Рішення

від 10.02.2020 по справі 560/2578/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 560/2578/19

РІШЕННЯ

іменем України

10 лютого 2020 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача - Барилюк О.А., представника відповідача - Казарець О.А. розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Стептранс" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009271401 від 31.07.2019 та нарахування пені в розмірі 81856,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Стептранс", за результатами якої складено Акт за № 0539/22-01-14-01/36397901 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Стептранс", ПН 36397901. На підставі висновків зазначених в Акті, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0009271401 від 31.07.2019. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем в порушення вимог податкового законодавства, тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

07.11.2019 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області приймаючи оскаржувані рішення діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.10.2019 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 11.11.2019 суд замінив відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області.

08.01.2020 позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій ПП "Стептранс" просило суд скасувати рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області у формі наказу № 1269 від 04.06.2019 про проведення планової виїзної документальної перевірки ПП "Стептранс", первині вимоги просило залишити без змін.

В судовому засіданні 27.01.2020 представник позивача відкликав подану ним 08.01.2020 заяву про збільшення позовних вимог, про що подав суду відповідну заяву.

Враховуючи те, що позивачем відкликано заяву про збільшення позовних вимог від 08.01.2020, тому останню не було судом прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 27.01.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 18.06.2019 № №1922, 1923 та від 04.07.2019 № 2043 виданих Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на II квартал 2019 року на підставі наказу від 03.05.2019 №994 ГУ ДФС у Хмельницькій області посадовими особами ГУ ДФС у Хмельницькій області проведена планова виїзна документальна перевірка приватного підприємства «СТЕПТРАНС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, валютного - за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, іншого законодавства - за період з 01.04.2016 по 31.03.2019.

За результатами перевірки контролюючим органом 16.07.2019 складено акт № 0539/22-01-14-01/36397901 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Стептранс", ПН 36397901, яким встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, абз. «е» , «є» п. 201.1, 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.5 Наказу МФУ від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» , в результаті чого: занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету всього в сумі 251764 грн., в тому числі за квітень 2016 року в сумі 75367 грн., вересень 2016 року в сумі 10780 грн., червень 2018 року в сумі 18359 грн., жовтень 2018 року в сумі 63678 грн., листопад 2018 року в сумі 47628 грн., грудень 2018 року в сумі 35952 грн.; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2019 року в сумі 65995 грн.;

- п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України порушено граничний термін реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних на загальну суму ПДВ 116328 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.07.2019 №0009271401, яким до позивача збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100 та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на загальну суму 314705,00 грн., у т.ч. 251764,00 грн. - ПДВ за основним платежем та 62941,00 грн. - штрафні санкції.

Позивач не погоджуючись із винесеними рішенням відповідача звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

В розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний у встановлені терміни скласти податкову накладну зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Абзац 11 даної норми визначає, що помилки в реквізитах визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару УКТЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкової накладної у електронному вигляді.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, дане правило не виключає обов`язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) та правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що ПП «СТЕПТРАНС» мало господарські відносини з контрагентом ТОВ "ФАВОРИТ ОЙЛ" (ІПН381304526505) на підставі договору постачання продукції №ФТ-500 від 24.06.2015.

Відповідно до даного договору ТОВ «ФАВОРИТ ОЙЛ» - Постачальник, ПП «СТЕПТРАНС» - Покупець. Предметом даного Договору є зобов`язання Постачальника прийняти на себе зобов`язання передати Покупцю у власність продукцію, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний Товар. Покупець здійснює оплату на поточний рахунок Постачальника у наступному порядку: 100% - оплата; Постачальник зобов`язується поставити в обумовлений термін, а Покупець прийняти у власність та оплатити нафтопродукти (Товар). Найменування, кількість та ціна Товару зазначаються у накладних та/або в актах приймання-передачі, які є невід`ємною частиною даного Договору поставки. Якість Товару повинна відповідати ДСТУ або ТУ на даний вид Товару, що діє на території України і підтверджується паспортом якості, виданим виробником або Постачальником. Кількість Товару, що поставляється за цим Договором, підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними й актами приймання-передачі Товару. Асортимент, Кількість кожної окремої партії Товару, що поставляється, а також ціна, форма, вид оплати і терміни постачання і платежів попередньо узгоджуються Сторонами в письмовій формі або усній (як буде зручніше сторонам), з наступним відображенням у рахунку на оплату.

На підтвердження здійснення господарської операції по договору постачання продукції №ФТ-500 від 24.06.2015 та про виконання зобов`язань з оплати вартості послуг заявником подано до суду копії наступних документів: копію договору постачання продукції №ФТ-500 від 24.06.2015, копію видаткової накладної № РН-080416 від 08.04.2016, копію товарно-транспортної накладної № РН-080416 від 08.04.2016, копію сертифікату відповідності продукції (паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С) від 31.03.2016, копію паспорту № 552 від 01.04.2016 на паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С, копію податкової накладної № 82 від 08.04.2016 та копію платіжного доручення № 98 від 08.04.2016.

Як зазначено в Акті перевірки, податкова накладна № 82 від 08.04.2016 відповідно до вимог чинного законодавства зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ у розмірі 75366,66 грн. за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2016 року.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Стосовно висновків зазначених податковим органом в акті перевірки про те, що контрагентом позивача ТОВ «ФАВОРИТ ОЙЛ» (в господарський правовідносинах з позивачем "Постачальник") податкова накладна №82 від 08.04.2016 на суму ПДВ 75367 грн. складена з порушенням вимог статті 201 Кодексу, що в свою чергу не дало змоги в ході перевірки ідентифікувати зміст здійсненої операції, а саме ціну постачання продукції та суму поставки, суд зазначає наступне.

Суд дослідивши зміст податкової накладної №82 від 08.04.2016 встановив, що у вказаній накладній наявні всі необхідні реквізити, а саме опис товару, кількість, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, код товару згідно з УКТ ЗЕД, назва та місцезнаходження ПП «СТЕПТРАНС» та ТОВ "ФАВОРИТ ОЙЛ" відповідають даним які зазначені у Виписці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказані в податковій накладній №82 від 08.04.2016 реквізити (опис товару, кількість, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, код товару згідно з УКТ ЗЕД) співпадають з реквізитами зазначеними в видатковій накладній № РН-080416 від 08.04.2016.

Дана податкова накладна не має недоліків, відповідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та до ст.201.1 Податкового кодексу України, що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявна податкова накладна та інші первинні документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених осіб, а також те, що видана позивачу податкова накладна належно оформлена контрагентом, судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов`язань платника податків.

Твердження представника відповідача щодо невідповідності ціни постачання Товару зазначеної у податковій накладній ціні постачання Товару зазначеній в видатковій накладній спростовуються наданими до суду первинними документами на поставку продукції, а саме: договором постачання продукції №ФТ-500 від 24.06.2015, товарно-транспортними накладними, якими у свою чергу підтверджено факт придбання позивачем дизпалива у ТОВ «ФАВОРИТ ОЙЛ» згідно податкової накладної № 82 від 08.04.2016.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «ФАВОРИТ ОЙЛ» . Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цим контрагентом.

Отже, враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що позивачем правомірно підтверджено віднесення сум податку до податкового кредиту згідно податкової накладної №82 від 08.04.2016.

Також, судом встановлено, що позивач в перевіряємий період мав господарські правовідносини із ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) згідно Договору поставки №1 від 04.01.2016.

За умовами даного договору ПП "Стептранс" - Замовник, ФОП ОСОБА_1 - Перевізник.

Відповідно до Договору поставки №1 від 04.01.2016, Перевізник зобов`язується: - доставити автоцистернами довірені йому Замовником світлі нафтопродукти (вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на їх одержання, у кількості та у терміни, відповідно до даного договору та Заявок. Замовник зобов`язується: - оплатити надані Перевізником послуги на підставі укладених Заявок Актів приймання - передачі виконаних робіт, які є невід ємною частиною цього Договору. Перевізник зобов`язаний виконати перевезення, а Замовник має забезпечити приймання та відпуск вантажів у строки, обумовлені сторонами погодженою Заявкою.

Виконання договору підтверджується копіями наступних документів: податкових накладних від 29.09.18 № 32, №34, від 31.10.18 № 37, 40, від 30.11.18 № 40, 42, 43, від 27.12.18 № 40, від 29.12.18 № 41, 43, від 28.02.19 № 45, 47, від 29.03.19 № 44, від 30.03.19 № 46, 47, розрахунків коригувань від 31.07.19 до вказаних податкових накладних, актів від 29.09.18 № 371, № 373, від 31.10.18 № 413, № 410, від 30.11.18 № 454, № 456, № 457, від 27.12.18 № 499, від 29.12.18 № 500, № 502, від 28.02.19 № 84, № 86, від 29.03.19 № 130, від 30.03.19 № 132, № 133, платіжних доручень № 1227 від 14.12.2018, № 1238 від 27.12.2018, № 1228 від 17.12.2018, № 1293 від 14.02.2019, № 1260 від 15.01.2019, № 1297 від 22.02.2019, № 1337 від 29.03.2019, від 11.12.2019 та товарно-транспортні накладні.

Постачальником податкові накладні від 29.09.18 № 32, №34, від 31.10.18 № 37, 40, від 30.11.18 № 40, 42, 43, від 27.12.18 № 40, від 29.12.18 № 41, 43, від 28.02.19 № 45, 47, від 29.03.19 № 44, від 30.03.19 № 46, 47 зареєстровано в ЄДРПН.

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів у сукупності, суд вважає, що такі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд оцінює наведене в тексті акта перевірки зауваження контролюючого органу про наявність недоліків в оформлені податкових накладних на загальну суму 1279518 грн., в т.ч. ПДВ 213253 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі: № 32 від 29.09.2018 на суму ПДВ 15316 грн., №34 від 29.09.2018 на суму ПДВ 18737 грн., №37 від 31.10.2018 на суму ПДВ 20636 грн., №40 від 31.10.2018 на суму ПДВ 8988 грн., №42 від 30.11.2018 на суму ПДВ 18760 грн., №43 від 30.11.2018 на суму ПДВ 12180 грн., №40 від 30.11.2018 на суму ПДВ 16688 грн., №40 від 27.12.2018 на суму ПДВ 13748 грн., №43 від 29.12.2018 на суму ПДВ 11004 грн., №41 від 29.12.2018 на суму ПДВ 11200 грн., №45 від 28.02.2019 на суму ПДВ 11816 грн., №47 від 28.02.2019 на суму ПДВ 11732 грн., №44 від 29.03.2019 на суму ПДВ 12855 грн., №46 від 30.03.2019 на суму ПДВ 18630 грн., №47 від 30.03.2019 на суму ПДВ 10962 грн., основні реквізити яких не відповідають основним реквізитам, зазначеним постачальником у первинних документах - актах виконаних робіт.

Стосовно зазначеного суд звертає увагу на те, що вищезазначені податкові накладні містять всі необхідні реквізити первинного документу та підписані сторонами - ПП "Стептранс" та ФОП ОСОБА_1 , а помилки в реквізитах, у відповідності до абз.11 п. 201.10 ст.201 ПК України , не заважають ідентифікувати операцію.

Суд зазначає, що для отримувача послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту, є податкові накладні, складені та зареєстровані в ЄРПН платником податку (постачальником). Відповідачем не заперечується, що вищезазначені податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН.

З викладеного слідує, що ПП "Стептранс" правомірно включено до складу податкового кредиту за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 суми ПДВ по зазначеним податковим накладним на загальну суму 213253 грн.. Отже й висновки податкового органу, побудовані на твердженні щодо безпідставності врахування підприємством сум ПДВ по зазначеним накладним, у тому числі про завищення ПП "Стептранс" суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2018 року у розмірі 63678,00 грн., листопад 2018 року у розмірі 47628,00 грн. та у грудні 2018 року у розмірі 35952,00 грн. не відповідають дійсності.

За наведених обставин, висновки контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту по операціям з ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) та ТОВ "ФАВОРИТ ОЙЛ" (ІПН381304526505) на суму 222625,00 є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи, що штрафні санкції в сумі 55656,00 грн. є похідними від висновку відповідача про порушення позивачем законодавства щодо завищення суми бюджетного відшкодування, який визнаний судом протиправним, то штрафні санкції теж належать до скасування.

Окрім того, судом встановлено, що позивач в перевіряємий період мав господарські правовідносини із ФОП ОСОБА_2 (ПН НОМЕР_2 ) згідно Договору поставки поставки № 26 від 02.06.2016, згідно якого позивач - Постачальник, ФОП ОСОБА_2 - Покупець.

Розділ 1 Договору поставки № 26 передбачає предмет Договору, згідно якого визначено, що Покупець планує закупити нафтопродукти (Товар) у відповідності з умовами, визначеними цим Договором (п. 1.1 Договору). Постачальник зобов`язується передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його (п. 1.2 Договору).

Асортимент, ціна, кількість та вартість партії Товару узгоджуються сторонами в кожному випадку окремо (п. 2.1 Договору). Загальна ціна Договору складається з суми сплачених рахунків-фактур згідно з документами, що засвідчують прийом-передачу Товару (п. 2.2 Договору).

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару та підписання уповноваженою особою Покупця відповідних документів, які засвідчують прийом-передачу Товару (видаткової накладної або товарно-транспортної накладної, або акту прийому - передачі Товару) в пункті поставки (п. 3.4 Договору).

Покупець зобов`язаний оплатити Товар шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, який зазначений у Договорі (п. 4.1 Договору).

Представником позивача на підтвердження господарських операцій із зазначеним контрагентом надано до суду копії Договору поставки № 26 від 02.06.2016, податкової накладної № 5 від 02.06.2016 на реалізацію ФОП ОСОБА_2 дизельного палива на загальну суму 64680,00 грн., в тому числі ПДВ 10780,00 грн., яка зареєстрована позивачем в ЄДРПН, рахунок № 569 від 02.06.2016, видаткової накладної № 569 від 02.06.2016, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 569 від 02.06.2016, Довіреності № 9 від 02.06.2016 та платіжного доручення № 1721 від 02.06.2016.

Так судом встановлено, що ПП "Стептранс" на підтвердження господарської діяльності із контрагентом ФОП ОСОБА_2 виписано податкову накладну № 5 від 02.04.2016 на реалізацію ФОП ОСОБА_2 дизельного палива на загальну суму 64680,00 грн., в тому числі ПДВ 10780,00 грн., яка зареєстрована позивачем в ЄДРПН.

02.06.2016 позивачем складено розрахунок коригування сум податку на додану вартість №1 від 02.06.2016 до податкової накладної №5 від 02.04.2016 по операції з реалізації товару ФОП ОСОБА_2 , яким проведення коригування податкових зобов`язань за червень 2016 року в сторону зменшення на суму ПДВ (-) 10780 грн..

За даними Єдиного реєстру податкових накладних судом встановлено складання та реєстрацію ПП СТЕПТРАНС податкової накладної №5 від 02.04.2016 на реалізацію палива дизельного ФОП ОСОБА_2 (ПН НОМЕР_2 ) на загальну суму 64 680 грн., в тому числі ПДВ 10780 грн.

Згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку головної книги по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , 685 Розрахунки за отриманими авансами не встановлено відображення позивачем в бухгалтерському обліку у квітні 2016 року операції з реалізації ФОП ОСОБА_2 дизельного пального на суму 64 680 грн. та нарахування податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 10780 грн.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як слідує з п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Враховуючи зазначене, коригування суми податкових зобов`язань продавцем можливе до податкової накладної, складеної в порядку, встановленому для податкових накладних.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом під час розгляду справи не встановлено, а позивачем не доведено проведення операцій з реалізації товарів ФОП ОСОБА_2 у квітні 2016 року.

В свою чергу судом встановлено, що позивачем в порушення вимог п.44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п.201.7 ст. 201 ПК України позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ в сумі 10780 грн. в результаті неправомірного коригування податкових зобов`язань у червні 2016 року. Оскільки позивач в податкових деклараціях з ПДВ за червень - серпень 2016 року декларував суми від`ємного значення різниці податкового зобов`язання та податкового кредиту, тому з врахуванням вказаного, заниження податкового зобов`язання по вказаному порушенню мало місце у декларації за вересень 2016 року.

Факт порушення підтверджує податкова накладна №5 від 02.04.2016; розрахунок коригування №1 від 02.06.2016; декларація з ПДВ за квітень 2016; декларація з ПДВ за червень 2016; додатки 5 до декларацій по ПДВ за квітень 2016 року Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів .

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачем грошового зобов`язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 10780 грн..

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Беручи до уваги правомірність нарахування відповідачем ПП СТЕПТРАНС грошового зобов`язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 10780 грн., суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачу у відповідності до п. 123.1 ст. 123 ПК України штрафних санкцій в сумі 2695,00 грн.

Окрім того, відповідач в акті перевірки зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем наказу Мінфіну України від 28.01.16 № 21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість в частині заповнення показників декларації, що вплинуло на розрахунки із бюджетом у декларації за червень 2018 року, що в свою чергу призвело до завищення податкового кредиту за червень 2018 року на суму 18359 грн.

Відповідно до розділу IV наказу № 21 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II ПК України) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II ПК України.

Пунктом 5 розділу V наказу № 21 передбачено, що у рядку 16 декларації з ПДВ відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 декларації переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем подано декларацію з ПДВ за травень 2018 року від 18.06.2018 № 9121855786, згідно із якою ним задекларовано від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 18359 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до декларації за травень 2018 позивачем подано уточнюючий розрахунок від 19.07.2018 № 9148991408, згідно із яким збільшено суму податкових зобов`язань (рядок 9 декларації) та задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 19523 грн., відповідно сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) - не декларувалася.

Відповідно до п.5 розділу V вказаного вище наказу у рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

Судом встановлено, що при поданні позивачем декларації за червень 2018 року від 19.07.2018 №9149166968, ним задекларовано суму податкового кредиту (рядок 17 декларації) в розмірі 2010411 грн. При цьому у рядку 16.1 декларації значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду позивачем відображено показник в сумі 18359 грн. Проте, враховуючи уточнення показника від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларація) відповідно до уточнюючого розрахунку до декларації за травень 2018 року, значення рядка 16.1 декларації за червень 2018 року не підлягає заповненню.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем в порушення наказу Мінфіну України від 28.01.2016 №21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість завищено податковий кредит червень 2018 року на суму 18359 грн. внаслідок порушення порядку заповнення податкової звітності з ПДВ.

Отже, враховуючи зазначене суд приходить до висновку про правомірність висновку податкового органу щодо завищення ПП "Стептранс" податкового кредиту за червень 2018 року на суму 18359 грн. в результаті порушення порядку заповнення податкової звітності з ПДВ, та як наслідок застосування у відповідності до п. 123.1 ст. 123 ПК України штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4590,00 грн.

Як зазначено у ч. 6 ст. 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи зобов`язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб`єктів господарювання неупереджено, об`єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб`єктів господарювання.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0009271401 від 31.07.2019 відповідачем частково не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є частково не правомірним і підлягає частковому скасуванню, в частині визначення Приватному підприємству "Стептранс" грошового зобов`язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 222625,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 55656,00 грн.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ДПС у Хмельницькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 5260,19 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 0009271401 від 31.07.2019, в частині визначення Приватному підприємству "Стептранс" грошового зобов`язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 222625,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 55656,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Стептранс" судовий збір в сумі 5260,19 грн. (п`ять тисяч двісті шістдесят гривень дев`ятнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20 лютого 2020 року

Позивач:Приватне підприємство "Стептранс" (вул. Толбухіна, 2/7, кв. 2, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 36397901) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький Згідно з оригіналом Суддя І.І. Тарновецький