Рішення

від 10.02.2020 по справі 926/2896/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Справа № 926/2896/19

Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О за участю секретаря судового засідання Панкратова Р.П. розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 926/2896/19

за позовом приватного підприємства БРОКСЕРВІС КОМ

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

про визнання договору оренди продовженим.

Представники:

Від позивача - Маркідонов О.В - адвокат. Ордер від 19.11.2019 р.

Від відповідача - Сопко С.П. - представник. Довіреність № 53 від 28.12.2019 р.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "БРОКСЕРВІС КОМ" звернулось з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про визнання продовженим Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.11.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.11.2015 р. між ПП "БРОКСЕРВІС КОМ" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області укладено Договір оренди № 510 згідно якого позивачу було передано в платне користування нежитлові приміщення, а саме: кабінет (1-3) першого поверху адмінбудівлі (літ. А), площею 18,4 кв.м. (реєстровий номер 21536845.1. ЮКДПНК132). Орендоване майно розміщено за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Тереблече, вул. Головна, 1Н, та перебуває на балансі філії УДП "Укрінтеравтосервіс - Закарпаття" (код ЄДРПОУ 22087987).

Згідно із частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Абзац 1 пункту 10.5. Договору (зі змінами, внесеними Додатковим договором від 02.11.2018 року) гласить: "У разі якщо уповноважений орган управління Майном не попередив Орендаря про намір використовувати Майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього Договору. Орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим Договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього Договору". Приватне підприємство "БРОКСЕРВІС КОМ" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39804190) належним чином виконувало усі свої зобов`язання за Договором, включаючи вчасну та в повному обсязі сплату орендної плати, збереження орендованого Майна, використання Майна за його призначенням, передбаченим Договором. У строк, передбачений у частині 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", власник (Балансоутримувач) не повідомляв письмово Орендаря про намір використовувати Майно для своїх потреб, чим фактично погодив продовження Договору на новий строк.

Ухвалою суду від 23.12.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 16.01.2020 р.

16.01.2020 р. відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, оскільки, однією із основних умов конкурсу визначено, що подальше продовження терміну дії договору здійснюється за умови виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди, за наявності згоди Балансоугримувача та погодження органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди. Станом на 06.11.2019 р. відсутні погодження Балансоутримувача - філії "Центр митного забезпечення та сервісних послуг" УДП "Укрінтеравтосервіс" та дозволу органу уповноваженого управляти об`єктом оренди - Міністерства інфраструктури України.

Крім того, заява про припинення договору була надіслана органом приватизації засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про його вручення на адресу ПП "Броксервіс Ком" 06.11.2019 р., тобто в межах місячного строку після закінчення договору оренди № 510 від 10.11.2015 р. (із змінами).

Також відповідач зазначає, що пропозиція позивача щодо продовження Договору оренди № 510 від 10.11.2015 р. строком на 2 роки 11 місяців не є продовженням договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором , оскільки мала місце зміна істотної умови договору, а саме строку оренди, який визначений як 1 рік, про що між сторонами укладений додатковий договір від 02.11.2018 р. до договору оренди № 510.

Ухвалою суду від 16.01.2020 р. відкладено підготовче судове засідання на 05.02.2020 р.

28.01.2020 р. позивачем подано відповідь на відзив в якій вказує на те, що доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, оскільки позивачем 16.11.2019 р. не було отримано заяву № 11-122-00890 про припинення договору оренди № 510 від 10.11.2015 р. Натомість 16.11.2019 р. ПП БРОКСЕРВІС КОМ від Управління ФДМУ було отримано поштове відправлення із трек-номером № 5800108292355 в якому знаходився звіт (Довідка) про результати планової перевірки виконання істотних умов договору оренди № 510 від 10.11.2015 р., датований 23.07.2019 року (вх. № 1611/3).

Крім того, заява за № 11-122-00890 від 06.11.2019 р. про припинення договору оренди № 510 від 10.11.2015 р. додана до відзиву оформлена та підписана заступником начальника управління ФДМУ А. Мищишеном із перевищенням повноважень. Відповідно така заява не несене для ПП БРОКСЕРВІС КОМ жодних юридичних наслідків.

05.02.2020 р. відповідачем подано заперечення в яких зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 15.07.2019 р. № 65-К, з метою оперативного вирішення питань, що належать до компетенції Регіонального відділення, делегувати заступникам начальника Регіонального відділення такі повноваження: підписувати листи за напрямками діяльності підпорядкованих структурних підрозділів, за винятком листів на адресу керівника Міністерств (крім листів-погодження на укладання, продовження договорів оренди та повідомлень щодо укладення договорів оренди, листів-звернень щодо надання представників до складу робочих груп щодо проведення перевірок в рамках виконання Доручення ФДМУ № К/29 від 27.06.2018 р., із змінами, та листів про результати проведення цих перевірок) та центральних органів виконавчої влади, народних депутатів, підписання яких залишаю за собою.

Відповідно до п. 6.3. Положення про Управління яке затверджене начальником регіонального відділення В. Солониною 24.07.2019 р., на час відсутності начальника Управління (у зв`язку із відпусткою, хворобою, відрядженням або іншими причинами) його обов`язки виконує заступник начальника Управління.

З огляду на викладене, відповідач вважає що всі дії за договором оренди № 510 від 10.11.2015 р. (із змінами) вчинені Управлінням виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені умовами договору та відповідно до вимог законодавства.

В судовому засіданні 05.02.2020 р. позивачем заявлено клопотання про закриття підготовчого засідання та перехід до слухання справи по суті. Відповідач щодо заявленого клопотання не заперечував.

Враховуючи викладене, 05.02.2020 р. суд розпочав розгляд справи по суті.

Позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідач вимоги позивача не визнає з підстав зазначених у відзиві на позов та поданих запереченнях.

В судовому засіданні 05.02.2020 р. оголошено перерву до 10.02.2020 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

10.11.2015 року укладено Договір оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір), між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області,(надалі-Орендодавець) та Приватним підприємством БРОКСЕРВІС КОМ , строком до 09.10.2018 року.

02.11.2018 р. укладено додатковий договір до Договору оренди, яким строк договору Оренди продовжено до 08.10.2019 року.

За умовами пункту 1.1. вказаного Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування кабінет (1-3) першого поверху адмінбудівлі (літ. А), площею 18,4 кв.м. (реєстровий номер 21536845.1. ЮКДПНк1з2) (надалі - Майно), розміщеної за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Тереблече, вул. Головна, 1Н, що перебуває на балансі філії УДП Укрінтеравтосервіс - Закарпаття (код ЄДРПОУ 22087987) (надалі - Балансоутримувач), вартість якого (Майна) визначена згідно з висновком про вартість на 30.06.2015 р. і становить 97 211,00 грн.

Згідно із частиною 3 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Абзац 1 пункту 10.5. Договору (зі змінами, внесеними Додатковим договором від 02.11.2018 р. ) гласить: У разі якщо уповноважений орган управління Майном не попередив Орендаря про намір використовувати Майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього Договору. Орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим Договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього Договору .

Судом встановлено, що Приватне підприємство БРОКСЕРВІС КОМ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39804190) належним чином виконувало усі свої зобов`язання за Договором, включаючи вчасну та в повному обсязі сплату орендної плати, збереження орендованого Майна, використання Майна за його призначенням, передбаченим Договором.

У строк, передбачений у частині 3 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , власник (Балансоутримувач) не повідомляв письмово Орендаря про намір використовувати Майно для своїх потреб, чим фактично погодив продовження Договору на новий строк.

09.09.2019 р. Філія Укрінтеравтосервіс - Закарпаття Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс надала згоду на продовження договору оренди, про що повідомила відповідача.

Крім того, на адресу відповідача балансоутримувачем - Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС надіслано лист від 19.11.2019 року, яким надано згоду на продовження договору оренди.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до Абзацу 2 пункту 10.5. Договору (зі змінами, внесеними Додатковим договором від 02.11.2018 р.) У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором при обов`язковій наявності згоди Балансоутримувача та дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору .

Слід зазначити, що протягом місячного строку після закінчення строку дії Договору, тобто у період з 08.10.2019 року до 08.11.2019 року Орендарем не було отримано заяви від Орендодавця про припинення чи зміну умов Договору.

Відповідач вказує на те, що повідомлення від 06.11.2019 р. про припинення договору оренди отримано позивачем 16.11.2019 року.

Вказані вище твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки позивачем 16.11.2019 року не було отримано заяву № 11-122-00890 про припинення договору оренди № 510 від 10.11.2015 року.

Натомість 16.11.2019 року ПП БРОКСЕРВІС КОМ від Управління ФДМУ отримано поштове відправлення із трек-номером № 5800108292355. У цьому відправленні знаходився звіт (довідка) про результати планової перевірки виконання істотних умов договору оренди № 510 від 10.11.2015 р., датований 23.07.2019 року (вх. № 1611/3).

Вказаним вище звітом зафіксовано, що в ході проведеної перевірки виконання орендарем істотних умов договору оренди державного нерухомого майна № 510 від 10.11.2015 порушень не виявлено. Такий висновок підтверджує, що орендар - ПП БРОКСЕРВІС КОМ належним чином виконує свої обов`язки за Договором оренди державного нерухомого майна № 510 від 10.11.2015 року.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що Регіональне відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях не зверталося до Орендаря про намір використовувати майно для інших потреб за три місяці до закінчення строку Договору.

Заявою про продовження договору оренди та укладення додаткової угоди від 22.11.2019 р. позивач направив відповідачу проект Додаткового договору до Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2015 р., що фіксує продовження Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2015 року на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Юридичний аналіз вказаної статті дозволяє зробити висновок про те, що спеціальні норми регламентують здачу в оренду державного та комунального майна та в імперативному порядку визнають продовженим договір оренди на той же строк та на тих же умовах, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди не заявить про припинення або зміну умов договору оренди.

Разом з тим, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди майна заперечував щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється, виходячи з системного тлумачення ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження строку дії такого договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення до нього змін.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, якщо сторонами договору визначено процедуру можливого продовження строку дії договору оренди шляхом укладення нового договору оренди, то слід вважати, що саме таким чином має бути реалізоване право сторони на продовження дії договору згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Однак, самого права на пролонгацію договору оренди сторона позбавлена бути не може, оскільки воно гарантовано зазначеною нормою закону імперативно.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 17 вказаного Закону строк оренди в договорі оренди державного майна може бути меншим, ніж визначений у цій нормі строк, лише за наявності про це пропозиції орендаря, а орендодавець позбавлений права зобов`язувати орендаря укладати договір оренди зазначеного майна на менший строк, ніж той, який визначений законом (5 років) або той, який запропонований орендарем.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Реалізація наданих позивачеві Законом України "Про оренду державного та комунального майна" прав, зокрема, права на пролонгацію договору, повинна гарантувати йому вільне володіння тими майновими правами, яких він уже набув в силу закону, що сприятиме юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси сторін спору та відповідатиме принципам застосування статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України та яка захищає майнові інтереси сторін до тієї ж міри, як право власності на речові права.

Зокрема, у справі "Стрейтч проти Сполученого Королівства" (Заява N 44277/98), суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (пункт 35).

Крім того, як зазначалось вище, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Реалізацією переважного права є укладення договору оренди на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне продовження (поновлення).

Використання комплексу власником майна для власних потреб фактично унеможливлює в подальшому визнання за орендарем переважного права на оренду майна.

Так, у відповідності до частини 1 статті Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права."

В силу положень ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 11 ч. 1 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у п. п. 4.1. п. 4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) по справі N 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, відмітив наступне: "Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тощо".

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 у справі "Волков проти України" зазначено, що в країнах повинен діяти принцип правової визначеності, який зобов`язує держави та їх органи здійснювати реалізацію прав та їх захист шляхом прийняття законодавства з чітким правовим визначенням спірних правовідносин та гарантує громадянам очікувати від держав та їх органів своєчасних та вичерпних дій відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідею передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", від 20.05.2010 р. і "Тошкуце та інші проти Румунії", від 25.11.2008 р.) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`ілдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідач посилається на те, що, пропозиція ПП БРОКСЕРВІС КОМ щодо продовження договору оренди №510 від 10.11.2015 р. (із змінами) строком на 2 роки 11 місяців не є продовженням договору „на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором", оскільки згідно листа Міністерства інфраструктури України від 28.09.2018 р. №10865/16/10 мала місце зміна істотної умови договору, а саме строку оренди, який визначений як 1 (рік), про що між органом приватизації та ПП БРОКСЕРВІС КОМ укладений додатковий договір від 02.11.2018 р. до договору оренди №510 від 10.11.2015 р. Враховуючи вищевикладене, а також те, що строк договору оренди №510 від 10.11.2015 р. (із змінами) державного майна закінчився 08.10.2019 р., а регіональне відділення, як орендодавець повідомило орендаря у встановлений законодавством строк (06.11.2019 р.) про закінчення чинності договору оренди, правові підстави для визнання такого договору продовженим, ще й строком на 2 роки 11 місяців - відсутні.

Однак, за змістом пункту 10.1. Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.11.2015 р. його було укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 10 листопада 2015 року по 9 жовтня 2018 року .

Відповідно до пункту 10.2. Договору умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну дії цього Договору. Згідно пункту 10.3. (до внесення змін додатковим договором) зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідно до пункту 1 Додаткового договору від 02.11.2018 року до Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2015 року Регіональне відділення ФДМУ (Орендодавець) та ПП БРОКСЕРВІС КОМ домовилися: Продовжити термін дії договору оренди на 1 (один) рік, а саме: з „09" жовтня 2018 року по „08" жовтня 2019 року включно .

Згідно із пунктом 21 Додаткового договору від 02.11.2018 року до Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2015 року Пункт 10.3 розділу 10 Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2015 року викладено в наступній редакції: 10.3. Зміни і доповнення до цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди Сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною. Усі зміни та доповнення до цього Договору вносяться в такій самій формі, що й цей Договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом .

Згідно із пунктом 22 Додаткового договору від 02.11.2018 року до Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2015 року Пункт 10.5 розділу 10 Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2015 року викладено в наступній редакції: 10.5. У разі якщо уповноважений орган управління Майном не попередив Орендаря про намір використовувати Майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього Договору. Орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим Договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього Договору.

У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором при обов`язковій наявності згоди Балансоутримувача та дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору... .

Таким чином, первинний Договір оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2015 року укладено строком на 2 роки та 11 місяців (пункт 10.1.). Додатковим договором від 02.11.2018 року до Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2015 року не було внесено змін до пункту 10.1. Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2015 року, а лише продовжено його дію за домовленістю сторін на 1 рік (пункт 1).

Зміст абзацу 2 пункту 10.5. Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2015 року (зі змінами згідно Додаткового договору від 02.11.2018 року) передбачає, що У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором... , тобто той самий строк для продовження договору міститься у самому тілі Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2015 року, а не, як хибно припускає Відповідач, у Додатковому договорі від 02.11.2018 року до Договору оренди № 510 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2015 року.

Отже, доводи Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими.

Що стосується посилань позивача на той факт, що заява за № 11-122-00890 від 06.11.2019 р. про припинення договору оренди № 510 від 10.11.2015 р. оформлена та підписана заступником начальника управління ФДМУ А. Мищишеном із перевищенням повноважень., а тому така заява не несене для ПП БРОКСЕРВІС КОМ жодних юридичних наслідків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 15.07.2019 р. № 65-К, з метою оперативного вирішення питань, що належать до компетенції Регіонального відділення, делегувати заступникам начальника Регіонального відділення такі повноваження: підписувати листи за напрямками діяльності підпорядкованих структурних підрозділів, за винятком листів на адресу керівника Міністерств (крім листів-погодження на укладання, продовження договорів оренди та повідомлень щодо укладення договорів оренди, листів-звернень щодо надання представників до складу робочих груп щодо проведення перевірок в рамках виконання Доручення ФДМУ № К/29 від 27.06.2018 р., із змінами, та листів про результати проведення цих перевірок) та центральних органів виконавчої влади, народних депутатів, підписання яких залишаю за собою.

Відповідно до п. 6.3. Положення про Управління яке затверджене начальником регіонального відділення В. Солониною 24.07.2019 р., на час відсутності начальника Управління (у зв`язку із відпусткою, хворобою, відрядженням або іншими причинами) його обов`язки виконує заступник начальника Управління.

З огляду на викладене, всі дії за договором оренди № 510 від 10.11.2015 р. (із змінами) вчинені Управлінням на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені умовами договору та відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.11.2015 року № 510 укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області та Приватним підприємством БРОКСЕРВІС КОМ продовженим з 08 жовтня 2019 року по 07 вересня 2022 року включно.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях ( м. Івано-Франківськ вул. Василіянок, буд. 48 код 42891875) на користь приватного підприємства БРОКСЕРВІС КОМ (м. Чернівці, вул. Севастопольська, буд. 50Б код 39804190) судовий збір в сумі 1921,00 грн.

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2020 року.

Суддя С.О. Миронюк