Постанова

від 20.02.2020 по справі 915/12/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 915/12/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

представники сторін в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.01.2020, суддя в І інстанції Ржепецький В.О, повний текст якої складено 03.01.2020 в м. Миколаєві

у справі № 915/12/20

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Південний Центр"

2. Державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївського району Прасолової Людмили Михайлівни

3. Державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Псіол Наталії Миколаївни

про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційних дій

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Південний Центр", Державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївського району Прасолової Людмили Михайлівни, Державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Псіол Наталії Миколаївни, в якому просила суд:

- визнати недійсним з моменту прийняття та скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Південний Центр" від 29.11.2019року, оформлене протоколом №1 від 29.11.2019року;

- визнати недійсними та скасувати реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Південий Центр", код 32459183 -від 04.12.2019р. за № 15221050006004023 - зміна складу або інформації про засновників ; від 06.12.2019р. за № 15221050007004023 - зміна місця знаходження ; від 11.12.2019р. за № 15221050008004023 - зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників .

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач належним чином не повідомив позивача про проведення загальних зборів товариства, не мав підстав для виключення її з товариства, порушив права позивача, а тому рішення загальних зборів про виключення з товариства є незаконним. Так само є незаконними зміни до статуту товариства та реєстрації про зміну учасників та статуту, так як вони є похідними від визнання недійсним рішення загальних зборів.

Одночасно в порядку статей 136, 137 ГПК України позивачка подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила:

- заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Південний Центр" (54024 м. Миколаїв, вул. 3-я Лінія, буд. № 17, кв. № 23, код 32459183);

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) нерухомого майна - нежитловий об`єкт за адресою: Миколаївська область Вітовський р-н, смт Воскресенське, вул. Миру, 15-А, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Південний Центр" (54024 м. Миколаїв, вул. 3-я Лінія, буд. № 17, кв. № 23, код 32459183).

Зазначена заява обґрунтована тим, що позивачці ОСОБА_1 станом на день прийняття рішень загальних зборів учасників належала частка у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ Будівельна компанія Південний Центр", а тому цілком правомірним є вимога заборони щодо внесення змін до ЄДР, що стосуються вказаної частки, яка належить позивачці, оскільки подальша зміна у складі учасників товариства та відчуження майна товариства, яке належало і належить цьому товариству, у майбутньому може ускладнити виконання рішення суду. Позивачка стверджувала, що відповідач діє недобросовісно, а тому є підстави до обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.01.2020 заяву представника позивача від 27.12.2019 про забезпечення позову - задоволено частково. Заборонено державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Південний Центр" (54024 м. Миколаїв, вул. 3-я Лінія, буд. № 17, кв. № 23, код 32459183). У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в іншій частині - відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовні вимоги у цій справі направлені на захист порушених корпоративних прав позивача - ОСОБА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Південний Центр" від незаконних дій відповідачів щодо виключення позивача зі складу учасників товариства, зміни складу та інформації про засновників, зміни статутного або складеного капіталу товариства без згоди позивача. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що заявлений позивачем захід забезпечення позову як заборона до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Південний Центр" (54024 м. Миколаїв, вул. 3-я Лінія, буд. 17, кв. 23, код 32459183) є обґрунтованим та адекватним.

Невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених корпоративних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно ТОВ Будівельна компанія Південний Центр" на підставі прийнятих за відсутності позивача рішень, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Щодо вимоги про заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом нерухомого майна ТОВ Будівельна компанія Південний Центр" суд зазначив, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційних дій. Отже, зазначений спір містить вимоги немайнового характеру, які не підлягають вартісній оцінці. До предмета спору не входять майнові вимоги щодо нерухомого майна - нежитлового об`єкту за адресою: Миколаївська область Вітовський р-н, смт Воскресенське, вул. Миру, 15-А, яке належить ТОВ Будівельна компанія Південний Центр", а отже, й відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. 136 ГПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.01.2020р. в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову та винести в цій частині нове рішення про задоволення заяви - заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) нерухомого майна - нежитловий об`єкт за адресою: Миколаївська область Вітовський р- н, смт Воскресеиське, вул. Миру , 15-А, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Південний Центр".

Підставами для скасування ухвали суду в оскаржуваній частині скаржник зазначає, що невідповідність висновків викладених в ухвалі суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, а саме 136, 137 ГПК України.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник вказує те, що суд безпідставно не взяв до уваги доводи позивача відносно того, що всі дії відповідача по усуненню позивача від участі у діяльності товариства направлені на отримання можливості в прийнятті рішення по реалізації нерухомості, яка є у власності товариства, а саме нежитловий об`єкт за адресою: Миколаївська область, Вітовський р-н, смт Воскресенське, вул. Миру, 15-А.

На теперішній час товариство не має іншого майна ніж зазначена нерухомість. Твердження відповідача щодо несплати позивачем статутного капіталу направлені лише на реалізацію нерухомості товариства. З виключенням позивача зі складу засновників, ОСОБА_2 став фактично єдиним власником товариства та за відсутності позивача може приймати любі рішення, в тому числі і з реалізації нерухомості. Скаржник вважає, що зазначені обставини свідчать про наміри відповідача щодо відчуження нерухомого майна товариства.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Будівельна компанія Південний Центр" заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідач вказує те, що позовні вимоги у цій справі направлені на захист порушених корпоративних прав позивача у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південний Центр" від незаконних дій відповідачів щодо виключення позивача зі складу учасників товариства, зміни складу та інформації про засновників, зміни статутного або складеного капіталу товариства без його згоди. Отже предметом спору у даному позові є визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційних дій, зазначений спір містить вимоги немайнового характеру, які не підлягають вартісній оцінці. До предмета спору не входять майнові вимоги щодо нерухомого майна - нежитлового об`єкту за адресою: Миколаївська область Вітовський р-н, смт Воскресенське, вул. Миру, 15-А, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південний Центр", а отже відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. 136 ГПК України.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Водночас, 18.02.2020 року до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, коли з`явиться можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції, доручити проведення відеоконференції суду, який фактично обслуговує місцевість в районі її мешкання.

Апеляційний господарський суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на те, що законом, а також і судом участь представників сторін у розгляді апеляційної скарги не визнавалася обов`язковою, заявником не надано належних доказів на підтвердження неможливості явки до апеляційного суду його повноважного представника адвоката Герцун В.С., який подавав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову та до апеляційного суду - апеляційну скаргу. Адже чинний ГПК України не обмежує кількість представників учасника справи, які можуть брати участь у засіданні господарського суду. У даному випадку представництво інтересів скаржника в апеляційному суді може здійснюватися як позивачкою особисто, так і іншою особою в силу повноважень, що ґрунтуються на довіреності.

Водночас відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення усіх учасників судового процесу про день, час і місце судового засідання, виходячи зі змісту ст.ст. 202, 216 ГПК України, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, встановленими ст. 273 ГПК України, а відкладення справи призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, а частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника скаржника за наявними у справі матеріалами.

Крім того, колегія суддів враховує, що при зверненні з таким клопотанням позивачкою порушено приписи ч. 7 ст. 197 ГПК України, згідно з якою у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) нерухомого майна - нежитловий об`єкт за адресою: Миколаївська область Вітовський р-н, смт Воскресенське, вул. Миру, 15-А, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Південний Центр".

Тобто, предметом розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття вказаного заходу забезпечення позову у даній справі.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п. 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За приписами частини 3 статті 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Водночас, відповідно до п. 4 частини 5 статті 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст.14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, враховуючи загальні вимоги, передбачені статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Оскільки у цій справі предметом позову є немайнові вимоги, зокрема про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників відповідача та визнання недійсними та скасування реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Південий Центр", судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то для задоволення клопотання позивачки про забезпечення позову суд повинен дослідити наявність такої підстави для вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду. Тобто має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявлених заходів забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивачка не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за її позовом без нових звернень до суду.

Як вже зазначено вище, предметом спору у даній справі є визнання недійсними рішень загальних зборів учасників відповідача та визнання недійсними і скасування реєстраційних дій, проведених на підставі цих рішень. Таким чином, позовні вимоги у справі направлені на захист порушених корпоративних прав позивачки у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південний Центр" від незаконних, на її думку, дій відповідачів щодо виключення позивачки зі складу учасників товариства, зміни складу та інформації про засновників, зміни статутного або складеного капіталу товариства без її згоди.

Відтак, предметом позову є вимоги немайнового характеру і судом при розгляді такого спору встановлюється відповідність чи невідповідність оспорюваних рішень загальних зборів учасників відповідача та дій державного реєстратора вимогам закону до них на момент їх прийняття та проведення.

До предмета спору не входять майнові вимоги щодо нерухомого майна -нежитлового об`єкту за адресою: Миколаївська область Вітовський р-н, смт Воскресенське, вул. Миру, 15-А, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південний Центр".

Отже, право відповідача на звернення до уповноважених осіб за вчиненням реєстраційних дій щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південний Центр" не стосується предмета спору у цій справі, не знаходиться у зв`язку з предметом позовних вимог, а тому не може бути обмежено судом.

Твердження позивачки про те, що наведені в апеляційній скарзі обставини свідчать про наміри відповідача щодо відчуження нерухомого майна товариства і, таким чином, є достатні підстави вважати, що відчуження майна товариства, яке йому належить, у майбутньому може ускладнити виконання рішення суду та зробити його неможливим або ефективно захистити або поновити порушені права чи інтереси позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, є безпідставними, зважаючи на таке.

По-перше, матеріали справи не містять доказів, поданих позивачкою, аналіз та оцінка яких дозволила б суду дійти таких висновків, по-друге, зазначені твердження про наміри відповідача щодо відчуження нерухомого майна товариства жодним чином не пов`язані з предметом спору у цій справі, яким є визнання недійсними рішень загальних зборів учасників відповідача та визнання недійсними і скасування реєстраційних дій, проведених на підставі цих рішень.

Законодавець у ч.10 ст.137 ГПК України унормував, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.

Отже, заходи забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південний Центр" є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

Заявлені позивачкою заходи забезпечення позову, які не стосуються предмета спору у цій справі (визнання недійсними рішень загальних зборів учасників відповідача від 29.11.2019 та визнання недійсними і скасування реєстраційних дій, проведених на підставі цих рішень), є неналежними, оскільки жодним чином не забезпечують виконання у подальшому судового рішення у випадку задоволення позову, а також не можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачки.

Таким чином, висновок суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для вжиття заявлених позивачкою заходів забезпечення позову, які не стосуються предмета спору у справі, є правомірним та обґрунтованим.

Наведений правовий висновок щодо застосування норми права до спірних правовідносин викладено у постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 922/1992/19.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо доводу апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не взяв до уваги усі доводи позивачки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі має бути зазначено у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовій ухвалі, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки, зроблені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 922/1992/19, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За таких обставин, враховуючи приписи пункту 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України, а також встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів, з урахуванням висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини ("Руїз Торіха проти Іспанії" та "Проніна проти України"), дійшла висновку про необґрунтованість вищевказаного доводу апеляційної скарги.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував висновки суду першої інстанції, не довів порушення судом норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

Посилання скаржника на неправильне застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту апеляційний господарський суд не вбачає.

Враховуючи викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм процесуального права, отже, оскаржувана ухвала скасуванню або зміні не підлягає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2102 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 136, 137, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03 січня 2020 у справі № 915/12/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - ОСОБА_1 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.02.2020.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Мишкіна М.А.