Рішення

від 18.02.2020 по справі 550/1453/19

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/1453/19

Провадження № 2/550/24/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року смт Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого - судді - Михайлюк О.І.

за участю секретаря судового засідання - Шукевич Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №550/1453/19

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК

до відповідачів :

1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2 ;

3) ОСОБА_3

про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

УСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить стягнути з відповідачів на його користь заборгованість в розмірі 15741,55 грн за кредитним договором № б/н від 14.07.2009 року та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 14.07.2009р. ОСОБА_4 з метою отримання банківських послуг підписала заяву №б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 13600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть від 11.12.2015 року.

26.06.2019 року позивачем було отримано відповідь Чутівської державної нотаріальної контори про те, що спадкоємцями померлої ОСОБА_4 , які звернулись із заявами про прийняття спадщини, є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . 07.07.2019 року до спадкоємців було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій виконано не було.

Позивач вказує, що на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 14.07.2009 року становить 15741, 55 грн, яка складається з: 12065,60 грн - заборгованість за кредитом; 3675,95 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у встановлений судом строк подали відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що заперечують проти даного позову, просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідачі посилаються на те, що кредитором пропущено строки звернення до спадкоємців із вимогою про стягнення боргу померлого боржника та просили застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Так відповідачі вказують, що позичальник ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З претензією кредитора позивач звернувся 14.12.2018 року, а з вимогою до спадкоємців - ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто після спливу трирічного строку, встановленого на звернення до суду з позовом про захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Також, відповідачі зазначили з 23.12.2015 року по 27.07.2016 року проводили погашення боргу за кредитним договором №б/н від 14.07.2009.

Крім того, відповідачі подали додаткові пояснення по даній цивільній справі, у яких просили відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування додаткових заперечень зазначили, що позивачем не надано копії Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ ПРИВАТБАНК станом на 14.07.2009 року на момент підписання заяви про виявлення бажання померлою ОСОБА_4 оформити кредитну картку на її ім`я, згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів, підписані померлою ОСОБА_4 . Також відповідачі вказують, що позивачем не надано пам`ятку станом на 14.07.2009 року, яка видається позичальнику та визначає, зокрема умови кредитування, вид кредитної картки, а також Витягу з Тарифів обслуговування кредитної карти Універсальна станом на 14.07.2009 року, що є невід`ємною частиною кредитного договору. Відповідачі зазначають, що ненадання позивачем вищевказаних документів підтверджує відсутність між сторонами відносин кредитування, та вважають, що Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ ПРИВАТБАНК не можна вважати складовими частинами укладеного між померлою ОСОБА_4 та позивачем кредитного договору, так як такі Умови не містять підпису позичальника, а в матеріалах справи немає доказів, які підтверджували б, що саме ці Умови розуміла позичальник, підписуючи заяву позичальника, і вони діяли в момент підписання заяви.

Представник позивача у встановлений законом строк надав відповідь на відзив, у якому вказав, що відповідачі не повідомляли про смерть позичальника та банку стало відомо про смерть позичальника 14.12.2018 року, а 21.01.2019 року у встановлений ст. 1281 ЦК України банк заявив претензійну вимогу до спадкоємців боржника шляхом направлення на адресу державної нотаріальної контори претензії кредитора.

Позивач вказує, що доказів того, що банку стало відомо про смерть позичальника в іншу дату відповідачем не надано, а тому строк, передбачений ст.1281 ЦК України банком не пропущено.

Щодо строку позовної давності представник позивача зазначає, що відповідно до Правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні картки, яка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. А строк перевипущеної картки до останнього дня 12.2017 року. Позивач зазначає, що звернувся до суду з позовом до відповідача 30.10.2019 року - до спливу строку позовної давності.

На підставі вищезазначеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити.

Перший, другий та третій відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, надали суду заяви, в яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути дану справу без їх участі.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, суд, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.07.2009 р. ОСОБА_4 з метою отримання банківських послуг підписала заяву №б/н, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.12).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов`язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи, а саме - розрахунку заборгованості вбачається, що за кредитним договором б/н від 14.07.2009р. у позичальника ОСОБА_4 виникла заборгованість, яка станом на 26.02.2019р., складала: 12065,60 грн - заборгованість за кредитом, 3675,95 грн - заборгованість за відсотками, всього 15741,55 грн (а.с.7-11).

Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Чутівським РВ УМВС України в Полтавській області, позичальник - ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 11.12.2015 року (а.с.20; 140).

З матеріалів спадкової справи №115/2016 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після її смерті є сини: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 129-175).

23.05.2017 року державним нотаріусом Чутівської ДНК Діус Василю Івановичу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №966, на 5/7 частин земельної ділянки, загальною площею 4,1701 га, кадастровий номер 5325455100:00:004:0528, яка надана для ведення товарного сільскогосподарського виробництва, що розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області та належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №056132, виданого Чутівською селищною радою Чутівського району Полтавської області 21.02.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №330, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.07.2014 року, номер запису про право власності 6498783, реєстраційний номер 418705953254 (а.с. 157).

Також, 23.05.2017 року державним нотаріусом Чутівської ДНК Діус Олександру Івановичу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №969, на 1/7 частин земельної ділянки, загальною площею 4,1701 га, кадастровий номер 5325455100:00:004:0528, яка надана для ведення товарного сільскогосподарського виробництва, що розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області та належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №056132, виданого Чутівською селищною радою Чутівського району Полтавської області 21.02.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №330, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.07.2014 року, номер запису про право власності 6498783, реєстраційний номер 418705953254 (а.с. 158).

11.08.2018 року свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1897, на 1/7 частин земельної ділянки, загальною площею 4,1701 га, кадастровий номер 5325455100:00:004:0528, яка надана для ведення товарного сільскогосподарського виробництва, що розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області та належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №056132, виданого Чутівською селищною радою Чутівського району Полтавської області 21.02.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №330, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.07.2014 року, номер запису про право власності 6498783 реєстраційний номер 418705953254, було видане ОСОБА_1 (а.с. 171).

З вищевказаних свідоцтв про право на спадщину за законом вбачається, що відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданного відділом Держгеокадастру у Чутівському районі Полтавської області від 22.12.2016 року за №457/86-16 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 79790,35 грн.

01.06.2017 року ПАТ КБ ПРИВАТБАНК направлена претензія кредитора до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 15741,55 грн (а.с.161).

Листом №02-14/136 від 11.07.2017 року нотаріусом Чутівської державної нотаріальної контори повідомлено ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про те, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в Чутівській ДНК заведена спадкова справа №115/2017 року ; 23.05.2017 року за реєстровими №№966,969 були видані свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 4,101 га яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , спадкоємцем на іншу 1/7 частину спадкового майна є ОСОБА_5 , яка залишилася відкритою до оформлення спадщини спадкоємцем (а.с.162).

14.12.2018 року ПАТ КБ ПРИВАТБАНК до Чутівської ДНК була повторно направлена претензія кредитора до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 15741,55 грн (а.с.26; 173).

Листом №02-14/76 від 01.02.2019 року нотаріусом Чутівської державної нотаріальної контори повідомлено ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про те, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в Чутівській ДНК заведена спадкова справа №115/2017 року; 23.05.2017 року за реєстровими №№966,969 були видані свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 4,101 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 за реєстровим №1897 було видано свідоцтво про право на спадщину на 1/7 частку вищевказаної земельної ділянки на ім`я ОСОБА_1 (а.с.27).

В реєстрі згрупованих поштових відправлень-рекомендованих листів міститься інформація про відправлення претензії до спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що також підтверджується фіскальним чеком про відправлення від 07.07.2019 року (а.с.28).

Суд зазначає, що статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно із статтею 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч.ч.2,3 ст. 1281 ЦК України).

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Отже, за змістом наведених вище норм матеріального права, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Судом встановлено, що позивач, як кредитор спадкодавця ОСОБА_4 , у встановлений законом строк пред`явив свої вимоги до спадкоємців ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є спадкоємцями за законом та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка складається з земельної ділянки загальною площею 4,1701 га, кадастровий номер 5325455100:00:004:0528, яка надана для ведення товарного сільскогосподарського виробництва, що розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, вартістю 79790, 35 грн.

Щодо посилання відповідачів на те, що позивачем пропущено встановлений ст. 1281 ЦК України для пред`явлення вимоги до спадкоємця, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спадкоємці - відповідачі по справі повідомляли кредитора про смерть спадкодавця - ОСОБА_4 .

При цьому в матеріалах справи наявні докази того, що спадкоємці ОСОБА_4 , після її смерті, до ІНФОРМАЦІЯ_5 , продовжували здійснювати погашення заборгованості спадкодавця за кредитом, зазначаючи платником ОСОБА_4 , що підтверджується наданими відповідачами банківськими квитанціями (а.с.74-81) Також, з матеріалів справи вбачається, що 01.06.2017р. банк направив претензію Діус М.М., а листом Чутівської ДНК від 11.07.2017р. банк було повідомлено про смерть ОСОБА_4 та те, що 23.05.2017 року за реєстровими №№966,969 були видані свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 4,101 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , а також те, що спадкоємцем на іншу 1/7 частину спадкового майна є ОСОБА_1 , яка залишилася відкритою до оформлення спадщини спадкоємцем. В подальшому, на запит банку від 14.12.2018р. державним нотаріусом Чутівської ДНК від 01.02.2019р. повідомлено позивача про те, що 11.09.2018 за реєстровим №1897 було видано свідоцтво про право на спадщину на 1/7 частку вищевказаної земельної ділянки на ім`я ОСОБА_1 . Тобто, лише 01.02.2019р. банку достеменно стало відомо про коло спадкоємців, які прийняли спадщину, їх частки у спадщині, а також вартість отриманого спадкоємцями майна.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що посилання відповідачів на те, що позивачем пропущено встановлений ст. 1281 ЦК України для пред`явлення вимоги до спадкоємця є безпідставними.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів на його користь заборгованості в розмірі 15741,55 грн за кредитним договором № б/н від 14.07.2009 року, яка складається з: 12065,60 грн - заборгованість за кредитом; 3675,95 грн - заборгованість за відсотками, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_4 за кредитом, та не заперечується відповідачами по справі, станом на момент смерті ОСОБА_4 у останньої перед АТ КБ ПРИВАТБАНК існувала заборгованість за кредитом, виданим на підставі заяви від 14.07.2009 року у розмірі 12065,60 грн (а.с. 7-11).

Однак, відповідачами заперечується заборгованість ОСОБА_4 за відсотками за користування кредитом, оскільки вважають, що банк безпідставно та необґрунтовано здійснив нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, дослідивши наявні в справі матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника ОСОБА_4 від 14.07.2009 року процентна ставка не зазначена.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, не зазначив, на якій підставі було нараховано відсотки за користування кредитом та їх розмір.

Позивачем на підтвердження позовних вимог до справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, якими визначені в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення) та інші умови.

Разом з цим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла позичальниця ОСОБА_4 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПРИВАТБАНК в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14.07.2009 року) до моменту звернення до суду із даним позовом (19 листопада 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику ОСОБА_4 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із спадкодавцем ОСОБА_4 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ у даному випадку не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, а сама заява від 14.07.2009р. не містить умов про встановлення відповідальності у сплаті заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість за порушення зобов`язання та її визначеного розміру, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь банку 3675,95 грн заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що станом на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_4 існувала заборгованість за кредитом у розмірі 12065,60 грн.

Водночас судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 її спадкоємці здійснювали погашення суми боргу спадкодавця перед кредитором і за період часу з 14.12.2015 по 27.07.2016 в рахунок погашення вищевказаної заборгованості ними було сплачено всього 11859,59 грн, а саме: - 23.12.15-100 грн; 11.01.16 - 771,59 грн; 26.01.16 - 2000 грн; 24.02.16 - 2000 грн; 21.03.16 -1996 грн; 27.04.16 - 1996 грн; 23.06.16 - 1000 грн; 27.07.16 - 1996 грн., що підтверджується наданими відповідачами банківськими квитанціями, а також відображено у розрахунку суми боргу, який надано позивачем.

Тобто, станом на момент звернення позивачем до суду з даним позовом та ухвалення рішення, сума боргу спадкодавця за кредитом, з урахуванням суми, внесеної спадкоємцями в погашення її заборгованості, становить 206,01 грн.

З огляду на вищезазначене, зважаючи, що станом на момент ухвалення рішення відповідачі вищезазначену заборгованість спадкодавця не погасили, та те, що матеріалами справи підтверджується, що вартості майна, одержаного у спадщину відповідачами, достатньо для задоволення вимог кредитора, суд зазначає, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню за вищезазначеним кредитом, складає 206,01 грн та підлягає стягненню з відповідачів у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині.

Щодо доводів відповідачів на пропущення позивачем строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Відповідно до правової позиції ВСУ, зробленої у постанові від 09.11.2016 року по справі № 6-1457цс16 за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Як було встановлено судом, право позивача порушене та підлягає захисту, у зв`язку з тим, що відповідачі не виконали свого обов`язку щодо повернення фактично отриманих та використаних кредитних коштів.

Як вбачається з вищевказаного розрахунку заборгованості, останній платіж в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за вказаним кредитом був проведений 27.07.2016 року.

Як було зазначено вище, 14.12.2018 року ПАТ КБ ПРИВАТБАНК до Чутівської ДНК направлена претензія кредитора до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 15741,55 грн (а.с.26; 173).

Листом №02-14/76 від 01.02.2019 року нотаріусом Чутівської державної нотаріальної контори повідомлено ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про те, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в Чутівській ДНК заведена спадкова справа №115/2017 року; 23.05.2017 року за реєстровими №№966,969 були видані свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 4,101 га яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 за реєстровим №1897 було видано свідоцтво про право на спадщину на 1/7 частку вищевказаної земельної ділянки на імя ОСОБА_5 (а.с.27).

Крім того, в реєстрі згрупованих поштових відправлень-рекомендованих листів міститься інформація про відправлення претензії до спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що також підтверджується фіскальним чеком про відправлення від 07.07.2019 року.

Тоді як позивач звернувся до суду з позовом 19.11.2019р., тобто в межах строку позовної давності.

У зв`язку з вищевикладеним, доводи відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності не заслуговують на увагу.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 139,141, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до відповідачів: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.07.2009 року у розмірі 147 (сто сорок сім) грн. 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.07.2009 року у розмірі 29 (двадцять дев`ять) грн. 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.07.2009 року у розмірі 29 (двадцять дев`ять) грн. 43 коп.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК суму судового збору у розмірі 18 (вісімнадцять) грн 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК суму судового збору у розмірі 3 (три) грн 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК суму судового збору у розмірі 3 (три) грн 57 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Полтавського апеляційного суду або через Чутівський районний суд Полтавської області.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК , розташоване за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна, 50.

Перший відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 .

Другий відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_4 .

Третій відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 21 лютого 2020 року.

Суддя О. І. Михайлюк