Рішення

від 19.02.2020 по справі 229/4062/19

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 229/4062/19

Номер провадження 2/229/59/2020

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого - судді Гонтар А.Л.

при секретарі Білик О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дружківка Донецької області у залі судових засідань № 1 цивільну справу № 229/4062/19 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю 'Камос' до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2019 р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Камос" (далі - СТОВ Камос ) звернулось до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.

Зазначало, що 01.11.2007 року між СТОВ "Камос" та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 1425583100:02:000:0228 . 12 серпня 2008 року цей договір був зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за № 04.08.170.00043 . Договір укладено на 15 років, тобто до 12 серпня 2023 року.

24 травня 2019 року з інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру СТОВ "Камос" стало відомо, що зазначена земельна ділянка одночасно перебуває в оренді й у ОСОБА_2 , державна реєстрація права оренди здійснена 07 травня 2014 року, строк на 20 років.

Власник земельної ділянки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 квітня2013 року земельна ділянка перейшла в спадщину до ОСОБА_1 .

Позивач просить визнати договір укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним посилаючись на те, що:

- на одну земельну ділянку одночасно існує два договори оренди землі;

- первісним договором оренди землі є договір укладений ОСОБА_3 з СТОВ "Камос";

- новий власник земельної ділянки ОСОБА_1 до СТОВ "Камос" з приводу припинення договору оренди землі не зверталась і підстави вважати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ "Камос", таким, що припинив свою дію, відсутні.

- договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений з порушенням вимог земельного законодавства, ЦК України і згідно приписів частини 1 ст. 203 ЦК України є недійсним, у зв`язку з чим просило: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,76 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0228 , яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30 квітня 2014 року (а.с.2-4).

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 22 липня 2019 року провадження в справі було відкрито та справу призначено до підготовчого судового засідання на 09 серпня 2019 року (а.с.13-14).

09 серпня 2019 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду у судове засідання на 26 вересня року (а.с.38-39).

Представник позивача СТОВ "Камос" у судове засідання не з"явився, про час та місце справи його було повідомлено належним чином, надав заяву з клопотанням допустити в якості його представника адвоката Цимбалюка В.Г. (а.с. 48 ).

У судове засідання не з"явився представник позивача ОСОБА_4 , надав заяву з клопотанням розглядати справу у їх відстуності (а.с.58)

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з"явилась, надала суду клопотання про розгляд справи у її відсутності та відзив, згідно якого заперечувала проти задоволення позовних вимог (а.с. 28-30,33).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з"явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності та відзив, згідно якого заперечував проти задоволення позовних вимог (а.с. 19-24).

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 не з"явився у судове засідання, брав участь у судовому засіданні 23 січня 20120 року, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що договір вважається укладеним з часу його державной реєстрації. Відповідачу ОСОБА_6 , нічого не було відомо про укладення договору між СТОВ "Камос" та ОСОБА_3 , оскільки договір, який надано суду не зареєстровано у встановленому законом порядку. Крім того, договір, який надано суду та нібито укладено між ОСОБА_3 та СТОВ "Камос" має цілий ряд істотних недоліків. Також зауважує на те, що укладення договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ніяким чином не порушує права позивача. Також, ОСОБА_1 не укладала договір з СТОВ "КАМОС", вона є іншим власником землі і мала право укладати договір на власний розсуд. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.65-68).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був власником земельної ділянки кадастровий номер 1425583100:02:000:0228, площею 5,76 га, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданим 13 червня 2005 року Ясинуватською районною державною адміністрацією Донецької області(а.с.12).

01 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та СТОВ "КАМОС" укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_3 , як орендодавець, надає, а СТОВ "КАМОС", як орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, площею 5,76 га (рілля), строком на 15 років; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1,1% нормативної грошової оцінки, що становить 487,23 грн. на рік, до кінця поточного року. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с. 10-11). Договір зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 серпня 2008 року за № 04.08.170.00043 (а.с.11). Тобто договір оренди землі № б/н від 01.11.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ "КАМОС", був зареєстрований 12 серпня 2008 року відповідно до вимог законодавства, що діяло на той час, та є чинним з моменту його державної реєстрації до 12 серпня 2023 року.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після його смерті на підставі свідоцтва про право на спадщину за заплвітом від 18 квітня 2013 року власником земельної ділянки площею 5,76 га кадастровий номер 1425583100:02:000:0228 стала ОСОБА_1 (а.с.6).

30 квітня 2014 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем, укладено договір оренди, згідно якого власник надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,76 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0228, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області; договір укладено на 20 років, починаючи з дати його реєстрації; (а.с. 5). Право користування за цим договором зареєстровано 07 травня 2014 року, номер запису 12888425, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.05.2019 року (а.с. 5).

Згідно із частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 95 ЗК України, частиною 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотримання умов договору оренди землі.

Згідно із частиною 2 ст. 95 ЗК України, ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Аналогічні положення містить і частина 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно частини 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 4 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (з наступними змінами) визначає, що державній реєстрації прав підлягають, в тому числі право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно частини 5 ст. 12 цього Закону відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Пунктом 1 частини 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 3 частини 3 ст. 10 цього Закону державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. До такого висновку дійшов Верховний суд України у своїх постановах від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15 та від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16.

З матеріалів цієї справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,76 га, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 квітня 2013 року.

Між ОСОБА_3 та СТОВ "Камос" 01.11.2007 року укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 15 років з моменту його державної реєстрації, яка здійснена 12 серпня 2008 року.

Пунктом 35 договору встановлено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (а.с.11 зв.бік).

30 квітня 2014 року ОСОБА_1 уклала оспорюваний договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 (а.с.5), речове право на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 травня 2014 року (а.с.5).

Укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суперечить частині 1 ст. 95 ЗК України, частині 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі", Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та порушує права позивача, як орендаря земельної ділянки, які підлягають захисту шляхом визнання оспорюваного договору оренди недійсним.

Саме такого висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у справі № 229/2960/17-ц (постанова від 21.03.2018 року), а також у справі № 229/2850/17-ц (постанова від 01.03.2018 року).

Частиною 6 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлені особливості наслідків недійсності правочину оренди землі, а саме, у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Суд не може погодитися із доводми представника відповідача ОСОБА_7 що оспарюваний договір укладено з іншою особою, тому не має підстав для визнання його недійсним.

Відносини щодо оренди земельної ділянки врегульовані Цивільним кодексом України (надалі - ЦКУ), Земельним кодексом України (надалі - ЗКУ) та Законом України "Про оренду землі".

Серед підстав припинення договору оренди землі, визначених статтею 31 Закону України "Про оренду землі", є: закінчення строку, на який його було укладено; викуп земельної ділянки для суспільних потреб та примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерть фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмова осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідація юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, передбачено Загальними положеннями про найм Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 770 ЦКУ у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачено статтею 32 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, смерть фізичної особи - наймодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов`язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи пунктом 38 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та СТОВ "КАМОС" та зареєстрованого у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 12 серпня 2008 року, передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують земельну ділянку разом із орендарем (а.с. 11).

ОСОБА_1 18 квітня 2013 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого вона отримала у спадщину земельну ділянку, передану ОСОБА_3 в оренду позивачу (а.с. 5).

Із заявою до позивача про розірвання договору вона не зверталася.

Відповідно до ст.526 ЦК України, сторони мають виконувати зобов`язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судове засідання представником позивача була надана відомость за 2011 рік, що підтверджує отримання відповідачем ОСОБА_1 . пшениці в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою (а.с.54). А також в судове засідання були надані відомості про отримання плати за оренду земельної ділянки: у 2012 році в сумі 1845,19 грн., у 2013 році в сумі 2486 грн. (а.с.55-56).

Наданими матеріалами підтверджується, що за 2011-2013,2018 рік відповідач ОСОБА_1 отримувала від СТОВ "Камос" плату за оренду земельної ділянки за договором, укладеним між ОСОБА_3 та СТОВ "Камос" 01.11.2007 року та зареєстрованим 12.08.2008 року у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за № 04.08.170.00043.

Відповідачами дані обставини не спростовані.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги СТОВ "Камос" підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір з позовної заяви у розмірі 1921 грн. (а.с.1), тобто в розмірі, визначеному ст. 4, ст. 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду), яка передбачає, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір у розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті позивачем судового збору слід покласти на відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1921,00 грн., тобто по 960,50 грн. на кожного.

Керуючись ст.ст.4,10,11,12,13,76,77,78,79,80,81258,264,265 ЦПК України (в редакції 2017 року), суд, -

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камос" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір про оренду земельної ділянки загальною площею 5,76 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0217 , розташованої на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що був укладений 30 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований Ясинуватським міськрайоним управлінням юстиції Донецька область 07 травня 2014 року, номер запису про державну реєстрацію 12888425 .

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМОС" (код ЄДРПОУ 30844979, юридична адреса: 86032, Донецька область, Ясинуватський район, с. Новобахмутівка, вул. Шкільна,3) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень 50 коп.,

Стягнути з ОСОБА_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_2 ) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМОС" (код ЄДРПОУ 30844979, юридична адреса: 86032, Донецька область, Ясинуватський район, с. Новобахмутівка вул. Шкільна, б.3 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридяти днів після проголошення рішення.

В разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2020 року.

Суддя: А. Л. Гонтар