Рішення

від 13.02.2020 по справі 918/919/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/919/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, вул. Короленка, 7, м. Рівне, код ЄДРПОУ 21084076)

до Відділу освіти Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області (34200, вул. Незалежності, 13, смт. Рокитне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 02145895)

про стягнення 8 985, 51 грн

За участі представників сторін:

від позивача: Джус Г.Л. (довіреність № 679/08 від 10.01.2020);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі Фонд або позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відділу освіти Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області (далі Відділ або відповідача) про стягнення надміру виплаченого розміру пенсії внаслідок подання недостовірних даних у розмірі 8 985,51 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст.ст. 44, 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 1166 ЦК України. Зазначає, що 14.10.2008 ОСОБА_1 , яка набула страхового стажу у Відділі та з 18.12.1996 отримувала пенсію по інвалідності, подала заяву про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію по віку. 26.10.2010 від пенсіонерки отримано заяву про проведення перерахунку пенсії з додаванням трудового стажу. Однак, при здійсненні перерахунків пенсії мало місце коригування даних по заробітній платі Страхувальником - а саме Відділом, що призвело до переплати пенсії за період з 14.10.2008 по 31.05.2016 в сумі 8 985,51 грн. Зважаючи, що відповідач, надавши недостовірні дані, які зазначені в індивідуальних відомостях ОСОБА_1 , заподіяв шкоду, відтак позивач просить суд стягнути з відповідача 8 985,51 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 30.01.2020 року.

27.01.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив у якому останній просив суд, при вирішенні даного спору врахувати строк позовної давності передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України, оскільки, на думку відповідача, перебіг позовної давності розпочався 14.10.2008 та на момент звернення з позовною заявою - сплив. За наведених підстав та посилаючись на статті 257, 261 та 267 Цивільного кодексу України Відділ просив відмовити у задоволенні позову.

30.01.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив у якому останній, між іншим, заперечив проти пропуску строку позовної давності та зазначив, що Фонду стало відомо про порушення його прав після приведенням пенсійної справи ОСОБА_1 у відповідність до чинного законодавства, зокрема співставлення відомостей поданих страхувальником до системи персоніфікованого обліку відомостей у травні 2016 (розпорядження від 13.05.2016). Також повідомляє, що Фондом вживались заходи щодо стягнення переплати пенсії в сумі 8 985,51 грн із ОСОБА_1 шляхом звернення з позовною заявою до Рокитнівського районного суду (рішення про відмову в позові від 21.03.2018), та вважає, що строк позовної давності у даних правовідносинах обчислюється саме з 21.03.2018.

У судовому засіданні 30.01.2020 судом було оголошено перерву до 13.02.2020.

10.02.2020 позивачем надіслано на адресу суду документи для долучення до матеріалів справи.

11.02.2020 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

У судовому засіданні 13.02.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві та наполягав на їх повному задоволенні. Заперечив проти пропуску строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 набула страхового стажу у Відділі (Страхувальник), з 18.12.1996 перебувала на обліку в управлінні ПФУ в Рокитнівському районі та отримувала пенсію по інвалідності.

14.10.2008 ОСОБА_1 подала до управління ПФУ в Рокитнівському районі заяву про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 13).

Розпорядженням Управління Пенсійного забезпечення ГУПФУ в Рівненській області №117857 від 17.10.2008 громадянці Хохолі К . С. призначено пенсію по віку в сумі 959,45 грн з 14.10.2008 довічно (а.с. 3).

26.10.2010 ОСОБА_1 подала до управління ПФУ в Рокитнівському районі заяву про проведення перерахунку пенсії з додаванням трудового стажу (а.с. 16).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" проведено реорганізацію Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області шляхом приєднання до головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке є правонаступником всіх прав та обов`язків.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис від 08.08.2019 року за №16041120005001252 щодо припинення державної реєстрації Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області та правонаступництва головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Позивач зазначає, що при здійсненні перерахунків пенсії мало місце коригування даних по заробітній платі Страхувальником, а саме Відділом. Таке коригування індивідуальних даних призвело до переплати пенсії за період з 14.10.2008 по 31.05.2016 в сумі 8985,51 гривень, що підтверджується протоколом управління з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 17.05.2016 № ОР 117857 (а.с. 8, 9). За даними персоніфікованого обліку Страхувальник двічі подав звіт на застраховану особу ( ОСОБА_1 ) за період 2005 року та січень 2006 року, чим задвоїв суму заробітної плати і збільшив коефіцієнт для обрахунку пенсії. Скасовуючі відомості про застраховану особу ОСОБА_1 були подані відповідачем 27.11.2014 року (а.с. 28, 29).

18 травня 2016 року управління з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області надіслано управлінню Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області повідомлення про виникнення переплати пенсії внаслідок коригування даних по заробітній платі після звірки із СПОВ за період з 14.10.2008 по 31.05.2016 в сумі 8985,51 гривень (а.с. 10).

У зв`язку з відмовою громадянки ОСОБА_1 добровільно повернути переплату пенсії, Сарненське об`єднане Управління ПФУ Рівненської області звернулось до Рокитнівського районного суду Рівненської області з позовом до останньої про стягнення переплати пенсії. Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області (а.с. 11-12) у справі №571/1491/17 від 21.03.2018 у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачем не доведено наявності в діях відповідача зловживання або подання недостовірних даних, які стали підставою для виплати пенсії.

Як встановлено судом, недостовірні дані Фонду були надані саме Відділом, що підтверджується копіями індивідуальних відомостей по застрахованій особі ОСОБА_1 (а.с. 24-29). Відтак, позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області із даним позовом, посилаючись на норму ст. 1166 ЦК України.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок подання недостовірних даних, на підставі яких здійснювалося обчислення розміру пенсії працівнику відповідача, і такі правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законами України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Нормою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Наведена норма передбачає загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність, за загальним правилом, настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, для виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди необхідна наявність сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

З огляду на наявні у справі докази судом встановлено наявність всіх чотирьох складових цивільного правопорушення для настання такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди в порядку статті 1166 Цивільного кодексу України, а саме: наявність шкоди у вигляді переплати пенсії за період з 14.10.2008 по 31.05.2016 в сумі 8985,51 грн, протиправна поведінка заподіювача шкоди у вигляді надання відомостей, що містять недостовірну інформацію і були підставою для нарахування спірної суми, що в свою чергою є причинним зв`язком між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, та вини відповідача у вигляді внесення даних з недостовірною інформацією.

За таких обставин, наявність складу господарського правопорушення, є підставою для покладення на Відділ відповідальності за шкоду, заподіяну Фонду.

Такі висновки відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 13.07.2018 у справі № 909/425/17 та від 07.03.2018 у справі № 517/186/17.

Разом з тим, відповідач подав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (відзив, а.с. 44-45).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 цього кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача суми переплаченої пенсії, яка була призначена ОСОБА_1 Фондом 17.10.2008 відповідно до розпорядження № 117857 на підставі поданих відповідачем даних у 2005-2006 роках, та подачею скасовуючих відомостей про застраховану особу 27.11.2014 (а.с. 28-29). Тобто, на переконання суду, саме з цього часу розпочався перебіг позовної давності до вимоги про стягнення шкоди, оскільки на час призначення пенсії 17.10.2008 позивач міг та був зобов`язаний дізнатись про порушення відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України.

Позивач стверджує, що про порушення прав Фонду довідався лише після приведення пенсійної справи ОСОБА_1 у відповідність до чинного законодавства у травні 2016 року. Крім того, стверджує, що Фондом вживались заходи щодо стягнення переплати пенсії в сумі 8 985,51 грн із ОСОБА_1 шляхом звернення з позовною заявою до Рокитнівського районного суду (рішення про відмову в позові від 21.03.2018), та вважає, що строк позовної давності у даних правовідносинах обчислюється саме з 21.03.2018.

Такі доводи позивача суд вважає помилковими з урахуванням наступного.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно з п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Таким чином, орган, що призначає пенсію, контролює і перевіряє правильність всіх документів, що подаються та відповідно у разі обґрунтованих сумнівів має право вимагати як від підприємств, установ та організацій, так і від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. При цьому працівники цих органів Законом зобов`язані перевірити такі документи та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі.

Позивач жодним чином не довів, чому обов`язок щодо здійснення перевірок, покладений на нього відповідно до вказаних вище норм законодавства, не був здійснений працівниками органу Пенсійного фонду, як на час нарахування і призначення пенсії 17.10.2008 так і протягом наступних років. Тому звернення до суду із пропуском строку позовної давності стало наслідком бездіяльності позивача.

Згідно з ч. 4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, хоч судом і встановлено неправомірність дій відповідача та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, проте зважаючи, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності, у задоволенні позову слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір в розмірі 1 921,00 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 239, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Відділу освіти Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення 8 985, 51 грн відмовити.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.02.2020.

Інформацію по справі, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич