Рішення

від 19.02.2020 по справі 523/8949/19

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/8949/19

Провадження №2/523/924/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2020 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі :

головуючого судді - Аліна С.С.

при секретарі - Вовкович І.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітної платі та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітної платі у розмірі 5529,69 грн. та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 01.10.2010 року позивача ОСОБА_1 прийнято на посаду економіста у КУ Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1 на підставі заяви про прийняття на роботу.

05 липня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено з посади, на підставі наказу № 92 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП за домовленістью сторін.

Позивач зазначає в своїй позовній заяві про те, що йому встановлено було невірний оклад, що фактично призвело до того, що він недоотримав грошові кошти (заробітну плату) у розмірі 5529 грн.69 коп. за період з жовтня 2010 року по липень 2011 року. Дані обставини стали підставою звернення до суду.

В судове засіданні позивача ОСОБА_1 та його представник адвокат Дергачева А.В. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Позивач ОСОБА_1 надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, який був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України .

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено про те, що 01.10.2010 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду економіста у КУ Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1 на підставі заяви про прийняття на роботу (а.с.10), що підтверджується наказом № 139 від 04 жовтня 2010 року, з окладом 907 грн. + 226грн.75 коп. /25% в.р. = 1133 грн.75 коп. з випробувальним терміном у три місяці (а.с.11) та трудовою книжкою (а.с.16 -18).

ОСОБА_1 був звільнений 05 липня 2011 року, на підставі наказу № 92 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП за домовленістью сторін.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту своїх цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону (ст.237-1 КЗпП) містить перелік юридичних фактів, які можуть бути підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст.237-1 КЗпП є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (стст.3, 4, 11, 31 ЦПК 2004 року).

КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом повернення трудової книжки, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного утримання трудової книжки, що доведено наявними в матеріалах справи доказами, відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначена правова позиція висловлена ВСУ в постанові від 25.04.2012 у справі №6-23цс12.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Суд вважає, що розмір заявленої моральної шкоди 50 000 грн. є занадто завищеним, і з урахуванням приципів виваженості, розумності та справедливості, вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо моральної шкоди частково, а саме у розмірі по 500 грн.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд розглянув справу в межах позовних вимог, створивши учасникам процесу усі необхідні умови для надання, витребування доказів, користуючись принципом змагальності сторін.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітної платі та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, то з відповідача комунального некомерційного підприємства Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради на користь Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1536,80 грн. ( 768,40 грн. - за вимогу про стягнення не нарахованої заробітної плати та 768,40 грн. - за вимогу про стягнення моральної шкоди).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 263-265, 353 ЦПК України, ст. ст. 16, 317, 319, 321 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітної платі та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 01998510) не нараховану заробітну плату на користь ОСОБА_1 в розмірі 5529 грн.69 коп.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 01998510) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 грн.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 01998510) на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Повне рішення суду складено 19.02.2020 року.

Суддя Аліна С.С.