Рішення

від 14.08.2007 по справі 39/300-20/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/300-20/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  39/300-20/133

14.08.07

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий

                       центр»

До                    Приватного підприємства «Київське об'єднання зовнішньоекономічних

                         комерційних зв'язків «КОВЕКС»

Про                 стягнення 3501619,20грн. збитків та штрафних санкцій

                                                                                                                             Суддя   Палій В.В.

                                                                                                                  Секретар Молочна Н.С.                                                                                                                     

Представники:

Від позивача        Кушніренко І.О.- предст. (дов. від 23.01.2007р.)

Від відповідача   не з”явився

Обставини  справи:

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 3501619,20грн. збитків та штрафних санкцій. Зазначена сума включає в себе: 1 920 000,00грн. збитків,     1 536 000,00грн.-штрафу,  45 619,20грн.-пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору оренди від 11.06.2003р. №45-03, який укладений між позивачем та відповідачем, позивач зобов'язався надати, а відповідач прийняти в оренду виставкову площу у розмірі 10000 кв. м. у міжнародному виставкому центрі на строк з 16 по 27 червня 2004року та сплатити орендну плату у сумі 1 920 000,00грн. В порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо прийняття площі у встановлені терміни, акту прийому-передачі площі не оформив і не підписав та не сплатив орендну плату, що на думку позивача, свідчить про односторонню відмову від виконання зобов'язання.

          До прийняття рішення у справі позивачу уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 1 788 254,10грн., з яких: 1 766 300,00грн.-збитків, 21 954,10грн.-пені.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2006р. у справі №39/300, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. №39/300 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 766 300,00грн.-збитків, 1700,00грн.-державного мита, 118,00грн.-витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2006р. №39/300 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. у справі №39/300 залишено без змін.

          Постановою Верховного Суду України від 20.02.2007р. касаційну скаргу ПП «Київське об'єднання зовнішньоекономічних комерційних зв'язків «КОВЕКС»задоволено. Постанову Вищого господарського суду України від 29.11.2006р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2006р. у справі №39/300 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.03.2007р. справу передано на новий розгляд судді Палію В.В.

У зв'язку з наведеним, ухвалою від 05.04.2007р. справа №39/300 прийнята до розгляду суддею Палієм В.В., справі присвоєно №39/300-20/133, розгляд справи призначено на 17.04.2007р.

17.04.2007р. судом одержано клопотання від позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник позивача у період з 16.04.2007р. по 20.04.2007р. знаходиться у відрядженні у м. Сімферополі. Іншого представника позивач не має.

Клопотання судом задоволено.

Ухвалою від 17.04.2007р. розгляд справи відкладено.

08.05.2007р. судом одержано клопотання від позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник позивача 08.05.2007р. приймає участь у іншому судовому засіданні в Канівському міськрайонному суді. Іншого представника позивач не має.

У судовому засіданні 08.05.2007р. клопотання судом задоволено.

Ухвалою від 08.05.2007р. розгляд справи відкладено.

У судовому засіданні 29.05.2007р. представник позивача надав суду письмові пояснення по справі.

Представник відповідача надав суду клопотання, у якому просив суд усунути представника ТОВ «Міжнародний виставковий центр»від слухання справи, у зв'язку з тим, що ТОВ «Міжнародний виставковий центр»не є стороною спору.

У судовому засіданні 29.05.2007р. розгляд зазначеного клопотання перенесено на наступне судове засідання.

У судовому засіданні 29.05.2007р. оголошено перерву до 12.06.2007р., з метою витребування у позивача установчих документів.

У судовому засіданні 12.06.2007р. клопотання відповідача про усунення представника ТОВ «Міжнародний виставковий центр»від слухання справи судом не задоволено, з огляду на те, що матеріали справи, зокрема статутні документи ТОВ «Міжнародний виставковий центр»містять докази того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр»є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Міжнародний виставковий центр».

У судовому засіданні 12.06.2007р. представник відповідача подав клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, у зв'язку з тим, що до початку судового засідання від позивача не надходило  клопотання про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр»позивачем у справі.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про витребування у позивача оригіналу договору оренди №45-03. Клопотання обґрунтовано тим, що у травні 2004року між сторонами  спору відбулось анулювання зазначеного договору, шляхом його фізичного знищення.

Клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу договору судом задоволено.

Відповідно до ст. 25 ГПК України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації, господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до статутних документів Товариство з обмеженою відповідальністю “Міжнародний виставковий центр” є правонаступником Закритого акціонерного товариства “Міжнародний виставковий центр”.

З урахуванням наведеного, ухвалою від 12.06.2007р. продовжено строк розгляду справи, розгляд справи відкладено на 07.08.2007р., здійснено  заміну  позивача у справі його правонаступником –Товариством з обмеженою відповідальністю “Міжнародний виставковий центр”.

У судовому засіданні 07.08.2007р представник відповідача заявив усне клопотання про витребування у позивача щоквартальної звітності за 2004рік, розподільчого балансу про дебіторську заборгованість, який складений при перетворенні ЗАТ «Міжнародний виставковий центр» у ТОВ «Міжнародний виставковий центр».

Клопотання судом задоволено.

07.08.2007р. у судовому засіданні оголошено перерву до 14.08.2007р., з метою надання позивачем витребуваних судом документів.

У судовому засіданні 14.08.2007р. представник позивача надав суду пояснення, у яких зазначив про те, що заявлені позовні вимоги є вимогами про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу. У бухгалтерському обліку позивача суми, які позивач вимагає стягнути із відповідача, не знайшли свого відображення, оскільки такої операції не відбулося і для позивача податкові зобов'язання не виникли.

Представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині нарахованих збитків, а саме, просить суд стягнути з відповідача 1 445 900,00грн. збитків у вигляді неодержаного доходу.

Заява про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд,  -

                                                      ВСТАНОВИВ:

11.06.2003 року між Закритим акціонерним товариством “Міжнародний виставковий центр” (правонаступником якого є позивач) і Приватним підприємством “Київське об‘єднання зовнішньо-економічних комерційних зв‘язків “Ковекс” (відповідачем) укладено договір оренди № 45-03, відповідно до п. 1.1. ст. 1 якого орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) –приймає в тимчасове користування виставкову площу 10000 кв.м у міжнародному виставковому центрі за адресою: Україна, м. Київ, пр-т. Броварський, 15 (1-й виставковий комплекс).  Виставкова площа, відповідно до умов договору (п. 2.1.), надавалася в оренду на строк з 16 по 27 серпня 2004 року.

Відповідно до п. 4.5. ст. 4 договору оренди № 45-03 від 11.06.2003 р., орендар зобов‘язався здійснити оплату за виставкову площу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця за наступним графіком: за 1 місяць до початку монтажу виставки повинно бути перераховано 90% від загальної вартості оренди виставкової площі: решта суми з урахуванням додаткових послуг перераховується не пізніше трьох календарних днів після підписання акту виконаних робіт та послуг.

Пунктом 5.2. ст. 5 договору оренди № 45-03 від 11.06.2003 р. було передбачено, що у випадку відмови орендаря від оренди або частки оренди виставкової площі після підписання даного договору за: 3 місяці до початку монтажу виставки – останній сплачує штраф у розмірі 20% від вартості замовлення згідно з даним договором площі, 2 місяці до початку монтажу виставки –40% від вартості замовленої за даним договором площі, 1 місяць до початку монтажу виставки –80% від вартості замовленої згідно з даним договором  площі.

В порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобов‘язання щодо прийняття площі у встановлені терміни, акту прийому-передачі площі не оформив і не підписав та не сплатив орендну плату у встановленому розмірі та у встановлений термін, що, на думку позивача, свідчить про односторонню відмову від виконання зобов‘язання.

Позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому збитки, понесені внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов‘язань за вказаним договором оренди, у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 1766300,00 грн. та сплатити пеню за прострочення сплати орендних платежів в розмірі  21954,10 грн.  

Відповідач не надав суду  доказів повідомлення позивача про відмову від оренди виставкової площі у Міжнародному виставковому центрі, що у свою чергу, свідчить про односторонню відмову від виконання зобов'язання за договором оренди.

        Твердження відповідача з того приводу, що позивач в порушення п. 6.2. ст. 6 договору оренди № 45-03 від 11.06.2003 р., не виконав обов‘язок щодо внесення у власний календар виставок “Міжнародної щорічної виставки-ярмарку квітів, зелених насаджень та оздоблення будинків і садиб “ЗЕЛЕНИЙ САД І ДЕКОР-2004” (“GRUNE GARTEN & DEKOR 2004”) спростовується наданими позивачем у справі доказами, що свідчать про розміщення даної інформації та стендах Міжнародного виставкового центру та на Інтернет сайті Міжнародного виставкового центру.

        Судом також враховано, що виконання обов‘язку розміщувати повідомлення про проведення виставки не впливає на виконання обов‘язку відповідача про отримання виставкової площі в оренду.

        Заперечення відповідача з того приводу, що позивачем невірно зазначено назву виставки судом відхиляються, виходячи з наступного: відповідач не надав доказів звернення до позивача з вимогою виправити допущену помилку.

        Крім того, умовами договору (п. 3.4. договору оренди № 45-03 від 11.06.2003 р.) обов‘язок розміщувати повідомлення - календар виставок серпень 2004 –грудень 2005, які заплановано провести у зазначений термін у “Міжнародному виставковому центрі”, емблему, фотографію керівника, телефони, факси та адреси електронної пошти служб орендатора, а також інформацію (телефони, адреси) сервісних служб в каталозі Міжнародної щорічної виставки-ярмарку квітів, зелених насаджень та оздоблення будинків і садиб “ЗЕЛЕНИЙ САД І ДЕКОР - 2004” (“GRUNE GARTEN & DEKOR 2004”) покладено на орендаря (відповідача).   

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Цивільний кодекс України  застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або  продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до розділу ІХ.   

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов‘язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. та Господарським кодексом України від 16.01.2003 р., однак продовжують існувати і після набрання ним чинності, отже до вказаних відносин повинні застосовуватися норми ЦК України та ГК України.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов‘язання. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином своє зобов‘язання перед позивачем щодо прийняття виставкової площі у встановлені терміни, оформлення і підписання акту прийому-передачі площі, оплати орендованої площі у встановленому розмірі і у встановлені терміни.

Під збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, розуміють, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки позивача полягають в тому, що внаслідок порушення відповідачем свого зобов‘язання за договором: неприйняття наданих в оренду виставкових площ у встановлені терміни, позивач позбавлений права на отримання запланованого  доходу за цим договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як вбачається із пояснень позивача не прийняття у тимчасове користування замовленої площі у певні строки позбавляє можливості позивача здати цю площу комусь іншому, оскільки у короткі строки неможливо організувати та провести виставку (необхідно проведення рекламної кампанії, задіяти до участі у заході партнерів та інше). З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач не мав можливості вжити заходів, спрямовані на уникнення збитків.

Про наявність причинного зв‘язку між протиправною бездіяльністю відповідача та збитками позивача свідчить факт недотримання відповідачем зобов‘язання прийняти виставкову площу у встановлені терміни, оформити і підписати акт прийому-передачі площі, оплатити орендовану площу у встановленому розмірі і у встановлені терміни, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди.

Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов‘язання, доказується кредитором. (ч.1-2 ст. 623 ЦК України).

Як зазначалося, розмір орендованої виставкової площі –10000 кв. м (п. 1.1 договору), вартість оренди 1 кв. м виставкової площі –13,33 грн., ПДВ –2,67грн. загалом - 16,00 грн. за добу (п. 4.1 договору), строк оренди –12 діб (п. 2.1 договору).

Вартість оренди виставкової площі становить:

10000 кв. м х 13,33 грн. (без ПДВ) х 12 діб = 1599 600,00грн.  

Розмір поточних витрат на обслуговування орендованої виставкової площі за період з 16 по 27 серпня 2004 р. становить –153700,00 грн.:

25400,00 грн. (зарплата) + 112900,00 грн. (амортизація) + 15400,00 грн. (утримання споруди) = 153700,00 грн.

Збитки розраховані позивачем як різниця між винагородою за надану орендну площу, що сплачується за договором орендодавцю та компенсацією витрат орендодавця на забезпечення умов належного функціонування приміщення, яке включає в себе орендовані виставкові площі:

1 599 600,00грн.  –153 700,00 грн. = 1 445 900,00 грн.

Вищевикладене свідчить про існування всіх необхідних умов настання відповідальності за порушення зобов‘язань, отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених збитків в розмірі 1 445 900,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004 р., була встановлена інша відповідальність за такі порушення. Таким чином, щодо відповідальності за порушення умов договору, суд застосовує правила Цивільного кодексу Української РСР.

У відповідності із ст. 179 ЦК Української РСР, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов‘язаний сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов‘язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 180 ЦК Української РСР, угода про неустойку (штраф, пеню) повинно бути здійснено у письмовій формі.

Пунктом 5.3. ст. 5 договору оренди № 45-03 від 11.06.2003 р. передбачено, що у разі прострочення сплати орендних платежів та платежів за додаткові послуги нараховується пеня за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент взаєморозрахунків.   

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, орендна плата – це плата, яку орендар зобов‘язаний сплатити орендодавцю за користування об‘єктом оренди.

Як свідчать зібрані у справі, виставкова площа за договором оренди № 45-03 від 11.06.2003 р. відповідачем не була прийнята в оренду, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача як орендної плати так і пені за прострочення оплати орендних платежів та платежів за додаткові послуги.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 21954,10 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.  49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.    Позовні вимоги  задовольнити частково.

2.  Стягнути з Приватного підприємства “Київське об‘єднання зовнішньо - економічних комерційних зв‘язків “Ковекс” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 50-В; код ЄДРПОУ  21469288) на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю “Міжнародний виставковий центр” (02660, м. Київ, пр-т. Броварський, 15; код ЄДРПОУ 30212731; р/р         №26007500000401 в Солом‘янській філії АКБ “Київ” у м. Києві, МФО 300681), 1445900 (один мільйон чотириста сорок п'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00коп. збитків, 1674 (одну тисячу шістсот сімдесят чотири) грн. 57коп. державного мита,  116 (сто шістнадцять) грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          В задоволенні інших позовних вимог відмовити.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя

В.В. Палій