Постанова

від 20.02.2020 по справі 140/2199/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 140/2199/19

адміністративне провадження № К/9901/2240/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 140/2199/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любешівського районного суду Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: М. П. Кушнерик, А. Р. Курилець, О. І. Мікула) від 18 грудня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Любешівського районного суду Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Волинській області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Любешівського районного суду Волинської області № 03/02-04 від 29 травня 2019 року Про скасування наказу , яким скасовано попередній наказ того ж суду від 18 лютого 2019 року № 1/02-04 Про встановлення доплати за вислугу років та внесення змін до наказу .

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що в період роботи з 20 жовтня 1995 року по 13 грудня 1995 року позивач перебував на посаді стажиста Любешівського районного суду Волинської області в штаті управління юстиції Волинської обласної державної адміністрації, виконував обов`язки та був спеціалістом даного управління, заробітна плата на вказану посаду фінансувалась з Державного бюджету, а відтак вказаний період роботи повинен зараховуватись до стажу державної служби як робота спеціаліста управління юстиції з необхідною юридичною освітою, відповідно зазначений стаж повинен бути зарахований до стажу, що дає право на доплату за вислугу років позивачу як судді у відставці. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважає протиправним наказ Любешівського районного суду Волинської області № 03/02-04 від 29 травня 2019 року, яким скасовано попередній наказ того ж суду від 18 лютого 2019 року № 1/02-04 Про встановлення доплати за вислугу років та внесення змін до наказу , та просить його скасувати.

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: В. В. Дмитрук) від 17 вересня 2019 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Любешівського районного суду Волинської області від 29 травня 2019 року № 03/02-04 Про скасування наказу .

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволені позову.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 20 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року залишити в силі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

7. 11 лютого 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в якому відповідач та третя особа, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просять в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Любешівського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2016 року № 7/02-04, з урахуванням ст. ст. 20, 24 Закону України Про судоустрій та статус суддів від 7 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції чинній на час спірних правовідносин) припинено повноваження судді ОСОБА_1 на адміністративній посаді голови суду та відраховано зі штату Любешівського районного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку та відповідно до постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII.

10. 22 січня 2019 року позивачем подано на ім`я голови Любешівського районного суду Волинської області заяву про зарахування йому до стажу, що дає право на доплату за вислугу років, період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду з 20 жовтня 1995 року по 13 грудня 1995 року.

11. Любешівський районний суд Волинської області листом від 20 лютого 2019 року № 03-32/89/Х2/19 повідомив ОСОБА_1 про наявність підстав для зарахування до стажу, що дає право на виплату щомісячної доплати за вислугу років періоду роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду з 20 жовтня 1995 року по 13 грудня 1995 року з огляду на перебування останнього на такій посаді, яка перебувала у штаті управління юстиції Волинської області у державному органі та виконання встановлених обов`язків, виплату заробітної плати з державного бюджету та враховуючи правову позицію Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справі № 819/1550/16.

12. Зарахування стажу відбулось на підставі наказу Любешівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2019 року №1/02-04 (за підписом голови суду та голови комісії реорганізації (злиття) суду), відповідно до якого, на підставі статей 24, 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України, із врахуванням положення спільного листа Вищої ради правосуддя Верховного Суду, Ради суддів України, ДСА України, ВККСУ, Національної школи суддів України від 05 листопада 2018 року № 41783/0/9-18/2664/0/2-18/01-6757/18/9рс-1112/18/1-22433/1802/3878, правової позиції Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду (постанова від 14 листопада 2018 року у справі №819/1550/16) наказано:

- зарахувати, судді у відставці ОСОБА_1 до стажу, що дає право на доплату за вислугу років, період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду з 20 жовтня 1995 року по 13 грудня 1995 року, що становить 00 років 01 місяць 24 дні;

- встановити ОСОБА_1 з 22 вересня 2016 року щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 60 відсотків до посадового окладу, стаж роботи, що дає право на доплату за вислугу років, якого становить станом на 22 вересня 2016 року 25 років 01 місяць 20 днів.

13. 08 травня 2019 року Територіальним управлінням ДСА України у Волинській області листом №905/02-31 надіслано Любешівському районному суду Волинської області для відома копію листа ДСА України від 06 травня 2019 року № 10-12493/19 Про розгляд листа від 03 квітня 2019 року № 701/02-26 , яким було надано роз`яснення щодо проведення перерахунку стажу роботи на посаді судді та суддівської винагороди суддям у відставці, в тому числі й ОСОБА_1 , та відповідно до якого згідно з положеннями спільного листа Вищої ради правосуддя Верховного Суду, Ради суддів України, ДСА України, ВККСУ, Національної школи суддів України від 05 листопада 2018 року Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді зарахування (перерахунок) стажу на підставі частини другої статті 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII і відповідно перерахунок суддівської винагороди здійснюється з дати набрання чинності Закону України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII, тобто з 05 серпня 2018 року, а відтак, підстави для перерахунку надбавки за вислугу років судді у відставці ОСОБА_1 відсутні.

14. На підставі зазначеного листа ДСА України Любешівським районним судом Волинської області 29 травня 2019 року прийнято наказ № 03/02-04, яким скасовано наказ Любешівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2019 року № 1/02-04 Про встановлення доплати за вислугу років та внесення змін до наказу , про що повідомлено позивача листом від 29 травня 2019 року № 02-04/215/19.

15. Не погоджуючись з наказом від 29 травня 2019 року № 03/02-04 позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з огляду на практику Європейського Суду з прав людини, виходив з того, що ч. 2 ст. 137 Закону від 02.06.2016 №1402-VIII не містить жодного розширеного тлумачення щодо кола осіб, на яких вона поширюється - суддів, що здійснюють правосуддя; суддів, що звільнені з посади після набрання чинності даною нормою чи судді у відставці, не містить такого тлумачення і спільний лист від 05.11.2018, а відтак, посилання ДСА України у своєму листі від 06.05.2019 № 10-12493/19 на ст.58 Конституції України щодо зворотної дії в часі закону є безпідставним, відповідно безпідставним є й покладення такого листа, його положень (тлумачень) в основу оскаржуваного наказу Любешівського районного суду Волинської області від 29.05.2019 № 03/02-04. Відповідач неправомірно, без достатніх правових підстав, спірним наказом від 29 травня 2019 року № 03/02-04, скасував власний наказ від 18 лютого 2019 року № 1/02-04, чим погіршив правове становище позивача, визначене таким наказом, та порушив його права.

17. Восьмий апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що зарахування (перерахунок стажу) роботи на посаді судді стосується лише суддів, які здійснюють правосуддя та суддів, які звільнені із займаної посади після набрання чинності Законом України Про судоустрій і статус суддів від 12 липня 2018 року № 2509-VIII (далі - Закон № 2509-VIII), а тому суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для зарахування позивачу періоду роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду з 20 жовтня 1995 року по 13 грудня 1995 року (00 років 01 місяць 24 дні).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

19. Зокрема, наголошує, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з грубим порушенням норм матеріального права, оскільки суд керувався не Законом чи нормативно-правовим актом, а спільним листом Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфкомісії України та інших від 05 листопада 2018 року Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді , зарахування (перерахунок стажу).

20 . При цьому, скаржник наголошує на підставах звернення до суду, яким є невірне розрахування його стажу державної служби, оскільки не було зараховано стаж роботи на посаді стажиста в суді, а тому спірний період роботи повинен зараховуватись до стажу державної служби як робота спеціаліста управління юстиції з необхідною юридичною освітою, відповідно зазначений стаж повинен бути зарахований до стажу, що дає право на доплату за вислугу років позивачу як судді у відставці.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.

22. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Любешівського районного суду Волинської області № 03/02-04 від 29 травня 2019 року Про скасування наказу , яким скасовано попередній наказ того ж суду від 18 лютого 2019 року № 1/02-04 Про встановлення доплати за вислугу років та внесення змін до наказу .

23 . Підставами для звернення з такими вимогами стала його не згода з мотивами прийняття спірного наказу, в основу якого покладено зміни які внесені до ст. 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ, Законом від 12 липня 2018 року № 2509-УІІІ.

24 . На думку позивача мало місце невірне розрахування його стажу державної служби, оскільки не було зараховано стаж роботи на посаді стажиста в суді, а тому спірний період роботи повинен зараховуватись до стажу державної служби як робота спеціаліста управління юстиції з необхідною юридичною освітою, відповідно зазначений стаж повинен бути зарахований до стажу, що дає право на доплату за вислугу років позивачу як судді у відставці.

25 . В основу правових підстав для звернення з позовом до суду та які надавали право для задоволення вимог, позивач покликався на ті нормативно-правові акти, що діяли під час його роботи з 20 жовтня 1995 року по 13 грудня 1995 року на посаді стажиста Любешівського районного суду Волинської області в штаті управління юстиції Волинської обласної державної адміністрації, а саме норми Закону України Про статус суддів № 2862-ХІІ від 15.12.1992 року, Закону України Про судоустрій та статус суддів № 2453-УІ від 07.07.2010 року, Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII Про державну службу , Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, а також інші акти радянських часів, які регулювали питання стажування молодих спеціалістів, зарахування цього часу стажування до строки роботи тощо.

26 . Крім цього, позивач наголошував на тому, що після роботи на посаді стажиста йому було зараховано до юридичного стажу при обранні позивача на посаду судді Любешівського районного суду Волинської області з 14 грудня 1995 року, тобто відбувся факт переведення на службу в інший державний орган.

27 . Зміст позовних вимог, правові підстави звернення до суду та пов`язані з цим фактичні обставини підлягали обов`язковому встановленню судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи з наданням їм правової оцінки в межах таких підстав, з урахуванням в тому числі ч. 5 ст. 242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

28 . В межах цієї справи висновки щодо застосування норм права були викладені у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 819/1550/16. Зазначена постанова також була покладена в основу наказу від 18 лютого 2019 року № 1/02-04, яким здійснене зарахування позивачу до стажу, що дає право на доплату за вислугу років, яке в подальшому було скасовано оскаржуваним наказом.

29 . Згідно ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30 . В той же час, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції під час прийняття ними судових рішень не надали належної та обґрунтованої оцінки ні змісту позовних вимог, ні правовим підставам звернення до суду та пов`язаними з цим фактичними обставини справи, що підлягали обов`язковому встановленню в ході розгляду справи з наданням їм правової оцінки, з урахуванням в тому числі ч. 5 ст. 242 КАС України.

31 . По суті позовні вимоги та підстави звернення з позовом до суду з спірних правовідносин залишені судами поза увагою, оцінка всім аргументам учасників справи не надано. Так само не надано жодної обґрунтування доводам позивача щодо того, що після роботи на посаді стажиста йому було зараховано до юридичного стажу при обранні його на посаду судді Любешівського районного суду Волинської області з 14 грудня 1995 року. Оцінка судів попередніх інстанцій спірним правовідносинам здійснена зовсім з інших підстав.

32 . З огляду на викладене, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не можна вважати такими, що відповідають вимогам ст. 242 КАС України.

33 . Згідно ч. 2, 3 ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

34 . Відповідно до ч. 2, 4 ст. 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

35 . Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд. При новому розгляді судам слід врахувати наведені вище висновки та мотиви Суду.

36 . Ураховуючи підстави скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів не вдається до обговорення питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права під час ухвалення рішень у цій справі.

37 . Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 140/2199/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов