

позивача: Шевченко М.І.-представник;

відповідача 1:Хром`як У.В.-представник;

відповідача 2: не з`явився;

відповідача 3: не з`явився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: не з`явився.

Представникам сторін, що з`явились в судове засідання, роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Акорд".

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7", Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1-Приватного підприємства "ТМ Тріада" про скасування реєстрації права власності за ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м), що знаходяться за адресою: м. Львів , вул. Кам`янецька , 43 (реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна : 1080766546101).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 у справі № 914/2350/17 позов задоволено частково. Скасовано реєстрацію права власності за Приватним підприємством "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м. (житловий будинок площею 65,3 кв.м. та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м.), що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Кам`янецька, 43. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул.Кам`янецькій, 43 в місті Львові від 17.11.2016р., зареєстрований в реєстрі за № 886, укладений між Приватним підприємством фірма ГРОТ та Приватним підприємством "К.Р.О.К.-7", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Наталією Ігорівною. Прийнято відмову позивача - Львівської міської ради від позовних вимог до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, викладену у заяві б/н від 08.02.2018р. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. Стягнуто з Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7" на користь Львівської міської ради 1600грн. судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 р. вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2019 р. касаційну скаргу Приватного підприємства"К.Р.О.К.-7" задоволено. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 у справі № 914/2350/17 скасовано. Справу № 914/2350/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

24.10.2019р. матеріали справи №914/2350/17 надійшли до Господарського суду Львівської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2019 року головуючим суддею у справі №914/2350/17 було визначено суддю Синчука М.М.

Ухвалою суду від 04.11.2019 р. справу № 914/2350/17 прийнято до розгляду за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 25.11.19р.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області, 21.11.2019 р., представником позивача подано заяву про зміну предмету позову. В поданій заяві представник позивача, у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, з метою захисту прав позивача, просить суд скасувати запис про державну реєстрацію права власності за приватним підприємством ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 187 кв. м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, на вул. Кам`янецькій, 43) із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У судовому засіданні 25.11.2019р. судом прийнято заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області, 21.11.2019 р., представником позивача подано нормативно-правове обґрунтування позову.

Ухвалою суду від 25.11.2019р. підготовче засідання по справі відкладено на 23.12.19 р.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області, 23.12.2019 р. представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву.

З метою забезпечення принципу змагальності, гарантованого ст. 13 ГПК України , судом у судовому засіданні 23.12.2019 р. продовжено строк на подачу відзиву на позовну заяву, долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, зареєстрований канцелярією суду 23.12.2019р. та продовжено строк для подання позивачем відповіді на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 23.12.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №914/2350/17 на 30 днів з 03.01.2020р. Підготовче засідання по справі відкладено на 13.01.20 р.

Вчинивши всі процесуальні дії для правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд, у судовому засіданні 13.01.2019р. дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження у справі №914/2350/17 та призначення справи №914/2350/17 до розгляду по суті.

Розгляд справи №914/2350/17 по суті призначено на 03.02.2020 р.

Ухвалою суду від 03.02.2020р. розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 10.02.2020 р.

У судове засідання 10.02.2020 р. представник позивача з`явився. Позовні вимоги підтримав. Просить суд скасувати запис про державну реєстрацію права власності за приватним підприємством ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 187 кв. м(житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, на вул. Кам`янецькій, 43 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням заяви від 25.11.2019р. про зміну предмету позову), а також визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул.Кам`янецькій, 43 в місті Львові від 17.11.2016р., зареєстрований в реєстрі за № 886, укладений між Приватним підприємством фірма ГРОТ та Приватним підприємством "К.Р.О.К.-7", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Наталією Ігорівною.

У судове засідання 10.02.2020 р.відповідач-1 з`явився. Позовні вимоги заперечив.

У судове засідання 10.02.2020 р. відповідач-2 не з`явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом на адресу, вказаній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ.

У судове засідання 10.02.2020 р. третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з`явилась, незважаючи на те, що була належним чином та завчасно повідомлена про час та місце розгляду справи судом на адресу, вказаній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ.

У судове засідання 10.02.2020 р. третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 не з`явилась, незважаючи на те, що була належним чином та завчасно повідомлена про час та місце розгляду справи судом на адресу, вказаній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ.

В судовому засіданні 10.02.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зміст та підстави вимог позивача.

Львівська міська рада звернулася з позовом до Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7" , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про скасування реєстрації права власності за ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв. м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м ), що знаходяться за адресою: м. Львів , вул. Кам`янецька , 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1080766546101).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що об`єкт нерухомого майна-нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м), що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Кам`янецька, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 1080766546101), розташований на земельній ділянці комунальної власності, власником земельної ділянки є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі п. а ч.2 ст. 83 Земельного кодексу України.

Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати від імені та в інтересах територіальної громади м. Львова права суб`єкта комунальної власності, а тому внаслідок спірної державної реєстрації права власності порушено права та майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова, яка внаслідок спірних дій не може розпоряджатися своєю земельною ділянкою.

При цьому, первинна державна реєстрація права власності на цей об`єкт нерухомого майна була незаконно здійснена у листопаді 2016 року за ПП "Фірма "Грот" на підставі неіснуючого розпорядження Галицької районної адміністрації №81 від 06.03.1997. Об`єкт нерухомого майна не існує в натурі, однак, незважаючи на це, щодо нього був укладений договір купівлі-продажу між ПП "Фірма "Грот" та ПП "К.Р.О.К.-7".

На підтвердження вказаної обставини позивач посилається на :

1) акт обстеження управління комунальної власності від 28.07.2017 р., згідно з яким встановлено відсутність будівель на вул. Кам`янецькій, 43;

2) акт обстеження земельних ділянок на вул. Кам`янецькій, 43 та 45 від 19.01.2018 р., яке проведене комісією за участю представників Держгеокадастру у м. Львові, якою встановлено відсутність на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна, та розташування на земельних ділянках високовольтних мереж і розміщення її в межах охоронної зони ЛЕП;

3) лист ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 10.08.2017 р. №3023, відповідно до якого інвентаризація будівель (споруд) за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 та 45 станом на 07.08.2017р. в БТІ не проводилася;

4) лист ІДАБК у м. Львові від 14.08.2017 р. №4-0006-347 згідно з яким, відповідно до даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, зареєстровані дозвільні документи за адресою вул. Кам`янецька, 43 та 45 відсутні.

5) топографічний план земельної ділянки на вул. Кам`янецька, 43 та 45, з якого вбачається, що об`єкти нерухомого майна на земельних ділянках відсутні.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 16.05.2018р. позивачем подано до суду заяву, у якій позивач просив при вирішенні спору визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення на вул. Кам`янецькій, 43 від 17.11.2016 за № 886, укладений між ПП "Фірма "Грот" та ПП "К.Р.О.К.-7" та посвідчений приватним нотаріусом Загвойською Н.І.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області , керуючись правами, наданими п. 1 ч. 2 статті 46 ГПК України, позивач 08.02.2018 р. подав заяву про відмову від позовних вимог, заявлених до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. У заяві зазначено, що позовні вимоги Львівська міська рада пред`являє лише до одного відповідача- ПП "К.Р.О.К.-7".

Через канцелярію Господарського суду Львівської області, 21.11.2019 р., представником позивача подано заяву про зміну предмету позову. В поданій заяві представник позивача, у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, з метою захисту прав позивача, просить суд скасувати запис про державну реєстрацію права власності за приватним підприємством ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 187 кв. м(житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, на вул. Кам`янецькій, 43 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області, 21.11.2019 р., представником позивача, разом з заявою про зміну предмета позову подано нормативно-правове обґрунтування позову. Як зазначив позивач у нормативно-правовому обґрунтуванні позову, з врахуванням зауважень Верховного Суду, викладених у постанові від 05.09.2019 р., саме в результаті скасування запису про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнанням недійсним договору купівлі продажу буде відновлено порушене право власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на землю на вул. Кам`янецькій, 43.

В даному випадку невірним способом захисту права буде витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки нежитлові приміщення на вул. Кам`янецькій, 43 ніколи не були комунальною власністю Львівської міської ради, так як не існували і не існують як речі матеріального світу.

Невірним буде і негаторний позов про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, оскільки нежитлові приміщення знаходяться на ділянці лише юридично (тобто у зв`язку з проведенням державної реєстрації права на них), але не фактично (оскільки не існують).

Зміст та підстави заперечень відповідача-1.

Відповідач-1 вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження права власності на спірну земельну ділянку. Договір купівлі-продажу від 17.11.2016 є належною правовою підставою для використання земельної ділянки під нерухомим майном, доказів його незаконності позивачем не надано. Достовірні докази відсутності розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 81 від 06.03.1997 суду не надано. Крім того, ПП "К.Р.О.К.-7" вказувало на те, що земельна ділянка по вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові не є предметом спору, тому права та інтереси позивача не порушено ані договором купівлі-продажу, ані внесенням записів про право власності на нерухоме майно.

Також відповідач-1 зазначає, що безпідставними є також доводи позивача щодо реєстрації права власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна. Представлені позивачем документи на підтвердження обставини відсутності спірного об`єкта нерухомості не є належними доказами та суперечать іншим обставинам справи.

Відповідач 1 вказує, що обраний позивачем спосіб захисту неволодіючого власника суперечить нормам матеріального права та висновкам Великої Палати Верховного Суду, в обґрунтування своєї правової позиції посилається на висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у Постанові від 02.07.2019р. №48/340, провадження №12-14звг19. Зокрема, "Велика Палата Верховного Суду зазначає, що право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, унормованого положеннями законодавства, яке визначає підстави та правові наслідки недійсності правочину. Норми щодо реституції не можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину."

Відповідач 1 зазначає, що позивачем суду не подано доказів встановлення порушення процедури внесення записів до Державного реєстру речових прав та наявність юридичних фактів за рішенням державного реєстратора приватного нотаріуса Загвойської Н.І., зокрема щодо реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна: 1080766546101, номер запису про право власності 17367051 щодо майна розташованого по вул. Кам`янецькій 43 в місті Львові. Позивачем не представлено жодних належних доказів на підтвердження обставин скасування, визнання недійсним Розпорядження Галицької районної державної адміністрації за № 81 виданого 06.03.1997 року та Реєстраційного посвідчення, виданого 12 березня 1997 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, як правовстановлюючих документів.

Як на окрему підставу для відмови у задоволенні позовних вимог позивача відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності. Вказує, що оскільки діє презумпція обізнаності позивача про момент порушення його прав, то моментом коли позивач міг дізнатися про порушення свої прав через свої органи, слугують наступні дати: 06.03.1997 р. для питання щодо скасування реєстрації на нерухоме майно загальною площею 187 кв. м по вулиці Кам`янецькій, 43 в місті Львові.

Зміст та підстави заперечень відповідача-2.

Відповідач 2 у своїх відзивах на позовну заяву просить у задоволенні позовних вимог щодо нього відмовити та виключити його із числа відповідачів у справі, з огляду на те, що він не порушував прав та охоронюваних законом інтересів позивача, рішень, які оскаржуються позивачем не приймав. Відповідач 2 зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень спірна державна реєстрація прав здійснена приватним нотаріусом, який вчиняв нотаріальні дії із посвідчення договору купівлі-продажу № 886 від 17.11.2016р.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (сформованою станом на 05.04.2017 о 10:30:34, номер інформаційної довідки 84274920) 19.11.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І. на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.1997 за № 81 та реєстраційного посвідчення б/н, виданого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 12.03.1997, проведено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв. м, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1080766546101) за Приватним підприємством Фірма "ГРОТ" (ідентифікаційний код 21923720). Згідно з додатковими відомостями об`єкт нерухомого майна, про який йдеться вище, являв собою нежитлове приміщення, що не є об`єктом житлової нерухомості, котрий складався з житлового будинку площею 65,3 кв. м та нежитлового приміщення площею 121,7 кв. м.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.12.2017 підтверджується державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи ПП Фірми "ГРОТ" (ідентифікаційний код 21923720) щодо зміни назви юридичної особи на Приватне підприємство "ТМ Тріада", місцезнаходження: м. Київ.

Між Приватним підприємством Фірма Грот (Продавець за Договором) та Приватним підприємством "К.Р.О.К.-7" (Покупець за Договором) 17 листопада 2016 року укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, зареєстрований в реєстрі за № 886 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І (далі-Договір).

Відповідно до п. 1 цього Договору Приватне підприємство Фірма Грот продало, а Приватне підприємство "К.Р.О.К.-7" купило нежитлові приміщення, які складаються з житлового будинку площею 65,3 кв. м та нежитлового приміщення площею 121,7 кв. м, які розташовані по вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові. У пункті 2 Договору перелічено наведені вище правовстановлюючі документи на майно, що належало продавцю на праві власності.

Відповідно до п.2 Договору вказані приміщення належать Продавцеві на підставі Розпорядження Галицької районної державної адміністрації за № 81 виданого 06.03.1997 року та Реєстраційного посвідчення, виданого 12 березня 1997 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу за №1 за реєстровим №0263 та зареєстрованого 09 листопада 2016 року приватним нотаріусом Загвойською Н.І. Львівського міського нотаріального округу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1080766546101, номер запису про право власності: 17367051.

Відчуження згаданого нерухомого майна на підставі Договору від 16.11.2016, зареєстрованого за № 886, та перехід права власності до відповідача 1 у справі зареєстровано 19.11.2016 приватним нотаріусом Загвойською Н.І. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчить запис щодо припинення права власності. Номер запису про право власності 17519467. Вказане підтверджується згадуваною вище інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою станом на 05.04.2017, номер 84274920.

Довідкою Франківського районного у місті Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 21 грудня 2017 року № 4463,02-19 та Свідоцтвом про смерть № 448558 від 04.01.2017, наявними в матеріалах справи у томі справи 1, а.с. 229, та томі 2 с. 94, підтверджується смерть громадянки Загвойської Н.І. 03.01.2017р.

Галицька районна адміністрація у листі від 21.07.2017р. №4-31-1711 (том1, а.с.25) повідомила, що в районній адміністрації відсутнє розпорядження за 06.03.1997 року під номером № 81, яке стосується передачі у власність Приватному підприємству Фірма Грот (після зміни найменування-Приватне підприємство "ТМ Тріада") нежитлового приміщення площею 187 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Камянецька, 43. Наведене підтверджується листом районної адміністрації за № 4-31-1711 від 21.07.2017 р.

Додане до листа Галицької районної адміністрації від 21.07.2017р. №4-31-1711 та наявне у матеріалах справи розпорядження Галицької районної державної адміністрації за № 81 датоване 28.01.97 р., виготовлене на друкарській машинці та стосується надання дозволу на продаж-обмін квартири від імені неповнолітніх дітей.

Додане до листа Галицької районної адміністрації від 21.07.2017р. №4-31-1711 та наявне у матеріалах справи розпорядження Галицької районної державної адміністрації від 06.03.1997р. має номер №244, виготовлене на друкарській машинці та стосується надання дозволу на експлуатацію гаражу та зобов`язання реєстрації гаража.

Крім того, у матеріалах справи наявне розпорядження Галицької районної адміністрації, від 06.03.97 р., виготовлене на друкарській машинці під номером №248 та стосується розгляду розміру посадового окладу, встановлення надбавок, дозволу на влаштування коридору, надання в користування підвального приміщення.

У наданих Галицькою районною державною адміністрацією розпорядженнях не згадується про передання у власність нерухомого майна Приватному підприємству Фірма Грот (нова назва: Приватне підприємство "ТМ Тріада").

Через канцелярію Господарського суду Львівської області, 21.11.2019 р., представником позивача подано заяву про зміну предмету позову. В поданій заяві представник позивача, у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, з метою захисту прав позивача, просить суд скасувати запис про державну реєстрацію права власності за приватним підприємством ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 187 кв. м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, на вул. Кам`янецькій, 43) із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У судовому засіданні 25.11.2019р. судом прийнято заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду.

Висновки суду

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинчства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту (правова позиція викладенау постанові Верховнеого Суду від 03.04.2018 у справі №911/1330/17).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині таку міру правового захисту на національному рівні, що дозволило б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Виходячи із вищенаведеного слід дійти висновку, що з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позивачем 21.11.2019 р. змінено предмет позову. Зміну предмета позову, в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, для захисту прав позивача 25.11.2019р. прийнято судом.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову, позовною вимогою є скасування запису про державну реєстрацію права власності за приватним підприємством ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 187 кв. м(житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, на вул. Кам`янецькій, 43 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В силу положень ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

У нормативно-правовому обґрунтуванні позову, позивач стверджує, що за ПП "КРОК-7" зареєстровано право власності на нерухоме майно, якого фактично не існує і така реєстрація порушує права позивача як власника земельних ділянок.

В той час, позивач зазначає, що нежитлові приміщення на вул. Кам`янецькій, 43 ніколи не були комунальною власністю Львівської міської ради, так як не існували і не існують як речі матеріального світу.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст.79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав; формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Статтею 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: передачі їм земель державної власності; відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Судом при новому розгляді справи встановлено, що у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на зареєстрований об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв. м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м ), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1080766546101).

Позивачем не надано переконливих доказів порушення прав позивача, як власника земельних ділянок, в розумінні ст. 83 Земельного кодексу України у зв`язку з реєстрацією права власності за відповідачем-1 на об`єкти нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв. м (житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м ), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1080766546101), зокрема не вказано та не підтверджено належними та допустимими доказами які саме конкретно права позивача, як власника земельних ділянок, є фактично порушеними відповідачем 1, та в якій саме частині на момент звернення позивача з позовом до суду.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги фактично обґрунтовуються припущеннями про ймовірне виникнення між сторонами спору у майбутньому у зв`язку з можливим зверненням у майбутньому ПП К.Р.О.К.-7 з відповідною заявою щодо набуття прав на земельну ділянку і ймовірною неможливістю оформлення речових прав на земельну ділянку позивачем, а не грунтуються на фактах існування порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача станом на момент звернення з позовом до суду.

Відсутність факту порушення права особи (позивача) на момент звернення з позовом до суду є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту при зверненні з позовом до суду (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 911/1330/17).

Як на підставу позовних вимог, позивач посилається на те, що нежитлове приміщення на вул. Кам`янецькій, 43 не існує і ніколи не існувало як об`єкт матеріального світу.

Відповідно до даних, що містяться у листі Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 30.08.2017 р. за № 4-34-2061, листі Львівського комунального підприємства Житловик-С від 08.08.2017 р. за № 01-16/820, листі Обласного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки № 3023 від 10.08.2017 р., Акту № 558 Нп/17 від 28.07.2017 р., затвердженого в.о. начальника Управління комунальної власності нерухоме майно по вул. Кам`янецькій, 43, у м. Львові не перебуває на балансі Львівського комунального підприємства Житловик-С та не передавалось йому на баланс ЛКП Новий Львів , інвентаризація цього нерухомого майна Обласним комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки не проводилася, нерухоме майно площею 187 кв. м, не виявлене за згаданою адресою при виїзді на місце комісією 28.07.2017 р.

У Акті обстеження земельної ділянки на вул. Кам`янецькій, 43, 45 від 19 січня 2018 р., який затверджено Директором департаменту містобудування цього ж дня з доданими до нього фотографіями та Копією наявних в геофонді Управління архітектури та урбаністики матеріалів топографічного плану встановлено відсутність поштової адреси за номером 43 по вул. Кам`янецькій; відсутність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна; розташування на земельній ділянці високовольтних мереж та розташування земельної ділянки в межах охоронної зони ЛЕП.

У звіті про незалежну оцінку вартості майна станом на 14.11.2016 р. зазначено, що згідно даних замовника загальна площа об`єкта оцінки становить 187 кв. м., з конструктивних елементів нерухомого майна наявний лише фундамент бутовий. Стіни, перегородки, перекриття, дах, покрівля, підлога, опорядження, вікна, двері - відсутні. Інженерна інфраструктура цього нерухомого майна: електропостачання, водопостачання, каналізація, опалення, газопостачання, телефон - теж відсутні. При розрахунку фізичного зносу згаданої будівлі фахівцем встановлено наявність фундаменту, питома вага якого становила 6 %, фізичний знос 80 %, з місцевими пошкодженнями, зруйнованою поверхнею, наявність часткових фрагментів стін з фізичним зносом 100 %, відсутність перекриття, даху, вікон, дверей, внутрішнього опорядження, інженерного обладнання, фізичний знос майна 100 %. При цьому до Звіту фахівцем долучено фотографії, які очевидно містять відображення фрагментів стін, на думку фахівця, цієї будівлі. Однак, вказані фотографії суперечать відомостям, зазначеним у технічному паспорті на будинок та нежитлові приміщення, який складено 14.04.2014 р. У технічному паспорті зазначено, що матеріал зовнішніх стін та перекриття будинку і нежитлових приміщень - це дерево. Згідно з інформацією, наданою ІДАБК у м. Львові 14.08.2017 за №4-0006-347, відповідно до даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою м. Львів вул. Кам`янецька, 43, відомості про зареєстровані дозвільні документи на виконання будівельних робіт та про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання цих документів відсутні. Згідно даних оцінки об`єкта нерухомості, наведених суб`єктом оціночної діяльності, поверховість будівлі відсутня, висота будівлі - відсутня, висота поверхів - о м, об`єм - 0 м куб., інженерне обладнання - відсутнє.

Предметом спору у цій справі (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21.11.2019р.) є вимоги Львівської міської ради про скасування реєстрації права власності за приватним підприємством ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 187 кв. м(житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, на вул. Кам`янецькій, 43 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Виходячи зі змісту позовних вимог, зокрема тверджень позивача про те, що за відповідачем 1 зареєстровано право власності на нерухоме майно, якого фактично не існує, первинна державна реєстрація права власності на цей об`єкт нерухомого майна була незаконно здійснена у листопаді 2016 року за ПП "Фірма "Грот" на підставі неіснуючого розпорядження Галицької районної адміністрації №81 від 06.03.1997 р. (а згодом на підставі договору купівлі-продажу спірне майно відчужено ПП К.Р.0.К.-7 .), які уповноважені органи не приймали, тощо суд приходить до висновку, що фактично оспорюється набуття та оформлення права на вказані вище об`єкти нерухомого майна, а не речові права на земельну ділянку.

Записи про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості за ПП ТМ Тріада , здійснені на підставі розпоряджень Галицької районної адміністрації №81 від 06.03.1997 та №41 від 02.02.1999, реєстраційних посвідчень б/н від 12.03.1997 та №127 від 23.04.1999 виданих Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, рішення власника, серія та номер:16/03/07, виданого 16.03.2017, а також на підставі рішень державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Загвойської Наталії Ігорівни: рішення про державну реєсттрацію прав та їх обтяжень (звідкриттям розділу), індексний номер:32302515 від 09.11.2016 21:53:26 та індексний номер :32295358 ід 09.11.2016 15:32:54, що вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №№ 166643969 та 166644596.

Згодом спірний об`єкт нерухомості Приватним підприємством Фірма Грот було відчужено Приватному підприємству "К.Р.О.К.-7" на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між Приватним підприємством Фірма Грот (Продавець за Договором) та Приватним підприємством "К.Р.О.К.-7" (Покупець за Договором) 17 листопада 2016 року, Договір зареєстрований в реєстрі за № 886 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І (далі-Договір).

Відповідно до п. 1 цього Договору Приватне підприємство Фірма Грот продало, а Приватне підприємство "К.Р.О.К.-7" купило нежитлові приміщення, які складаються з житлового будинку площею 65,3 кв. м та нежитлового приміщення площею 121,7 кв. м, які розташовані по вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові. У пункті 2 Договору перелічено наведені вище правовстановлюючі документи на майно, що належало продавцю на праві власності.

У ст. 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення; якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Суд звертає увагу на те, що позивачем вимога про скасування правовстановлюючих документів, на підставі яких виникло право власності на об`єкти нерухомості у ПП Фірма Грот ("ТМ Тріада"), що згодом відчужено згідно Договору на користь відповідача 1, чи документів на підставі яких до Реєстрів внесені відповідні записи приватним нотаріусом, не ставиться. До предмету доказування в даній справі не входить встановлення факту видачі чи не видачі зазначених вище розпоряджень Галицької районної державної адміністрації Львівської міської ради та їх належність чи не належність до передбачених ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстав для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 79 ГПК України , наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Зважаючи на вищенаведене в мотивувальній частині рішення, наявні в матеріалах справи докази в сукупності, подані позивачем та відповідачем-1, як на підстави своїх вимог та заперечень, спростовують твердження позивача про те, що реєстрацією права власності за Приватним підприємством "К.Р.О.К.-7" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Соборна, 1Б, код ЄДРПОУ 40953117) на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м. (житловий будинок площею 65,3 кв.м. та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м.), що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Кам`янецька, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1080766546101) порушено права чи законні інтереси Львівської міської ради як власника вказаної земельної ділянки, а відтак, відсутні підстави у відновленні таких прав у обраний позивачем спосіб захисту.

Європейський Суд з прав людини у рішенні Серявін та інші проти України зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Зважаючи на це, суд приходить до переконання, що вищенаведені доводи належним чином обґрунтовують мотиви прийнятого судом рішення.

Щодо позовних вимог Львівської міської ради до відповідача-2 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради суд зазначає наступне.

Позивачем у підготовчому провадженні Через канцелярію Господарського суду Львівської області 08.02.2018р. подано заяву про відмову від позовних вимог до відповідача 2 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради.

Повноваження М. Шевченко на відмову від позовних вимог підтверджуються наявною у матеріалах справи Довіреністю від 07.07.2017 р. № 2901-вих-661.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З огляду на заяву позивача та з урахуванням позиції відповідача-2, викладеній у відзиві на позовну заяву від 29.11.2017р., відмова позивача від позовних вимог до відповідача 2 приймається судом відповідно до приписів статті 191 ГПК України, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 статті 231 ГК України.

Відповідачем заявлено про застосування до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності з огляду на те, моментом коли позивач міг дізнатися про порушення своїх прав через свої органи - 06.03.1997 р.( дата видачі Розпорядження Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради за №81 про передачу приватному підприємству Фірма Грот спірного нежитлового приміщення загальною площею 187 кв. м по вулиці Кам`янецькій, 43 та реєстраційного посвідчення виданого 12.03.1997 р. Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації).

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України , - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України ).

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 6 ст. 261 ЦК України ).

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем заявлено вимогу про скасування запису про державну реєстрацію права власності за приватним підприємством ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 187 кв. м(житловий будинок площею 65,3 кв.м та нежитлові приміщення площею 121,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, на вул. Кам`янецькій, 43, що було здійснено 19.11.2016 р. із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України ).

Позовну заяву подано в межах встановленого строку, та зареєстровано судом 15.11.2017 р.

Судові витрати.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України .

Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 231, 233, 236-238, 230, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову позивача - Львівської міської ради від позовних вимог до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, викладену у заяві б/н від 08.02.2018р.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради.

3. В позові позивача про скасування запису про державну реєстрацію права власності за Приватним підприємством "К.Р.О.К.-7" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Соборна, 1Б, код ЄДРПОУ 40953117) на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м. (житловий будинок площею 65,3 кв.м. та нежитлові приміщення площею 121,7 кв.м.), що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Кам`янецька, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1080766546101) із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відмовити повністю.

4. Судові витрати лишити за позивачем.

Повний текст рішення виготовлено 20.02.2020.

Рішення набирає законної сили у строки передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Синчук М.М.