Рішення

від 21.02.2020 по справі 908/3317/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/168/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2020 Справа № 908/3317/19

м. Запоріжжя

Суддя господарського суду Запорізької області Науменко А.О., розглянувши матеріали справи № 908/3317/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмі-центр", ідентифікаційний код юридичної особи 30930769 (04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 25-27)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Саковського Володимира Васильовича, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 21142,85 грн,

Без виклику учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмі-центр" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом від 22.11.2019 (вх. № 3566/08-07/19 від 28.11.2019) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Саковського Володимира Васильовича 21142,82 грн.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 639, 692 Цивільного кодексу України та обґрунтовано наявністю у відповідача перед позивачем боргу за поставлений товар.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019 справу № 908/3317/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.12.2019 у справі № 908/3317/19 вищевказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, але не пізніше 20.12.2019.

Позивач, з метою усунення недоліків, у встановлений строк, подав до суду заяву, якою усунув недоліки зазначені судом. Також, позивачем подано заяву про уточнення позовної заяви, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 21 142,85 грн. замість 21 142,82 грн., оскільки позивачем було допущено арифметичну помилку під час складання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.12.2019 №908/3317/19 прийнято позовну заяву з урахуванням заяви про уточнення до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3317/19. Присвоєно справі номер провадження 34/168/19. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно позовних вимог, за видатковою наклданою РН-0001219 від 19.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Алмі - Центр поставив Фізичній особі підприємцю Саковському В.В. товар - цеп землерійний на загальну суму 44 142,85 грн. Відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 23 000,00 грн., у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 21 142,85 грн., яку позивач просить стягнути.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцем проживання Саковського Володимира Васильовича є АДРЕСА_2 . Саме за цією адресою здійснювалось листування з відповідачем.

Ухвала Господарського суду Запорізької області від 23.12.2019 №908/3317/19 направлена відповідачу на адресу АДРЕСА_2 , повернулась на адресу суду з відміткою пошти - за закінченням встановленого строку зберігання .

Також, відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення йому телефонограм, про що свідчать Витяги з журналу реєстрації телефонограм та факсограм.

20.01.2020 Господарським судом Запорізької області направлено Запит до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 000871від 20.01.2020 щодо доступу до персональних даних, а саме - відомостей про реєстрацію місця проживання Саковського В.В.

22.01.2020 отримано відповідь на запит № 01-71/702 від 20.01.2020, відповідно до якої інформація про місце реєстрації Саковського В.В . відсутня.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила). Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил). Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

У судовому засіданні 21.02.2020 судом ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткової накладної № РН-0001219 від 19.07.2019 Фізичною особою - підприємцем Саковським В.В. придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю Алмі - Центр цеп землерійний КЛЯД454629.21ОС (далі - товар) вартістю 44 142,85 грн.

19.07.2019 вказаний товар було отримано відповідачем, що підтверджується довіреністю № 17 від 19.07.2019.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок - фактуру № СФ - 1535 від 10.07.2019 на суму 44 142,85 грн.

За отриманий товар відповідачем здійснені оплати на загальну суму 23 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 93 від 12.07.2019 на суму 5 000,00 грн., № 116 від 30.07.2019 на суму 9 000,00 грн., № 117 від 30.07.2019 на суму 9 000,00 грн.

03.10.2019 позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 240919 від 24.09.2019 щодо сплати суми боргу у розмірі 21 142,82 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 03.10.2019 № 3000437663.

Заборгованість відповідача складає 21 142,85 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0001219 від 19.07.2019 Фізичною особою - підприємцем Саковським В.В. придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю Алмі - Центр цеп землерійний КЛЯД454629.21ОС (далі - товар) вартістю 44 142,85 грн.

19.07.2019 вказаний товар було отримано відповідачем, що підтверджується довіреністю № 17 від 19.07.2019.

Відповідач свої зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару виконав частково, вартість товару сплатив у сумі 23 000,00 грн. Отже, у відповідача виникла заборгованість на суму 21 142,85 грн., що є причиною звернення з позовом до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, суд вважає, що відповідно до приписів ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений позивачем товар після його прийняття.

Відповідач свого обов`язку не виконав та товар станом на час розгляду спору не оплатив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Доказів належної сплати вартості товару відповідач не надав, доводів позивача не спростував, тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 21 142,85 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача є доведеними належними, допустимими, та достатніми доказами, а відтак позов є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Саковського Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмі-центр" (04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 25-27, ідентифікаційний код юридичної особи 30930769) суму основного боргу у розмірі 21 142,85 грн. (двадцять одна тисяча сто сорок дві грн. 85 коп.), судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2020.

Суддя А.О. Науменко