Постанова

від 17.02.2020 по справі 757/62388/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/62388/18-ц

головуючий у суді І інстанції Писанець В.А.

провадження № 22-ц/824/2280/2020

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів Слюсар Т.А., Волошиної В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гурман-Протасів Яр про припинення трудових правовідносин, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, та посилаючись на те, що він працює на посаді директора ТОВ Гурман-Протасів Яр , а також є його учасником та володіє часткою в статутному капіталі у розмірі 25 %, та написав заяву про звільнення за власним бажанням, що підлягала вирішенню на загальних зборах учасників товариства. Учасник товариства, що володіє часткою в статутному капіталі у розмірі 50 % ОСОБА_1 не з`являється на загальні збори учасників і, в результаті, загальні збори учасників не повноважні приймати рішення про звільнення позивача з посади директора, внаслідок чого він звернувся до суду.

Посилаючись на те, що права позивача дійсно порушені з боку відповідача, внаслідок невиконання своїх обов`язків одним із учасників, просив суд припинити трудові відносини між ОСОБА_2 та ТОВ Гурман-Протасів Яр шляхом розірвання трудових відносин.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 до ТОВ Гурман-Протасів Яр про припинення трудових правовідносин задоволено.

Припинено трудові відносини, шляхом розірвання трудового договору, укладеного на підставі статті 38 КЗпП України на невизначений строк між ОСОБА_2 та ТОВ Гурман-Протасів Яр .

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Гурман-Протасів Яр на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що під час розгляду справи сторона відповідача визнала позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, учасник ТОВ Гурман-Протасів Яр ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, однак яка є засновником ТОВ Гурман-Протасів Яр , що володіє часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 50%, вважає, що оскаржуване судове рішення порушує її права і законні інтереси, ухвалене з порушенням норм матеріального й процесуального права; позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав: повноваження директора ТОВ Гурман-Протасів Яр , в силу пункту 14.2. Статуту Товариства припиняються на підставі рішення загальних зборів ТОВ Гурман-Протасів Яр , вирішення цього питання не належить до компетенції судів; позивач не вживав жодних заходів спрямованих на повторне проведення засідання загальних зборів Товариства.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що позивач з 07 серпня 2018 року працює на посаді директора ТОВ Гурман-Протасів Яр і подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням 30 жовтня 2018 року.

Також він є учасником вказаного товариства, який володіє часткою в статутному капіталі у розмірі 25%. Крім позивача, учасниками ТОВ Гурман-Протасів Яр є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які володіють частками у розмірі 25% та 50% відповідно.

Згідно з пунктом 14.2 Статуту ТОВ Гурман-Протасів Яр директор призначається і звільняється від посади загальними зборами учасників Товариства.

06 листопада 2017 року, ОСОБА_3 , як учасник товариства, що володіє часткою в розмірі 25% направив позивачу вимогу про скликання загальних зборів учасників товариства. Позивач, на виконання цієї вимоги, призначив дату проведення загальних зборів учасників на 11 грудня 2018 року, на яких повинно було бути вирішено питання звільнення з посади директора ОСОБА_2

11 грудня 2018 року рішення щодо звільнення з посади директора ОСОБА_2 на загальних зборах учасників ТОВ Гурман-Протасів Яр не було прийнято з причини неявки учасника товариства ОСОБА_1 , яка володіє часткою в Статутному капіталі товариства у розмірі 50% і, як наслідок, відсутності необхідної кількості голосів для прийняття рішення про звільнення директора.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У пункті 1 частини 19 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру .

Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом .

Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя . (OLEKSANDR VOLKOV v. UKRAINE, № 21722/11, § 165, ЄСПЛ, від 09 січня 2013 року).

З урахуванням положень частини 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини слід зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України, серед яких такі як угода сторін, закінчення строку такого договору, його розірвання з ініціативи працівника або з ініціативи власника тощо. Позивач просив припинити трудові правовідносини з товариством на підставі частини першої статті 38 КЗпП України - з ініціативи працівника.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14?рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Враховуючи, що заяву про заяву про звільнення з роботи за власним бажанням позивач подав 30 жовтня 2018 року, а з позовом до суду про припинення трудових правовідносин звернувся 12 грудня 2018 року, колегія суддів вважає, що порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника, передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України, позивачем дотриманий.

Таким чином, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, та дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року

залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складений 21 лютого 2020 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Т.А. Слюсар

В.М. Волошина