Постанова

від 05.02.2020 по справі 911/2060/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. Справа№ 911/2060/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 05.02.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 (повний текст рішення складено - 23.09.2019)

у справі № 911/2060/19 (суддя - Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком"

до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 14

про стягнення 265 495 грн. 20 коп.,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Интелком" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 14 (далі - відповідач) про стягнення 265 495 грн. 20 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.09.2019).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору №0503/18 від 01.03.2018 щодо оплати наданих послуг у повному обсязі, у результаті чого позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 265 495 грн. 20 коп., з яких: 218 950 грн. 00 коп. - основного боргу, 6 829 грн. 45 коп. - 3% річних, 16 239 грн. 52 коп. - інфляційних втрат та 23 476 грн. 23 коп. - пені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.09.2019 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі Тунельного загону № 14 ПАТ "Київметробуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" 218 950 грн. 00 коп. - боргу, 6 829 грн. 45 коп. - 3% річних, 14 221 грн. 39 коп. - інфляційних втрат, 8 500 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу, 3 600 грн. 00 коп. судового збору.

У решті позовних вимог відмовити повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за надані послуги не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у повному обсязі, суд вказав, що позивачем пропущено строк для стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов`язань.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Интелком" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 у справі №911/2060/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 14 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" пеню у розмірі 23 476, 23 грн. та 2 000 грн. витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 у справі № 911/2060/19 залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені прийнято судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, шляхом застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а не статті 258 Цивільного кодексу України

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 18.11.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, статей 258, 261 Цивільного кодексу України та п. 6.2 договору вартість несвоєчасно оплачених послуг, за якими не сплив строк позовної давності для стягнення пені, складає 131 370 грн., у зв`язку з цим розмір стягнення пені дорівнює 6 568,50 грн. На думку відповідача, вимога позивача щодо стягнення пені за порушення грошових зобов`язань у сумі 23 476,23 грн. є незаконною, оскільки розмір пені значно менший.

Також, відповідач вказав, що суд покладаючи на відповідача витрати на правничу допомогу не врахував, що позивачем було сплачено грошові кошти не адвокату Стеців Р.І., а ФОП Стеців Р.І., яка не є стороною договору про надання правової допомоги №1707/19 від 17.07.2019 та не є надавачем послуг за відповідними актами здачі-приймання робіт по стягненню заборгованості з відповідача, що свідчить про недоведеність факту перерахування таких коштів позивачем адвокату.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 справу № 911/2060/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 у справі № 911/2060/19 та призначено розгляд справи на 18.12.2019.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 у справі № 911/2060/19 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О. та розгляд справи призначено на 05.02.2020.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 14 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" пеню у розмірі 23 476, 23 грн та 2 000 грн. витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 у справ № 911/2060/19 залишити без змін. Крім того, представник позивача просив задовольнити клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.03.2018 Публічним акціонерним товариством "Київметробуд" (замовник) в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 14 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Интелком" (виконавець) укладено договір № 0503/18 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати послуги по обслуговуванню локальної комп`ютерної мережі ТЗ№14 ПАТ "Київметробуд", вузлів зберігання, пристроїв комутації і передачі даних, призначених для користувача робочих станцій (персональних комп`ютерів), периферійної техніки, з консультації персоналу щодо роботи з комп`ютерною технікою, а також представлення інтересів ТЗ№14 ПАТ "Київметробуд" по взаємовідносинах з третіми особами, що виконують будь-які роботи з автоматизації виробничої діяльності ТЗ№14 ПАТ "Київметробуд" на базі прикладного та системного програмного забезпечення, що використовується на призначених для користувача персональних робочих станціях (комп`ютерах) та консультаційні послуги по веденню бухгалтерського обліку в автоматизованій системі управління фінансово-економічної діяльності підприємства ТЗ№14 ПАТ "Київметробуд".

Згідно з пунктом 2.1 договору щомісячна вартість послуг становить 18 245 грн. 83 коп. окрім того ПДВ 20% - 3 649 грн. 17 коп. Разом з ПДВ - 21 895 грн. 00 коп., згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток №2).

Після підписання обома сторонами акту здачі - приймання наданих послуг, замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць (пункт 3.1 договору).

Документом, що підтверджує надання послуг є акт здачі - приймання наданих послуг, який оформляється щомісячно і підписується представниками обох сторін (пункт 4.1 договору).

Пунктами 4.2-4.4 договору визначено, що замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання послуг зобов`язаний направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання послуг. У разі мотивованої відмови замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком доопрацювань і термінів їх виконання. У разі ненадання замовником мотивованої відмови від приймання послуг в строк, встановлений в пункті 4.2 цього договору, послуги вважаються виконаними і підлягають оплаті.

Сторони у пункті 6.2 договору погодили, що за порушення терміну оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг.

Договір вступає в силу з 01.03.2018 і діє до 28.02.2019, а у відносинах розрахунків до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Термін дії договору може бути продовжений за погодженням сторін, про що складається додаткова угода (пункти 7.1-7.2 договору).

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією №15 від 23.07.2019, в якій вимагав виконати свої зобов`язання за договором належним чином та перерахувати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" суму заборгованості в розмірі 218 950 грн., інфляційне збільшення - 16 414,68 грн., 3% річних 5 897,27 грн. та пені 38 805,14 грн. за порушення умов оплати наданих послуг. Проте, відповідач вимоги претензії не виконав, борг не погасив.

Звертаючись з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Интелком" вказало, що відповідачем порушено умови договору №0503/18 від 01.03.2018 щодо оплати наданих послуг у повному обсязі, у результаті чого позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 265 495 грн. 20 коп., з яких: 218 950 грн. 00 коп. - основного боргу, 6 829 грн. 45 коп. - 3% річних, 16 239 грн. 52 коп. - інфляційних втрат та 23 476 грн. 23 коп. - пені (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.09.2019).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Публічним акціонерним товариством "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 14 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Интелком", за своєю правовою природою відноситься до договорів про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за договором № 0503/18 від 01.03.2018 у сумі 218 950 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, суд дійшов висновку про задоволення 3% річних у розмірі 6 829 грн. 45 коп. та інфляційних втрат у розмірі 14 221 грн. 39 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у повному обсязі, суд вказав, що позивачем пропущено строк для стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов`язань.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Интелком" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 у справі №911/2060/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 14 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" пеню у розмірі 23 476, 23 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 у справ № 911/2060/19 залишити без змін.

Відповідно до частин 1, 2 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Так, суд апеляційної інстанції у даній справі перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги щодо частини позовних вимог про стягнення пені з відповідача.

Дослідивши розрахунок пені, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у повному обсязі у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України строк за порушення грошових зобов`язань, не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

У відповідності до частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, з вимогою про стягнення пені за несвоєчасно оплачені послуги відповідно: до акту наданних послуг №47 від 30.03.2018 позивач мав звернутися до суду до 17.04.2019; до акту наданних послуг №68 від 27.04.2018 - до 16.05.2019; до акту наданних послуг №90 від 31.05.2018 - до 15.06.2019; до акту наданних послуг №105 від 27.06.2018 - до 14.07.2019. Однак, позивач звернувся з позовом до суду 08.08.2019, а отже з пропуском встановленого річного строку позовної давності.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач звернувся з вимогою про стягнення пені за несвоєчасно оплачені послуги на суму 131 370 грн. у межах однорічного строку позовної давності, відповідно до наступних актів наданних послуг: №122 від 31.07.2018 на суму 21 895 грн.; №139 від 31.08.2018 на суму 21 895 грн.; №149 від 28.09.2018 на суму 21 895 грн.; №166 від 31.10.2018 на суму 21 895 грн.; №183 від 30.11.2018 на суму 21 895 грн.; №194 від 29.12.2018 на суму 21 895 грн.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за порушення терміну оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг.

Так, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені у розмірі 131 370 грн., за яким не сплив строк позовної давності для стягнення пені, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 6 568,50 грн. є арифметично правильною.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 у справі № 911/2060/19 у частині відмови у задоволенні позову в стягенні пені слід скасувати частково та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов у частині стягення пені задовольнити частково у розмірі 6 568,50 грн.

Стосовно вимог апелянта про стягення з відповідача 2 500 грн. витрат на правничу допомогу, колегія суддів вказує наступне.

В апеляційній скарзі апелянт просив стягнути з відповідача 2000 грн. витрат на правничу допомогу за підготовку апеляційної скарги, крім того, 17.12.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" (адвокат Пантєєв І.О.) подано клопотання про стягнення з відповідача витрат апелянта на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн. за представництво у суді апеляційної інстанції.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин 3 - 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, згідно з якою склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Так, апеляційний господарський суд зазначає, що в апеляційній скарзі апелянт просить стягнути з відповідача 2000 грн. витрат на правничу допомогу за підготовку апеляційної скарги.

На підтвердження понесення витрат на професійну правову допомогу позивачем до апеляційної скарги додано: акт №0110/1 здачі-приймання виконаних робіт за договором №1707/19 від 17.07.2019, в якому зазначено послуга за підготовку апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 у справі 911/2060/19; рахунок-фактура №ро-0110/1 від 01.10.2019 на суму 2000 грн.; платіжне доручення №581 від 01.10.2019. У матеріалах справи наявний договір №1707/19 від 17.07.2019 про надання правової допомоги укладений між позивачем та адвокатом Стеців Р.І. Підтвердженням того, що Стеців Р.І. є адвокатом свідчать відомості, що містяться у Єдиному реєстрі адвокатів країни (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ТР №000164 від 13.03.2017).

Таким чином, позивачем підтверджено правовий статус адвоката Стеців Р.І. та наявні докази фактичного перерахування їй коштів на підставі договору.

Стосовно посилань відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що суд першої інстанції покладаючи на відповідача витрати на правничу допомогу не врахував, що позивачем було сплачено грошові кошти не адвокату Стеців Р.І., а ФОП Стеців Р.І., яка не є стороною договору про надання правової допомоги №1707/19 від 17.07.2019 та не є надавачем послуг за відповідними актами здачі-приймання робіт по стягненню заборгованості з відповідача, що свідчить про недоведеність факту перерахування таких коштів позивачем адвокату, колегія суддів вказує наступне.

У відповідності до частини 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 13 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно зі свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю від 13.03.2017 серії ТР №000164, Стеців Р.І. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, як вбачається з призначення платежу вказаних платіжних доручень, позивачем було перераховано кошти саме адвокату Стеців Р.І. за надану професійну правничу допомогу у даній справі, чим спростовуються твердження відповідача про недоведеність факту перерахування таких коштів Товариством з обмеженою відповідальністю "Интелком" безпосередньо адвокату.

Крім того, 17.12.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" (адвокат Пантєєв І.О.) подано клопотання про стягнення з відповідача витрат апелянта на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн. за представництво у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесенних позивачем витрат на професійну правову допомогу щодо представництва у суді до клопотання додано: договір № 25/11 від 25.11.2019 про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Пантєєвим І.О.; додаток № 1 до цього договору "Вартість послуг з надання правової допомоги"; витяг з Єдиного Реєстру Адвокатів України; ордер серії КС №394726 від 09.12.2019; рахунок-фактура №СФ-000006 від 13.12.2019 та платіжне доручення № 662 від 16.12.2019.

Таким чином, позивачем документально доведено понесення витрат на правову допомогу.

Колегія суддів зазначає, що клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від відповідача не надходило.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Отже, у сукупності надані докази щодо надання правової допомоги є достатніми на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 у справі № 911/2060/19 в частині відмови у задоволенні позову у стягенні пені слід скасувати частково та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов у частині стягення пені задовольнити частково у розмірі 6 568,50 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 у справі № 911/2060/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 у справі № 911/2060/19 в частині відмови у задоволенні позову про стягення пені скасувати частково та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов у стягенні пені задовольнити частково. В іншій частині рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" (код 01387432) в особі Тунельного загону № 14 ПАТ "Київметробуд" (08135, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В. Чайки, буд. 16, код 01387426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" (04210, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, буд. 35, код 32772435) 218 950 (двісті вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп. - боргу, 6 829 (шість тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн. 45 коп. - 3% річних, 14 221 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять одна) грн. 39 коп. - інфляційних втрат, 6 568 (шість тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн. 50 коп. - пені, 7 905 (сім тисяч дев`ятсот п`ять) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу, 3 703 (три тисячі сімсот три) грн. 65 коп. судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" (код 01387432) в особі Тунельного загону № 14 ПАТ "Київметробуд" (08135, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В. Чайки, буд. 16, код 01387426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" (04210, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, буд. 35, код 32772435) 747 (сімсот сорок сім) грн. 79 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 2325 (дві тисячі триста двадцять п`ять) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи №911/2060/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 20.02.2020 у звязку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

Б.О. Ткаченко