Постанова

від 11.02.2020 по справі 923/364/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 923/364/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Краснова Є. В., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

позивача - Петрової О. О., Варняк Н. С.,

відповідачів - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Новоолексіївське"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 (судді: Принцевська Н. М., Діброва Г. І., Ярош А. І.) у справі

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Новоолексіївське"

до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області

про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У травні 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю "Новоолексіївське" (далі - ТДВ "Новоолексіївське") звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області) та Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області (далі - Новоолексіївська селищна рада) про визнання права постійного користування земельними ділянками для ведення сільськогосподарського виробництва на території Новоолексіївської селищної ради загальною площею 476,82 га, у тому числі: земельною ділянкою площею 0,0943 га, кадастровий номер 6522155400:11:100:0100; земельною ділянкою площею 39,8812 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0041; земельною ділянкою площею 18,2676 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0042; земельною ділянкою площею 80,7712 га кадастровий номер 6522155400:02:001:0043; земельною ділянкою площею 132,0843 га, кадастровий номер 6522155400:11:200:0100; земельною ділянкою площею 15,0847 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0044; земельною ділянкою площею 3,2546 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0046; земельною ділянкою площею 12,5774 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0045; земельною ділянкою площею 6,7742 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0047; земельною ділянкою площею 11,9450 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0048; земельною ділянкою площею 19,2890 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0049; земельною ділянкою площею 18,8845 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0050; земельною ділянкою площею 12,7279 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0051; земельною ділянкою площею 11,7850 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0052; земельною ділянкою площею 20,3491 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0053; земельною ділянкою площею 20,8534 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0054; земельною ділянкою площею 14,4848 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0055; земельною ділянкою площею 8,0769 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0056; земельною ділянкою площею 10,7807 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0057; земельною ділянкою площею 18,8542 га, кадастровий номер 6522155400:02:001:0058.

В обґрунтування позову ТДВ "Новоолексіївське" наголосило, що зверталося до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної власності на території Новоолексіївської селищної ради, раніше наданих ТДВ "Новоолексіївське" у постійне користування для ведення сільськгосподарського виробництва, однак ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у листах від 11.01.2019 № 21-0.63-7/60-19, від 27.10.2017 № 5929/0-4186/8-17, від 13.01.2017 № 32-21-0.61-385/2-17 відмовило у задоволенні такої заяви позивача, що, на думку товариства, свідчить про невизнання його права на землю. Позивач акцентував, що є правонаступником усіх прав та обов`язків радгоспу "Новоолексіївський", у тому числі і щодо спірних земельних ділянок; за радгоспом "Новоолексіївський" згідно з державним актом від 1985 року закріплено право безстрокового і безоплатного користування 571,4 га землі для ведення сільського господарства, тому ТДВ "Новоолексіївське" володіє та користується спірними земельними ділянками на законних підставах, цьому товариству належить право постійного користування такими ділянками та, відповідно, і право переоформлення зазначеного права в інший правовий титул згідно з чинним законодавством.

1.2. У відзиві на позов Новоолексіївська селищна рада визнала позовні вимоги позивача та просила їх задовольнити.

1.3. ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у відзиві на позов заперечило проти його задоволення, просило відмовити у позові, зокрема послалося на положення статей 92, 124, 134 Земельного кодексу України та акцентувало, що згідно з розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації від 21.11.2003 № 553/03 визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право користування землею серії Б № 065814, виданий на підставі рішення Генічеської районної ради народних депутатів радгоспу "Новоолексіївський" для ведення сільського господарства; цим же розпорядженням було надано дозвіл Відкритому акціонерному товариству "Новоолексіївське" (далі - ВАТ "Новоолексіївське") - попереднику позивача на розробку технічної документації зі складання договору довгострокової оренди землі, проте договору оренди землі між розпорядником земель і ВАТ "Новоолексіївське" укладено не було; ВАТ "Новоолексіївське" не зареєструвало належним чином права користування спірною земельною ділянкою.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 31.07.2019 (суддя Пригуза П. Д.) у позові відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТДВ "Новоолексіївське" не належить до числа суб`єктів, які мають право набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, тому визнання за цим товариством у судовому порядку права постійного користування землею не відповідає вимогам чинного законодавства; визнання за позивачем права постійного користування на земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Новоолексіївської селищної ради, загальною площею 476,82 га, що складаються із окремо сформованих та індивідуально визначених земельних ділянок, не відповідає вимогам статей 92, 116, 125, 126, пунктів 1 і 7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, оскільки суд не може підміняти собою інші органи, уповноважені законом вирішувати питання про оформлення прав землекористування.

Водночас місцевий господарський суд зазначив, що на теперішній час за позивачем залишається право користування земельною ділянкою відповідно до виданого у 1985 році виконавчим комітетом Генічеської районної ради народних депутатів радгоспу "Новоолексіївський" Генічеського району Херсонської області УРСР державного акта на право користування землею № 192 до його належного переоформлення.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 (судді: Принцевська Н. М., Діброва Г. І., Ярош А. І.) рішення Господарського суду Херсонської області від 31.07.2019 змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний господарський суд, змінюючи мотивувальну частину судового рішення, дійшов висновку, що земельна ділянка площею 571,4 га, яка була закріплена за радгоспом "Новоолексіївський" у безстрокове і безоплатне користування, не увійшла до цілісного майнового комплексу, який був об`єктом приватизації, тому висновок суду першої інстанції стосовно підтвердження актом приймання-передачі державного майна від 08.10.1997 передання земельних ділянок у складі цілісного майнового комплексу є помилковим; такого порядку набуття права користування земельною ділянкою як перехід права постійного користування землею до нової юридичної особи в результаті перетворення нормами Земельного кодексу України не передбачено; державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише посвідчує факт надання такого права конкретній юридичній особі, на той час як порядок отримання, виникнення та оформлення такого права визначено у Земельному кодексі України. Суд апеляційної інстанції наголосив, що оскільки спірна земельна ділянка не підлягала приватизації при створенні ВАТ "Новоолексіївське", відносини щодо передачі прав на земельну ділянку площею 571,4 га повинні були бути оформлені ВАТ "Новоолексіївське" у передбаченому на той час законодавством порядку, проте позивач не надав, і у матеріалах справи немає доказів розроблення зазначеним товариством технічної землевпорядної документації та подальшого оформлення права користування земельною ділянкою.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. ТДВ "Новоолексіївське", не погоджуючись із постановою у справі, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019, а рішення Господарського суду Херсонської області від 31.07.2019 залишити без змін.

Підставами для скасування оскарженої постанови у справі ТДВ "Новоолексіївське" вважає неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права та процесуального права, зокрема статті 236 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого було змінено судове рішення, яке відповідає закону.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції проігнорував наявність технічної документації станом на 2006 рік і проєкту землеустрою станом на 2013 рік, тому суд касаційної інстанції має взяти до уваги зазначені документи, витяги з яких скаржник долучив до касаційної скарги. Водночас, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував, що сформовані у зазначених межах земельні ділянки загальною площею 476,82 га належать до складу земель, переданих у користування радгоспові "Новоолексіївський" у 1985 році; у матеріалах справи немає доказів припинення права постійного користування ТДВ "Новоолексіївське" спірною земельною ділянкою у порядку, визначеному статтями 140, 1241 Земельного кодексу України, а також того, що Кабінет Міністрів України вчиняв дії щодо вилучення спірної земельної ділянки державної власності. Крім того, скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц.

3.2. Від ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач акцентував необґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів і просив відмовити у її задоволенні у повному обсязі.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга може бути частково задоволена з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди, у 1985 році виконавчим комітетом Генічеської районної ради народних депутатів радгоспу "Новоолексіївський" видано державний акт на право користування землею серії Б № 065814, зареєстрований у книзі записів державних актів на право користування землею за № 192. Згідно із цим державним актом за радгоспом "Новоолексіївський" на правах безстрокового і безоплатного користування закріплено 571,4 га землі для ведення сільського господарства.

Згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України у Херсонській області від 14.10.1996 № 1190 радгосп "Новоолексіївський" перетворено на ВАТ "Новоолексіївське". У процесі перетворення 08.10.1997 регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області передало ВАТ "Новоолексіївське" майно цілісного майнового комплексу радгоспу "Новоолексіївський", що підтверджується актом приймання-передачі державного майна від 08.10.1997 № 254.

Суди установили, що ВАТ "Новоолексіївське" є правонаступником радгоспу "Новоолексіївський" (пункт 3.3 статуту ВАТ "Новоолексіївське").

Згідно з відомостями із Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ "Новоолексіївське" припинено 02.11.2012, номер запису 14871120005000842.

За змістом передавального акта від 04.01.2011, затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "Новоолексіївське", оформленого протоколом від 04.01.2011 № 2, ТДВ "Новоолексіївське" передано усе майно, права та обов`язки ВАТ "Новоолексіївське".

Відповідно до пункту 2.3 статуту ТДВ "Новоолексіївське" (у новій редакції) зазначене товариство є правонаступником ВАТ "Новоолексіївське".

Отже, як з`ясували суди, ТДВ "Новоолексіївське" стало правонаступником усіх прав і обов`язків Державного підприємства радгоспу "Новоолексіївський".

Разом із тим згідно з розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації від 21.11.2003 № 553/03 визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право користування землею серії Б № 065814, виданий на підставі рішення Генічеської районної ради народних депутатів радгоспу "Новоолексіївський" для ведення сільського господарства. ВАТ "Новоолексіївське" надано дозвіл на розробку технічної документації зі складання договору довгострокової оренди землі на території Новоолексіївської селищної ради. Доручено ВАТ "Новоолексіївське" у тридцятиденний термін замовити у Херсонському філіалі інституту землеустрою розробку технічної документації зі складання договору оренди землі строком на 49 років.

У листах від 13.01.2017 № 92-21-0.61-385/2-17, від 27.10.2017 № 5929/0-4186/8-17, від 11.01.2019 № 21-0.63-7/60-19 за результатами розгляду клопотання ТДВ "Новоолексіївське" про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок загальною площею 476,8200 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Новоолексіївської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повідомило товариству, що згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу; ТДВ "Новоолексіївське" не належить до числа організацій, які мають право на отримання в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проведення земельних торгів, тому підстав для задоволення клопотання немає.

4.3. Як свідчать матеріали справи, ТДВ "Новоолексіївське" звернулося з позовом до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та Новоолексіївської селищної ради про визнання права постійного користування земельними ділянками для ведення сільськогосподарського виробництва загальною площею 476,82 га, розташованими на території на території Новоолексіївської селищної ради, на підставі державного акта на право постійного користування землею.

4.4. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 цього Кодексу).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У cтатті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було би задовольнити позовні вимоги. Тобто сторонами у судовому процесі є суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час вирішення цього спору попередні судові інстанції не встановили порушення права позивача щодо постійного користування спірною земельною ділянкою з боку відповідачів. Як урахували суди, актів, які би порушували право позивача, відповідачі, у межах наданих їм законом повноважень не ухвалювали; процес оформлення позивачем права на спірну землю на умовах оренди в порядку, визначеному законодавством, триває.

Разом із тим з огляду на положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, пункту "а" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Водночас визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, яка вважає право порушеним, та іншою особою, яка претендує на відповідний титул. Такий спосіб захисту прав може бути застосований за наявності спору про право.

Суди попередніх інстанцій не встановили, що між позивачем і відповідачами (ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, Новоолексіївська селищна рада) є спір щодо того, кому із них належить право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Отже, за відсутності у цьому випадку встановленого судами факту порушення права позивача щодо постійного користування спірною земельною ділянкою з боку відповідачів та за відсутності спору про право, хоча і за наявності заперечень, які стосуються процедури оформлення землі (зокрема з боку ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, на той час як Новоолексіївська селищна рада визнала позовні вимоги) позов ТДВ "Новоолексіївське" до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та Новоолексіївської селищної ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою не може бути задоволено, тому саме з наведених підстав у позові необхідно відмовити.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення і постанови у справі в частині зазначення підстав для відмови у задоволенні позову про визнання права постійного землекористування на спірну земельну ділянку.

Стосовно наведених у касаційній скарзі посилань на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц, предметом позову в якій є визнання недійсними договорів оренди землі, визнання недійсними та скасування пунктів рішень органу місцевого самоврядування, витребування та повернення позивачеві земельної ділянки рекреаційного призначення державної власності, з огляду на незаконність вибуття із володіння позивача частини земельної ділянки, отриманої позивачем у постійне користування, колегія суддів наголошує, що у зазначеному судовому рішенні та у судових рішеннях у справі № 923/364/19, яку розглядає Верховний Суд, предмет спору та фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, є різними.

Щодо посилань скаржника на необхідність урахування судом касаційної інстанції технічної документації станом на 2006 рік і проєкту землеустрою станом на 2013 рік, витяги із яких скаржник долучив до касаційної скарги, колегія судів зазначає, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження у цій справі), суд касаційної інстанції не може вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження у цій справі) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.2. За змістом статті 311 цього Кодексу (у зазначеній редакції) підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

5.3. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу ТДВ "Новоолексіївське" необхідно задовольнити частково, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції, наведеній у цій постанові.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.2. За змістом пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

6.3. Зважаючи на висновок колегії суддів касаційної інстанції про зміну мотивувальної частини судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і залишення без змін резолютивної частини цих рішень, якими у задоволенні позову ТДВ "Новоолексіївське" відмовлено, судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції, належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Новоолексіївське" задовольнити частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 і рішення Господарського суду Херсонської області від 31.07.2019 у справі № 923/364/19 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В решті рішення Господарського суду Херсонської області від 31.07.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Є. В. Краснов

І. С. Міщенко