Постанова

від 19.02.2020 по справі 818/1595/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа №818/1595/16

касаційне провадження №К/9901/32008/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 (суддя Бондар С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 (головуючий суддя - Рєзнікова С.С., судді: Бегунц А.О., Старостін В.В.) у справі № 818/1595/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпостачання до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбудпостачання звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування рішення від 31.10.2016 № 34 про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 20.12.2016 позовні вимоги задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.02.2017 залишив постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 без змін.

Державна податкова інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 189.1 статті 189, підпункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на неврахуванні судами першої та апеляційної інстанцій того, що відображена позивачем у податковій звітності за березень 2016 року операція списання товару за строком придатності не свідчить про наявність постачання/придбання товарів, оскільки за своїм змістом вона полягала у продажі раніше придбаного активу в сумі 48 грн. самому Товариству з обмеженою відповідальністю Укрбудпостачання .

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області 31.10.2016 прийнято рішення № 34 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпостачання .

Правовою підставою для прийняття вказаного рішення слугували положення підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, а саме: а саме: особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців подає контролюючому органу декларацію з податку на додану вартість, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

В обґрунтування фактичних підстав відповідач посилався на подання Товариством з обмеженою відповідальністю Укрбудпостачання протягом періоду з жовтня 2015 року по вересень 2016 року (тобто послідовні 12 місяців) податкової звітності з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що протягом періоду з жовтня 2015 року по вересень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Укрбудпостачання задекларовано у березні 2016 року обсяги постачання в сумі 48 грн. (податок на додану вартість в сумі 10 грн.), що виключає передбачені підпунктом г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України підстави для анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників податків на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.11.2014 за № 1456/26233 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 5.2 Положення анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з реєстру.

У відповідності до пункту 5.5. Положення анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти б - з пункту 5.1 цього розділу). Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Згідно з пунктом 5.6 Положення контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ виключно за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

При цьому підпункт 3 пункту 5.5 Положення передбачає, що у разі анулювання реєстрації на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України такими підтвердними документами є:

довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців;

реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців.

Системний аналіз вищевикладених положень свідчить на користь висновку про те, що анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе, зокрема, у випадку подання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Вказані обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання платником податку на додану вартість контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбудпостачання подавало контролюючому органу податкові декларації з податку на додану вартість: за жовтень 2015 № 9235387203 від 17.11.2015; за листопад 2015 № 9254238937 від 15.12.2015; за грудень 2015 № 9273707787 від 19.01.2016; за січень 2016 № 9019189954 від 18.02.2016; за лютий 2016 № 9035227393 від 15.03.2016; за квітень 2016 № 9079137611 від 17.05.2016; за травень 2016 № 9095867859 від 10.06.2016; за червень 2016 № 9112045113 від 05.07.2016; за липень 2016 № 9145835768 від 15.08.2016; за серпень 2016 № 9166409630 від 13.09.2016; за вересень 2016 № 9189277890 від 11.10.2016.

З прийнятої відповідачем згідно з квитанціями №№ 1, 2 податкової звітності позивача з податку на додану вартість за березень 2016 року (від 14.04.2016 № 9056437558) вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Укрбудпостачання задекларовано в рядку 4.1 Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за основною ставкою обсяги постачання в сумі 48 грн. (податок на додану вартість в сумі 10 грн.).

При цьому судами встановлено, що декларування вказаної операції здійснено позивачем на підставі підпункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Згідно з поясненнями Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпостачання , що не заперечується податковим органом, у даному випадку мало місце списання товару за строком придатності із реєстрацією зведеної податкової накладної від 18.03.2016, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважається: будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню) (підпункт в ).

Згідно з приписами підпункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Таким чином, операція з передачі майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку є постачанням товарів у розумінні підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та підлягає оподатковуванню.

З урахуванням викладеного, відображення позивачем протягом періоду з жовтня 2015 року по вересень 2016 року у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року оподатковуваної операції, яка у розумінні підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається постачанням товарів виключає наявність передбачених підпунктом г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України підстав для анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі № 818/1595/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк