Постанова

від 21.02.2020 по справі 903/730/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року Справа № 903/730/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Савченко Г.І. , суддя Крейбух О.Г.

без участі представників сторін

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фердинанд Групп" на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 06.11.2019 року суддею Якушевою І.О. (повний текст рішення складено 11.11.2019 року) у справі № 903/730/19

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фердинанд Групп"

про стягнення 91 560 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фердинанд Групп" (далі - відповідач) про стягнення 91560 грн. штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу.

Ухвалою суду першої інстанції від 17.09.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.11.2019 року у справі № 903/730/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 91560 грн. штрафу. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1921 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргу, в якій просить останнє скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що тара вагону не визначалась позивачем при складенні комерційного акту № 450003/77 від 10.04.2019 року та по результатам зважування на всіх трьох залізничних вагах: на станції відправлення, на станції призначення та у цехах одержувача була різною. Отже, господарський суд апріорі не ставить під сумнів результати зважування вагону, зазначені в комерційному акті та не приймає до уваги розбіжності у визначенні маси тари вагону, яка безпосередньо впливає на вагу брутто вагону та пов'язану з нею вагу нетто вантажу. Крім того, суд не прийняв до уваги той факт, що порядок використання Автоматизованої системи з оформлення та обробки перевізних документів на перевезення вантажів залізничним транспортом України вантажовідправниками через мережу Інтернет визначається "Керівництвом користувача", яке знаходиться у вільному доступі на офіційному веб-сайті Укрзалізниці. Згідно АС Клієнт УЗ при заповненні накладної інформація щодо вантажопідйомності та тари вагону, автоматично визначається із довідника, тобто ці графи вантажовідправником не заповнюються. Також скаржник зазначає, що господарським судом помилково прийнято до уваги пояснення позивача стосовно того, що маса вантажу станцією відправлення не визначалася. Крім того, відповідач вказує, що господарський суд не прийняв до уваги, що на даний час у останнього склалося скрутне фінансове становище, що підтверджується звітом про фінансові результати за перше півріччя 2019 року та балансом станом на 30.06.2019 року. При винесенні рішення судом також не було враховано значний обсяг кредиторської та дебіторської заборгованості відповідача згідно балансу станом на 30.06.2019 року, що також свідчить про незадовільний фінансовий стан відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 року, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Фердинанд Групп" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2019 року у справі № 903/730/19; зупинено дію рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2019 року у справі № 903/730/19; ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги ТзОВ "Фердинанд Групп" без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подав.

Згідно ч. 10 ст. 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно накладної № 32834475 від 02.04.2019 року ТзОВ "Фердинанд Групп" було відправлено Акціонерному товариству "Інтерпайп Дніпровтормет" вантаж (лом чорних металів); номер вагону - 67370676; маса нетто вантажу (без вагону) - 60200 кг; спосіб визначення ваги: на вагонних вагах 150 т; вантаж завантажено вантажовідправником.

10.04.2019 року на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці працівниками залізниці було складено комерційний акт № 450003/77 у якому зафіксовано, що під час контрольного переважування вагону № 67370676 в статичному режимі з повною зупинкою та розчепленням, у присутності ДСЗ Клюєва, АРВ Плітченко, приймальника поїздів Кокошинської В.М., на справних 150-тонних електронно - тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ - Вузол, заводський № 032, що пройшли державну повірку 28.12.2018 року, що вага брутто - 80850 кг, тара за документом - 22300 кг, вага нетто - 58550 кг, що менше ваги, вказаної в залізничній накладній, на 1650 кг. Навантаження рівномірне нижче бортів на 10 см. Вантаж вкрито листами заліза, марковано. Листове покриття та маркування не порушено. Торцеві двері та розвантажувальні люки закриті, люки укручені. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася.

В силу п. 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію. Згідно п. 5 цих Правил, усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства.

Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 року № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів. Згідно п.п. 2.1.,2.3. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, засоби ваговимірювальної техніки, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці, підлягають обліку залізницями.

Судами встановлено, що електронно-тензометричні ваги, на яких визначалась маса вантажу при перевірці, пройшли повірку 28.12.2018 року, що підтверджується копією технічного паспорта № 14 засобу ваговимірювальної техніки (зввт) "Вагонні ваги", заводський № 032, станція Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці.

Відповідно до приписів статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Згідно п. п. 9, 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року №334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Ніякі припущення та висновки про причини не збереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району, завідувач (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

З матеріалів справи вбачається, що комерційний акт № 450003/77 від 10.04.2019 року підписано заступником начальника станції Клюєвою А.С., агентом з розшуку вантажів та багажу Плітченко І.П., приймальником поїздів Кокошинською В.М. та представником одержувача.

Згідно наказу начальника станції від 03.01.2019 року № 8, у зв'язку з відсутністю в штатному розкладі станції посади начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи на підписання комерційних актів, замість вищевказаних осіб було уповноважено приймальника поїздів Кокошинську В.М. Доказом того, що до трудових обов'язків агента з розшуку вантажів та багажу Плітченко І.П. входить обов'язок здійснювати зважування вагонів є п. 2 ч. 1 та п. 15 ч. 2 її робочої інструкції.

У разі, коли в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено у пункті 10 Правил складання актів.

Відтак, судами встановлено, що вищезазначені особи зазначені мали право підписувати комерційний акт № 450003/77 від 10.04.2019 року у відповідності з пунктом 10 Правил складання актів, а вказаний акт відповідає вимогам щодо його оформлення, визначеним в п. 10 Правил складання актів, а тому є належним та допустимим доказом на підтвердження факту допущеного відповідачем порушення - неправильне зазначення маси вантажу.

Разом з тим, судами було встановлено, що вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні в комерційному відношенні без порушень, без порушення маркування, без порушення вкладених зверху листів заліза, відтак, встановлені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником.

Згідно ч. 1 ст. 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж до станції призначення.

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (стаття 24 Статуту залізниць України).

На підставі частин 1, 2, 3 статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.

В силу ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Згідно ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця не зобов`язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до п. п. 6.1., 6.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Отже, недотримання вимог визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, установ, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка за неправильне зазначення маси вантажу передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

З огляду на встановлені обставини невиконання відповідачем належним чином зобовКѕязання щодо зазначення правильної маси вантажу в залізничній накладній, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 91560 грн. штрафу та підставність її задоволення.

Стосовно доводів відповідача про порушення позивачем Статуту залізниць здійсненням останнім перевірки маси вантажу на станції призначення, такі доводи спростовуються статтею 24 Статуту залізниць, якою визначено право залізниці перевіряти правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 52 Статуту залізниць визначено випадки, коли залізниця зобовКѕязана перевірити масу вантажу. При цьому, підстав для обов'язкової перевірки маси вантажу, встановлених ст. 52 Статуту залізниць, судами не встановлено.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач, стверджуючи про те, що маса вантажу - 60200 кг, зазначена у залізничній накладній, є правильною, одночасно не спростував доказів, складених у встановленому законом порядку і поданих позивачем на обґрунтування неправильності маси вантажу.

Згідно ч. 4 ст. 52 Статуту залізниць України, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

При цьому, маса вантажу станцією відправлення не визначалася. Маса вантажу, вказана в залізничній накладній, була визначена вантажовідправником.

Стосовно доводів відповідача про те, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано скрутне фінансове становище останнього, значний обсяг кредиторської та дебіторської заборгованості, колегія суддів не приймає вказані доводи з огляду на наступне.

В силу ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зменшення розміру санкцій є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується з огляду на встановлені судом обставини, сама лише відсутність завданих збитків, без врахування кількісної характеристики динаміки виконання зобов`язання, наявності заборгованості перед бюджетами, найманими працівниками, виробництво важливих для держави і суспільства товарів (робіт, послуг) та інших обставин, не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій.

Згідно п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, установ, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника за неправильне зазначення маси вантажу відповідальність, яка передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

Зазначений штраф відповідно до п. п. 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Штрафна санкція за неправильне зазначення маси вантажу не є договірною, розмір цього штрафу визначений Статутом залізниць України, який затверджений Кабінетом Міністрів України.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що збитки відповідача на які посилається останній, вказані у звіті про фінансові результати товариства за перше півріччя 2019 року - 63400 грн., і в балансі станом на 30.06.2019 року - 23100 грн., не є значними. Існування незначної кредиторської (19600 грн.) та дебіторської заборгованості (12700 грн.) свідчить про існування невиконаних зобов`язань, але сам по собі цей факт не підтверджує скрутного фінансового становища товариства та не є достатнім доказом на підтвердження існування виключних обставин, передбачених ст. 233 ГК України, для зменшення штрафу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2019 року у справі № 903/730/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно ст. 129 ГПК України, понесені апелянтом судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фердинанд Групп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2019 року у справі № 903/730/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу № 903/730/19 повернути Господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Крейбух О.Г.