Рішення
від 18.02.2020 по справі 914/51/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2020 Cправа № 914/51/20

м. Львів

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» , м. Львів

до відповідача: Спеціалізованого комунального підприємства «Верхньобілківське» , с. Верхня Білка, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 19 844, 31 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі М. Банзула

Представники:

Від позивача: Горбунова О. Л.

Від відповідача: не з`явився

Хід розгляду спору:

Позовну заяву подано Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» до Спеціалізованого комунального підприємства «Верхньобілківське» про стягнення заборгованості в розмірі 19 844, 31 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 04.02.2020.

У зв`язку із неявкою сторін в судове засідання 04.02.2020 розгляд справи відкладено на 18.02.2020, про що сторін повідомлено ухвалою про виклик в порядку ст.120 ГПК України.

В судове засідання 18.02.2020 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Позов просить задоволити. Також, просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого позивачем за подання позову судового збору на суму 1 921, 00 грн. та 4 200, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, що направлялася за адресою місцезнаходження відповідача-1, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно приписів п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на зазначене вище, господарським судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення відповідача про здійснення розгляду даної справи.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, однак не забезпечив явки представника в судові засідання та не повідомив причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання електричної енергії від 15.02.2013 № 21234, щодо оплати за спожиту ним електричну енергію за період з квітня 2018 року по вересень 2018 року, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 19 844, 31 грн., яка підтверджується актами про використану електричну енергію та рахунками за активну енергію, що виставлялись відповідачу у спірний період. Також, позивач зазначає, що вказана сума заборгованості підтверджується підписаним сторонами 01.11.2019 актом звірки розрахунків.

У зв`язку із несплатою відповідачем заборгованості за спожиту ним електричну енергію, з метою захисту свого права на отримання коштів, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 19 844, 31 грн. заборгованості.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів сплати заборгованості не представив.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

15.02.2013 між Публічним акціонерним товариством Львівобленерго , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Львівобленерго (за договором - постачальник) та Комунальним підприємством Білка , яке відповідно до рішення Верхньобілківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 10.08.2012 №194 було перейменоване на Спеціалізоване комунальне підприємство «Верхньобілківське» (за договором - споживач) укладено договір постачання електричної енергії № 21234 (далі - договір), відповідно до умов п. 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії зазначена в додатку №6 "Однолінійна схема".

Згідно з пунктом 2.3.3. договору, споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 "Порядок розрахунків" та №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

За умовами п. 3 додатку №2 Порядок розрахунків до договору, величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається постачальником електричної енергії як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду.

Відповідно до п. 1 додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до договору, покази розрахункових засобів обліку відповідно до Переліку об`єктів і точок комерційного обліку споживача знімаються візуально 24 числа кожного місяця о 24 годині представником споживача. Належно оформлений Акт про використану електричну енергію споживач не пізніше першої половини наступного робочого дня наручно в двох примірниках надає в розрахункову групу електропостачальної організації.

Положеннями п. 5 додатку №2 Порядок розрахунків до договору передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Пунктом 7 додатку №2 Порядок розрахунків до договору передбачено, що рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу, а тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, відповідно до п. 1 додатку №9 до договору, у період з квітня 2018 року по вересень 2018 року щомісяця надавав позивачу Акти про використану електричну енергію. На підставі даних актів позивач здійснював розрахунок коштів, належних до сплати споживачем за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, та щомісяця виставляв відповідачу рахунки на оплату за активну енергію (копії актів та рахунків містяться в матеріалах справи).

Внаслідок невиконання відповідачем свого зобов`язання за договором, щодо оплати за спожиту електричну енергію у період з квітня 2018 року по вересень 2018 року, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 19 844, 31 грн. Вказана сума заборгованості підтверджується долученим до матеріалів справи актом звірки розрахунків від 01.11.2019, який підписаний та завірений печатками сторін.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача 19 844, 31 грн. боргу за спожиту ним активну електричну енергію за період квітень - вересень 2018 року.

Оцінка суду.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Однією з підстав виникнення зобов»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За умовами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 26 Закону України Про електроенергетику встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання , що ним використовується.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 7 додатка № 2 "Порядок розрахунків" до договору, тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановлені договором строки не оплатив за спожиту ним активну електричну енергію у період з квітня по вересень 2018 року, згідно виставлених позивачем рахунків, в результаті чого заборгував позивачу 19 844, 31 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що в результаті невиконання відповідачем умов договору щодо оплати, було порушене право позивача на отримання коштів. Відтак, позивач вправі в порядку захисту свого порушеного права вимагати стягнення з відповідача 19 844, 31 грн. заборгованості за поставлену йому електричну енергію.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, дослідивши обставини справи та представлені суду докази, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума заборгованості в розмірі 19 844, 31 грн. підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем наведено попередній розрахунок судових витрат, у якому зазначено суму сплаченого за подання позову судового збору в розмірі 1 921, 00 грн. та витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4 200, 00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, представником позивача долучено до матеріалів справи: копії договору про надання правничої допомоги від 26.06.2019 № 19/6-12 та укладеного до нього договору від 31.10.2019 №19/6-12(2), між позивачем та Адвокатським об`єднанням Юріс Консультус ; копії ордеру адвоката та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Горбунової О. Л.; копії рахунків на оплату від 23.07.2019 № 19/044 на суму 1 000 грн. та від 11.11.2019 № 19/069 на суму 3 200 грн.; копії платіжних доручень від 06.09.2019 № 20750 на суму 1 000 грн. та від 15.11.2019 № 25850 на суму 3 200 грн., які свідчать про оплату позивачем послуг правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 4.1. договору про надання правничої допомоги від 26.06.2019 № 19/6-12 сторони погодили, що вартість правничої допомоги становить: авансова оплата - 1 000 грн.

В результаті укладення договору від 31.10.2019 №19/6-12(2) до договору від 26.06.2019 № 19/6-12, сторони внесли зміни до п. 4.1. договору зазначивши, що вартість правничої допомоги становить: авансова оплата - 1 000 грн., додаткова авансова оплата - 3 200 грн.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Дослідивши надані представником позивача докази понесення позивачем витрат на правову допомогу суд встановив, що у рахунках на оплату правничої допомоги від 23.07.2019 № 19/044 та від 11.11.2019 №19/069 дублюються види наданих позивачу послуг правничої допомоги таких як: вивчення та аналіз матеріалів справи, аналіз законодавства та судової практики в справі, складання клопотань, заяв, заперечень.

Згідно позовної заяви та усних пояснень представника позивача судом з`ясовано, що 1 000 грн. оплати правничої допомоги згідно рахунка від 23.07.2019 № 19/044 було здійснено позивачем за надання послуг правничої допомоги при зверненні позивача за стягненням заборгованості з відповідача в порядку наказного провадження. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.10.2019 у справі № 914/2065/19 у видачі судового наказу позивачу було відмовлено.

З приводу наведеного суд зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн., пов`язані із розглядом вимог позивача в порядку наказного провадження, не підлягають розподілу між сторонами у даній справі, оскільки такі не пов`язані із розглядом даної справи, як передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 126 ГПК України.

Таким чином, враховуючи співмірність витрат позивача на правову допомогу із складністю справи, наданими адвокатським об`єднанням послугами (перелік яких зазначено у рахунку на оплату від 11.11.2019 №19/069), часом витраченим на надання послуг, суд вважає підставними до відшкодування позивачу за рахунок відповідача підтверджені витрати на оплату професійної правничої допомоги, пов`язаної із розглядом даної справи, в розмірі 3 200 грн.

Згідно ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 921, 00 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Верхньобілківське» (81141, Львівська область, Пустомитівський район, с. Верхня Білка, вул. І. Франка, б. 1, код ЄДРПОУ 32242291) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, б. 3, код ЄДРПОУ 00131587) 19 844, 31 грн. - заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1 921, 00 грн. - судового збору та 3 200, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення виготовлено 21.02.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України .

Суддя Мороз Н.В.

Дата ухвалення рішення18.02.2020
Оприлюднено24.02.2020

Судовий реєстр по справі —914/51/20

Рішення від 18.02.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Ухвала від 04.02.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Ухвала від 04.02.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Ухвала від 14.01.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні