Рішення

від 19.02.2020 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2020 р.Справа № 5023/10655/11

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Яризько В.О. , Савченко А.А.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

учасники судового процесу - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву ТОВ "Феррометгрупп", м. Дніпро до Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків простягнення коштів в межах справи про банкрутство ДП "Завод імені В.О. Малишева" визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Феррометгрупп" звернулося до суду з позовом заявою до ДП "Завод ім.В.О. Малишева", в якій просить суд стягнути з відповідача 142375,51 грн, з яких 136185,60 грн основного боргу, 884,27 грн 3% річних та 5305,64 грн пені.

Ухвалою суду від 02.12.2019 призначено розгляд справи на 18.12.2019 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відповідності до ч. 2 ст. 120 ГПК України.

18.12.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач не визнає позов в частині нарахування 3% річних та пені, оскільки згідно ч.3 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, який вступив в дію 21.10.2019, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Крім того, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Проте, призначене на 18.12.2019 судове засідання не відбулося у зв`язку з відпусткою судді Савченко А.А.

Враховуючи наведене, суд призначив справу до розгляду на 26.12.2019.

В судове засідання 26.12.2019 представники сторін не з`явилися.

Відповідно до ч.6 ст.250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Ухвалою суду від 26.12.2019 призначено підготовче засідання у справі на 27.01.2020.

Від позивача надійшло клопотання (вх. 1735 від 23.01.2020), в якому повідомляє суд, що відповідь на відзив направляти не буде, та просить суд перейти до розгляду справи по суті.

До судового засідання 27.01.2020 сторони не направили своїх представників. Зважаючи на заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог та з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку відкласти підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.01.2020 відкладено підготовче засідання на 13.02.2020.

В судове засідання 13.02.2020 відповідач уповноваженого представника не направив (заявою від 18.12.2019 просив розглядати справу за відсутності представника відповідача).

В судове засідання 13.02.2020 прибув директор позивача, який зазначив, що відмовляється від стягнення 3% річних, пені та інфляційних і просить вважати позовні вимоги такими: стягнути з відповідача суму основного боргу та судовий збір, про що під час судового засідання директором позивача подано відповідну письмову заяву (вх. 3875 від 13.02.2020).

Відповідно до п.2. ч. 2 статті 46 ГПК України позивач може збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на те, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана в межах встановлених процесуальним законом строків, суд, ухвалою від 13.02.2020 прийняв її до розгляду та продовжив розглядати позов з урахуванням заяви про зменшення, а саме: про стягнення з відповідача 136185,60 грн суми заборгованості за отриманий товар.

Крім того, ухвалою суду від 13.02.2020 був продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів до 25.03.2020 та відкладено підготовче засідання на 19.02.2020, запропоновано відповідачу надіслати відзив на позовну заяву з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 19.02.2020 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи також був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що були здійснені всі дії, які необхідні для реалізації завдань підготовчого провадження у відповідності до приписів ч. 1 ст. 177 ГПК України (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті).

Згідно з ч. 2 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті.

Зважаючи на те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

03.08.2017 між ТОВ "Феррометгрупп" (постачальник, позивач) та ДП "Завод ім.В.О. Малишева" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 03082017/1/604дп (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах передбачених даним договором, зобов`Язався прийняти та оплатити товарно - матеріальні цінності (товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами договору (п.1.1. договору).

У відповідності до п. 2.1. договору ціна договору дорівнює загальній вартості всього товару, поставленого за цим договором.

Пунктом 2.4. сторони визначили, що покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.5. договору, якщо інші умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначені сторонами відповідно до п.1.2. договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

У відповідності до п. 9.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов`язань - до повного виконання. Зобов`язання покупця за цим договором виникають з моменту оплати ним (в тому числі частково) вартості товару або приймання ним товару по якості відповідно до положень п.4.5. цього договору, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не заявить про небажання продовжувати дію договору, то договір вважається пролонгованим на один календарний рік, на тих же умовах. Пролонгація відбувається одноразово (п. 9.2. договору).

Як вказує позивач, він свої зобов`язання за договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 395 565,02 грн, що підтверджується видатковими накладними: № фм-0000184 від 17.08.2017 на суму 57694,08 грн; № фм-0000190 від 30.08.2018 на суму 117 127,82 грн; № фм-0000214 від 20.09.2018 на суму 84 557,52 грн; № фм-0000133 від 05.07.2019 на суму 136185,60 грн.

Але відповідач свої зобов`язання за спірним договором виконав неналежно, частково, з порушенням, а саме за отриманий товар повністю не розрахувався (розрахувався частково), внаслідок чого порушив свої зобов`язання за вказаним договором. Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем склала 136 185,60 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив, у відзиві на позовну заяву не спростовував наявність заборгованості з основного боргу у розмірі 136 185,60 грн. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 136 185,60 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 136 185,60 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525 -530, 610, 612, 629, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України; ст. ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов з урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррометгрупп" про зменшення позовних вимог (вх. № 3875 від 13.02.2020).

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева" (61001, Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код 14315629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррометгрупп" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Комунарівська, б. 26, кв. 96, код 38359852) - 136 185,60 грн основного боргу та 2 042,78 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррометгрупп" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Комунарівська, б. 26, кв. 96, код 38359852).

Відповідач: Державне підприємство "Завод ім. В. О. Малишева" (61001, Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код 14315629) .

Головуючий суддя Суддя Суддя Усатий В.О. Савченко А.А. Яризько В.О.