Рішення

від 19.02.2020 по справі 756/4590/18

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

19.02.2020 Справа № 756/4590/18

Унікальний № 756/4590/18

Провадження № 2/756/447/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Березинця О.А.

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП КРЕДИТ , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Альянсстандарт про визнання недійсним договору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач в квітні 2018 року звернулася до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову вказує, що 18 травня 2016 року між ТОВ ТОП КРЕДИТ та нею, укладено договір № 0116051801, відповідно до п.2.1. якого позикодавець на умовах цього Договору надає позичальникові фінансовий кредит шляхом надання позики, що виражена у грошових коштах в національній валюті України, відповідно до заяви на отримання позики та відповідно до умов договору, а позичальник зобов`язується отримати та повернути позику та сплатити суму процентів користування позикою в порядку і в строк визначений договором.

Позика складається з 3000 грн. (п.3.1 Договору), а сума процентів за користування позикою 1140 грн. (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.2.1 проценти за користування позикою становлять 1,90 за кожен день користування позикою, що становить 639,5 процентів річних. Фіксована процентна ставка за цим договором становить 38 %.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що питання, що не врегульовані цим договором, додатковими угодами, розглядаються у відповідності до Внутрішніх правил надання кредитів за рахунок власних та залучених коштів позикодавця, діючого законодавства України або розглядаються в судовому порядку відповідно до вимог чинного в Україні законодавства. Вказує, що не була ознайомлена з Внутрішніми правилами надання кредитів за рахунок власних та залучених коштів .

Повернення позики та сплата суми процентів за користування позикою здійснюватиметься згідно графіку розрахунків (додаток 2 до договору), сторони узгодили, що графік розрахунків є невід`ємною частиною цього договору, згідно з пунктом 4.8 Договору від 18 травня 2016 року. В порушення даного пункту договору не було надано жодного додатку до договору.

Сума процентів за користування позикою становить 1140 грн. (п.3.2 Договору), однак відповідно до п.3.2.1 проценти за користування позикою становлять 1,90 за кожен день користування позикою, що становить 693,5 процентів річних. Фіксована процентна ставка за цим договором становить 38 %.

Таким чином, відповідачем в договорі від 18.05.2016 було встановлено одночасно фіксовану та змінювану процентну ставку, чим було порушено норми чинного законодавства, а саме статті 1056-1 ЦК України.

Також обґрунтовує свої вимоги порушенням зі сторони відповідача ст.18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , ст. 11 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Відповідно до п.10.2.1 договору позичальник має право одержувати від виконавця повну та достовірну інформацію про умови надання позики. Вказує, що неї було введено в оману та не надано повної та достовірної інформації по договору.

Окрім того, зазначає, що відповідачем було порушено ст.21 Закону України Про споживче кредитування , оскільки відповідно до п.7.1 Договору, у випадку порушення (прострочення) позичальником строків та/або сплати суми процентів за користування позикою, позичальник додатково, крім процентів за кожен день прострочення, сплачує позикодавцеві неустойку у вигляді пені у розмірі 1 % від загальної суми позики за кожен день прострочення. Таким чином, розмір пені становить 30 % щомісячно від суми простроченого платежу.

Також просила врахувати, що самостійно виховує та забезпечує неповнолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки її чоловік та батько дитини помер.

Крім того, в вересні 2016 було виявлено кісти молочних залоз та встановлено діагноз фібріозно-кістозна мастопатія молочних залоз , даний факт підтверджується довідками від 21.09.2016 та від 23.09.2016, значна сума коштів була витрачена на лікування, тому не мала можливості здійснювати виплати.

Посилаючись на ст.18, 19, 22 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 551, 616, 627, 1056-1 ЦК України просить суд визнати недійсним договір № 0116051801 від 18.05.2016 року укладений між ТОВ ТОП КРЕДИТ та нею, ОСОБА_1 .

Ухвалою від 27 квітня 2018 року по справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін.

01.02.2019 року до суду надійшов відзив відповідача в якому він зазначає, що між позивачем та відповідачем 18.05.2016 укладено кредитний договір, згідно якого позичальник отримала фінансовий кредит в сумі 3000 грн. строком до 06.06.2016 включно. В порушення умов договору кредитні кошти та відсотки вчасно не повернула внаслідок чого виникла значна заборгованість.

Вказує, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на нібито порушення відповідачем при встановленні розміру неустойки норм ст.21 Закону України Про споживче кредитування , однак вказує, що позивач не вірно на свій розсуд тлумачить положення Закону України Про захист прав споживачів та Закону України Про споживче кредитування , цей закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, і згідно п.1 ч.2 ст.3 Закону України Про споживче кредитування , цей Закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця, саме який є предметом позову. Посилаються на те, що позивач помилково і безпідставно вважає, що вона є споживач, оскільки оскаржуваний нею договір про надання фінансового кредиту, укладений 18.05.2016 між нею та відповідачем не є споживчим кредитом, так як згідно умов цього договору, кредит у розмірі 3000 грн. який надається позивачу, не передбачено, що буде використаний на придбання товарів (робіт, послуг).

Також зазначали, що не є належним відповідачем, оскільки відповідно до умов договору Факторингу № 7ЖОВ-01 від 07.11.2017 ТОВ ТОП КРЕДИТ відступило право грошової вимоги за вищевказаним Кредитним договором на користь ТОВ Фінансова Компанія Альянсстандарт . Зазначали, що позивач не сплатила судовий збір, а тому слід залишити позов без руху, а в подальшому відмовити в його задоволенні.

Відповідач в судові засідання призначені на 22.08.2018 на 10 год., 23.11.2018 на 11 год. не з`являвся, поверталися конверти за закінченням терміну зберігання.

20.02.2019 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача.

Ухвалою від 17.05.2019 в якості третьої особи залучено ТОВ Фінансова компанія Альянсстандарт та розгляд справи відкладено на 16.10.2019 на 10 год.

16.10.2019 розгляд справи відкладено через неявку відповідача та третьої особи на 05.02.2020 на 10 год.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримувала, з обставин викладених в позові та просила задовольнити.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку, суд за згодою представника позивача вважає за можливе провести розгляд справи без участі відповідача. Також суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі третьої особи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

18 травня 2016 року між ТОВ ТОП КРЕДИТ та ОСОБА_1 , укладено договір №0116051801, відповідно до п.2.1. якого позикодавець на умовах цього Договору надає позичальникові фінансовий кредит шляхом надання позики, що виражена у грошових коштах в національній валюті України, відповідно до заяви на отримання позики та відповідно до умов договору, а позичальник зобов`язується отримати та повернути позику та сплатити суму процентів користування позикою в порядку і в строк визначений договором.

Позика складається з 3000 грн. (п.3.1 Договору), а сума процентів за користування позикою 1140 грн. (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.2.1 проценти за користування позикою становлять 1,90 за кожен день користування позикою, що становить 639,5 процентів річних. Фіксована процентна ставка за цим договором становить 38 %.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що питання, що не врегульовані цим договором, додатковими угодами, розглядаються у відповідності до Внутрішніх правил надання кредитів за рахунок власних та залучених коштів позикодавця, діючого законодавства України або розглядаються в судовому порядку відповідно до вимог чинного в Україні законодавства.

Повернення позики та сплата суми процентів за користування позикою здійснюватиметься згідно графіку розрахунків (додаток 2 до договору), сторони узгодили, що графік розрахунків є невід`ємною частиною цього договору, згідно з пунктом 4.8 Договору від 18 травня 2016 року.

Відповідно до ч.1 ст. ст.627 та ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Останні встановлені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Відповідно до положень вказаних статей істотними умовами кредитного договору щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Згідно з приписами ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст.213-215 ЦК України особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно з вимогами ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст.12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Підставою недійсності правочину у відповідності до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статей 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України Про захист прав споживачів застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.12.2015 року в справі № 6-1341цс15.

В своєму відзиві представник відповідача посилався на те, що на правовідносини, що виникли між сторонами не застосовується Закон України Про захист прав споживачів . Разом з тим розділ 10 спірного договору, що регулює права та обов`язки сторін містить посилання на п.10.2.6 Інші права, передбачені законодавством України про захист прав споживачів.

Відповідно до ст.13 Закону України Про споживче кредитування , договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Повернення позики та сплати суми процентів за користування позикою здійснюватиметься згідно графіку розрахунків (додаток 2 до договору), сторони узгодили, що графік розрахунків є невід`ємною частиною цього договору, згідно з п.4.8 Договору від 18.05.2016. В своєму позові позивач посилається на те, що в порушення пункту договору їй не було надано жодного додатку до договору. Відповідач зазначені доводи позивача належними доказами не спростував.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Сума процентів за користування позикою становить 1140 грн. (п.3.2 Договору), однак відповідно до п.3.2.1 проценти за користування позикою становлять 1,90 за кожен день користування позикою, що становить 693,5 процентів річних. Фіксована процентна ставка за цим договором становить 38 %.

Таким чином, відповідачем в договорі від 18.05.2016 було встановлено одночасно фіксовану та змінювану процентну ставку, чим було порушено норми чинного законодавства, а саме вимоги статті 1056-1 ЦК України.

Відповідно до п.10.2.1 договору, позичальник має право одержувати від позикодавця повну та достовірну інформацію про умови надання позики. Відповідно до ст.21 Закону України Про споживче кредитування у договорах про споживчий кредит пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 % від суми простроченого платежу.

Відповідачем було порушено дану законодавчу норму, оскільки відповідно до п.7.1 Договору, у випадку порушення (прострочення) позичальником строків та/або сплати суми процентів за користування позикою, позичальник додатково, крім процентів за кожен день прострочення, сплачує позикодавцеві неустойку у вигляді пені у розмірі 1 % від загальної суми позики за кожен день прострочення. Таким чином, розмір пені становить 30 % щомісячно від суми простроченого платежу.

Аналізуючи норму ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст. 3, ч.3 ст. 509 ЦК України ); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Тобто в даному випадку умови договору є несправедливими.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що спірний договір не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позов слід задовольнити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 704 грн.80 коп.

Керуючись ст. ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати недійсним договір позики №0116051801 від 18 травня 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП КРЕДИТ (код ЄДРПОУ - 39593165) та ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП КРЕДИТ (код ЄДРПОУ - 39593165, адреса місцезнаходження: м.Київ, пр-т.Степана Бандери, буд.8) на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн.80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 лютого 2020 р.

Суддя Н.О. Яценко