Рішення

від 11.02.2020 по справі 320/3891/19

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 11.02.2020

Справа № 320/3891/19

Провадження № 2/937/238/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Іваненко О.В.,

за участю секретаря: Прозорової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Мелітопольської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що їй ОСОБА_1 належить 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Інша 1/3 частина квартири належала її вітчиму ОСОБА_2 . ОСОБА_2 знаходився у шлюбних відносинах з її матір ю, ОСОБА_3 з 1980року. ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати, ОСОБА_3 , померла. Вона прийняла спадщину після померлої матері та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину квартири. ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер її вітчим ОСОБА_2 . Спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , не має. Вона постійно мешкає в квартирі АДРЕСА_1 з 1984 року та по теперішній час. Після смерті ОСОБА_2 , вона добросовісно, відкрито і безперервно володіє усім жилим приміщенням в квартирі, як своїм власним майном, укладає договори з поставщиками комунальних послуг, регулярно здійснює комунальні платежі за користування квартирою, здійснює поточний ремонт. Оскільки вона добросовісно, відкрито та безперервно на протязі тривалого часу (більш ніж 10 років), володіє 1/3 частиною квартири, яка належала ОСОБА_2 , тому вважає, що набула право власності на зазначене нерухоме майно. На підставі викладеного, вона просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності за набувальною давністю на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судове засідання позивач не з`явилася, але надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача - Мелітопольської міської ради - в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 47 Конституції України , кожному гарантовано має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи позивачу ОСОБА_1 , належить 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 у такому порядку: 1/3 частина квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.05.1993р.; 1/3 частини квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.01.2007р. (а.с.7-8).

Так інша 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 належала її вітчиму ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, від 25.05.1993р. (а.с.17).

Згідно матеріалів справи ОСОБА_2 перебував у шлюбі з матір ю позивача ОСОБА_3 з 1980 року, що підтверджується записом акту про укладення шлюбу від 19.12.1980 р. (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер вітчим позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 (а.с.9).

Згідно ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ч.1 ст. 1222 ЦПК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до даних Спадкового реєстру, інформація про наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_2 відсутня, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру, сформованим приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Земенковою Ю.А. Спадкоємці відсутні (а.с.13).

Судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1984 року по теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею до моменту смерті мешкали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою ПБК АквіБуд від 18.04.2019 року (а.с.18)

Таким чином згідно доданих до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 добросовісно, відкрито і безперервно володіє усім жилим приміщенням в квартирі, як своїм власним майном, укладає договори з поставщиками комунальних послуг, регулярно здійснюю комунальні платежі за користування квартирою, що підтверджується договорами про надання послуг з поставщиками послуг (а.с.19-23).

Згідно ч.1 ст.317 ЦПК України , власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1, 2 ст.319 ЦПК України , власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 ст.321 ЦПК України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.328 ЦПК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1, 2 ст.344 ЦПК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України . Тобто, об`єктом набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України є чуже майно, а умовами виникнення права власності за давністю володіння є: відкритість, безперервність, тривалість та добросовісність володіння. Відкритість володіння означає, що особа не приховує свого статусу від інших осіб, не приховує факту, що вона не є власником майна, але володіє і користується таким майном як власник. Тривалість володіння означає, що для виникнення права власності на нерухоме майно особа повинна ним проволодіти протягом десяти років. Фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України ).

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч.1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.

Згідно п.9 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК .

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК ). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК ).

Згідно п.13 зазначеної постанови, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15 , 16 ЦК , а також частини четвертої статті 344 ЦК , згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Згідно п.14 зазначеної постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК , відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ).

Згідно ст.392 ЦК України , власник майна може пред`явити позов про визнання його прав власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою.

Згідно ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що позивач фактично володіє квартирою більше 10 років та в подальшому має намір володіти, користуватися та розпоряджатися вищевказаним нерухомим майном, на сьогоднішній день вона продовжує проживати у вказаній квартирі, доглядає за нею та утримує, однак оформити право власності у позасудовому порядку не має можливості, відповідача проти задоволення позову не заперечує, тому суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 131, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 317-344, 1216-1296 ЦК України, Пленумом ВСУ, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (і.н. НОМЕР_3 ), яка мешкає: АДРЕСА_2 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого ДП Мелітопольжитлосервіс 25.05.1993 року, за набувальною давністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко