Рішення

від 10.02.2020 по справі 761/25914/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25914/19

Провадження № 2/761/1563/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.

за участю секретаря Борисенко Д.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Кудрі Ю.К.,

третьої особи: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київпастранс , треті особи: Філія комунального підприємства Київпастранс Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо, ОСОБА_3 про стягнення збитків та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства Київпастранс (далі по тексту - відповідач), треті особи: Філія комунального підприємства Київпастранс Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо, ОСОБА_3 про стягнення збитків та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 вересня 2018 року за участі водія трамвайного вагону Татра , інвентарний номер № НОМЕР_4, що належить Філії комунального підприємства Київпастранс Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо, ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті чого позивачу були заподіяні тілесні ушкодження, а саме: ушкодження зв`язки гомілково ступеневого суглобу правої ноги, ушкодження тазобедреного суглобу, спини, у зв`язку з чим позивач була вимушена робити уколи для зняття болю. На купівлю лікарських препаратів позивач витратила 7594,00 грн. Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась з вини працівника відповідача позивач зверталась до останнього із заявою та скаргами з проханням відшкодувати понесені нею витрати на лікування, проте отримала відповідь, що судом не встановлена вина ОСОБА_3 у даній дорожньо-транспортній пригоді.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2019 року визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Копія вказаної постанови була направлена позивачем на адресу відповідача із претензією щодо відшкодування спричиненої діями ОСОБА_3 шкоди у розмірі 7594, 00 грн. та відшкодування оральної шкоди, яку позивач оцінила в 50 000,00 грн. Однак вказана претензія залишилась без відповіді.

Посилаючись на викладене позивач просила суд стягнути з Комунального підприємства Київпастранс на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати у розмірі 7594,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою суду від 29.07. 2019 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 24.09.2019 року.

28 серпня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки з наданих позивачем документів неможливо встановити які саме медичні препарати та медичні послуги були отримані нею та чи стосуються вони процесу лікування отриманої внаслідок ДТП травми. Окрім того, позивач не надала жодних доказів в обґрунтування своїх вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

28 серпня 2019 року від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких ОСОБА_3 зазначав, викладені в позові обставини не відповідають дійсності, вони є надуманими та такими, що вводять в оману суд. Також вказав, що дійсно 21.09.2018 року за його участі та участі позивача відбулась дорожньо-транспортна пригода та постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.01.2019 року його було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. З квитанцій, що підтверджують витрати позивача на лікування вбачається, що позивач витрачала кошти зовсім на інші ліки, які не пов`язані з призначеним лікуванням травм, яких вона зазнала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Окрім того, зазначав, що враховуючи, що між зазначеною позивачем подією та негативними наслідками морального та фізичного характеру не прослідковується причинно-наслідковий зв`язок, позивач просить неправомірно відшкодувати завдану моральну шкоду. Таким чином просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

24 вересня 2019 року розгляд справи було відкладено на 16 жовтня 2019 року за клопотанням позивача для надання додаткових доказів.

15 жовтня 2019 року від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

16 жовтня 2019 року розгляд справи було відкладено на 04 грудня 2019 року за клопотанням позивача.

29 листопада 2019 року від позивача надійшла заява про доручення до матеріалів справи додаткових доказів без доказів направлення вказаних доказів учасникам справи.

04 грудня 2019 року від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи підтвердження про направлення додаткових доказів відповідачу.

04 грудня 2019 року розгляд справи було відкладено на 10 лютого 2020 року за клопотанням позивача.

В судовому засіданні 04 лютого 2020 року представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити. Позивачем також було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів без надання підтвердження надсилання їх копій учасникам справи, а тому подані в судовому засіданні докази суд не бере до уваги.

Представник відповідача та третя особа з приводу задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 вересня 2018 року о 08 год. 01 хв. ОСОБА_3 , керуючи трамваєм моделі Татра Т3 , номерний знак НОМЕР_4 , рухаючись по вулиці Старовокзальній біля будинку № 22 в місті Києві, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , що призвело до пошкодження майна пішохода, чим порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно зі ст. 124 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.01.2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП - закрити.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Згідно довідки № 1 травматологічного пункту Поліклініки № 1 Шевченківського району м. Києва , яка видана ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до травмпункту 21.09.2018 року о 09.00 год., травма внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, діагноз: пошкодження зв`язок правого гомілковостопного суглобу, забій правого тазостегнового суглобу. Рекомендіції: обмежити навантаження, препарат Найз по 1т 2 рази в день, тромбоцит гель, нагляд ортопеда за місцем проживання.

Відповідно до висновку щодо розгляду матеріалів зареєстрованих в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події № 81635 від 21.09.2019 року, затвердженого начальником Шевченківського УПГУНП в м . Києві 28.09.2018 року наявні у ОСОБА_1 тілесні ушкодження не спричинили розладу здоров`я і очевидно не можуть бути віднесені до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тому виключають в даному діянні наявність складу кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц Верховний суд дійшов висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 працював водієм трамвая ТАТРА Т-З, інвентарний номер НОМЕР_4 та перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством "Київпастранс", що не заперечувалось представником відповідача та самим ОСОБА_3 в судовому засіданні.

Таким чином, встановивши, що водій трамвая ТАТРА Т-З, інвентарний номер НОМЕР_4 під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачу було заподіяно тілесних ушкоджень, перебував у трудових відносинах з відповідачем, що останнім не заперечується, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача та приходить висновку, що за шкоду, завдану працівником, несе відповідальність роботодавець - КП Київспастранс .

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово зверталась до відповідача з проханням відшкодувати завдану їй шкоду, зі скаргою від 28.11.2018 року, 05.04.2019 року, згідно яких просила відшкодувати витрати на лікування, які були понесені неї внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі водія трамвая ОСОБА_3 , однак відповідачем було надано відповідь про відсутність підстав для задоволення вимог скарги та перерахування коштів позивачеві.

Відповідно до медичної картки ОСОБА_1 . Дорожньої клінічної лікарні № 2 , 24.09.2018 року ОСОБА_1 зверталась до вказаного медичного закладу зі скаргами на біль у суглобах та стегні. Зі слів, травма 21.09.2018 року була збита трамваєм.

04.10.2018 року ОСОБА_1 зверталась до вказаного медичного закладу, лікар травматолог, діагноз: забій гомілково ступеневого суглобу, рекомендовано прийом: фласт бинт, реларгін, левазид.

Згідно форми рецептурних бланків ОСОБА_1 був наданий рецепт на препарати: траумель, лідокаін, мідостат комбі, знеболюючі.

Відповідно до наданих позивачем копій фіскальних чеків, відповідно до зазначених у медичній документації та рецептурних бланках препаратів позивачем були витрачено кошти на лікарські засоби у зв`язку із завданими дорожньо-транспортною пригодою ушкодженнями у сумі 1535,25 грн.

Судом враховується, що вказані позивачем у цій частині обставини та наведені нею письмові докази, що оцінені судом у їх сукупності, стороною відповідача будь-якими належними та допустимим доказами не спростовані, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення із відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 1535,25 грн. спричиненої внаслідок ДТП, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно положення ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленум Верховного Суду України Про судову практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди №6 від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Разом з тим, в матеріалах цивільної справи відсутні належні, обґрунтовані та допустимі докази на підтвердження того, що необхідність придбання інших лікарських препаратів згідно наданих позивачем фіскальних чеків на суму 6058, 75 грн. проведення МРТ, вартість якого склала 1000,00 грн., була викликана даною дорожньо-транспортною пригодою, та в результаті неї у позивача загострились інші хвороби, що потребували придбання вказаних лікарських препаратів, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди а цій частині.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Стаття 1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із п. 3 та 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правої відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В судовому засіданні встановлено, що протиправними діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях щодо відшкодування витрат на лікування, а також втраті часу, необхідного для відновлення свого порушеного права.

Однак, враховуючи усі встановлені обставини справи, суд знаходить суму моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. занадто завищеною та такою, що не відповідає ступеню перенесених страждань, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем жодним чином не спростовано завдання позивачу моральної шкоди.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київпастранс , треті особи: Філія комунального підприємства Київпастранс Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо, ОСОБА_3 про стягнення збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Київпастранс на користь ОСОБА_1 у 1535,25 грн. у відшкодування витрат на лікування та 1500,00 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства Київпастранс на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 923,74 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Комунальне підприємство Київпастранс : 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ: 31725604.

Філія комунального підприємства Київпастранс Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 132, код ЄДРПОУ 33230748.

ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

СУДДЯ М.А. РИБАК

Повний текст рішення суду складено 17.02.2020 року.