Рішення

від 19.02.2020 по справі 735/1697/19

КОРОПСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/735/31/2020р.

735/1697/19р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

смт. Короп 19 лютого 2020 року

Коропський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Балаби О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Редько А.О.

позивачки, представника позивачки адвоката - Марченка Г.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Короп цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коропської селищної ради, Чернігівської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно. В обґрунтування позову зазначила, що 14 травня 1992 року позивачка купила в Коропської райспоживспілки квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до договору купівлі-продажу в її власність перейшла квартира загальною площею 50,5 кв. м., 1/3 частина сараю, 1/3 частина льоху. У 1993 році позивачка збудувала гараж В-1 площею 18,8 кв.м., сарай в-1 площею 9,0 кв.м., у 1994 році прибудову до квартири А1-1, загальною площею 30,4 кв.м., у 2013 році веранду а-1, загальною площею 4,5 кв. м. Прибудова, веранда, гараж та сарай збудовані без належного дозволу. Квартира та господарські будівлі, включаючи самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, розташовані на приватизованій земельній ділянці площею 0,0719 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просить задовольнити. Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника. Позов визнають повністю. Відзив на позов не надіслали.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення, зокрема у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з слідуючих підстав.

Згідно договору купівлі-продажу від 14 травня 1992 року Коропська Райспоживспілка продала гр. ОСОБА_1 1/3 частину домоволодіння/квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 , і розташована на землі селищної Ради народних депутатів. На цій землі розташований один жилий щитовий будинок - I, будинок жилою площею 95,2 кв. м., сарай цегляний Б-1, цегляний льох - пг, дві дощаті уборни -у-1, у-2, огорожа дощата - № 1. Ця квартира належить Коропській Райспоживспілці на підставі реєстраційного свідоцтва виданого Н-Сіверським бюро технічної інвентаризації 28 березня 1992 року за рег. № 69.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно земельна ділянка, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0719 га, кадастровий номер 7422255100:01:001:1317, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 889991 від 01.03.2013 року земельна ділянка цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0719 га, кадастровий номер 7422255100:01:001:1317, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відповідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Статтею 376 ЦК України врегульоване питання щодо самочинного будівництва. Зазначена норма Закону передбачає, що житловий будинок, будівля, споруда вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умовами надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до п.п. 3, 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 року №6, право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку із знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі та споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Згідно ч. 6 ст. 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.

За таких обставин, позовна заява підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 200, 206, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

вирішив:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на прибудову А1-1, площею 30,4 кв.м., веранду а-1, площею 4,5 кв. м., гараж В-1 площею 18,8 кв.м., сарай в-1 площею 9,0 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Балаба О. А.