Рішення

від 17.02.2020 по справі 906/1275/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1275/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівест Препрес"

до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"

про стягнення 20 772,69 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнівест Препрес" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Пиво - безалкогольний комбінат Радомишль" 12834,61грн пені, 2196,85грн 3% річних, 5741, 23грн інфляційних.

Ухвалою від 28.12.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 27.01.2020.

Ухвалою від 27.01.2020 суд відклав розгляд справи на 17.02.2020.

17.02.2020 через загальний відділ суду, від представника позивача надійшла заява від 12.02.2020, згідно якої останній зазначає що на даний час відповідач не сплатив коштів на виконання позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання 17.02.2020 не з`явився.

Відповідач не скористався правом надання письмового відзиву на позовну заяву, його представник у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся вчасно на належним чином, про що свідчить підпис представника у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 56).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 42 ГПК України є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2019 між Приватним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнівест Препрес" (позивач, постачальник) було укладено договір поставки товару № 08/02/2019 (далі - Договір (а.с. 14-15)), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати і оплачувати товар.

Позивач у позовній заяві вказує, що згідно видаткових накладних №21/0117446НВ02 від 13.03.2019, №21/0117446НВ03 від 22.03.2019 та №21/0117446НВ04 від 25.03.2019 поставив відповідачу товар на загальну суму 307085,04грн, проте відповідач оплатив його вартість з порушенням визначених Договором строків. За періоди прострочення оплат позивач нарахував по кожній накладній та заявив до стягнення з відповідача в загальній сумі 12834,61грн пені, 2196,85грн 3% річних, 5741, 23грн інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 08/02/2019 від 08.02.2019, з додатковими угодами до нього (а.с. 14-17).

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, видатковими накладними №21/0117446НВ02 від 13.03.2019 на суму 298161,00 грн, №21/0117446НВ03 від 22.03.2019 на суму 5999,04 грн та №21/0117446НВ04 від 25.03.2019 на суму 2925,00 грн підтверджено, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, загальна вартість якого склала 307085,04грн. Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженого за довіреністю представника та відтиском печатки відповідача (а.с. 18-20).

Відповідно до п. 1.2. Договору, перелік, найменування, асортимент, кількість, ціни Товару та інші умови поставки вказуються Сторонами в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За п. 4.1. Договору, терміни постачання Товару, його ціна та порядок оплати Товару узгоджується сторонами в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору, що є його невід`ємними частинами.

Оплата за цим Договором, якщо інше не визначено у Додатках (Специфікаціях) до даного Договору, здійснюється на умовах відтермінування платежу в 30 (тридцять) календарних днів, що відраховується з моменту отримання товару покупцем, що засвідчується підписанням уповноваженим представником покупця та скріпленням печаткою покупця відповідної видаткової накладної (п.4.2. Договору).

08.02.2019 сторонами підписано Додаткові угоди №1 та №2, а 12.03.2019 додаткову угоду №3 до Договору поставки №08/02/2019 (а.с. 15-17), якими сторони визначили технічну специфікацію продукції, її ціну та строки оплати - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару покупцем.

Згідно наданої позивачем банківської виписки по рахунках (а.с. 21), суд встановив, що відповідач свій обов`язок по оплаті отриманого товару виконав з порушенням визначених Договором та Додатковими угодами строків, сплативши 5161,00 грн 15.05.2019, 30000,00 грн 06.06.2019, 25000,00 грн 11.06.2019, 100000,00 грн 21.06.2019, 100000,00 грн 04.07.2019, 20000,00 грн 20.08.2019 та 26924,00 грн 03.09.2019. При цьому у призначенні всіх перерахованих вище платежів зазначено: "Оплата за палетну обмотку сотовий полікарбонат згідно рахунку №21/01174446 РФ02 від 25.02.19. вт.ч.ПДВ 20%", тобто вказано рахунок, зазначений у видатковій накладній №21/0117446НВ02 від 13.03.2019. Враховуючи, що перерахована сума коштів значно перевищує вартість поставленого за цією накладною товару та відповідає в цілому сумі вартості товару, поставленого за трьома спірними накладними, позивач правомірно здійснив зарахування отриманих коштів на погашення заборгованості за ними. Внаслідок зазначено, прострочення розрахунків мало місце за видатковою накладною №21/0117446НВ02 від 13.03.2019 з 15.04.2019 по 02.09.2010, за видатковою накладною №21/0117446НВ03 від 22.03.2019 з 23.04.2019 по 02.09.2019, за видатковою накладною №21/0117446НВ04 від 25.03.2019 з 25.04.2019 по 02.09.2019.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 5.1. Договору, у випадку прострочення платежу, передбаченого відповідною специфікацією, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі одинарної облікової ставки НБУ, від простроченої суми, за кожний день прострочення. На платежі у формі попередньої оплати дана санкція не розповсюджується.

Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 5 (зворотній бік), 6)), загальна сума пені склала 12834,61грн, з яких:

- по видатковій накладній № 21/0117446НВ02 від 13.03.2019, з урахуванням здійснених проплат, пеню нараховано за період з 15.04.2019 по 02.09.2019 в сумі 12273,72грн;

- по видатковій накладній № 21/0117446НВ03 від 22.03.2019, з урахуванням здійснених проплат, пеню нараховано за період з 23.04.2019 по 02.09.2019 в сумі 378,99 грн;

- по видатковій накладній № 21/0117446НВ04 від 25.03.2019, з урахуванням здійснених проплат, пеню нараховано за період з 25.04.2019 по 02.09.2019 в сумі 181,90 грн.

Перевіривши вищевказаний розрахунок, судом було встановлено, що на суму боргу у розмірі 263000,00грн, за період з 06.06.2019 по 10.06.2019 за видатковою накладною № 21/0117446НВ02 від 13.03.2019, пеня складає 630,48грн, а не 1891,43грн, як зазначено позивачем, оскільки останній допустив помилку при визначенні кількості днів її нарахування. За вказаного, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 11573,66 грн є такою, що підлягає задоволенню. В частині стягнення 1260,95 грн пені слід відмовити.

За ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 5-6 (зворотній бік)), загальна сума 3% річних складає 2196,85грн, з яких:

- по видатковій накладній № 21/0117446НВ02 від 13.03.2019, з урахуванням здійснених проплат, 3% річних нараховано за період з 15.04.2019 по 02.09.2019 в сумі 2099,79грн;

- по видатковій накладній № 21/0117446НВ03 від 22.03.2019, з урахуванням здійснених проплат, 3% річних нараховано за період з 23.04.2019 по 02.09.2019 в сумі 65,57 грн;

- по видатковій накладній № 21/0117446НВ04 від 25.03.2019, з урахуванням здійснених проплат, 3% річних нараховано за період з 25.04.2019 по 02.09.2019 в сумі 31,49 грн.

Перевіривши вищевказаний розрахунок, суд встановив, що на суму боргу у розмірі 263000,00грн, за період з 06.06.2019 по 10.06.2019 за видатковою накладною № 21/0117446НВ02 від 13.03.2019, 3% становлять 108,08грн, а не 324,24грн, як зазначено позивачем, оскільки останній допустив помилки при визначенні кількості днів її нарахування. За вказаного, вимога позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1980,69грн є такою, що підлягає задоволенню. В частині стягнення 216,16 грн 3% річних слід відмовити.

Що стосується інфляційних, то суд враховує, що згідно абз. 2, 3 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", слід враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Натомість, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 5-6):

- по видатковій накладній № 21/0117446НВ02 від 13.03.2019, з урахуванням здійснених проплат, інфляційні нараховано за період з 15.04.2019 по 02.09.2019 в сумі 5032,61грн;

- по видатковій накладній № 21/0117446НВ03 від 22.03.2019, з урахуванням здійснених проплат, інфляційні нараховано за період з 23.04.2019 по 02.09.2019 в сумі 478,72грн.

- по видатковій накладній № 21/0117446НВ04 від 25.03.2019, з урахуванням здійснених проплат, інфляційні нараховано за період з 25.04.2019 по 02.09.2019 в сумі 299,90 грн.

Тобто, зазначені нарахування інфляційних здійснено без урахування Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" в частині визначення періоду їх нарахування та врахування дефляційних процесів.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що згідно даних позивача, загальна сума інфляційних по трьом накладним склала 5741,23 грн, тоді як обґрунтовано заявлена їх сума, згідно здійсненого судом розрахунку, становить 3438,51 грн. У стягненні 2302,72 грн інфляційних слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню в частині стягнення 16992,86 грн., з яких: 11573,66 грн. пені, 1980,69 грн. 3% річних, 3438,51 грн. інфляційних. У стягненні 1260,95грн пені, 216,16грн 3% річних та 2302,72 грн. інфляційних слід відмовити.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівест Препрес" до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., Радомишльський р-н., м. Радомишль, вул. Микгород, буд. 71, ід. код 05418365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівест Препрес" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, 10, ід.код 33534821):

- 11573,66 грн пені;

- 1980,69 грн 3% річних;

- 3438,51 грн інфляційних;

- 1571,45 грн судового збору.

3. У стягненні 1260,95грн пені, 216,16грн 3% річних та 2302,72 грн інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.02.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек.).