Рішення

від 14.02.2020 по справі 182/600/19

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/600/19

Провадження № 2/0182/370/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.02.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого-судді - Рунчевої О.В., секретаря- Нагаєвої Н.О., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень незаконним та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2019 року позивач звернулася до Нікопольського суду Дніпропетровської області з зазначеним позовом (а.с. 2-5), який згодом уточнювала (а.с.27-32), остаточно просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19812271 від 05 березня 2015 року державного реєстратора Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області Врубель Олександра Сергійовича щодо права господарського відання за Обласним комунальним підприємством Фармація та права власності за Територіальною громадою сіл, селищ, міст Дніпропетровської області на нежитлові приміщення у літ. А-3, на 1 поверсі, аптечний пункт 50 та 50'' загальною площею 45,0 кв.м., що розташовані за адресою - АДРЕСА_1 ;

- судові витрати покласти на ОСОБА_2 .

Свої вимоги мотивує тим, що їй на праві спільної часткової приватної власності належать вбудовані в будівлю хірургії Комунальної установи охорони здоров`я Нікопольська міська лікарня №1 нежитлові приміщення: 40 загальною площею 9,1 кв.м., приміщення 50' загальною площею 11,6 кв.м., приміщення 50» загальною площею 17,8 кв.м., приміщення 50'» загальною площею 3,8 кв.м., що складає 13/2133 частки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 жовтня 2018 року та технічним паспортом від 04 жовтня 2018 року, виданого Нікопольським міжміським бюро технічної інвентаризації .

17 жовтня 2018 року їй стало відомо, що державним реєстратором Реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Врубель О.С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19812271 від 05 березня 2015 року відбулася реєстрація права господарського відання за Обласним комунальним підприємством Фармація та права власності за Територіальною громадою сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради на нежитлові приміщення 50 та 50» загальною площею 45,0 кв.м., які належать їй на підставі права спільної часткової власності.

Підставою виникнення речового права на приміщення 50 та 50» загальною площею 45,0 кв.м. за Обласним комунальним підприємством Фармація державний реєстратор зазначив: витяг з рішення з додатком 4, серії та номеру: 455-19/VI виданого 21 червня 2013 року Дніпропетровською обласною радою, та витяг з рішення з додатком 8 серії та номеру 475-20/VI виданого 30 серпня 2013 року Дніпропетровською обласною радою.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19812271 від 05 березня 2015 року державного реєстратора Врубель О.С. вважає незаконним та таким що порушує її права та інтереси, оскільки воно було прийнято з порушенням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01 липня 2004 року в редакції що діяла на час прийняття.

Так, 21 червня 2013 року Дніпропетровською обласною радою було прийнято рішення № : 455-19/VI від 21 червня 2013 року Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області яким вирішено передати майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області нежитлові приміщення розташовані в лікарняних установах у господарське відання Обласного комунального підприємства Фармація .

Згідно п.31 додатку № 8 до рішення Дніпропетровської обласної ради № 475-20/VI Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області передано у господарське відання Обласного комунального підприємства Фармація нежитлові приміщення, розташовані в будівлі Комунального закладу охорони здоров`я "Нікопольська міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради" за адресою; м. Нікополь, вул. Краснодонська, 2а (площа приміщень 18,2; 45,0).

Вважає, що виходячи з положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень будь - яке розпорядження об`єктом нерухомого майна, незалежно від того, чи здійснюється воно на підставі правочину, або на підставі акта органу місцевого самоврядування, не може бути здійснено особою, право власності за якою на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в державному реєстрі.

Рішення № 455-19/VI від 21 червня 2013 року Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області Дніпропетровською обласною радою було прийнято до державної реєстрації права власності на будівлю Комунальної установи охорони здоров`я Нікопольська міська лікарня № 1 за Дніпропетровською обласною радою, тобто до 21 червня 2013 року. Отже, на її думку, відбувалося порушення вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Зазначає, що державний реєстратор при прийняті рішення про державну реєстрацію права господарського відання за Обласним комунальним підприємством Фармація на нежитлові приміщення 50 та 50» , загальною площею 45,0 кв.м. не надав оцінку тому факту, що рішення Дніпропетровської обласної ради № 455-19/VI від 21 червня 2013 року та № 475-20/VI від 30 серпня 2013 року щодо передачі у господарське відання Обласного комунального підприємства Фармація приміщень Комунальної установи охорони здоров`я Нікопольська міська лікарня №1 були прийняті ще до реєстрації за Дніпропетровською обласною радою права власності або розпорядження таким майном, яке на час винесення зазначених рішень знаходилось у комунальній власності Територіальної громади м. Нікополя в особі Нікопольської міської ради, а саме до 27 лютого 2015 року.

Приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19812271 від 05 березня 2015 року державним реєстратором Врубель О.С. також були порушені норми розділу Цивільного кодексу України щодо права власності.

Так, державний реєстратор Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Врубель О.С. приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19812271 від 05 березня 2015 року не надав оцінки тому факту, що рішеннями Дніпропетровської обласної ради не визначено які саме приміщення Комунальної установи охорони здоров`я Нікопольська міська лікарня №1 ДОР передаються Обласному комунальному підприємству Фармація , а лише визначена їх площа. Окрім площі кожного з приміщень, що були передані у господарське відання, а саме: приміщення площею 18,2 кв.м. та приміщення площею 45,0 кв.м., не можливо встановити в якому корпусі та на якому поверсі вони знаходяться, яку технічну конфігурацію та поверхневий план мають.

Враховуючи те, що Дніпропетровською обласною радою у своєму рішенні № 475-20/VI від 30 серпня 2013 року було зазначено окремо дві різні площі таких приміщень слідує, що до господарського відання Обласного комунального підприємства Фармація було передано два приміщення, одне з яких має площу 18,2 кв.м., а інше 45,0 кв.м. у будівлі Комунальної установи охорони здоров`я "Нікопольська міська лікарня №1" ДОР.

Згідно Акту приймання передачі нежитлового приміщення площею від 15 липня 2013 року укладеного за участі Комунальної установи охорони здоров`я "Нікопольська міська лікарня №1" ДОР було здійснено передача нежитлового приміщення площею 45,0 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В зазначеному акту прийому передачі не було визначено та зазначено в якому корпусі, на якому поверсі, яку технічну конфігурацію мають приміщення які були передані у господарське відання.

При проведені державної реєстрації державним реєстратором було здійснено опис об`єкту речового права, а саме: у літ.А-3 на 1 поверсі, аптечний пункт, приміщення 50 та 50» , загальною площею 45,0 кв.м.

Однак, зазначає, що такі дані не визначені жодним належним документом. Так, Дніпропетровською обласною радою були передані у господарське відання приміщення у будинку лікарні, а реєстрація права господарського віддання за Обласним комунальним підприємством Фармація відбулася на приміщення які вбудовані в будівлю хірургії Комунальної установи охорони здоров`я Нікопольська міська лікарня №1 , які належать їй на підставі права власності.

Таким чином, вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19812271 від 05 березня 2015 року прийняте державним реєстратором Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Врубель О.С. порушує її права як власника майна.

Приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19812271 від 05 березня 2015 року державний реєстратор Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Врубель О.С. не надав оцінки тому факту, що право власності на зазначені нежитлові приміщення було зареєстровано за нею.

Враховуючи викладені обставини, вона звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 26 березня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та по справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 23.05.2019 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.

В матеріалах справи наявний відзив на позов ОСОБА_1 , що надійшов від ОСОБА_2 (а.с. 99-100), згідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що він на даний час не є державним реєстратором та не наділений повноваженнями, що визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Таким чином, він, як фізична особа не може виступати відповідачем у даній справі.

Також зазначає, що на його думку позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора, як суб`єкта владних повноважень, що наділений функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, тому по суті, це є публічно-правовий спір, який має розглядатися у адміністративному судочинстві.

Крім того зазначив, що при прийнятті рішення про реєстрацію прав на нерухоме майно він керувався правовстановлюючими документами, що були надані йому для розгляду, а саме витягом з рішення Дніпропетровської обласної ради № 455-19/VI від 21 червня 2013 року з додатком 4 та витягом з рішення Дніпропетровської обласної ради № 475-20 VI від 30 серпня 2013 року, з додатком 8, в яких було зазначено площі приміщень, а саме приміщення на 1 поверсі - аптечний пункт загальною площею 18,2 кв. м та аптечний пункт загальною 45,0 кв. м., а відповідно до інформації, зазначеної у позові, за позивачем зареєстровано право власності на 13/2133 частини будівлі вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 42,3 кв. м. в будівлю хірургії за адресою : АДРЕСА_1 , тобто розміри площі належних частин будівлі є різними.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з?явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі, заяв про відкладення справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не надано.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належать 13/2133 часток вбудованого нежитлового приміщення в будівлю хірургії Комунальної установи охорони здоров`я Нікопольська міська лікарня №1 (а.с. 15).

Згідно копії Технічного паспорту на вбудоване нежитлове приміщення в будівлю хірургії АДРЕСА_2 , виготовленого на замовлення ОСОБА_1 станом на 04 жовтня 2018 року, зазначене нежитлове приміщення складається з нежитлового приміщення: 40 загальною площею 9,1 кв.м., приміщення 50' загальною площею 11,6 кв.м., приміщення 50» загальною площею 17,8 кв.м., приміщення 50'» загальною площею 3,8 кв.м., всього площа вказаних приміщень складає 42,3 кв. м. (а.с. 7-9).

27 лютого 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Врубель О.С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19812271 від 05 березня 2015 року здійснено державну реєстрацію права господарського відання за Обласним комунальним Підприємством Фармація та права власності за Територіальною громадою сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради на наступний об`єкт - у літ. А-3 на І поверсі аптечний пункт приміщення 50 та 50» загальною площею 45,0 кв.м, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об1єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 21 січня 2019 року за № 153330114 (а.с. 37-38).

Підставою виникнення речового права на приміщення 50 та 50» загальною площею 45,0 кв.м. за Обласним комунальним Підприємством Фармація державним реєстратором зазначено витяг з рішення з додатком 4, серії та номеру: 455-19/VI виданого 21 червня 2013 року Дніпропетровською обласною радою, та витяг з рішення з додатком 8 серії та номеру 475-20/VI виданого 30 серпня 2013 року Дніпропетровською обласною радою.

В обґрунтування позову позивач посилалася, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19812271 від 05 березня 2015 року державного реєстратора Врубель О.С. було прийнято з порушенням вимог Закона України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01.07.2004 року в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин, є незаконним та таким що порушує її права та інтереси.

У відзиві на позов ОСОБА_2 посилався, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора, як суб`єкта владних повноважень, що наділений функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, тому по суті, це є публічно-правовий спір, який має розглядатися у адміністративному судочинстві, однак суд не може погодитися з даними висновками та покласти їх в основу рішення, оскільки позивач у своїй позовній заяві як на підставу для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень посилається на порушення її права як власника майна, тобто фактично має на меті захист свого майнового права.

Тому суд приходить до висновку, що підставою позову є обґрунтування речового права на майно, і можна констатувати приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, який має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 червня 2018 року у справі №820/4146/17, від 18 вересня 2018 року у справі №823/235/16, від 29 серпня 2018 року у справі №807/719/15 звернула увагу, що оскарження рішення про державну реєстрацію, яке є наслідком реалізації сторонами у справі прав на спірне нерухоме майно, підлягає розгляду за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Також згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 серпня 2018 року у справі 813/1159/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 826/15172/17, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

В той же час судом встановлено, що при прийнятті рішення про реєстрацію прав на нерухоме майно ОСОБА_2 , який мав на той час повноваження державного реєстратора керувався правовстановлюючими документами, що були надані йому для розгляду, а саме витягом з рішення Дніпропетровської обласної ради № 455-19/VI від 21 червня 2013 року з додатком 4 та витягом з рішення Дніпропетровської обласної ради № 475-20 VI від 30 серпня 2013 року, з додатком 8, в яких було зазначено площі приміщень, а саме приміщення на 1 поверсі - аптечний пункт загальною площею 18,2 кв. м та аптечний пункт загальною 45,0 кв. м., а відповідно до інформації, зазначеної у позові, за позивачем зареєстровано право власності на 13/2133 частини будівлі вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 42,3 кв. м. в будівлю хірургії за адресою : АДРЕСА_1 , тобто розміри площі належних частин будівлі є різними.

Належних та допустимих доказів, достатніх у своїй сукупності, у відповідності до ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, викладених ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, позивачем ОСОБА_1 надано до суду не було і матеріали справи таких доказів не містять.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даному випадку судом враховується правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №915/127/18, стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови).

Крім того, судом враховуються аналогічні правові позиції висловлені Великою Палатою Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі N 755/9555/15-ц (п. 5.17), від 29 травня 2019 року у справі N 367/2022/15-ц (п. 74) , від 20 листопада 2019 року у справі N802/1340/18-а про те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відтак, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Крім того, позивачем у даній справі визначено в якості відповідача ОСОБА_2 , як фізичну особу, проте останній не може виступати належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до ст. 51, 175 ЦПК України, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у справі відповідача чи замінити первісного позивача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За вказаних обставин, суд позбавлений процесуальної можливості за власної ініціативи вирішувати питання в порядку ст.51 ЦПК України.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст.12,13,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, враховуючи межі пред`явлених позовних вимог, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12 , 13 , 80, 81, 89, 178, 259 , 263-265 , 268 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень незаконним та скасування державної реєстрації - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 21.02.2020 року.

Суддя: О. В. Рунчева