Рішення

від 17.02.2020 по справі 131/1394/19

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1394/19

Провадження № 2/131/82/2020

2020 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Телевань С.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами та визнання права на завершення приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який за життя залишив заповіт. Після смерті батька ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини, та відкрила спадкову справу № 328/2001.

Дружина покійного ОСОБА_4 подала заяву про відмову від прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 , яка за життя залишила заповіт, яким все належне їй майно заповіла позивачу.

До неоформленого майна покійного ОСОБА_2 належать земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та особистого селянського господарства, загальною площею 1,06 га. Також до неоформленого майна покійних ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належить 2/3 будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

На даний час позивач бажає оформити спадкове майно після смерті батьків на своє ім`я, однак державний нотаріус Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на зазначене спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на ім`я спадкодавців, тому ОСОБА_1 змушена звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити та розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги сільська рада визнає, проти їх задоволення не заперечує та просить проводити розгляд справи у відсутність представника ради.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 9) та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 12).

До неоформленого майна покійного належать земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та особистого селянського господарства, загальною площею 1,06 га, які були надані покійному згідно рішення Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області 13 сесії 22 скликання від 15 серпня 1996 року (а.с. 17).

Також до неоформленого майна покійних батьків позивача належить 2/3 будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області №358 від 05 березня 2019 року, згідно якої вказане домогосподарство було віднесено до категорії колгоспних дворів, тобто право власності на будинок мають ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частках (а.с. 16).

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Копією заповіту ОСОБА_2 , від 22 грудня 1999 року (а.с.10), копією заповіту ОСОБА_4 від 21 листопада 2014 року (а.с. 13), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (а.с.9), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (а.с. 12), копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 (а.с. 14), копією паспорта громадянина України позивача ОСОБА_1 (а.с. 7-8) та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с. 15) стверджується, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті батьків яка має право на спадкування.

Відповідно до положень статей 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Іллінецького районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини та постановою від 047 вересня 2019 року №576/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно, у зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів на них на ім`я спадкодавців (а.с.27).

Спадкодавцями за життя було розпочато, але не завершено процедуру приватизації вищевказаних земельних ділянок та житлового будинку.

Зазначене рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято в період чинності Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок .

Згідно із статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

За статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації (Лист спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення.

Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243 св. 18 зазначив, що:

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X Перехідні положення ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139- V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-V1). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).

Згідно п.7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи вищевикладене, а також повне визнання позовних вимог відповідачем, вважаю, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати право власності на 2/3 частини будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_4 , та право на завершення безплатної приватизації та державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 1242,41 грн. (а.с.5).

На підставі ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при подачі позову до суду, інші 50 відсотків судового збору слід повернути позивачу з державного бюджету.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст. 1216, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право власності на 2/3 частини будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право на завершення безплатної приватизації' та державну реєстрацію права власності на земельні ділянки а саме: за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,02 га; за адресою АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства - 0,32 га; за адресою АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства - 0,37 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,10 га.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , поштова адреса: АДРЕСА_1 , моб. тел.: ( НОМЕР_6 .

Відповідач: Бабинська сільська рада Іллінецького району Вінницької області, поштова адреса: 22714, вул. Центральна, 3, с. Бабин Іллінецького району Вінницької області, код ЄДРПОУ: 04330504.

Головуючий: