Рішення

від 07.02.2020 по справі 497/413/19

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07.02.2020

Справа № 497/413/19

Провадження № 2/497/13/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2020 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.

секретаря - Божевої І.Д.

розглянувши у загальному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури Русанжик В.П. до ОСОБА_1 , третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті, про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговими транспортними засобами,-

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2019 року перший заступник керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури - Русанжик В.П., звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на користь держави плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 35 575,44 грн. та на користь прокуратури судові витрати в розмірі 1 921,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області на підставі наказів Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдові перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, а саме: 05.04.2018 року о 05 годині 06 хвилин інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області у пункті розташування габаритно-вагового контролю на автодорозі Київ-Одеса 210 км + 450 м проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF модель ТЕ 95 НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_2 та причепа до нього марки LAG 0-3-39L, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; також 05.04.2018 року о 05 годині 04 хвилини перевірено вантажний автомобіль марки DAF модель ТЕ 95 ХЕ, реєстраційний номер НОМЕР_4 під управлінням водія ОСОБА_3 та причепа до нього марки KELBERG, реєстраційний номер НОМЕР_5 . Ці транспортні засоби належать фізичній особі ОСОБА_1 . За результатами проведеної перевірки були складені відповідні акти, проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд у розмірі 572,89 євро та 530,55 євро, що станом на 05.04.2018 року становить 35 575 грн. 46 коп. Однак відповідачем зазначені кошти у добровільному порядку не сплачені . Окрім цього, згідно товарно-транспортної накладної № 54674 від 04.05.2018 року та № 50736 від 04.05.2018 року перевізником вантажу являється ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_1 не є фізичною особою підприємцем, але є перевізником у розумінні вимог ст.1,48 Закону України Про автомобільний транспорт , тому саме з нього підлягає стягненню плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

03.09.2019 року від представника відповідача - адвоката Міркун С.М., надійшов відзив, в якому він просить залишити позов без розгляду, відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідач не є перевізником та не здійснював 05.04.2018 року на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів автомобілем марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом LAG, реєстраційний номер НОМЕР_3 та автомобілем DAF, реєстраційний номер НОМЕР_4 з причепом НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_5 . Він є власником зазначених транспортних засобів, але на підставі договору найму (оренди) від 31.07.2017 року передав їх в оренду ТОВ Капитал Логістик Телеком строком на 5 років. Відповідач не відповідає за дії та бездіяльність третіх осіб, що використовують транспортні засоби для здійснення перевезення вантажів на відповідній правовій підставі. Також він зазначає, що ОСОБА_1 будь-яких договорів перевезення ні з ким не укладав, з водіями ОСОБА_4 та Дуровим цивільно-правових договорів не укладав, на роботу їх не наймав, тому що він не підприємець, тобто він є неналежним відповідачем, а позов подано з порушенням суб`єктної юрисдикції. Також зазначає, що в підпункт 27 пункту 5 постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 320 внесені зміни, відповідно до яких Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань 27) здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Прокурором при обґрунтуванні підстав захисту інтересів держави та самостійного звернення до суду з таким позовом в даному випадку не доведено підстав для звернення, а тому не вбачається й підстав для його звернення до суду з цім позовом. Також представник відповідача вважає довіреність про доручення ОСОБА_5 представляти інтереси Ізмаїльської місцевої прокуратури виданою не в інтересах держави та не відповідаючої вимогам ч.3 ст.247 ЦК України, тобто нікчемною, таким чином позивач повторно не з`явився в судове засідання, тому позов підлягає залишенню без розгляду.

25.11.2019 року прокурором ОСОБА_6 В. надано відповідь на відзив, в якій вона зазначає, що під час зупинки та проведення перевірки транспортних засобів жодної інформації чи інших документів про іншого перевізника вантажу, а ні в момент проведення перевірки, а ні у подальшому, до заявлення прокуратурою позову, не було надано. Розрахунки № 34 на суму 530,55 євро та № 35 на суму 572,89 євро ОСОБА_1 оскаржено не було, а ні в порядку відомчого, а ні в порядку судового оскарження, крім того, ОСОБА_1 за результатами бесіди в Ізмаїльській міській прокуратурі висловив думку щодо згоди про нараховану суму шкоди та зобов`язання протягом декількох днів сплатити суму шкоди. Також зазначає, що доцільність пред`явлення позову прокурором в даному випадку обумовлена актуальністю питання збереження автомобільних доріг від руйнування. Забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наповнення дохідної частин бюджету. Враховуючи, що сума заподіяної шкоди підлягає перерахуванню на рахунки Державного бюджету України, то прокурором заявляється зазначений позов в інтересах держави.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі. Також надала суду додаткові пояснення щодо пред`явлення позову органами прокуратури, які просить взяти до уваги в якості підстав представництва інтересів держави в суду в особі держави та задовольнити зазначений позов.

Представник відповідача - адвокат Міркун С.М., який діє на підставі ордеру серії ОД № 308162 від 12.07.2019 року, в судовому засідання позовні вимоги не визнав, підтримав відзив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державна служба України з безпеки на транспорті про час та місце розгляду справи повідомлена належним, представник третьої особи в судове засідання не прибув, пояснень на позовну заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінює докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 89 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 3 та 4 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно зі ст. 170 ЦК України встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У ч.2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух і ч.3 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускаються при наявності дозволу.

Територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті спільно із службами автомобільних доріг в областях та територіальними підрозділами Національної поліції України здійснюються заходи габаритно-вагового контролю за допомогою пересувних габаритно-вагових комплексів. У разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру передбачено відповідність та нараховується плата за проїзд автомобільними дорогами, яка розраховується за відповідною формулою.

Згідно з пунктом 5 положення про державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року (зі змінами), Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює нарахування та вживає заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами, як це передбачено частиною другою статті 19 Конституції України, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв`язку з цим, визначений законом предмет позову, з яким суб`єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.

Таким чином, Укртрансбезпека може звертатися до суду з позовом до фізичної або юридичної особи включно у випадках, коли це прямо передбачено законом та з метою виконання покладених на неї завдань і функцій. В свою чергу Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затверджено підзаконним нормативно-правовим актом, а саме постановою Кабінету Міністрів України.

Це твердження підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.06.2018 року у справі № 820/1203/17.

З позовною заявою до суду в інтересах держави про стягнення суми звернувся Прокурор, який своє звернення обґрунтовує тим, що законодавством у даному випадку не визначено державний орган, який може звертатися до суду з відповідним позовом. Сума плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом залишилася не стягнутою з відповідача та добровільно не погашеною, а саме з 04.05.2018 року по 19.03.2019 року (дата подачі позовної заяви до суду) та і по теперішній час.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції від 31.03.2005 року заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад. При захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Як вбачається з Постанови Верховного Суду від 20.09.2018 року Справа №924/1237/17 захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Так, 11.12.2018 року на адресу Ізмаїльської місцевої прокуратури надійшов лист № 39/03-1753 від 03.12.2018 року від Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, в якому В.о.начальника управління Гаращенко А.М. звертається до прокуратури з проханням розглянути можливість щодо представництва інтересів держави. В особі Укртрансбезпеки в порядку цивільного та/або господарського судочинства щодо стягнення з автоперевізника ОСОБА_1 плати за проїзд дорогами загального користування (а.с.35).

Відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів або інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, належить до спеціального фонду Державного бюджету України

Суд вважає, що в даному випадку звернення прокурора з вищезазначеним позовом було необхідне, так як ані Конституцією України, ані законами України Укртрансбезпеку не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Законом України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт , центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними, дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами Національної поліції, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п.п. 4 п.2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законом параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Судом встановлено, що 05 квітня 2018 року о 05 годині 06 хвилин інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області у пункті розташування габаритно-вагового контролю на автодорозі Київ-Одеса 210 км + 450 м проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF модель НОМЕР_7 95 НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та причепа до нього марки LAG 0-3-39L, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під управлінням водія ОСОБА_2 .

За результатами проведення габаритно-вагового контролю 05.04.2018 року складено довідку №0000638 про результати здійснення габаритного вагового контролю та акт № 0019638 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме: надання послуг з перевезення вантажу із перевищенням встановлених обмежень загальної маси та осьових навантажень (допустима маса - 40 тонн, фактична 57,80 тонн) за відсутності документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. З вказаним актом ознайомлено водія транспортного засобу ОСОБА_2 , про що свідчить його підпис (а.с.21,22).

На підставі вищезазначеного, 05.04.2018 року державним інспектором було виконано розрахунок №35 від 05.04.2018 року до акту від 05.04.2018 року № 0019638, відповідно до якого ОСОБА_1 було нараховано плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів в сумі 572,89 євро (а.с.23).

Окрім цього, 05 квітня 2018 року о 05 годині 04 хвилини інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області у пункті розташування габаритно-вагового контролю на автодорозі Київ-Одеса 210 км + 450 м проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF модель НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_4 та причепа до нього марки KELBERG, реєстраційний номер НОМЕР_5 , під управлінням водія ОСОБА_3 .

За результатами проведення габаритно-вагового контролю 05.04.2018 року складено довідку №0000734 про результати здійснення габаритного вагового контролю та акт № 0019734 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме: надання послуг з перевезення вантажу із перевищенням встановлених обмежень загальної маси та осьових навантажень (допустима маса - 40 тонн, фактична 57,90 тонн) за відсутності документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. З вказаним актом ознайомлено водія транспортного засобу ОСОБА_3 , про що свідчить його підпис (а.с.28,29).

На підставі вищезазначеного, 05.04.2018 року державним інспектором було виконано розрахунок №34 від 05.04.2018 року до акту від 05.04.2018 року № 0019734, відповідно до якого ОСОБА_1 було нараховано плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів в сумі 530,55 євро (а.с.30).

Вищевказані автомобілі та напівпричепи, згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (а.с.24) та довідки Територіального сервісного центру 5151 №31/15-5151/469 від 27.11.2018 року (а.с.34) належать відповідачу ОСОБА_1 .

Статтею 1 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами. Згідно ст. 48 цього ж Закону, документом для здійснення перевезень вантажів, зокрема для автомобільного перевізника, є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та інші документи, передбачені законодавством. Водій зобов`язаний пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортні накладні або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних: 50736 від 04.04.2018 року автомобільним перевізником на автомобілі DAF модель НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та 54674 від 04.04.2018 року автомобільним перевізником на автомобілі DAF модель ТЕ 95 ХF, реєстраційний номер НОМЕР_4 є ПП Буюкли (а.с.25, 31), але відповідно до відповіді Ізмаїльського управління Головного управління ДФС в Одеській області №21221/9/15-32-52-12-08 від 27.11.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку у Болградський ДПІ Ізмаїльського управління ГУ ДФС в Одеській області, як фізична особа-підприємець не значиться (а.с.33).

В ст. 48 Закону вказано, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Правила оформлення документів на перевезення, зокрема товарно-транспортної накладної регулюються правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Відповідно до пункту 11 правил товарно-транспортна накладна оформлюється суб`єктом господарювання Замовником транспортних послуг, на підставі договорів перевезення.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа. Дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль…

Але будь-яких договорів перевезення, цивільно-правових договорів з водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які б укладалися з відповідачем, позивачем до суду надано не було, а інформація в товарно-транспортних накладних містить інформацію про перевізника ПП Буюкли , що не має відношення до відповідача, як було встановлено судом.

Окрім цього відповідачем було надано до суду договір найму (оренди) транспортних засобів від 31.07.2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю Капітал Логістик Телеком уклали цей договір, за яким ОСОБА_1 передав, а ТОВ Капітал Логістик Телеком прийняв у користування транспортні засоби у тому числі: DAF модель ТЕ 95 ХF, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та DAF модель ТЕ 95 ХF, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Відповідно до пункту 2 цього договору наймач самостійно здійснює використання транспортних засобів у своїй діяльності без обмеження території поїздок, з правом тимчасового виїзду за кордон, з правом участі у міжнародному автомобільному русі, з обов`язковим поверненням орендованих транспортних засобів на територію України, і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортних засобів. Строк дії договору п`ять років. (а.с.71-76).

Тобто на час проведення перевірки інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області вищезазначених транспортних засобів, вони знаходилися в оренді ТОВ Капітал Логістик Телеком , доказів розірвання договору оренди суду надано не було. Тільки належність транспортних засобів ОСОБА_1 не може бути підставою для настання цивільної відповідальності та стягнення з нього плати за проїзд автомобільними дорогами.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принципами судового доказування є обов`язковість доказування (оскільки всі обставини справи підлягають доказуванню, за винятком тих, які не підлягають доказуванню в силу закону); належність доказів; допустимість доказів; вільна оцінка доказів.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача відповідних сум.

Згідно з ч.1 ст. 133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, тому вимога позивача про стягнення судових витрат також не підлягає задоволенню

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Першого заступника керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури Русанжик ОСОБА_8 .П. до ОСОБА_9 , третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті, про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговими транспортними засобами - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 17.02.2020 року.

Суддя В.А. Раца