Постанова

від 18.02.2020 по справі 120/2360/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2360/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

18 лютого 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Платаш В.О.,

представника позивача: Желіховського В.М.

представника відповідача: Жердєва О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (м. Вінниця, 22 жовтня 2019 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0011101401, № 0011091401, № 0051471306, № 0051481306, № 0051461306 від 31.10.2018 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Вінницькій області щодо ТОВ "МУР".

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивача взято на податковий облік в контролюючому органі 24.10.2002 за №556 та перебуває на обліку в Вінницькій ДПІ.

На підставі наказу від 14.08.2018 № 4997, направлень від 28.08.2018 року №№ 215, 2150, 2149, виданих ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідно до ст. 20, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, в період з 28.08.2018 року по 08.10.2018 року проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2018.

За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області складено акт перевірки №5088/1401/32169057 від 16.10.2018, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивача:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 ПК України, ст. 1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» , 11 «Зобов`язання» , 3 «Звіт про фінансові результати» , в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 118374 грн.;

- п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього в сумі 131526 грн., в т.ч. за жовтень 2015 р. в сумі 131526 грн.;

- п.п. 164.2.17 «г» п. 164.2 ст. 164; пп. 170.9.1 «а» , п. 170.9, ст. 170 ПК України, а саме: заниження загального місячного (річного) оподатковуваного доходу для оподаткування податком на доходи з фізичних осіб на загальну суму - 41649,82 грн., у тому числі: за листопад 2016 року в сумі - 41649,82 гри., внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9142,64 грн., у тому числі: за листопад 2016 р. у сумі 9142,64 грн.;

- п.п. 164.2.17 «г» п. 164.2 ст. 164; пп. 170.9.1 «а» , п. 170.9, ст. 170, пп. 1.2, пп. 1.3, п. 16і Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме: заниження загального місячного (річного) оподатковуваного доходу для оподаткування військовим збором на загальну суму - 41649,82 грн., у тому числі: за листопад 2016 року в сумі - 41649,82 грн., внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з військового збору на загальну суму 624,75 грн., у тому числі: за листопад 2016 р. у сумі 624,75 грн.

- п. 176.2 «б» ст.176 ПК України, а саме: податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4-й квартал 2016р. подано з недостовірними відомостями, зокрема не вірно відображені суми нарахованого доходу та податку на доходи фізичних осіб (відрядження).

Зокрема, як зазначено в акті, перевіркою встановлено проведення взаєморозрахунків позивача із ризиковим контрагентом-постачальником ТОВ «Рустбуд-оздоблення» . Розрахунки відбувались на підставі укладеного договору №63/1 від 20.10.2015 на виконання субпідрядних робіт на об`єкті «Реконструкція частини виробничих приміщень ДП «Вінницький завод «Кристал» по вул. 600-річчя, 21 м. Вінниці» . Вартість робіт згідно кошторисної документації становить 789156,51 грн., в т.ч. податок на додану вартість 131526,09 грн.

В результаті аналізу наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт встановлено, що ТОВ «Рустбуд-оздоблення» при виконанні будівельно-монтажних робіт, враховуючи 8-годинний робочий день та 10-ти денний робочий місяць на об`єкті "Реконструкція частини виробничих приміщень ДП "Вінницький завод "Кристал" по вул. 600-річчя, 21 м. Вінниці " (акт №1 від 30.10.2015 р.), затрачено 10799,03 люд/год, таким чином при виконанні даних робіт необхідно було задіяти 135 працівників

Таким чином, підприємством, в штаті якого працює 1 працівник, якому не виплачувалась заробітна плата та не декларувались взаємовідносини з фізичними особами - підприємцями та іншими самозайнятими особами, було виконано будівельно-монтажні роботи для позивача, виконання яких передбачає значних затрат трудових ресурсів, затрат машин та механізмів.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Рустбуд-оздоблення» в жовтні 2015 року не здійснювало діяльності, яка могла б підтвердити виконання задекларованих ним операцій.

За даними ЄРПН в жовтні 2015 р. жодних послуг від будь-яких постачальників ТОВ «Рустбуд-оздоблення» не отримувало. В даному періоді підприємство декларувало операції з придбання сільськогосподарської продукції (пшениці, ячменю), газу зрідженого, масел, будівельних матеріалів.

Враховуючи вищезазначене, податковий орган робить висновок, що взаєморозрахунків як з юридичними, так і фізичними особами за послуги по виконанню субпідрядних робіт, за оренду будівельної техніки тощо ТОВ «Рустбуд-оздоблення» не здійснювало.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ «Рустбуд-оздоблення» роботи на об`єкті "Реконструкція частини виробничих приміщень ДП "Вінницький завод "Кристал» по вул. 600-річчя, 21, м. Вінниці" вартістю 789156, 51 гри., в т.ч. ПДВ 131526,09 грн., фактично не виконувались.

Також перевіркою встановлено, що позивач в періоді, що перевірявся, було перераховано кошти ТОВ «Рустбуд-оздоблення» згідно з платіжними дорученнями з 11.11.2015 р. по 26.11.2015 р. в загальній сумі 789156,51 грн, ( в призначенні платежу зазначено : за будівельно-монтажні роботи договір підряду №63/1 від 20.10.2015 р.)

В зв`язку з тим, що перевіркою встановлено неможливість виконання послуг вказаним підприємством для позивача, у останнього виникає інша дебіторська заборгованість, що має обліковуватись в подальшому на рах. 37 «Розрахунки з різними дебіторами» .

Таким чином, в результаті порушень в визначенні інших доходів позивачем завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік в сумі 657630 грн. (яке зменшило фінансовий результат підприємства по додатку РІ декларації з податку на прибуток за 2016 рік), та, відповідно, занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 118374 грн.

В порушення п. 44.1 ст. 44 ; п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст.198 ПК України позивач зайво включив до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2015 р. суму податку 131526 грн. з вартості придбаних будівельно-монтажних робіт у ТОВ «Рустбуд-оздоблення» , поставка яких не підтверджена документально.

Також, позивачем не включено до оподатковуваного доходу кошти, виплачені генеральному директору підприємства ОСОБА_1 у вигляді компенсації витрат на відрядження до США без наявності документів, що підтверджують зв`язок такого відрядження з господарською діяльністю підприємства (в бухгалтерському обліку витрати на відрядження відображені по Д-ту рах. 441 "Нерозподілений прибуток"), а саме: відповідно до наказу ТОВ «Мур» № 250 від 11.11.2016 р. директор підприємства Козловський І. О ОСОБА_2 направляється у відрядження до м. Детройт, штат Мічиган, Сполучені Штати Америки в компанію Nova Shipping, строком 8 робочих днів, для проведення робочих зустрічей. Аванс відрядженому працівникові ( ОСОБА_1 ) підприємством не видавався.

22.11.2016 р. генеральним директором підприємства ТОВ «Мур» Козловським ОСОБА_3 надано «Звіт про використання коштів виданих на відрядження або під звіт» на загальну суму 41649,82 грн., зазначені кошти компенсовані ОСОБА_1 в повному обсязі, в безготівковій формі розрахунків.

На думку податкового органу ТОВ «МУР» занижено (не утримано, не перераховано) податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, чим порушено пп. 164.2.17 «г» п. 164.2 ст. 164; пп.170.9.1 «а» , п.170.9, ст. 170 ПК України. Також занижено (не утримано, не перераховано) податкове зобов`язання з військового збору на загальну суму 624,75 грн. у т. ч.: за листопад 2016 р. у сумі 624,75 грн., чим порушено 164.2.17 «г» п. 164.2 ст. 164; пп. 170.9.1 «а» , п. 170.9, ст. 170, пп.1.2, пп. 1.3, гі.161 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у Вінницькій області заперечення на вказаний акт №14806/10.

ГУ ДФС у Вінницькій області направило позивачу лист - відповідь за штрихованим ідентифікатором К11659/10/02-32-14-01 від 29.10.2018, яким заперечення позивача залишено без задоволення.

На підставі виявлених порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0011091401 від 31 жовтня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 147968,00 грн., з яких 118374,00 грн. за основним податковим зобов`язанням та 29594,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0011101401 від 31 жовтня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 164408,00 грн., з яких 131526,00 грн. за основним податковим зобов`язанням та 32882,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами);

- №0051461306 від 31 жовтня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на 11428,30 грн., з яких 9142,64 грн. за податковим зобов`язанням та 2285,66 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0051481306 від 31 жовтня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на 780,94 грн., з яких 624,75 грн. за основним податковим зобов`язанням та 156,19 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0051471306 від 31 жовтня 2018 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно п. п. 44.1 та 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

В силу п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відтак, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід врахувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Тобто, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «Рустбуд-оздоблення» (код ЄДРПОУ 39644177).

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Рустбуд-оздоблення» укладено договір №63/1 від 20.10.2015 р. на виконання субпідрядних робіт на об`єкті «Реконструкція частини виробничих приміщень ДП «Вінницький завод «Кристал» по вул. 600-річчя, 21, м. Вінниці» . Вартість робіт згідно кошторисної документації становить 789156,51 грн., з урахуванням ПДВ.

На підтвердження виконання сторонами вказаного договору та реальності господарської операції позивачем було надано наступні докази: акти приймання виконаних будівельних робіт №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 30.10.2015, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1, підсумкові відомості ресурсів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань контрагентом та, відповідно, отримання послуг та їх оплата позивачем.

Слід зауважити, що податковим органом не заперечувався факт отримання позивачем зазначених послуг ( виконання будівельно - монтажних робіт ), відповідач лише зазначає, що, на його думку, такі послуги не могли бути надані ТОВ «Рустбуд-оздоблення» , реальне джерело надання послуг невідоме, а тому відповідач вважає, що такі послуги ( роботи ) є безоплатно отриманими. При цьому відповідач посилається на наявну в податкового органу інформацію, що отримана з інформаційної бази даних АІС Податковий блок , що такий контрагент не міг виконати заявленого обсягу робіт через відсутність у нього відповідних ресурсів ( як трудових, так і технічних ).

Такі пояснення податкового органу є необґрунтованими, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. ч. 1 та 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

При цьому, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Рустбуд-оздоблення» було зареєстроване як юридична особа, було платником податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано та не заперечувалось.

Стверджуючи про неможливість надання відповідних послуг ( виконання робіт) ТОВ «Рустбуд-оздоблення» , податковий орган посилається лише на наявну в нього інформацію, що отримана з інформаційної бази даних АІС Податковий блок .

Водночас, будь - яких зустрічних перевірок контрагента позивача - ТОВ «Рустбуд-оздоблення» , в ході яких би була встановлена неможливість здійснення ним відповідних господарських операцій, податковим органом не проводилось.

Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. При цьому в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець послуг) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і надалі зазнавати певних негативних наслідків у виді позбавлення права на витрати та податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг, укладення покупцем послуг договору з метою безпідставного формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з понесених витрат за придбання послуг має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сама лише податкова інформація не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 ПК України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником.

Томe, посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача є безпідставними, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Слід зауважити, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків-покупця.

Також, позивачем надано докази щодо подальшого використання отриманих послуг ( виконаних ТОВ «Рустбуд-оздоблення» будівельно - монтажних робіт ) у господарських відносинах з ТОВ - НВП ГАММА на підставі договору підряду від 10 липня 2015 року № 124/07: акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт.

Надаючи оцінку правомірності задекларованого фінансового результату до оподаткування та включення ТОВ МУР до складу податкового кредиту сум ПДВ відповідно до податкової накладної №3040 від 30.10.2015 на суму 789156,51 грн., в тому числі ПДВ 131526,09 грн., слід зазначити таке.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 Податкового кодексу України).

За правилами п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, проведення господарських операції зафіксовано і підтверджується первинними документами, на підставі яких здійснено бухгалтерський облік і на даних якого, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» , грунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображенням господарських операцій стали основою і для податкового обліку.

Верховний суд в постанові від 04 квітня 2018 року по справі №810/4751/13-а (адміністративне провадження №К/9901/2749/18) зазначив, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. За своїм економічно-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізується та споживається у процесі її здійснення. Виходячи із специфіки послуг, як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямками, вказаними в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку права на витрати та податковий кредит не ставить у залежність від дотриманні вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання в своїй діяльності.

Позбавлення платника податку права на витрати та на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов`язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права» .

Відтак, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та поданні звітності і сплати податків мають спричиняти негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Що стосується зафіксованих в акті перевірки порушення податкового законодавства, яке виражається у заниженні загального місячного (річного) оподатковуваного доходу на загальну суму 41649,82 грн., у зв`язку з невключенням до оподатковуваного доходу коштів, виплачених генеральному директору ТОВ «МУР» ОСОБА_1 у вигляді компенсації витрат на відрядження до США без наявності документів, що підтверджують звязок такого відрядження з господарською діяльністю підприємства, слід зазначити наступне.

В акті перевірки зазначається, що перевіркою достовірності та повноти включення доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків, для оподаткування податком на доходи з фізичних осіб, встановлено заниження загального місячного (річного) оподатковуваного доходу на загальну суму - 41649,82 грн., у тому числі: за листопад 2016 року, в сумі - 41649,82 грн., чим порушено 164.2.17 «г» п. 164.2 ст. 164; пп. 170.9.1 «а» , п. 170.9, ст. 170 Податкового кодексу України.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Тобто, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Слід зазначити, що досліджені під час розгляду справи первинні документи щодо понесених генеральним директором ТОВ «МУР» ОСОБА_1 витрат на відрядження до США відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та складенні без порушень.

Згідно з п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Підпунктом 164.2.17, п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

У відповідності до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

За змістом пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абз. 2 цього підпункту витрати не є об`єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов`язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Сума добових визначається в разі відрядження до країн, в`їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в`їзд), - згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в паспорті або документі, що його замінює, сума добових включається до оподатковуваного доходу платника податку.

Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв`язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Відповідно до наказу ТОВ «МУР» № 250 від 11.11.2016, директор підприємства Козловський І. ОСОБА_4 направляється у відрядження до м. Детройт, штат Мічиган, Сполучені Штати Америки, строком 8 робочих днів, для проведення робочих зустрічей.

За результатами проведення вказаних робочих зустрічей було укладено протокол про наміри від 18.11.2016 р..

Після повернення з відрядження, 22.11.2016 р., генеральним директором підприємства ТОВ «МУР» ОСОБА_1 надано «Звіт про використання коштів виданих на відрядження або під звіт» на загальну суму 41649,82 грн., також подано документи на підтвердження таких витрат: оплата проїзду, проживання.

В свою чергу, для підтвердження перебування у відрядженні генеральним директором було надано копію закордонного паспорту з відповідними відмітками прикордонних служб.

Пудпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Отже, за встановлених фактичних обставин, кошти, отримані як компенсація витрат на відрядження в сумі 41649,82 грн., не можуть бути додатковим благом ОСОБА_1 , а відтак, порушення норм ПК України з боку позивача в цих правовідносинах немає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 лютого 2020 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.