Постанова

від 18.02.2020 по справі 542/198/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/198/19 Номер провадження 22-ц/814/176/20Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Абрамова П.С., Чумак О.В.

Секретар: Ткаченко Т.І.

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача адв. Плішкіна Ю.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2019 року (повний текст складено 23 жовтня 2019 року)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа Стовбино-Долинська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області, про поновлення договору оренди землі.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року позивач звернувся до місцевого суду із зазначеним позовом до відповідачів, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 23.12.2008 року між орендодавцем Новосанжарською РДА, та орендарем - ОСОБА_1 , був укладений договір оренди землі на земельну ділянку площею 20,50 га ріллі терміном на 10 років із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, кадастровий номер - 5323486400:00:002:0002.

Зазначає, що, починаючи з 2008 року і до тепер він використовує вищезазначені землі для товарного сільськогосподарського виробництва, відкрито і безперервно, сплачує орендні платежі, заборгованості по яких не має. Вважає, що, оскільки він належним чином виконував свої обов`язки за договором оренди землі, та, за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, продовжує користуватись земельною ділянкою, сплачує орендну плату, то договір від 23 грудня 2008 року оренди землі, на земельну ділянку площею 20,5009 га, укладений між ним та Новосанжарською РДА, підлягає поновленню на визначених раніше (у первинному договорі) умовах.

З урахуванням вищевикладеного прохаввизнати поновленим Договір оренди землі від 23.12.2008 року, укладений між Новосанжарською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 20,5009 га з кадастровим номером 5323486400:00:002:0002 до 23 грудня 2018 року на умовах договору оренди від 23.12.2008 року, зареєстрованого 23.12.2008 року за №040854500177 в Новосанжарському ВО ПРФ ДП ЦДЗК .

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській обалсті, третя особа: Стовбино-Долинська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області, про поновлення договору оренди землівідмовлено.

Із вказаним рішенням не погодився позивач, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішення суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, не маючи жодних доказів проти вимог позивача, місцевий суд, замість посилання на факти, в обґрунтування оскаржуваного рішення послався на судову практику Верховного Суду, яке не є і не може бути доказовою базою по справі. Посилання суду першої інстанції в рішенні суду від 18.10.2019 року на висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 16.01.2019 року по справі №312/337/17 вважає безпідставним, оскільки такий зроблено в іншій конкретній справі, за інших правовідносин, коли заява про поновлення договору оренди землі була подана після спливу строку дії договору.

Зауважує, що ним, ОСОБА_1 , було дотримано всіх обов`язкових умов для того, щоб поновлення договору оренди відбулося, він і зараз продовжує користуватися спірною земельною ділянкою.

Вважає, що місцевий суд, встановивши, що орендар продовжує платно користуватися земельною ділянкою, у місячний строк після закінчення строку дії договору орендодавцем не було письмово повідомлено (листом-повідомленням) про заперечення у поновленні договору, не мав жодних підстав відмовляти в даному позові.

У судовому засіданні позивач та його представник доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримали та прохали її задовольнити.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та Новосанжарською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки площею 20,50 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, терміном на 10 років.

Договір підписаний сторонами та зареєстрований за №040854500177 в Новосанжарському ВО ПРФ ДП ЦДЗК 23.12.2008 року (а.с.7-9).

Таким чином, строк дії договору спливав 23.12.2018 року.

При цьому, пунктом 8 договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На виконання вказаного пункту договору, 16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з листом-повідомленням, в якому просив поновити договір оренди землі на новий строком терміном на 7 років та збільшити відсоткову ставку орендної плати до 12% від нормативно-грошової оцінки землі шляхом підписання додаткової угоди (а.с.41).

До листа-повідомлення додані необхідні документи, серед яких і проект додаткової угоди.

24 жовтня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області було відмовлено в поновленні договору оренди (а.с.42-43).

20 листопада 2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з листом-повідомленням, в якому просив поновити договір оренди землі строком на новий строком терміном на 7 років та збільшити відсоткову ставку орендної плати до 12% від нормативно-грошової оцінки землі шляхом підписання додаткової угоди (а.с.44).

До листа-повідомлення додані необхідні документи, серед яких й агрохімічний паспорт, а також проект додаткової угоди.

28 листопада 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області було повторно відмовлено в поновленні договору оренди (а.с.45).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що, оскільки орендар до спливу строку договору повідомляв орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листів-повідомлень орендар додав проекти додаткової угоди, в якій змінились умови щодо строку договору та орендної плати; орендодавець у місячний строк, до спливу строку дії договору, розглянув дані листи-повідомлення та відмовив у продовженні договору оренди землі, то частина шоста статті 33 ЗУ Про оренду землі до цих правовідносин не застосовується й заявлені вимоги про визнання поновленим договору оренди землі від 23.12.2008 року на той самий строк та на тих самих умовах, задоволенню не підлягають.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладання .

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріалами справи установлено, що 23 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та Новосанжарською РДА укладено договір оренди земельної ділянки площею 20,50 га, кадастровий номер 5323486400:00:002:0002 строком на 10 років, який спливав 23.12.2018 року.

Пунктом 8 договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист- повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

За нормою ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин), у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

У силу статей 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умов дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як убачається з матеріалів справи, 16 жовтня 2018 року, за два місяці до закінчення строку дії договору оренди, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з листом-повідомленням, в якому просив поновити договір оренди землі на новий строк - 7 років та збільшити відсоткову ставку орендної плати до 12% від нормативно-грошової оцінки землі шляхом підписання додаткової угоди. До листа-повідомлення додані необхідні документи, серед яких й проект додаткової угоди (а.с.41).

Тобто, орендарем було завчасно висловлено бажання продовжити договір оренди та направлено орендодавцю проект додаткової угоди, в якій було змінено умови первісного договору, зокрема, в частині строку дії договору та розміру орендної плати, що є порушенням вимог ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі .

24.10.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області відмовило позивачу в поновленні договору оренди, з посиланням на те, що ним не було надано агрохімічний паспорт поля; у витязі Державного земельного кадастру, наданого позивачем, зазначена форма земельної ділянки як приватна, а ГУ Держгеокадастру не є розпорядником земель приватної власності, а також через те, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передаються громадянам та юридичним особам за результатами проведення земельних торгів, в порядку, передбаченому ст.134 ЗК України (а.с.42-43).

У подальшому, 20.11.2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з листом-повідомленням, в якому просив поновити договір оренди землі на строк 7 років зі ставкою орендної плати - 12% від нормативно-грошової оцінки землі шляхом підписання додаткової угоди (а.с.44). До листа-повідомлення додані необхідні документи, серед яких й агрохімічний паспорт, а також проект додаткової угоди.

При цьому, 28.11.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області було відмовлено ОСОБА_1 в поновленні договору оренди, з посиланням на те, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передаються громадянам та юридичним особам за результатами проведення земельних торгів, в порядку, передбаченому ст.134 ЗК України (а.с.45).

Так, за відсутності згоди орендодавця на поновлення договору оренди, та його явного заперечення проти продовження договірних відносин між сторонами, місцевим судом було вірно застосовано до даних правовідносин положення ч. ч.1-5 ст.33 ЗУ "Про оренду землі", як такі, що регулюють правовідносини, що склалися між сторонами. При цьому, позивач сам, вчиняючи звернення до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ініціював механізм поновлення договору оренди землі, який визначений у ч.5 ст.33 ЗУ Про оренду землі , тобто за домовленості сторін.

З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний суд в повній мірі погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що орендар до спливу строку договору повідомляв орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, при цьому змінив умови первісного договору, а орендодавець у місячний строк, до спливу строку договору, розглянув дані листи-повідомлення та відмовив у продовженні договору оренди землі, тому позовні вимоги були правомірно відхилені, за відсутності всіх необхідних умов для поновлення, визначених ч. ч. 1-5 ст.33 ЗУ Про оренду землі та відсутності підстав для застосування до даних правовідносин ч.6 ст.33 даного закону.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 було дотримано всіх обов`язкових умов для того, щоб поновлення договору оренди відбулось, та він і зараз продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, колегія суддів не може оцінити як доказ для поновлення договору оренди землі, за відсутності на те правових підстав, та механізму, визначеного законом. Твердження апелянта про дотримання ним всіх обов`язкових умов для того, щоб поновлення договору оренди відбулось, не підтверджено належними засобами доказування та спростовується наведеним вище.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у місячний строк після закінчення строку дії договору орендодавцем не було письмово повідомлено (листом-повідомленням) про заперечення у поновленні договору, відтак, не було жодних підстав відмовляти в даному позові, колегія суддів оцінює критично, оскільки орендодавець письмово (докази наявні у матеріалах справи) повідомляв, шляхом надання відповідей позивачу на його звернення щодо поновлення договору, щодо не бажання та неможливості продовжувати договірні правовідносини.

Твердження в апеляційній скарзі щодо безпідставності посилання в оскаржуваному рішенні місцевого суду на судову практику Верховного Суду, яка, на думку апелянта, не є обов`язковою, спростовується положеннями ч.6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів , де вказано, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2019 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ П.С. Абрамов

О.В. Чумак