Постанова

від 22.01.2020 по справі 911/833/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. Справа№ 911/833/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Горді В.В.

За участі представників: згідно з протоколом судового засідання від 22.01.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Матюші

на рішення Господарського суду Київської області

від 19.08.2019 (повний текст складено 20.09.2019)

у справі № 911/833/19 (суддя: Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Матюші

до: 1) Фурсівської сільської ради

2) Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод

3) державного реєстратора державного підприємства Київоблреклама Рашкова Андрія Георгійовича

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішень державного реєстратора

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фурсівської сільської ради, Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод та державного реєстратора Державного підприємства Київоблреклама Рашкова Андрія Георгійовича, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачі її в оренду ТДВ Шамраївський цукровий завод № 307/16-VІІ від 11.10.2018;

- визнати недійсним договір оренди не витребуваної (не розподіленої) земельної ділянки від 12.10.2018, укладений між Фурсівською сільською радою Білоцерківського району Київської області та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220483500:01:014:0095, 3220483500:03:001:0075, 3220483500:03:006:0087, 3220483500:01:006:0060, 3220483500:01:005:0040;

- скасувати рішення державного реєстратора ДП Київоблреклама Рашкова Андрія Георгійовича про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:014:0095 загальною площею 23,0918 га, індексний номер: 43558577 від 18.10.2018 15:22:08;

- скасувати рішення державного реєстратора ДП Київоблреклама Рашкова Андрія Георгійовича про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:001:0075 загальною площею 23,9275 га, індексний номер: 43560016 від 18.10.2018 15:55:03;

- скасувати рішення державного реєстратора ДП Київоблреклама Рашкова Андрія Георгійовича про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:006:0087 загальною площею 5,6756 га, індексний номер: 43561321 від 18.10.2018 16:26:39;

- скасувати рішення державного реєстратора ДП Київоблреклама Рашкова Андрія Георгійовича про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:006:0060 загальною площею 3,3452 га, індексний номер: 43563298 від 18.10.2018 17:25:42;

- скасувати рішення державного реєстратора ДП Київоблреклама Рашкова Андрія Георгійовича про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:005:0040 загальною площею 2,4615 га, індексний номер: 43558577 від 18.10.2018 18:13:49.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Фурсівська сільська рада не мала відповідного обсягу повноважень на розпорядження вказаними земельними ділянками. Також, при затвердженні технічної документації із землеустрою, не враховано, що під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в порушення ст. 198 Земельного кодексу України не було погоджено межі цих земельних ділянок з позивачем як суміжним землекористувачем.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2019 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що оспорювані правочини було прийнято/укладено з порушенням земельного законодавства та не доведено, які саме охоронювані законом інтереси позивача є порушені спірними правочинами.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми Матюші звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2019 у справі №911/833/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 у справі №911/833/19 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №911/833/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Матюші на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2019. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.12.2019.

26.11.2019 від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

05.12.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

У судовому засіданні 12.12.2019 оголошено перерву на 22.01.2020.

У судове засідання 22.01.2020 представники відповідача-3 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання 22.01.2020 з`явились та надали пояснення по суті спору.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та залишив поза увагою доводи позивача, що є підставою для скасування рішення.

У свої скарзі позивач вказує, що судом першої інстанції неправильно визначено статус спірних земельних ділянок, а тому застосовано до спірних правовідносин норми, які не підлягали застосуванню.

Крім того, апелянт зазначає, що спірні земельні ділянки призначені для спільного використання, а тому надання їх відповідачу-2 порушує права позивача.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві відповідач-1 зазначив, що суд першої інстанції правомірно встановив право відповідача-1 на розпорядження спірними земельними ділянками та відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому, відповідач-1 вказав, що повідомлення власників суміжних земельних ділянок здійснено виконавцем робіт, шляхом публікації у місцевій газеті Замкова гора , про проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельних ділянок в натурі було проведено у відповідності до норм чинного законодавства. В свою чергу, у відповідачів були відсутні договори чи відомості щодо оренди суміжних земельних ділянок позивачем, а тому вони не знали, що саме позивач орендує суміжні земельні ділянки.

2.4. інші процесуальні дії у справі:

У судовому засіданні 22.01.2020 представник позивача надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судовому засіданні 22.01.2020 надали пояснення, в яких заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник позивача у судовому засіданні заявив про необхідність стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.

Представник відповідача-2 проти задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечив посилаючись на надмірність та необґрунтованість заявлених до стягнення сум.

Представник відповідача-3 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи викладене, заслухавши надані присутніми представниками сторін пояснення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача-3.

Мотивувальна частина.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

Рішенням Фурсівської сільської ради від 24.04.2018 № 153/08-VII Про надання дозволів на виготовлення документації із землеустрою надано Товариству з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , ЄДРПОУ: 13737989, дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що посвідчує право оренди на нерозподілену (не витребувану) земельну ділянку орієнтовною площею 90,0 га під господарськими шляхами і прогонами, що розташована в адміністративних межах Матюшівської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Фурсівської сільської ради від 11.10.2018 № 307/16-VII Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачі її в оренду ТДВ Шамраївський цукровий завод : затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що посвідчує право оренди товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , ЄДРПОУ: 13737989, на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки площею 23,0918 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0095, площею 23,9275 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0075, площею 5,6756 га з кадастровим номером 3220483500:03:006:0087, площею 3,3452 га з кадастровим номером 3220483500:01:006:0060 та площею 2,4615 га з кадастровим номером 3220483500:01:005:0040, що розташовані за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Матюшівська сільська рада, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; передано в оренду товариству з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , ЄДРПОУ: 13737989, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 23,0918 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0095, земельну ділянку площею 23,9275 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0075, земельну ділянку площею 5,6756 га з кадастровим номером 3220483500:03:006:0087, земельну ділянку площею 3,3452 га з кадастровим номером 3220483500:01:006:0060 та земельну ділянку площею 2,4615 га з кадастровим номером 3220483500:01:005:0040, що розташовані за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Матюшівська сільська рада, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до моменту їх отримання власниками державних актів на право власності на земельну ділянку у порядку, визначеному законодавством; встановлено орендну плату за користування земельними ділянками, зазначеними у п. 2 цього рішення, у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Київській області за один гектар в рік з урахуванням існуючої на поточний рік індексації.

Між Фурсівською сільською радою (орендодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (орендар) 12.10.2018 укладено договір оренди не витребуваної (не розподіленої) земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування, на строк до моменту витребування, земельні ділянки площею: 23,0918 га (двадцять три цілих дев`ятсот вісімнадцять десятитисячних гектара), 23,9275 га (двадцять три цілих дев`ять тисяч двісті сімдесят п`ять десятитисячних гектара), 5,6756 га (п`ять цілих шість тисяч сімсот п`ятдесят шість десятитисячних гектара), 3,3452 (три цілих три тисячі чотириста п`ятдесят два десятитисячних гектара) та 2,4615 (дві цілих чотири тисячі шістсот п`ятнадцять десятитисячних гектара) цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою Київська область, Білоцерківський район, Матюшівська сільська рада. Межі вищевказаних земельних ділянок встановлені в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 2.1. Договору в оренду передаються земельна ділянка площею 23,0918 га (двадцять три цілих дев`ятсот вісімнадцять десятитисячних гектара), з кадастровим номером: 3220483500:01:014:0095; земельна ділянка площею 23,9275 га (двадцять три цілих дев`ять тисяч двісті сімдесят м`ять десятитисячних гектара), з кадастровим номером: 3220483500:03:001:0075; земельна ділянка площею 5,6756 га (п`ять цілих шість тисяч сімсот п`ятдесят шість десятитисячних гектара), і кадастровим номером: 3220483500:03:006:0087; земельна ділянка площею 3,3452 га (три цілих три тисячі чотириста п`ятдесят два десятитисячних гектара), з кадастровим номером 3220483500:01:006:0060; га земельна ділянка площею 2,4615 га (дві цілих чотири тисячі шістсот п`ятнадцять десятитисячних гектара), з кадастровим номером 3220483500:01:005:0040: за рахунок нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, що розташовані за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Матюшівська сільська рада, цільове призначення: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельних ділянок: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вищевказані земельні ділянки, передаються орендодавцем орендарю на підставі рішення шістнадцятої сесії Фурсівської сільської ради VIІ скликання від 10 жовтня 2018 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки а натурі та передачі її в оренду ТДВ Шамраївський цукровий завод , та Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: від 04 жовтня 2018 року № НВ-3212620092018, від 04 жовтня 2018 року № НВ-3212620062018, від 03 жовтня 2018 року № НВ-3212613772018, від 04 жовтня 2018 року № НВ-3212620362018 та від 04 жовтня 2018 року № НВ-3212620212018 (п. 2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору обумовлено, що договір оренди укладено строком до моменту отримання об`єкта оренди власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п. 4.1. Договору річна орендна плата вноситься орендарем безготівково на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Київській області на поточний рік, але річна сума платежу не може бети меншою розміру земельного податку, встановленого для земельної ділянки сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

За умовами п. 4.2. Договору після розроблення та затвердження технічної документації із нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які є об`єктом даного договору у визначеному законодавством порядку, сторони зобов`язуються внести у нього відповідні зміни, шляхом укладення додаткової угоди, після чого річна орендна плата повинна вноситися орендарем безготівково на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 12% від нормативної грошової земельних ділянок а рік.

Згідно з п. 6.3. Договору об`єкт оренди за цим договором вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 9.4. Договору передбачено, зокрема, обов`язок орендаря земельних ділянок на вимогу орендодавця або інших землевласників і землекористувачів земельних ділянок, які розташовані у єдиному масиві з об`єктом оренди цього договору, надавати можливість для проходу (проїзду) до земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні (оренді).

Відповідно до п. 15.1. Договору останній набирає чинності після його підписання сторонами. Право оренди на земельні ділянки, які є об`єктом оренди по цьому договору, виникає з моменту його державної реєстрації в органах Державного реєстру речових прав.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.10.2018 державним реєстратором Державного підприємства Київоблреклама Рашков А.Г. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди за ТДВ Шамраївський цукровий завод на земельні ділянки:

- площею 23,0918 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0095, індексний номер рішення: 43558577;

- площею 23,9275 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0075, індексний номер рішення: 43560016;

- площею 5,6756 га з кадастровим номером 3220483500:03:006:0087, індексний номер рішення: 43561321;

- площею 3,3452 га з кадастровим номером 3220483500:01:006:0060, індексний номер рішення: 43563298;

- площею 2,4615 га з кадастровим номером 3220483500:01:005:0040, індексний номер рішення: 43564227.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає про те, що у ТОВ Агрофірма Матюші на підставі договорів оренди землі перебуває в користуванні 605 земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Матюшівська сільська рада. Спірні земельні ділянки, які передано в оренду ТДВ Шамраївський цукровий завод , є польовими дорогами, запроектованими для спільного використання, якими користується ТОВ Агрофірма Матюші для проїзду та обробки земельних ділянок, що перебувають у його користуванні.

Позов мотивовано тим, що внаслідок передачі Фурсівською сільською радою в оренду зазначених земельних ділянок поза межами визначених законом повноважень та без погодження із суміжними землекористувачами, було порушено права позивача на вільний доступ до земельних ділянок, що перебувають в останнього у користуванні, що стало підставою для звернення до суду.

Зокрема, позивач стверджує, що у Фурсівської сільської ради відсутні повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, оскільки вони належать до державної власності, відповідно, такі повноваження належать до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

З огляду на викладене, для вирішення даного спору необхідно встановити, чи порушують оспорювані акти права та охоронювані законом інтереси позивача, та, у випадку порушення прав позивача встановити, чи відповідають вони нормам законодавства чинного на момент виникнення.

3.3. доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Дослідивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що землі під господарськими шляхами і прогонами не підлягали паюванню, а спірні земельні ділянки не належать до земель державної власності з огляду на наступне.

Належність спірних земельних ділянок до колективної форми власності підтверджується листом міськрайонного управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві від 03.03.2018 № 509/181-18, адресованим ТДВ Шамраївський цукровий завод , та Державним актом на право колективної власності на землю Серія КВ 000020, зареєстрованим за № 21 від 07.06.1996, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, за доводами позивача, викладеними у позовній заяві, у відповідь на неодноразові адвокатські запити міськрайонне управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області повідомило, що згідно державного акту па право колективної власності на землю колишньої КСА Матюші Серія КВ 000020, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 21 від 07.06.1996 земельні ділянки з кадастовими номерами 3220483500:01:014:0095 площею 23,0918 га, 3220483500:01:005:0040 площею 2,4615 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відносяться до земель колективної власності в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3220483500:01:006:0060 площею 3,3452 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області входить до державного акту на право постійного користування на землю колишньої КСА Матюші Серія ІІ-КВ 00215, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 22п від 07.06.1996.

Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ Агрофірма Матюші про визнання незаконним і скасування рішення Фурсівської сільської ради № 307/16-VІІ від 11.10.2018, визнання недійсним договору оренди не витребуваної (не розподіленої) земельної ділянки від 12.10.2018, укладеного між Фурсівською сільською радою та ТДВ Шамраївський цукровий завод та скасування рішень державного реєстратора ДП Київоблреклама Рашкова А.Г. про державну реєстрацію права оренди за ТДВ Шамраївський цукровий завод на земельні ділянки, які є предметом спірного договору оренди, у зв`язку з порушенням, на думку позивача, його прав, який орендує земельні ділянки, що знаходяться в єдиному масиві зі спірними земельними ділянками.

Обґрунтовуючи своє право на оскарження, зокрема спірного правочину, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, відповідно до якої правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України). З огляду на зазначені приписи, правила ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як правильно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції, доводячи суду свій статус заінтересованої особи, позивач фактично зазначає, що перебування земельних ділянок, які є предметом спірного договору, в оренді ТДВ Шамраївський цукровий завод , перешкоджає йому користуватися земельними ділянками, що орендує ТОВ Агрофірма Матюші та які знаходяться безпосередньо в єдиному масиві.

При цьому сам факт передання в оренду земельних ділянок, що є предметом спірного правочину не є порушенням прав позивача. Суд зазначає, що неперебування даних ділянок в оренді ТДВ Шамраївський цукровий завод не змінить характеристик орендованих позивачем земельних ділянок на місцевості (в натурі) і не дасть йому права користування іншими земельними ділянками крім тих, які він орендує на законних підставах.

Водночас, для вирішення питання користування суміжними земельними ділянками для забезпечення користування власними (орендованими) земельними ділянками існує, зокрема, інститут земельних сервітутів, які законодавцем і передбачено для подібних випадків.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів, що після укладення спірних правочинів відповідачі перешкоджають позивачу користуватись орендованими ним земельними ділянками з посиланням на оспорювані правочини.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про неповідомлення його про встановлення меж земельних ділянок в натурі, оскільки як вбачається з матеріалів справи про проведення таких дій було повідомлено через засоби масової інформації, а також позивач не вказує, що в результаті таких дій було змінено межі земельних ділянок якими користується саме позивач чи будь яким іншим чином порушено його права як землекористувача.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивачем не правильно обрано спосіб захисту своїх прав та не доведено суду, що його права, як землекористувача, порушено шляхом укладення оскаржуваного договору оренди та прийняття рішення Фурсівською сільською радою.

Заявляючи вимогу про недійсність договору оренди не витребуваної (не розподіленої) земельної ділянки від 12.10.2018, позивач зазначає, що цей правочин має бути визнаний недійсним як похідна вимога про скасування рішення Фурсівської сільської ради № 307/16-VІІ від 11.10.2018, а також з підстав невідповідності умов оспорюваного Договору нормам законодавства, зокрема, у зв`язку з відсутністю в Договорі істотних умов щодо строку його дії, а також ціни у зв`язку з непроведенням нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як було встановлено судом, станом на дату укладення оскаржуваного Договору, спірні земельні ділянки, що є його предметом, мають статус невитребуваних (нерозподілених), як було зазначено вище, їх передача у користування відповідачу-2 права та охоронювані законом інтереси позивача не порушила, а тому у суду наявні підстави для прийняття рішення про відмову у позові.

3.4. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

З огляду на обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач-1 приймаючи ос порені рішення, відповідач-1 та відповідач-2 укладаючи договір оренди, а відповідач-3 здійснюючи дії щодо державної реєстрації права користування на підставі договору оренди права позивача не порушили.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Враховуючи, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність порушеного права яке підлягає захисту в судовому порядку, у задоволенні позову суд першої інстанції правомірно відмовив.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За приписами ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до п. 1 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 № 720/95 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Статтею 7 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (в редакції, яка була чинною станом на день прийняття оскаржуваного рішення) визначений порядок розробки і затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Згідно з абзацом 4 ч. 4 ст. 7 цього Закону, із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу виключаються інші землі, які недоцільно використовувати для несільськогосподарських потреб.

Згідно з п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122 Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються у розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Зважаючи на положення Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована у складі єдиного земельного масиву без визначення меж у натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст. ст. 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За приписами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, ай охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 No 3рп/2003.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частин 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996р. у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у нього порушеного права, яке підлягає захисту, а тому доводи щодо наявність порушень в процедурі передачі та оформлення земельної ділянки відповідачу-2 не приймаються, оскільки задоволення позову не призведе до ефективного захисту інтересів позивача.

Доводи відповідачів щодо відсутності порушення прав позивача колегія суддів врахувала та вважає їх обґрунтованими.

В свою чергу, доводи щодо порушень при вчиненні оспорюваних правочинів колегія суддів не розглядає, оскільки позивач не є стороною оспорюваних правочинів, а його права ними не порушено, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2019 у справі № 911/833/19 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Матюші на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2019 у справі № 911/833/19 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

7.2. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Матюші про відшкодування витрат на правову допомогу у зв`язку з відмовою у задоволенні позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Матюші на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2019 у справі № 911/833/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2019 у справі № 911/833/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою Матюші .

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 17.02.2020.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

Є.Ю. Шаптала