Рішення

від 19.02.2020 по справі 918/7/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/7/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №3 по вул. Буковинська м. Рівне "Європейський дім"

про стягнення 14 485, 10 грн. заборгованості

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники сторін:

Від позивача не з`явився.

Від відповідача Охремчук О.Л.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку №3 по вул. Буковинська м. Рівне "Європейський дім" про стягнення заборгованості в сумі 14 485,10 грн., з яких: 8 463,86 грн. основний борг, 4 151,40 грн. - пеня, 607,93 грн. - 3% річних, 1 261,91 грн. - інфляційні втрати.

Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 25.09.2017 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку №3 по вул. Буковинська м. Рівне "Європейський дім" укладено Договір № 8390/1718-КП-28 постачання природного газу, на виконання умов якого позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 163 498,73 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання по оплаті за переданий газ у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору. За твердженням позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати переданого газу позивач нарахував пеню у розмірі 4 151,40 грн, 3% річних у розмірі 607,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 261,91 грн, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

До канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання від 03.02.2020 р. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів: акту звірки розрахунків, листа про переплату коштів, платіжне доручення №2000. Також відповідач подав клопотання про зменшення судом розміру нарахованих санкцій на 50%.

17 лютого 2020 року від позивача надійшло клопотання в якому зазначається, що 28.01.2020 року було здійснено перенесення переплати за природний газ з Договору № 3850/1617-БО-28 в рахунок оплати по Договору № 8390/1718-КП-28 у сумі 8 463,86 грн., що становить суму основного боргу по даній справі. Також позивач просить здійснити розгляд справи № 918/7/20 за відсутності його представника.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "04" лютого 2020 р.

У судовому засіданні 04.02.2020 р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату , оскільки існує необхідність з`ясувати обставини щодо здійсненої переплати відповідачем коштів за спожитий природний газ, та чи були такі кошти зараховані в рахунок оплати основного боргу, який заявлений до стягнення у справі №918/7/20. Ухвалою від 04 лютого 2020 року судове засідання відкладено на 19 лютого 2020 року.

В судовому засіданні 19.02.2020 р. представник позивача не з`явився, проте про дату , час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення наявне в матеріалах справи. 17 лютого 2020 року представник позивача подав клопотання здійснити розгляд справи № 918/7/20 за його відсутності .

У судовому засіданні 19.02.2020 р. представник відповідача надав пояснення, за якими підтвердив обставину перенесення позивачем переплати за природний газ з Договору № 3850/1617-БО-28 в рахунок оплати по Договору № 8390/1718-КП-28 у сумі 8 463,86 грн. Просив зменшити нараховані та заявлені до стягнення санкції на 50%.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представника Позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, суд установив таке.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

25 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Європейський дім" (Споживач), уклали Договір № 8390/1718-КП-28 постачання природного газу (надалі - Договір) (а.с. 15-24).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Пунктом 1.4. Договору сторони передбачили, що за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 23 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): жовтень - 2,000; листопад - 3,000; грудень - 5,000, всього IV квартал 2017 року 10,000; січень - 5,000; лютий - 4,000; березень - 4,000, всього I кв. 2018 р. - 13,000.

Відповідно до п. 3.7. Договору, приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Пунктом п.5.2., 5.4. статті 5 "Ціна природного газу" Договору передбачено, що ціна за 1000 куб. метрів газу на дату укладання договору становить 7 907,20 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 8.1. та 8.2. Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 (п`ять) років (п. 10.3. Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12.1. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Позивачем, на виконання умов Договору, Відповідачу з жовтня 2017 року по березень 2018 року поставлено природного газу обсягом 17,231 тис. куб. м. на загальну суму 163 498,73 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 р., 30.11.2017 р., 31.12.2017 р., 31.01.2018 р., 28.02.2018 р., 31.03.2018 р.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу виконував несвоєчасно у визначений договором строк, що стверджується зведеними бухгалтерськими документами (операціями за договором та сальдо по відповідачу).

Станом на час звернення позивача із даним позовом за відповідачем рахувався борг за отриманий природний газ у розмірі 8 463,86 грн. згідно Договору від 25.09.2017 р. № 8390/1718-КП-28.

У зв`язку з даною обставиною позивач, відповідно до п. 8.2 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 4 151,40 грн. - пені, 607,93 грн. - 3% річних, 1 261,91 грн. - інфляційних втрат, згідно доданого до позову розрахунку.

У процесі розгляду справи №918/7/20 у господарському суді 28.01.2020 року позивачем було здійснено перенесення переплати за природний газ з Договору № 3850/1617-БО-28 в рахунок оплати заборгованості по Договору № 8390/1718-КП-28 у сумі 8 463,86 грн., що становить суму основного боргу по даній справі.

Отже, станом на 19.02.2020 р. сума основного боргу вважається погашеною відповідачем у повному обсязі.

Несплаченими лишилися нараховані позивачем пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як установлено ч. 1. ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у даній справі позивачем було здійснено перенесення переплати за природний газ з Договору № 3850/1617-БО-28 в рахунок оплати заборгованості по Договору № 8390/1718-КП-28 у сумі 8 463,86 грн. Отже, борг погашений.

Таким чином станом на 19.02.2020 р. відсутній предмет спору у цій частині позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення 8 463,86 грн. провадження у справі №918/7/20 у цій частині підлягає закриттю.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 року та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019 року.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, встановив, що він є арифметично правильним. Отже, заявлені до стягнення з відповідача 607,93 грн. - 3% річних, 1 261,91 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Враховуючи наведені приписи законодавства, оскільки відповідач порушив умови договору щодо строків проведення розрахунків за поставлений газ, відтак у позивача виникло право на нарахування пені.

Суд, перевіривши розрахунок пені, установив, що розмір останньої складає 4 151,40 грн. (при заявленому - 4 151,40 грн.) (розрахунок додається).

Наданий позивачем розрахунок пені судом визнано арифметично вірним.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50%, яке обґрунтоване тим, що ОСББ є неприбутковою організацією, крім того, період прострочення виконання зобов`язання незначний, причини прострочення виконання зобов`язань не залежали від волі відповідача через встановлений порядок розрахунків мешканцями будинку.

Суд, розглянувши вказане клопотання, вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Судом установлено, що основне зобов`язання виконане у повному обсязі, прострочення виконання зобов`язання, а відтак і наслідки його порушення, є незначними, позивач не довів наявності у нього збитків внаслідок прострочення боржника.

Отже, враховуючи майновий стан обох сторін, статус відповідача у справі, відсутність основного боргу, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому клопотання відповідача підлягає задоволенню, а пеня, заявлена до стягнення, зменшенню на 50%.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2075,70 грн. (4 151,40 грн. х 50% = 2 075,70 грн.).

У задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача решти суми пені 2 075,70 грн. - належить відмовити.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 2 075,70 грн. пені, 607,93 грн. - 3% річних, 1 261,91 грн. - інфляційних втрат. В частині 8 463,86 грн. основного боргу провадження у справі слід закрити. В частині стягнення 2 075,70 грн. пені в позові слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, тому на відповідача покладається до відшкодування позивачу 798,56 грн. судового збору (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Крім того, суд звертає увагу позивача, що пунктом 5 статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом). Тому, позивач має право на повернення з бюджету сплаченого судового збору у розмірі 1122,44 грн (пропорційно сумі основного боргу, на яку закрито провадження у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку №3 по вул. Буковинська м. Рівне "Європейський дім" (33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Буковинська, буд. 3, код ЄДРПОУ 36770850) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720):

- 2 075 (дві тисячі сімдесят п`ять) грн. 70 коп. пені,

- 607 (шістсот сім) грн. 93 коп. 3% річних,

- 1 261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) грн. 91 коп. інфляційних втрат,

- 798 (сімсот дев`яносто вісім) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 8 463,86 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

4. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 075,70 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 21 лютого 2020 року.

Суддя Бережнюк В.В.