Рішення

від 21.02.2020 по справі 911/3141/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2020 р. Справа № 911/3141/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО", 08202, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Соборна, будинок 152

до Приватного підприємства "Виробничо-торгівельне підприємство "МОБОС", 07853, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Немішаєве, вулиця Залізнична, будинок 21

про стягнення 52 286,09 грн за договором поставки № Б/04/01/16-1 від 04.01.2016

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-торгівельне підприємство "МОБОС" про стягнення заборгованості за договором поставки № Б/04/01/16-1 від 04.01.2016 в розмірі 52 286,09 грн, яка складається з 40 000,00 грн основної заборгованості, 11 239,30 грн пені та 1 046,79 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки в частині повної та своєчасної оплати обумовленого договором товару та отриманих транспортних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та визначено строк відповідачу для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позов не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив. Про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням № 0103271403465 про вручення представнику відповідача 26.12.2019, а саме секретарю Степановій Д.А. копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, яка була відправлена на юридичну адресу Приватного підприємства "Виробничо-торгівельне підприємство "МОБОС".

Згідно з частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

04 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО" (постачальник) та Приватним підприємством "Виробничо-торгівельне підприємство "МОБОС" (покупець) був укладений договір поставки № Б/04/01/16-1, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, найменування, кількість, ціна якого вказана у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього Договору (пункт 1.1).

Сторони погодили, що поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця на відвантаження, які приймаються постачальником до виконання (пункт 3.1 Договору).

Згідно із пунктом 3.6 Договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до пункту 4.7 Договору загальна сума договору складає сукупність вартості партій товару, переданого за видатковими накладними по даному договору. Транспортні витрати по поставці покладаються на покупця.

Сторони у пункті 4.8 Договору визначили, що покупець оплачує отриманий товар в порядку, строки і на умовах, вказаних у Специфікації (пункт 4.8.1), датою здійснення платежу є дата отримання грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.8.2), розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні безготівковим шляхом на підставі платіжного доручення або готівковими коштами через касу постачальника (пункт 4.8.3), підтвердженням факту узгодження сторонами умов оплати партії товару і його вартості є підписання Специфікації і приймання покупцем товару за видатковою накладною (пункт 4.8.4).

Відповідно до пункту 4.10 Договору при наявності заборгованості за поставлений товар постачальник має право зарахувати кошти, які надійшли від покупця незалежно від призначення платежу, а також кошти сплачені в якості попередньої оплати майбутніх поставок, в рахунок погашення заборгованості.

Між сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 04.01.2016, Специфікацію № 2 від 01.06.2016 та Специфікацію № 3 від 14.06.2019 відповідно до яких сторонами погоджено вид товару, ціну товару, умови оплати, умови поставки, умови використання послуг автобетононасосу та інше.

Позивач зазначає, що на виконання Договору ним було відвантажено на адресу відповідача товар (бетон різних марок) та надано транспортні послуги автобетонозмішувача та автобетононасосу на загальну суму 690 350,11 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами надання послуг.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що відповідач всупереч умовам договору належним чином та в повному обсязі не виконав свої зобов`язання щодо розрахунку за отриманий товар та послуги, часткова оплата згідно банківських виписок за період з 24.09.2018 по 29.08.2019 склала суму 650 350,11 грн у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 40 000,00 грн, яка непогашена.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено у статті 175 Господарського кодексу України.

Згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено статтею 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавств

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати відповідачем заявленої суми 40 000,00 грн боргу, в тому числі у визначені строки, суду не надано.

Відповідачем письмового відзиву на позов, свого контррозрахунку суми позову та доказів на спростування вказаних обставин не надано.

Враховуючи, що заборгованість за Договором на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази її оплати відсутні, вимоги позивача відповідачем не спростовані, а тому вимога про стягнення з відповідача 40 000,00 грн боргу підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за Договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11 239,30 грн пені та 1 046,79 грн 3% річних.

Відповідно до пункту 6.2 Договору покупець прострочивши виконання грошового зобов`язання у встановлені пунктом 4.8.4 Договору строки, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому: 1) суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення; 2) пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, діючої на час прострочення за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється від суми простроченого платежу без обмеження строків, передбачених частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України; 3) 3% річних від простроченої суми.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною першою статті 549 Господарського кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною третьою цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних суд встановив, що вони виконані арифметично вірно, не суперечать вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача 11 239,30 грн пені та 1 046,79 грн 3% річних, нарахованих окремо на кожну неоплачену накладну та акти наданих послуг за сукупний період з 26.11.2018 по 06.12.2019 підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем, який є належно повідомленим про розгляд даної справи, не вчинено жодної дії і не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму боргу з урахуванням штрафних санкцій та 3% річних, вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 52 286,09 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-торгівельне підприємство "МОБОС" (07853, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Немішаєве, вулиця Залізнична, будинок 21, код 35547963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО" (08202, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Соборна, будинок 152, код 39812547) 52 286 (п`ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн 09 коп. заборгованості (з яких 40 000,00 грн основний борг, 11 239,30 грн пеня та 1 046,79 грн 3% річних), а також судовий збір у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 21.02.2020